Рішення № 99518381, 10.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2021 року м. Київ № 640/22987/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доУправління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській областіпро визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (03148, м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків (Тимофія Строкача), 2, код ЄДР: 41316012), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 42), просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача яка полягає у неприйнятті рішення та нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь позивача, щодо розгляду заяви позивача від 23.04.2020-номер НЕ-10551445;

2) зобов`язати відповідача, розглянути заяву позивача від 23.04.2020 номер НЕ-10551445 відповідно до постанови № 45 від 12.09.2017 правління ФСС України та Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що звернувся через урядовий контактний центр 23.04.2020 за №НЕ-10551445 до ФСС у Київській області з вимогою відповідно до положення про спеціальну комісію Фонду соціального страхування України з питань вирішення спорів, яке діє на підставі постанови від 12.09.2017 року №45 правління ФСС України, переглянути рішення щодо відмови у призначенні страхової виплати на час тимчасової непрацездатності.

Позивач зазначає, що відповідач проігнорував розгляд звернення, всупереч постанови від 12.09.2017 року №45 правління ФСС України.

Тим самим, як зазначає позивач, відповідач вчинив протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті рішення та нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь позивача, які на підставі закону та нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, тобто, як йдеться у позові, розгляду звернення на підставі постанови від 12.09.2017 року №45 правління ФСС України, що є дією, та не прийняття рішення на підставі розгляду звернення.

Позивач зазначає, що в обхід судового вирішення спору звернувся за належністю до відповідача, щоб той, у свою чергу відновив порушене право позивача, розглянув належним чином заявлені вимоги у зверненні.

Позивач звертає увагу на те, що крім звернення зі скаргою до органів Фонду або вирішення спорів у судовому порядку, страхувальник або застраховані особи мають змогу звернутися безпосередньо до спеціальної комісії Фонду. Що в свою чергу здійснив позивач, але засідання комісії так і не відбулося.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 23 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-IV допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням.

У випадку позивача, як зазначає заявник, відсутній зв`язок між алкогольним сп`янінням, та отриманням травми.

Про це, як зазначає позивач, свідчить акт про нещасний випадок від 2 березня 2020 року. Пунктом 9 акту, зазначено подією що призвела до нещасного випадку є неадекватна поведінка іншої особи. У пункті 10, причиною нещасного випадку є, протиправні дії іншої особи. Тобто жодним чином, отримання позивачем травм, не пов`язано з алкогольним сп`янінням, а саме пов`язано з діями третіх осіб. Під час зауваження особам схожих на мешканців країн Кавказу, щодо припинення дій відносно хлопця, якого вони гуртом били. У руках тримаючи пляшки та ножі. Позивач зазначає, що дві дівчини при цьому бігали навколо, та ніхто їм не міг допомогти чи то не мав бажання. Де була поліція та охорона нікому невідомо. Але особисто, як зазначає позивач, він не жалкує про свій вчинок, можливо, як йдеться у позові, він їм врятував життя хлопцю. Відео події яка сталася, як зазначає позивач, він надсилає у додатках до суду.

Позивач вважає, що бездіяльність відповідача, котра полягає у неприйнятті рішення та нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь позивача, які на підставі закону та нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, щодо заяви від 23.04.2020 року, надіслану через Урядовий контактний центр. Порушує права позивача, а саме ч 6. ст. 16 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у якій вказано що, застраховані особи мають право на оскарження дії страховика, страхувальника-роботодавця щодо надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг. Надалі у позові також зазначається, що своєю бездіяльністю відповідач порушив таке право позивача на оскарження дій першого. Частину. 3 статті 17 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»: у якій вказано: спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку. За бажанням заінтересована особа може звернутися з питань вирішення спору до спеціальної комісії Фонду. Таким правом мав намір скористуватися позивач, але на жаль таке право порушено, в результаті протиправної бездіяльності яка полягає у неприйнятті рішення та нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь позивач порушено. Тобто не реалізовано з боку відповідача.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення. Обмежень, щодо вимог до таких звернень та підстав у Конституції не вказано. Тобто звернення могло бути реалізовано відповідно до постанови від 12.09.2017 року №45 правління ФСС України, далі» та ч 3. ст 17 Закону України № 1105. А відтак відповідачем порушено право позивача на звернення. Тому як саме відповідач повинен розглядати вказані звернення відповідно до покладених на нього обов`язків.

