Рішення № 99514592, 10.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2021 р. Справа№200/9323/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

27 липня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

- визнання протиправним та скасування рішення про відмову в переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно ст.. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язання повторно розглянути заяву № 5605 від 15.06.2021 про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно ст.. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та перевести з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно ст.. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час розгляду заяви позивача від 15 червня 2021 року про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідач, рішенням від 22 червня 2021 року відмовив у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника у зв`язку з тим, що не були надані документи, які підтверджують місце реєстрації померлого. Позивач також звертає увагу на те, що відповідачем не була прийнята довідка КП "Керуюча компанія м. Донецька" від 12 лютого 2021 року, оскільки видана установою, яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території, а тому є недійсною. Вважає рішення незаконним та таким, що порушує гарантоване Конституцією України право на соціальний захист.

Відпоівдач з позовом не погодився та 28 серпня 2021 року надав до суду відзив на адміністративний позов. В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідно до п. 2.11 розділу ІІ Порядку № 22-1 зазначено документи, що посвідчують факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї. При розгляді наданих документів встановлено, що позивачем не було надано документи, які підтверджують місце реєстрації на території підконтрольній українській владі або рішення суду щодо факту перебування на утриманні померлого годувальника. З таких підстав просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із поданням позову без дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 10 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувати копії та докази.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 . Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05 липня 2018 року № 25226 фактичне місце перебування: АДРЕСА_2 .

Згідно паспортних даних померлого чоловіка серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мав статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 18 грудня 2014 року № 1426/26150, фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були подружжям, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 від 28 лютого 1984 року.

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 07 травня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 років про що 07 травня 2021 року було складено відповідний актовий запис № 1642.

З матеріалів справи вбачається, що 16 червня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 5605 про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника згідно ст. 36 розділу V Закону України "про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та надала всі необхідні документи.

Рішенням відповідача від 22 червня 2021 року № 914260845149 позивачу відмовлено в переведені з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. В обгрунтування свого рішення відповідач зазначив, що пунктом 2.11 Розділу ІІ Порядку № 22 передбачено перелік документів, які засвідчують факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї. При розгляді наданих документів встановлено, що до заяви не було додано документів, які підтверджують місце реєстрації ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Частиною 2 ст. 36 вказаного Закону визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з ч. 3 вказаного Закону до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Позивач є непрацездатною особою - досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і одержує пенсію.

Відповідно до ч. 3ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Згідно з п. 2.3 розд. 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надається документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника (пп. 9 абз. 2 п. 2.3 розд. 2 Порядку).

Згідно з п. 2.11 розд. 2 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Позивачем до відповідача подані певні документи.

Орган Пенсійного фонду України неправомірно відмовив позивачу в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника чоловіка, посилаючись на ненадання нею документів, що підтверджують місце реєстрації померлого годувальника.

Такий факт позивачем підтверджений паспортом серії НОМЕР_2 , довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 18.12.2014 року № 26150 та актом про спільне проживання, який виданий КП «Керуюча компанія м. Донецька» від 12.02.2021 року в якому зазначено факт проживання введення спільного господарства ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому орган Пенсійного фонду України неправомірно не прийняв та не взяв до уваги подану позивачем довідку через те, що вона видана на непідконтрольній українській владі території. Адже при аналізі таких довідок відповідач має виходити з того, що з огляду на загальні принципи, сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН (а саме «намібійські винятки», сформульовані Судом щодо окупованих територій, згідно з якими документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян) та в рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Отже, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач як непрацездатний член сім`ї померлого годувальника-пенсіонера мала право за її бажанням перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Неврахування органом Пенсійного фонду України всіх положень законодавства та неправильна оцінка обставин справи призвели до порушення пенсійних прав позивача.

З огляду на наведене з метою ефективного захисту порушених прав позивача порушені права підлягають відновленню шляхом визнання протиправним та скасування оскарженого рішення із зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача та перевести її на пенсію у зв`язку із втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 з дня подання вказаної заяви (ч.2 ст. 9, п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Посилання відповідача на обставини, що не відображені в його рішенні є неприйнятними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Щодо розподілу судових витрат

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року сплату судового збору в сумі 908,00 грн. за подання до суду позовної заяви відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 вказаного Кодексу, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки сплату судового збору, що підлягав оплаті відповідно до положень цього Кодексу, відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, і судовий збір не оплачено, тому відповідно до наведених вимог процесуального законодавства при задоволенні позову такий судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22 червня 2021 року № 914260845149 про відмову в переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно ст.. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) від 15 червня 2021 року № 5605 про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно ст.. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та перевести її на пенсію у зв`язку із втратою годувальника згідно ст.. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 908,00 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова