Рішення № 99520277, 06.09.2021, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/3567/21

провадження у справі № 2/0285/881/21

06 вересня 2021 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої судді Сташків Т.Г.,

за секретаря судового засідання Букша О.В.,

сторони по справі: позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоград-Волинський

за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Позивач 01 липня 2021 року звернувся до суду з цим позовом та просив ухвалити рішення суду, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 1775204 від 27.07.2019 року в розмірі 13 515 грн. та судові витрати в розмірі

2 270 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 27.07.2019 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1775204 в електронній формі на веб-сайті miloan.ua, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти в розмірі 5 000 грн. зі сплатою процентів в розмірі 15 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та кінцевим терміном повернення коштів - 26.08.2019 року. 1.11.2019 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір № 41-МЛ відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги за вказаним кредитним договором. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, станом на 04.01.2021 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитом в сумі 13 515 грн. (5 000 грн. - тіло кредиту; 8 515 грн. - проценти за користування кредитом), яку останній не погашає у добровільному порядку, що змусило товариство звернутись до суду із вказаним позовом.

10.08.2021 року відповідач подав відповідь на позов, у якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що 02.08.2021 року він сплатив на рахунок ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» кредитні кошти в розмірі 5 000 грн. Позовні вимоги про стягнення процентів є необґрунтованими, оскільки проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто могли нараховуватись до 26.08.2019 року (Постанова ВП ВС від 28.03.2018 року № 444/9519/12). Крім того, відповідач не знав про заміну кредитора, а тому вважає, що до нового кредитора перейшло лише право вимоги щодо стягнення тіла кредиту, а не процентів.

31.08.2021 року позивач подав відповідь на відзив, у якому просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач не виконав свої грошові зобов`язання за кредитним договором. Відповідач був належним чином повідомлений про заміну кредитора у грошовому зобов`язанні, що підтверджується повідомленням-вимогою, яка була направлена на адресу відповідача, про що позивачем надано докази. За змістом укладеного між кредитною установою та відповідачем договору (п. 2.2.3 Кредитного договору) після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів, товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких проценті до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.

Представник позивача в судове засідання не прибув, у відповіді на відзив просив проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляду справи за його відсутності не подавав.

За таких обставин, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та представника позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 27.07.2019 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1775204 в електронній формі на веб-сайті miloan.ua, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти в розмірі 5 000 грн. зі сплатою процентів в розмірі 15 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та кінцевим терміном повернення коштів - 26.08.2019 року (а.с. 4-9).

1.11.2019 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір № 41-МЛ відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги за вказаним кредитним договором (а.с. 10-15).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, станом на 04.01.2021 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитом в сумі

11 015 грн., з яких: 5 000 грн. - тіло кредиту; 8 515 грн. - проценти за користування кредитом (а.с. 2, 16).

27.11.2020 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило відповідачу письмову претензію, у якій повідомило про наявність договору відступлення права вимоги та необхідність сплати заборгованості за кредитом (а.с. 17-19).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію`визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року № 732/670/19; від 12 січня 2021 року № 524/5556/19.

Отже, позивачем доведено, що між кредитною установою та відповідачем був укладений договір у електронній формі, у якому були узгоджені істотні умови договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів.

Однак, як вбачається з долученої до відзиву на позов копії квитанції від 02.08.2021 року відповідач сплатив на рахунок ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» кредитні кошти в розмірі 5 000 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000 грн. не підлягають задоволенню, оскільки вказана сума коштів відповідачем сплачена.

Разом з тим, позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 8 515 грн. підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Заявляючи вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 8 515 грн. позивачем проігноровано правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12), що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.5.1 кредитного договору сума кредиту становить

5 000 грн. кредит надається строком на 30 днів з 27.07.2019 року. Термін (дата) повернення креиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 26.08.2019 року. Проценти за користування кредитом: 15 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. (5 000 грн. х 0,01% х 30 днів = 15 грн).

Оскільки строк кредитування п. 1.4. кредитного договору визначено - 26.08.2019 року (а.с. ), тому підставними є вимоги позивача про стягнення відсотків, нарахованих саме на вказану дату, тобто, станом на 26.08.2019 року у розмірі 15 грн. (п. 1.5.2. кредитного договору).

У іншій частині - позовні вимоги про стягнення процентів задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими.

У силу приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236; вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1775204 від 27.07.2019 року у розмірі 15 грн. та 0,11 грн. судового збору.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційний розгляд справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного тексту рішення 10.09.2021 року.

Головуюча суддя Т.Г. Сташків