Додає, що розгляд заяв та скарг позивача входить до системи соціального захисту. В тому числі позасудового. В такому випадку, зазначає позивач, є беззаперечний той факт, що відповідачем у результаті вчиненої його бездіяльності яка полягає у неприйнятті рішення та нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь позивача, щодо розгляду заяви від 23.04.2020, є порушенням гарантій позивача наданих йому ст. 46 Конституції України. Порушенням права наданим позивачеві на підставі розділу 4 постанови №45 від 12.09.2017 правління ФСС України та ч. 3 ст. статті 17 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»

Позивач також вважає, що звісно у суду виникнуть питання, щодо зв`язку по суті звернення позивача до управління ФСС у Київській області від 23.04.2020 НЕ-10551445 та викладеної відповіді у листі Управління виконавчої дирекції Фонду у Київській області від 06.05.2020 № 01-13/147 та 08.05.2020 № 03/1081, та яке відношення вони мають одне до одного. Як вбачається жодного. Тобто, як зазначено у позові, позивач звертається з однією вимогою, а отримує бодай знає яку відповідь.

Враховуючи таке, позивач просить задовольнити позов.

Позиція відповідача.

Відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що 13.04.2020 року управління отримало реєстраційну картку звернення з Урядової телефонної «гарячої лінії», заявником по якій був зазначений ОСОБА_1 . Разом з реєстраційною карткою до управління надійшла також скарга ОСОБА_1 . Скарга була адресована Відділенню у місті Славутич управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області та була зазначена адреса місцезнаходження саме відділення у м. Славутич. Зазначена реєстраційна картка та скарга були відповідним чином зареєстровані у вхідній кореспонденції як управління так і відділення.

Розглянувши скаргу, як зазначає відповідач, заявнику були надані відповіді в строки відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» - в строк в один місяць від дня її надходження.

Так, відділенням у місті Славутич управління було надано відповідь заявнику від 06.05.2020 року вих. № 01-13/147, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідач зазначає, що у відповіді було зазначено про те, що згідно з частиною першою статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (далі - Закон № 1105) підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Додає, що відповідно до пункту 4.2 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.11.2004 р. № 532, у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з ним, робиться позначка про таке сп`яніння. Частиною першою статті 23 Закону № 1105 передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності не надається у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням. Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 30 Закону № 1105 рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб, або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Відповідач зазначає, що враховуючи те, що тимчасова непрацездатність працівника настала в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено медичною документацією, комісія із соціального страхування при прийнятті рішення про надання матеріального забезпечення згідно з листками непрацездатності повинна керуватися результатами розслідування нещасного випадку проведеного відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 270.

Таким чином, як зазначає відповідач, підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 23 Закону є наявність у листку непрацездатності відмітки про алкогольне сп`яніння та встановлення причинного зв`язку травми (захворювання) з алкогольним сп`янінням.

У відзиві також зазначається, що у відповіді заявнику було наголошено на наступному - відповідно до статті 17 Закону України № 1105 при виникненні спірних питань у частині призначення та виплати матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду, такі спори вирішуються у судовому порядку, так як робочий орган Фонду не може підміняти органи судової влади.

Окрім цього, відповідач звернув увагу суду на текст поданої Позивачем скарги від 10.04.2020 року, яка була зареєстрована на Урядовій телефонній «гарячій лінії» за номером НЕ 10492439. Так, як зазначає відповідач, заявник не навів у скарзі жодних доказів того що його травма, що потягла за собою тимчасову непрацездатність, не була отримана в результаті алкогольного сп`яніння. Посилання ж на запис інциденту в мережі Інтернет, як зазначає відповідач, взагалі жодним чином не доводить і не спростовує твердження заявника з приводу отриманої травми. По друге, як зазначає відповідач, сама скарга була оформлена не належним чином, зокрема була адресована не постійно діючій спеціальній комісії з питань вирішення спорів яка створена при управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, а Відділенню у м. Славутич управління, до компетенції якого взагалі не входить розгляд скарг на прийняте рішення комісії з соціального страхування підприємства. Крім цього, на думку відповідача, в скарзі міститься ряд суб`єктивних суджень заявника, та навіть суб`єктивне трактування норм чинного законодавства.

Тим не менше, як зазначено у відзиві, не зважаючи на зазначені недоліки, скарга була розглянута належним чином, відповідь по ній надана заявнику в строки визначені законодавством про звернення громадян. Відповідь відділення у м. Славутич була направлена Позивачу разом з листом управління від 08.05.2020 року № 03/1081. В листі управління наголошує заявнику на можливість звернення до суду у випадках не згоди громадянина з прийнятими за скаргою рішеннями.

Між тим, 24.04.2020 року на електронну пошту управління надійшла реєстраційна картка звернення, в якій була наявна ідентична інформація тій яка наявна в реєстраційній картці попереднього звернення заявника. При чому, як зазначає відповідач, жодної скарги чи заяви від Позивача разом з реєстраційною карткою не надходило. В обох реєстраційних картках міститься одне і теж саме питання з яким звертається заявник - діяльність посадових і службових осіб, корупція: недбалість, бездіяльність: ЦОВВ та підпорядковані їм територіальні органи.

Таким чином, на думку відповідача, жодної повторної скарги чи заяви від заявника не надходило. Відповідно і надати відповідь на скаргу, що не надходила, в управління не було можливості.

У відзиві також зазначається, що в поданій позивачем до суду скарзі від 23.04.2020 року № НЕ-10551445, яка була адресована управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (хоча, як зазначає відповідач, дане звернення вони не отримували), Позивач посилається на Положення про спеціальну комісію Фонду соціального страхування України з питань вирішення спорів, яке затверджене Постановою Правління Фонду соціального страхування України № 45 від 12.09.2017 року (надалі - Постанова № 45). Відповідно до п. 4.1. Постанови № 45 спір між сторонами розглядається за письмовою заявою зацікавленої сторони, однак жодної заяви чи скарги на спеціальну комісію управління з питань вирішення спорів, не надходило. В самій скарзі, як зазначає відповідач, яку було отримано вже безпосередньо в якості додатку до адміністративного позову, Позивач посилається як на Постанову № 45, так і на Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджене Постановою Правління Фонду соціального страхування України № 13 від 19.07.2018 року (надалі - Постанова № 13).

Однак, як зазначає відповідач, кожна з цих Постанов має свою процедуру та свій порядок оскарження. Якщо відповідно до Постанови № 45 спір розглядається спеціальною комісією Фонду соціального страхування України з питань вирішення спорів та/або відповідною комісією при робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, то відповідно до Розділу V рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства може бути оскарженим застрахованою особою до відділення робочого органу виконавчої дирекції Фонду, де перебуває на обліку підприємство, або до суду.

Стосовно позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Відповідача яка полягає у неприйнятті рішення, відповідач зазначає, що дана вимога по своїй суті взагалі є абсурдною.

На думку відповідача, суд має врахувати те, що бездіяльність супроводжується пасивною поведінкою, тобто відсутністю з боку суб`єкта владних повноважень будь-яких дій, водночас відповідачем вчинено дії щодо розгляду скарги позивача та надано йому відповіді як самим відповідачем - управлінням, так і його робочим органом - Відділенням у м. Славутич управління.

Таким чином, відповідач вважає, що управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області діяло виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Законом України "Про звернення громадян", підзаконними нормативними актами.

Між тим, відповідач звертає увагу на те, що позивач, як в позовній заяві, так і в поданій скарзі наводить нічим не підтверджені суб`єктивні судження щодо того, що управління наче б то було зобов`язане прийняти позитивне для нього рішення. Хоча, як зазначає відповідач, жодних доказів з приводу того, що його травма не пов`язана зі станом алкогольного сп`яніння, не наводить.

Подані ж до суду докази, як зазначає відповідач, а саме диск з подією, що за словами позивача призвела до нещасного випадку, взагалі не повинні братись судом до уваги. З відео запису, який наявний на зазначеному диску, як звертає свою увагу відповідач, взагалі не можна встановити будь-яких обставин, що стосуються предмету даного позову.

Насамкінець відповідач звертає увагу на те, що в поданій позовній заяві позивач посилається на те, що стан тимчасової непрацездатності у нього настав внаслідок отриманої травми не в результаті алкогольного сп`яніння. Однак, на думку відповідача, це твердження не підтверджується жодним доказом. Більше того, як зазначає відповідач, сам позивач визнає, що в тому числі і його дії (за які він за його твердженням не жалкує) спричинили настання нещасного випадку, що потягнув за собою в подальшому його тимчасову непрацездатність. Позивач, за твердженням відповідача, під час нещасного випадку, перебував в стані алкогольного сп`яніння, що підтвердила комісія роботодавця в Акті № 4 про нещасний випадок невиробничого характеру, який наявний в матеріалах справи. В зв`язку з цим, і роботодавець Відповідача - ДСП ЧАЕС, керуючись ст. 23 Закону № 1105 відмовив у допомозі по тимчасовій непрацездатності.

Як зазначає відповідач, відповідно до статті 23 Закону № 1105, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням. Відповідно до вище зазначеного, як зазначає відповідач, станом відсутні підстави для фінансування листка непрацездатності, що був виданий Позивачу внаслідок отриманої травми в результаті алкогольного сп`яніння.

