Рішення № 99517365, 02.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"02" вересня 2021 р. № 520/8647/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Савон О.Ю.

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Ковальчук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (вул. Маяковського, буд. 21,м. Краматорськ,Донецька область,84333) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил від 19 квітня 2021 року № 226к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», з 19 квітня 2021 року.

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері (ідентифікаційний код 38347014) з 19 квітня 2021 року.

3. Стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (вул. Маяковського, 21, м. Краматорськ, 84333, ідентифікаційний код 39969443) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19 квітня 2021 року по дату винесення судового рішення та фактичного поновлення на роботі.

В обґрунтування позову зазначено, що наказ керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил від 19 квітня 2021 року № 226к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», з 19 квітня 2021 року є протиправним та таким, що порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню.

Позивач, в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, в судове засідання з`явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі зазначивши, що оскаржуваний позивачем наказ керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил від 19 квітня 2021 року № 226к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», з 19 квітня 2021 року є законним та таким, що винесений в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , з 2019 року по 19.04.2021 року працював у військовій прокуратурі Харківського гарнізону.

19.04.2021 року наказом № 226к керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил лейтенанта юстиції Мощонського Владислава Олександровича, якого наказом Міністра оборони України від 25.01.2021 № 22 звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації (пункт 19 розділу П «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ) з 20 квітня 2021 року звільнено з посади прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону (п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру») та органів прокуратури, виключено зі списків особового складу військової прокуратури об`єднаних сил, усіх видів забезпечення та направити для зарахування на військовий облік до Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки міста Харкова.

Протиправність наказу керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил від 19 квітня 2021 року № 226к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», на думку позивача, полягає в не зазначенні конкретної підстави для звільнення позивача.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Правову основу проходження військової служби становить ст. 65 Конституції України, згідно з якою захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Конституційний обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) є військовим обов`язком. Військовий обов`язок, крім іншого, включає проходження військової служби.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності, (ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ).

Основним нормативно-правовим актом, що регулює проходження військової служби, є Закон № 2232-ХІІ, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засаді проходження в Україні військової служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ).

Призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві (ч. 7 ст. 6 Закону № 2232-ХІІ).

Згідно із ч. 4 ст. 27 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції до 29.09.2019; далі - Закон № 1697-VIII) посади військових прокурорів та відповідні їм військові звання включаються в переліки військових посад.

Військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, затверджується Президентом України (ч. 10 ст. 6 Закону України № 2232-ХІІ).

Стаття 3 КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з державними органами, підприємствами, установами, організаціями, державними та комунальними навчальними закладами, до яких вони були відряджені, а проходять військову службу на посадах в цих органах, установах, організаціях та навчальних закладах.

Перелік посад військових прокурорів і слідчих військових прокуратур та граничних військових звань за цими посадами, затверджено Указом Президента України від 22.09.2014 № 737/2014.

За правилами ч. 3 ст. 24 Закону № 2232-ХП закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 27 Закону України «Про прокуратуру», яка діяла до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ, що набрав чинності 25.09.2019, військовими прокурорами призначалися громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.

Таким чином суд зазначає, що правовідносини з приводу проходження військової служби не є трудовими правовідносинами та дія норм КЗпІІ України, які визначають процедуру і гарантії працівників при їх звільненні, не поширюються на військовослужбовців.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Суд зазначає, що зі змісту цієї норми вбачається, що прокурор може бути звільнений з підстав та в порядку, встановлених не лише Законом України «Про прокуратуру», а й іншими законами. У даному випадку Законом № 2232-ХП.

Оскільки позивач не працював у військовій прокуратурі Харківського гарнізону в розумінні КЗпП України, а проходив військову службу, його звільнення з військової служби (з посади, на якій він її проходив), має відбуватися насамперед відповідно до вимог вищевказаного Закону.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі-Положення), також розповсюджується на позивача - ОСОБА_1 , як на військовослужбовця Збройних Сил України, що також узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.06.2018 справа № 826/25061/15.

19.09.2019 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів з реформування прокуратури» (Закон № 113-ІХ), яким ліквідовано органи військової прокуратури, у т.ч. посади прокурорів.

Згідно з пояснювальною запискою до проекту цього Закону, доступною в мережі Інтернет за посиланням http://wl.cl.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_l?pf3511=66266, законопроект спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь - якому органі прокуратури. Основною метою законопроекту є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.

Вказаним Законом внесено зміни до Закону України «Про прокуратуру», згідно з якими існування у структурі органів прокуратури військових прокуратур і відповідно військових посад, на які можуть бути призначені громадяни, що проходять військову службу, не передбачено.

За приписами п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення», вказаного Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генеральною прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, які не подали у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію, не успішно її пройшли, не надали, у разі успішного проходження атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури не переводяться та звільняються.

Таким чином, з метою реалізації передбачених Законом № 113-ІХ заходів в органах прокуратури, у тому числі Військовій прокуратурі об`єднаних сил (Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил) починаючи з жовтня 2019 року відбуваються нормативно-правові, структурні, кадрові зміни.

Так, відповідно до наказу Офісу генерального прокурора від 05.02.2020 № 66 «Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних прокуратур)», юридичну особу «Військова прокуратура об`єднаних сил» перейменовано в «Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил» без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та відповідно до наказу Генерального прокурора від 17.02.21 №3-ш в структурі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (на правах обласної прокуратури) встановлено, зокрема Донецьку Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (на правах окружної прокуратури), затверджено її структуру та штатну чисельність, у якій відсутні посади на яких прокурори мають статус військовослужбовців.

Пунктом 6 розділу 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113-ІХ усі прокурори, зокрема, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

А пунктом 9 розділу 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113-ІХ чітко визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

Водночас відповідно до п. 18 розділу 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113-ІХ прокурорам та слідчим військових прокуратур, які є військовослужбовцями і проходять військову службу за контрактом, надається право достроково припинити контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Жодних норм стосовно продовження перебування на посаді військового прокурора, у разі дострокового розірвання контракту та припинення військової служби, Закон № 113-ІХ не передбачає.

Під час розгляду справи судом встановлено, що користуючись своїм правом, ОСОБА_1 виявив бажання звільнитися з військової служби, про що свідчить аркуш бесіди від 24.12.2020, в якому наголошено, що останній продовжувати військову службу в Збройних Сил України та проходити службу у військовому резерві не бажає.

У свою чергу, звільнення позивача з посади відбулося на підставі наказу виконувача обов`язків керівника Спеціалізованої прокуратури в військовій та оборонній сфері об`єднаних сил відповідно до повноважень, наданих п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру».

У даному випадку звільнення позивача з посади стало наслідком звільнення з військової служби.

Відповідно до п. 245 Положення, звільнення з військової служби військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, здійснюється посадовими особами, зазначеними в п. 153 Положення, за поданням керівників державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, до яких вони відряджалися, без зарахування в розпорядження Міністерства оборони України.

Таким чином суд зазначає, що позивач, добровільно звільняючись з військової служби, одночасно виявив волевиявлення про припинення правовідносин із органами прокуратури.

Відповідно до вимог п. 245 Положення, Генеральною прокуратурою України до Міністерства оборони України скеровано подання про звільнення лейтенанта юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Міністром оборони України видано наказ від 25.01.2021 № 22 (по особовому складу), яким позивача, якого відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Наказом виконувача обов`язків військового прокурора об`єднаних сил від 19.04.2021 № 226к його звільнено з посади прокурора на тій же підставі.

Днем закінчення військової служби для таких військовослужбовців є день, зазначений у наказі (розпорядженні) про звільнення з посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах, до яких вони були відряджені.

Отже суд зазначає, що звільнення військовослужбовців з військової служби є беззаперечною підставою для прийняття рішення про їх звільнення з посад в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах, до яких вони були відряджені.

Припиняючи правовідносини, пов`язані із проходженням військової служби, припиняються його правовідносини й з Генеральною прокуратурою України (військовою прокуратурою Харківського гарнізону), оскільки позивач є військовослужбовцем відрядженим до Генеральної прокуратури України, що засвідчує про первинність правовідносин військової служби по відношенню до правовідносин, які випливають із Закону № 1697-VII.

Крім того суд зазначає, що відповідно до п. 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ атестація прокурорів та слідчих органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах.

У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації.

Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджено наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 (далі - Порядок).

Пунктом 9 розділу І Порядку встановлено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку,

Відповідно до п. 10 розділу І Порядку заява, вказана у п. 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15.10.2019 (включно). Заява підписується прокурором особисто.

Судом було встановлено, що вищевказані вимоги позивачем - ОСОБА_1 , дотримано та подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв`язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів.

Згідно з п. 13 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора складався позивачем 23.11.2020.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора становить 70 балів (п. 4 розділ II наказу Генерального прокурора України №221 від. 03.10.2019) .

З матеріалів справи судом встановлено, що за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивачем набрано 64 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту.

У зв`язку з зазначеним кадровою комісією № 2 на підставі п. п. 13, 17 розділу П «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, п. 5 розділу II Порядку, прийнято рішення від 23.11.2020 № 74 про неуспішне проходження позивачем атестації (а.с.37).

Оскільки обов`язковою умовою для призначення прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур є успішне проходження ними атестації, відсутність відповідного (успішного) рішення виключає можливість переведення його на посаду прокурора в Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, та як наслідок позивач підлягав звільненню з органів прокуратури.

Крім того, пунктом 9 розділу 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113-ІХ чітко визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

Тобто законодавець передбачив ще одну підставу для звільнення прокурорів на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 ЗУ «Про прокуратуру», відповідно до якої позивача звільнено з посади прокурора та органів прокуратури.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що наказ керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил від 19 квітня 2021 року № 226к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (вул. Маяковського, буд. 21,м. Краматорськ,Донецька область,84333) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 10 вересня 2019 року.

Суддя Спірідонов М.О.