Рішення № 99514668, 10.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2021 р. Справа№200/2926/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Лиманської міської ради Донецької області (ідентифікаційний код 04053275, 84406, Донецька область, м.Лиман, вул.Незлежності, 46) про визнання протиправним та скасування рішення від 29.01.2021 №8/4-608 “Про скасування рішення сесії Лиманської міської ради від 20.08.2020 №7/83-6075 “Про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Лиманської міської ради”. В обґрунтування зазначено, що 20 серпня 2020 року на сесії міської ради прийнято рішення, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою. Позивачем замовлено розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки. Вважає, що чинним законодавством не передбачено скасування рішення про надання дозволу.

23 березня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що за результатом розгляду заяви 13.07.2020 рішенням Лиманської міської ради від 16.07.2020 №7/82-5743 громадянину ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1423084300:07:000:0573 загальною площею 40,5700 га на території Лиманської міської ради. В подальшому, рішенням від 20.08.2020 №7/83-6075 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Лиманської міської ради. При вивчені поданої ОСОБА_2 на погодження технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1423084300:07:000:0573 встановлено, що за категорією ця земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, вид угіддя – сіножаті, цільове призначення землі запасу. В результаті поділу утворилося 22 земельні ділянки. Рішенням Лиманської міської ради від 29.01.2021 №8/4-412 ОСОБА_2 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності із земель запасу на території Лиманської міської ради загальною площею 40,5700 га, кадастровий номер - 1423084300:07:000:0573 на 22 земельні ділянки. Розташування земельної ділянки яку бажає отримати позивач співпадає з земельною ділянкою №14, сформованою внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1423084300:07:000:0573 зі складом угіддя – сіножаті. Враховуючи, що видом угіддя земельної ділянки з кадастровим номером 1423084300:07:000:0573 є сіножаті, а також вимоги ст.ст.20, 34 Земельного кодексу України, Лиманська міська рада вважає, що новоствореним земельним ділянкам, які утворилися в результаті поділу, проектами землеустрою має бути встановлений вид цільового використання «для сінокосіння та випасання худоби», що відповідатиме правовому режиму використання сіножатей. Отже, такі земельні ділянки можуть надаватися громадянам в оренду та використовуватися виключно для сінокосіння та випасання худоби. З огляду на викладене, прийнято рішення про скасування рішення яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Лиманської міської ради. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

14 травня 2021 року ухвалою суду призначено підготовче засідання. Зобов`язано Лиманську міську раду Донецької області надати суду у строк інформацію щодо цільового призначення, виду угіддя земельної ділянки з кадастровим номером 1423084300:07:000:0573, документи, що підтверджують зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1423084300:07:000:0573 (в т.ч. відповідне рішення, його оприлюднення, тощо) або надати пояснення у разі відсутності таких; пояснення щодо наявності/відсутності поділу на частини земельної ділянки з кадастровим номером 1423084300:07:000:0573.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надані пояснення, в яких зазначено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 22.12.20218 №4218-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Лиманській ОТГ у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8197,9856 га. які розташовані на території Лиманської об`єднаної територіальної громади Лиманського району Донецької області за межами населених пунктів згідно з актом приймання-передачі. Земельна ділянка з кадастровим номером 1423084300:07:000:0573 має сільськогосподарське призначення, площею 40,5700 га, вид угіддя сіножаті. Рішенням Лиманської міської ради від 29.01.2021 року №8/4-412 ОСОБА_2 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності із земель запасу на території Лиманської міської ради (колишньої Рубцівської сільської ради), загальною площею 40.5700 га (кадастровий номер 1423084300:07:000:0573) на 22 земельні ділянки. Проте, як з`ясувалось під час виконання ухвали суду, ОСОБА_2 не скористався своїм правом звернення до державного кадастрового реєстратора з метою внесення відомостей щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1423084300:07:000:0573 відповідно до погодженої технічної документації, внаслідок чого ці відомості не було внесено до Державного земельного кадастру та не знайшли свого відображення на веб-сайті «Публічна кадастрова карта України». Разом з цим, рішеннями Лиманської міської ради від 23.09.2020 № 7 84-6178, №7/84-6179 громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 1423084300:07:000:0759 (2га) та 1423084300:07:000:0758 (2га) у власність, для ведення особистого селянського господарства, на території Лиманської міської ради, (колишньої Рубцівської сільської ради), які є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 1423084300:07:000:0573. Отже, шляхом відведення вказаних вище двох земельних ділянок за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1423084300:07:000:0573 площею 40,5700 га та сформовано три земельні ділянки з кадастровими номерами 1423084300:07:000:0759 площею 2.га, 1423084300:07:000:0758 площею 2,0 га та 1423084300:07:000:0760 площею 36,5700 га., про що відомості внесено до Державного земельного кадастру. Цільове призначення новоутворених земельних ділянок не змінено, і вони є землями запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) з видом угідь - сіножаті.

Позивачем надано заперечення на відзив, в якому зазначено, що відзив не містить підстав передбачених Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», Законом України «Про місцеве самоврядування в України» для скасування рішення №7/83-6075 від 20.08.2020 тому воно є законним, а оскаржуване рішення сесії Лиманської міської ради від 29.01.2021 №8/4-608 є безпідставним, незаконним та підлягає скасуванню. Зауважив, що відповідачем лише скасовано спірний наказ, при цьому інші накази щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок створених із складу земельної ділянки з кадастровим номером №1423084300:07:000:0573 залишені в силі. Це вказує на дискримінаційний підхід до реалізації прав громадян України та порушує основні принципи місцевого самоврядування. Просив позовні вимоги задовольнити.

