Рішення № 99515131, 01.09.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 вересня 2021 року м. Ужгород№ 260/1403/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судових засідань – Полянич В.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Беляков А.І.;

відповідач 1 - не з`явився;

відповідач 2 - не з`явився;

представник третьої особи 1 - не з`явився;

представник третьої особи 2 - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Виконавчого комітету Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , де треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Ужгородської міської ради (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач 1), де треті особи, які не заявляють самостійних вимог Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради про зобов`язання позивача за власний рахунок знести об`єкт незавершеного будівництва розміщений за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:24:001:0454.

Ухвалою, постановленою у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до Протоколу судового засідання від 28.04.2021 року, судом залучено в якості співвідповідача по даній справі - ОСОБА_2 (далі - відповідач 2).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 серпня 2017 року відділом державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради (далі відділ ДАБК Ужгородської міської ради) у присутності замовника гр. ОСОБА_1 було проведено позапланову перевірку та складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому зафіксовано, що будівництво ведеться з відхиленням від схеми забудови земельної ділянки, будівельного паспорту, а тому приписом відділу ДАБК від 01.08.2017 року забудовника зобов`язано привести будівництво у відповідність до схеми забудови земельної ділянки, з терміном виконання до 01.09.2017 року. Однак, станом на момент подачі позовної заяви відсутня інформація щодо виконання замовником гр. ОСОБА_1 вимог припису від 01.08.2017р. щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Таким чином, замовником не приведено будівництво у відповідність до затвердженої проектної документації та вимог чинного законодавства, будівельних норм, стандартів та правил. При цьому, у відповідача наявний попередній проект будівництва, затверджений в установленому законом порядку, але саме будівництво проведено з істотним відхиленням від вказаного проекту. З огляду на викладене, позивач вважає, що здійснене відповідачем будівництво є незаконним, та такими, що підлягають знесенню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач 1 надіслав до суду відзив на позов, згідно якого заперечив проти задоволення позовних вимог мотивуючи тим, що в 2017 році відповідач 1 був власником незавершеного будівництвом об`єкту у АДРЕСА_1 та земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0454 площею 0,05 га, на якій цей об`єкт розташований. Однак, 23.02.2017 року та 23.08.2017 року вказані об`єкти були відчужені відповідачем громадянину ОСОБА_2 . Таким чином, відповідач наголошував, що не є власником земельної ділянки та об`єкту незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 , а тому не може за власні кошти знести самочинне будівництво з тих підстав» що воно йому не належить і у такому випадку буде порушено гарантоване Конституцією право власності інших осіб.

Відповідач 1 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідач 2 надіслав до суду відзив на позов, згідно якого заперечив проти задоволення позовних вимог мотивуючи тим, що відповідач 2 на час виявлення порушень вимог законодавства у містобудівній сфері не був власником незавершеного будівництвом об`єкту у АДРЕСА_1 , відповідно, відносно нього органами державного архітектурно-будівельного контролю не складалися жодні матеріали з приводу порушення архітектурно-будівельних норм, відповідно його ніхто не зобов`язував зносити незавершену будівництвом будівлю.

Відповідач 2 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, пояснення на позов не надіслали, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 серпня 2017 року відділом державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради (далі - відділ ДАБК Ужгородської міської ради) у присутності замовника гр. ОСОБА_1 було проведено позапланову перевірку будівництва індивідуального ж/б по АДРЕСА_1 , результати якої відображені в Акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому зафіксовано, що при замірах фактичних габаритів будинку з з`ясовано, що вони не відповідають габаритам будівлі в плані, а саме: відповідно до ескізних намірів забудови та схеми забудови земельної ділянки габарити будівлі 39,0х 6,6 (м). фактично 34,5 х 11,1 (м). Ескізними намірами забудови у вісях 3-4, А-Б передбачено влаштування мансардного поверху, фактично влаштовується другий поверх, фактичні фасади відрізняються від фасадів ЕНЗ. На головному фасаді виготовлено шість воріт для машин. Згідно ЕНЗ - 1 ворота. У зв`язку із збільшенням габаритів будинку відстань від фундаменту до напірної каналізації зменшена (а.с. 19-33, Т.1).

