Рішення № 99517123, 10.09.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2021 року Справа №480/5016/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Глазька С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного територіального управління Національної гвардії України про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного територіального управління Національної гвардії України, в якій просить зобов`язати Східне територіальне управління Національної гвардії України нарахувати та виплати позивачу компенсацію затримки розрахунку при звільненні в період з 11.04.2018 по 19.05.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу у відповідача, а наказом від 10.04.2018 виключений зі списків особового складу з 10.04.2018. Таким чином, останнім днем служби є 10.04.2018. При проходженні служби позивачеві виплачувалось грошове забезпечення, індексація якого з 01.01.2017 по 28.02.2018 не проводилась, окрім того у день звільнення не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій. У зв`язку із чим, позивач був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав щодо зобов`язання відповідача виплатити вказані кошти. На виконання рішення суду по справі №480/8871/20 вказані кошти були виплачені позивачу 19.05.2021. Позивач зазначає, що оскільки остаточний розрахунок з ним не було проведено у день звільнення, то відповідно до ст.ст. 116,117 КЗпП України, просить стягнути на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 15.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. Вказує на те, що на військовослужбовців не поширюються норми трудового законодавства, а проходження військової служби та виплата грошового забезпечення регулюються спеціальним законодавством. З урахуванням того, що трудові відносини та військова служба мають різну правову природу, норми КЗпП України в частині виплати компенсації за затримку розрахунку при звільненні не поширюються на військовослужбовців.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності та встановивши всі фактичні обставини справи, суд частково задовольняє позовні вимоги, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом начальника Східного територіального управління Національної гвардії України від 02.09.2015 №192 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу і фінансового забезпечення підрозділів забезпечення управління Східного територіального управління та інших видів забезпечення військової частини 3017 (м.Харків).

06.08.2015 позивачем отримано статус і посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 (а.с.3).

Згідно з наказом начальника Східного територіального управлінні Національної гвардії України від 10.04.2018 № 100 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу і фінансового забезпечення підрозділів Східного територіального управління та інших видів забезпечення військової частини 3017 (м.Харків) відповідно до пп. "б" пункту 1 частини 8 ст.27 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та звільнено з військової служби наказом начальника Східного територіального управління Національної гвардії України від 12.03.2018 №22 о/с у запас Збройних Сил України (а.с.6).

ОСОБА_1 , вважаючи, що на час виключення його зі списків особового складу, відповідач не провів з ним розрахунок щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні відпусток за 2015-2018 роки, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та не провів індексацію грошового забезпечення з 01.11.2014 по 28.02.2018, звернувся у грудні 2020 року до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, справа №480/8871/20.

За наслідками розгляду вказаної справи, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі №480/8871/20 позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Східного територіального управління Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 02.09.2015 по 10.04.2018, виходячи з грошовою забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- зобов`язано Східне територіальне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 02.09.2015 по 10.04.2018, виходячи з грошовою забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- визнано протиправною бездіяльність Східного територіального управління Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.01.2017 по 28.02.2018;

- зобов`язано Східне територіальне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.01.2017 по 28.02.2018;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вище вказане рішення набрало законної сили 06.05.2021, виконавчий лист судом не видавався.

Відповідно до довідки відповідача від 12.07.2021 №40/32-131ФВ, відповідачем, на виконання вказаного рішення суду, позивачу виплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої п.12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за період проходження служби у Східному територіальному управлінні Національної гвардії України, а саме з 2015 по 2018 роки, у сумі 24048,85 грн (двадцять чотири тисячі сорок вісім грн 85 коп) - 19 травня 2021 року (платіжне доручення від 18.05.2020 № 969) та індексація грошового забезпечення за період з 2017 по 2018 роки, у сумі 3951,92 грн. (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят одна грн 92 коп) - 19 травня 2021 року (платіжне доручення від 18.05.2020 № 966).

У зв`язку з невиплатою вище зазначених сум у день його звільнення з військової служби, тобто 10.04.2018, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить виплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 11.04.2018 по 19.05.2021.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Враховуючи, що в день звільнення позивача – 10.04.2018 відповідачем не було здійснено з ним остаточного розрахунку, а саме не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексація грошового забезпечення за період з 2017 по 2018 роки, позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з Східного територіального управління Національної гвардії України середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Для розрахунку суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні враховується сума середньоденного грошового забезпечення позивача та кількість днів затримки.

Згідно з довідкою відповідача від 12.07.2021 №40/32-132ФВ середньоденне грошове забезпечення позивача складало – 430,21 грн, а середньомісячне 12691,33 грн (а.с. 71).

Кількість днів затримки з 11.04.2018 по 19.05.2021 складає 1135 календарних днів. Таким чином сума середнього заробітку за весь період затримки розрахунку складає 488288,35 грн (430,21 х 1135 календарних днів).

Дійшовши висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд зазначає, що за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), - згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Крім того, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Суд зазначає, що звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Відтак, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

При цьому, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

За наведених обставин, враховуючи те, що сума своєчасно не виплачених коштів, яка є підставою для нарахування середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні складає 28000,77 грн, а розрахована сума такого заробітку складає 488288,35 грн, тобто значно більше розміру своєчасно невиплаченої суми, зважаючи на характер цієї заборгованості, дії позивача, а саме зволікання щодо звернення до суду з моменту звільнення зі служби та дії відповідача, а саме добровільне виконання рішення суду, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 28000,77 грн, яка є співмірною з сумою коштів, виплаченою позивачеві на виконання рішення суду.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі суми компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні, яка становить 28000,77 грн.

Щодо доводів відповідача, що на спірні відносини не поширюються вимоги ст.ст.116, 117 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, винагороди за участь в антитерористичній операції - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

За правилами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-389а13), суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки судовий збір не сплачувався позивачем, відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Східного територіального управління Національної гвардії України про зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Східне територіальне управління Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 25575782) виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 11.04.2018 по 19.05.2021 у розмірі 28000,77 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько

С.М. Глазько