Таким чином, на думку відповідача, викладені в позовній заяві вимоги є такими, що не підлягають на задоволення.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді від 06.1.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою судді від 05.11.2020 позивачу продовжено строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 22.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання.

Враховуючи клопотання позивача також витребувані матеріали, необхідні для розгляду справи.

Встановлені судом обставини (щодо підстав позову).

23.04.2020 позивачем сформовано наступне звернення (скарга):

адресат: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у київській області;

зміст скарги: відповідно до Постанови від 12.09.2017 року №45 Про затвердження Положення про спеціальну комісію Фонду соціального страхування України з питань вирішення спорів.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-IV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105) рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб) або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 13 (далі - Положення).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства підзвітна роботодавцеві та представникові застрахованих осіб, а її роботу перевіряють органи Фонду соціального страхування України.

Основною формою роботи комісії є засідання, які проводяться відповідно до затвердженого нею плану, але не рідше двох разів на місяць. Члени комісії беруть участь у її засіданнях особисто без права передання своїх повноважень іншим посадовим особам.

В свою чергу, уповноважений із соціального страхування підприємства розглядає питання матеріального забезпечення застрахованих осіб у міру надходження відповідних звернень і подання необхідних для її вирішення документів і приймає рішення.

Якщо комісія приймає рішення про відмову в призначенні допомоги, то вона зобов`язана надіслати заявникові відповідне повідомлення із зазначенням причин відмови та порядку оскарження, не пізніше п`яти днів після винесення даного рішення.

Рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства може бути оскаржено застрахованою особою до робочого органу відділення Фонду за місцем обліку підприємства як страхувальника протягом п`яти днів з часу отримання повідомлення про таке рішення.

Враховуючи викладене, та той факт, що 16 лютого 2020 року мною були отримані травми при незалежних від мене причин. Коли я зробив зауваження групі осіб кавказької зовнішності, котрі били хлопця в кафе-барі « Неон » В аналогії, це те ж саме, якщо б я їхав нетверезий в таксі у якості пасажира та потрапив би в аварію. Я жодним чином не заперечую, що був нетверезий. Але отримані травми не пов`язані з моїм станом і ніяк від нього не залежали.

Процедура повідомлення про відмову в наданні допомоги о тимчасовій втраті працездатності була порушена, таким чином є неправомочним, дія або бездіяльність комісії з соціального страхування ДСП ЧАЕС має бути оскаржена. Саме не повідомлення про відмову у виплаті унеможливило застраховану особу у визначений законом термін оскаржити рішення комісії. Таким чином слід вважати, що термін ну було пропущено.

Враховуючи викладене, прошу переглянути рішення Комісії з соціального страхування ДСП ЧАЕС. Винести нове рішення, та нарахувати виплату по тимчасовій втраті працездатності. Розгляд скарги, прощу проводити в моїй присутності. Про що повідомити мене належним чином. До початку розгляду витребувати у роботодавця підтвердження про те, що застраховану особу ОСОБА_1 , було повідомлено про відмову у виплаті допомоги.

Перед початком розгляду пропоную робочому органу фонду, щоб мати уявлення при яких обставинах застрахована особа отримала травми. Та відрізнити героїзм від алкоголізму, прошу комісію у мережі ЮТУБ передивитися запис інциденту, пошуковий запис «В ночном клубе Славутича вспыхнула жестокая драка - компания людей держит в страхе весь город».

В подальшому, після винесення рішення на користь скаржника, Фонд соціального страхування та підприємство зможуть написати заяву до поліції про залучення їх у якості потерпілих та повернути кошти, які були виплачені застрахованій особі. Номер ЕРДР №1202010270000043.

Відповідно до ст.23 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-IV Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням.

В даному випадку відсутній зв`язок між отриманими травмами та алкогольним сп`янінням. Також чимало рішень адмін.. суду є не на користь Фонду соціального страхування. Де рішення про невиплату допомоги були скасовані судом, на користь застрахованої особи. Хоч і були вони під час отримання травм нетверезі.

Позивач просив терміново переглянути законність відмови у виплаті соціальної допомоги.

Відносно вказаної скарги сформована реєстраційна картка НЕ-10551445.

Відповідно, 06.05.2020 та 08.05.2020 відділенням у місті Славутич та Управлінням виконавчої дирекції Фонду у Київській області надано відповіді (т.1, а.с. 44, 43).