16 серпня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 02.09.2021.

Представники сторін до суду з`явилися, надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивачу, ОСОБА_1 , громадянину України за результатом розгляду заяви від 13 липня 2020 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності з подальшою передачею її у власність для ведення особистого селянського господарства, про що складено рішення Лиманської міської ради Донецької області№ 7/83-6075 від 20.08.2020.

29 січня 2021 року Лиманською міською радою Донецької області рішення № 8/4-608 «Про скасування рішення сесії Лиманської міської ради від 20.08.2020 року № 7/83-6075 «Про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Лиманської міської ради (колишньої Рубцівської сільської ради)» з підстав, що «дана земельна ділянка за видом угіддя - сіножаті, відповідно до п.1 ст. 34 Земельного кодексу України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби».

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Щодо підстави скасування рішення про надання позивачу відповідного дозволу, яка обумовлена тим, що дана земельна ділянка за класифікаціє видів цільового призначення земель є угіддям – сіножаті, та відповідно до п.1 ст.34 Земельного кодексу України громадяни можуть її лише орендувати для сінокосіння і випасання худоби, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно зі статтею 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Пунктом "а" частини другої статті 22 ЗК України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), а пунктом "а" частини третьої цієї статті - землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.4 розділу І Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23 липня 2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306, Класифікація видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ) розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року № 224. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі визначено види цільового призначення земель, зокрема землі сільськогосподарського призначення, до яких належать землі для ведення особистого селянського господарства, землі для сінокосіння і випасання худоби, а також землі резервного фонду, загального користування та землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Відповідно до статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Таким чином, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадських сіножатей і пасовищ, яке має відбуватись у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою. При цьому земельні ділянки, які призначені для сінокосіння та випасання худоби, можуть бути передані громадянам виключно на умовах користування (в оренду).

Частиною першою статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" № 3613-VI від 07 липня 2011 року встановлено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відповідно до частин першої та шостої статті 36 вказаного Закону на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок; ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об`єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів; ї) інші відомості про земельні ділянки, передбачені статтею 15 та частиною другою статті 30 цього Закону, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Відомості з Державного земельного кадастру, зазначені в пунктах "а" - "є", "ї" частини першої цієї статті, оприлюднюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у вигляді відкритих даних на Публічній кадастровій карті, що є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Отже, відомості з Державного земельного кадастру про віднесення земельної ділянки до земель сіножатей та пасовищ відображаються на Публічній кадастровій карті.

Під час розгляду справи встановлено, що на Публічній кадастровій карті земельна ділянка з кадастровим номером 1423084300:07:000:0760 (згідно графічних матеріалів земельна ділянка з кадастровим номером 1423084300:07:000:0573 є її частиною) має цільове призначення: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Доказів спростування цього суду не надано, зокрема не надано відомостей з Державного земельного кадастру про зміну виду цільового призначення земель в межах категорії земель сільськогосподарського призначення.

Посилання відповідача на висновки постійної комісії Лиманської міської ради з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони природи під час засідання 14.01.2021 щодо зміни цільового призначення земель, які утворилися в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1423084300:07:000:0573 на землі «для сінокосіння та випасання худоби» суд вважає безпідставним, оскільки жодного рішення із відповідним затвердженням зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1423084300:07:000:0573 до суду не надано.

Таким чином, відповідачем не доведено створення на обраній позивачем земельній ділянці громадських сіножатей і пасовищ.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) встановлено, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на певній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення і скасування. Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів невідповідності законам України визнаються незаконними у судовому порядку. Однак, Конституційним Судом вказано, що це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою змінити або скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності законам України). Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, змінювати їх у випадках, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних інтересів і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

У той же час, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: відсутність факту виконання рішення, що скасовується; відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Під час розгляду справи встановлено, що після прийняття рішення про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Лиманської міської ради, 28 грудня 2020 року між замовником (позивачем) та виконавцем ТОВ «Земельна біржа «Землемір» укладено договір №354 про надання схеми розташування земельної ділянки щодо поділу земельної ділянки.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що на підставі рішення про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав позивача. При цьому, скасування такого рішення позводить до погіршення існуючого становища позивача.

За змістом пункту 5 частини 3 статті 2 КАС України адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, відповідач не довів суду правомірності прийняття рішення, яким скасовано попереднє прийняте рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з чим рішення Лиманської міської ради Донецької області від 29 січня 2021 року №8/4-608 «Про скасування рішення сесії Лиманської міської ради від 20.08.2020 №7/83-6075 «Про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Лиманської міської ради»» підлягає скасуванню як протиправне.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

На підтвердження сплати судового збору у розмірі 908 грн. надана квитанція від 16.03.2021.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн.

Керуючись Конституцією України, Земельним Кодексом України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Лиманської міської ради Донецької області від 29.01.2021 №8/4-608 “Про скасування рішення сесії Лиманської міської ради від 20.08.2020 №7/83-6075 “Про надання громадянину ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Лиманської міської ради”.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лиманської міської ради Донецької області (ідентифікаційний код 04053275, 84406, Донецька область, м.Лиман, вул.Незлежності, 46) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.О. Кошкош