Рішення № 99520351, 02.09.2021, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/961/21

Номер провадження 2/289/523/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2021 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Радомишльської міської ради Житомирської області про поділ земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просять суд виділити з земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 1825088301:01:003:0087, яка перебуває у спільній частковій власності позивачів, дві земельні ділянки площею 0,1250 га з кадастровим номером 1825088301:01:003:0124, з правом часткової власності на ім`я ОСОБА_1 , та площею 0,1250 га з кадастровим номером 1825088301:01:003:0123 з правом часткової власності на ім`я ОСОБА_2 , припинивши право спільної часткової власності на загальну земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 1825088301:01:003:0087.

В обґрунтування заявлених вимог посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік/батько позивачів ОСОБА_3 . Після його смерті залишилося спадкове майно, до складу якого, зокрема входить земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 1825088301:01:003:0087 з цільовим призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 01.10.2018 за кожним з позивачів визнано право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки. На виконання судового рішення позивачами була виготовлена технічна документація і отримані окремі індивідуальні кадастрові номери. За життя ОСОБА_3 подав письмову заяву про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 1825088301:01:003:0087, справжність підпису на якій була засвідчена ОСОБА_4 .

Звернувшись до нотаріуса П`ятої київської державної нотаріальної контори з приводу поділу, виділення земельної ділянки і отримання свідоцтва про право про право власності на 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 1825088301:01:003:0087, кожен з позивачів 13.05.2021 отримали постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Іншим чином, окрім поділу зазначеної земельної ділянки і виділення двох рівнозначних, з окремими самостійними кадастровими номерами, на підставі рішення суду позивачі не мають можливості.

В судове засідання сторони не з`явились, позивачі подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують, представник відповідача надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних доказів у справі (а.с.40,41,46).

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного.

За ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 років у м. Київ, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть від 07.08.2014 серії НОМЕР_1 (а.с.12).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої, зокрема входить земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 1825088301:01:003:0087, цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 093881 від 16.05.2012 (а.с.10).

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 01.10.2018, визнано за кожним з позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 років в м. Києві, право власності на:

- 1/4 частку земельної ділянки площею 3,68 га, кадастровий номер 1825088300:07:000:0085, цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Раковицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області, та належала ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.08.2009;

- 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 1825088301:01:003:0087, цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 093881 від 16.05.2012. Вказане рішення суду набрало законної сили 09.11.2018 (а.с.13-15).

Згідно ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до копії повідомлення відділу у Радомишльському районі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 29.09.2020, на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825088301:01:003:0087 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га ОСОБА_3 , розташованої у АДРЕСА_1 , яка знаходиться у його приватній власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯМ № 093881 від 16.05.2012, було здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 1825088301:01:003:0087. Тобто на підставі даної документації із землеустрою, було сформовано дві земельні ділянки з кадастровими номерами:

1825088301:01:003:0123 (площа земельної ділянки 0,1250 га) із цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

1825088301:01:003:0124 (площа земельної ділянки 0,1250 га) із цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.16-20,21-25,26).

Згідно постанов завідувача П`ятої київської державної нотаріальної контори від 19.05.2021, позивачам було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2500 га, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 093881 від 16.05.2012 (а.с.27,28).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55). Іншими словами право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені, а в разі відсутності порушення або невизнання права, відсутня і необхідність його захисту в судовому порядку. Тому при зверненні до суду позивач повинен доводити свою юридичну заінтересованість у справі. Завдяки такому підходу реалізується принцип диспозитивності цивільного процесу, відповідно до якого кожна особа самостійно вирішує: звертатися їй до суду чи ні.

Відповідно до положень ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями ст. 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно ч. 1 ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 88 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЗК України, учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, право власності на майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2003 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Судом в судовому засіданні не було встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про невизнання або порушення відповідачем права позивачів на земельні ділянки, що вказує на відсутність спору між сторонами щодо земельної ділянки, яка залишилися після смерті їх батька/чоловіка, отже, право позивачів ніким не оспорюється, а тому не потребує захисту судом. Вказавши відповідачем у своїй позовній заяві Радомишльську міську раду Житомирської області, позивачі в позові не зазначили, яким чином відповідач порушує їх право на земельну ділянку, не визнає або оспорює їх право на вказане майно, не надали доказів, які підтверджують ці обставини, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутній спір про право цивільне, так як Радомишльська міська рада Житомирської області не порушує, не оспорює і немає даних, що не визнає право позивачів на земельну ділянку.

До того ж, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825088301:01:003:0087 було сформовано дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 1825088301:01:003:0123, 1825088301:01:003:0124.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 82, 89, 259, 264-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Радомишльської міської ради Житомирської області (місцезнаходження: вул. Соборний майдан, 12, м. Радомишль, Радомишльський р-н, Житомирська обл., 12201, код ЄДРПОУ 25923935) про поділ земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.09.2021.

Суддя Н. С. Сіренко