З результатами позапланової перевірки, відділом ДАБК Ужгородської міської ради було видано гр. ОСОБА_1 припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01.08.2017 року, згідно якого гр. ОСОБА_1 зобов`язано привести будівництво у відповідність до схеми забудови земельної ділянки у термін до 01.09.2017 року (а.с. 17-18).

Також, за наслідками проведеної, перевірки було складено протокол про адміністративне правопорушення щодо гр. ОСОБА_1 від 01.08.2017 року (а.с. 13-16), а 02.08.2017 р. винесена постанова №52 по справі про адміністративне правопорушення, якою накладено на гр. ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. (а.с. 10-12).

У зв`язку з невиконанням замовником - гр. ОСОБА_1 вимог припису від 01.08.2017 р. щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, законами України "Про Генеральну схему планування території України", "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду", "Про землеустрій", іншими нормативно-правовими актами.

Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.

Згідно статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установленні строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкти та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Як встановлено в ході розгляду справи по суті, на час проведення позапланової перевірки та винесення припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01.08.2017 року - ОСОБА_1 (відповідач 1) був власником незавершеного об`єкту будівництва індивідуального ж/б по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:24:001:0454 площею 0,05 га.

При цьому, з 23.02.2017 року на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки (а.с. 38-40) відповідачем 1 - ОСОБА_1 відчужив відповідачеві 2 - ОСОБА_2 земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:001:0454 площею 0,05 га.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, 23.08.2017 року гр. ОСОБА_1 (відповідачем 1) вказаний об`єкт незавершеного будівництва індивідуального ж/б по АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:24:001:0454 площею 0,05 га, був відчужений гр. ОСОБА_2 (відповідачеві 2), що підтверджується Договором купівлі-продажу об`єкт незавершеного будівництва (а.с. 111).

Таким чином, суд констатує, що на час звернення до суду з даним позовом гр. ОСОБА_1 не був власником об`єкта незавершеного будівництва індивідуального ж/б по АДРЕСА_1 та земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0454 площею 0,05 га, на якій цей об`єкт розташований.

Відповідно до положень ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами.

Відповідно до ч.2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно ч. 1, ч. 2 , ч. 6 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

З огляду на те, що 23.02.2017 року гр. ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку, а 23.08.2017 року, також, об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 , суд приходить висновку, що у строк визначений у приписом, а саме: до 01.09.2017 року у гр. ОСОБА_1 була відсутня можливість виконати припис щодо приведення будівництва у відповідність до будівельного паспорта, оскільки таке будівництво йому не належало.

Оскільки, як на час звернення позивача до суду з даним позовом так і на дату розгляду справи по суті гр. ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки та об`єкту незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 , а тому не може втручатися у здійснення власником права власності, а відтак позовні вимоги щодо зобов`язання гр. ОСОБА_1 за власний рахунок знести об`єкт незавершеного будівництва розміщений за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:24:001:0454 - задоволенню не підлягають.

Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно із статтею 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Частиною першою статті 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з положеннями частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною другою статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Так, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб`єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Отже, як встановлено в ході розгляду справи по суті та підтверджується наявними матеріалами, з 23.02.2017 року гр. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, а з 23.08.2017 року і об`єкту незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 .

Суд констатує, що під час проведення позапланової перевірки та фіксації порушення будівельних норм, державних стандартів і правил будівництва індивідуального ж/б по АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 не був власником вказаного об`єкту будівництва, не був присутній під час здійснення позапланової перевірки та жодні приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил щодо ОСОБА_2 не виносилися.

Позивач не надав до суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 допустив протиправні діяння (дії чи бездіяльність), що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Таким чином, матеріалами справи та доказами здобутими в ході судового розгляду не підтверджено, що ОСОБА_2 здійснив правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позов.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (пл. Поштова, буд. 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 04053699) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), де треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 4, код ЄДРПОУ 41284929), Управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради (м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 4) про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

2. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 10.09.2021 року.