Управлінням надана наступна відповідь, в якій, крім іншого, зазначено:

Відділенням у м. Славутич було розглянуто Ваше звернення щодо відмови у призначені допомоги по тимчасовій непрацездатності комісією із соціального страхування ДСП «ЧАЕС» та надіслано відповідь за вказаною Вами адресою.

Згідно статті 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

У додатку надіслана відповідь відділення наступного змісту:

Згідно з частиною першою статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. №11O5-X1V (далі- Закон № 1105-XIV) підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Відповідно до пункту 4.2 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.11.2004 р. № 532, у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій. пов`язаних з ним. робиться позначка про таке сп`яніння.

Частиною першою статті 23 Закону № 11 05-ХІV передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності не надається у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 30 Закону №1105-XIV рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, до прийнятті рішення про надання матеріального забезпечення згідно з листками непрацездатності повинна керуватися результатами розслідування нещасного випадку, проведеного відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету' Міністрів України від 22.03.2001 № 270.

Таким чином, підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 23 Закону є наявність у листку непрацездатності відмітки про алкогольне сп`яніння та встановлення причинного зв`язку травми (захворювання) з алкогольним сп`янінням.

На підставі статті 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Відповідно до статті 17 Закону України №1105-XIV при виникненні спірних питань у частині призначення та виплати матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду, такі спори вирішуються у судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 цього закону спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку. За бажанням заінтересована особа може звернутися з питань вирішення спору до спеціальної комісії Фонду. До складу цієї комісії на громадських і паритетних засадах входять представники держави, застрахованих осіб і страхувальників.

Відповідно до Положення про спеціальну комісію Фонду соціального страхування України з питань вирішення спорів, яке затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України 12 вересня 2017 року № 45, на яке посилається позивач в якості правових підстав позову:

Комісія Фонду є постійно діючим органом, до складу якого на громадських і паритетних засадах входять представники держави, застрахованих осіб і страхувальників.

На тих самих засадах при робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - виконавча дирекція Фонду) створюються такі самі комісії із залученням представників місцевих органів виконавчої влади, застрахованих осіб і страхувальників.

До складу Комісії Фонду входять по три представники держави, застрахованих осіб і страхувальників.

До складу комісії при робочому органі виконавчої дирекції Фонду входять по два представники місцевих органів виконавчої влади, застрахованих осіб і страхувальників.

Персональний склад комісій затверджується директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України за спільним поданням трьох представницьких сторін.

Основним завданням комісій є вирішення по суті спорів, що виникають із правовідносин, урегульованих Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Спір між сторонами розглядається за письмовою заявою зацікавленої сторони.

Рішення комісії при робочому органі Фонду може бути оскаржено до комісії Фонду соціального страхування України, а рішення останньої - до правління Фонду. Рішення комісій можуть бути оскаржені до суду.

З наведеного у сукупності вбачається, що статтею 17 вищезгаданого Закону передбачена можливість позасудового оскарження рішення комісія із соціального страхування підприємства щодо відмови у призначенні страхової виплати на час тимчасової непрацездатності до спеціальної комісії Фонду соціального страхування України з питань вирішення спорів, яка за своїм статутом, порядком формування та затвердження складу, за виконуваними функціями є окремим спеціальним органом, який не може ототожнюватись із Управлінням чи Відділенням, як і з виконуваними ними функціями, які (Управління/Відділення) самі власне не мають повноважень щодо розгляду такого роду скарг.

У даному випадку, як підтверджується і змістом позову та наявними матеріалами, позивач не звертався до спеціальної комісії Фонду соціального страхування України з питань вирішення спорів.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що за конкретних обставин даної справи у суду відсутні підстави для висновку щодо допущення Управлінням прав чи інтересів позивача щодо розгляду вищезгаданих скарг, оскільки їх розгляд знаходиться поза межами компетенції власне Управління та Відділення, а відтак у суду відсутні і підстави для зобов`язання Управління переглянути за скаргою позивача рішення комісія із соціального страхування підприємства щодо відмови у призначенні страхової виплати на час тимчасової непрацездатності.

При цьому, судом враховується, що як Управлінням, так і Віддаленням на звернення позивача надано вичерпні роз`яснення щодо положень законодавства, яке регулює порушене позивачем питання.

Водночас, суд звертає увагу позивача на положення ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до яких не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

Відтак, суд констатує, що позов є безпідставним, позивачем в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України не доведено обставин порушення Управлінням прав чи інтересів відповідача у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи позивача та надані матеріали не спростовують наведених вище висновків суду та не доводять зворотного.

В контексті останнього слід додати, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 371 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін