Ухвала суду № 99514502, 10.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

10 вересня 2021 р. Справа №234/9771/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складу головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною бездіяльності та стягнення компенсації витрат на відрядження,

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2021 року позивач, ОСОБА_1 , подав до Краматорського міського суду Донецької області адміністративний позов до відповідача, Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Східне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення виплати позивачу компенсації витрат на відрядження до Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області з 20 травня 2019 року по 17 червня 2019 року на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №62-В від 16 травня 2019 року, до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки з 05 червня 2020 року по 14 червня 2020 року на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №23-Вд від 04 червня 2020 року, та до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області з 10 липня 2020 року по 24 липня 2020 року на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №49-Вд від 10 липня 2020 року, в розмірі 17982,98 гривень;

- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію витрат на відрядження в розмірі 17982,98 гривень.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач працює старшим державним інспектором відділу державного контролю та нагляду на пасажирському транспорті управління Укртрансбезпеки у Донецькій області. У 2019-2020 роках він перебував у службових відрядженнях, після повернення з яких направляв до бухгалтерії відповідача звіти про використання коштів та фінансові документи, що підтверджують витрачені кошти під час відрядження. Зауважень щодо сум, що підлягають відшкодуванню позивачу у зв`язку із службовими відрядженнями, відповідач не заявляв, але до теперішнього часу зазначені витрати в порушення вимог діючого законодавства не відшкодовані.

29 липня 2021 року ухвалою Краматорського міського суду Донецької області до відкриття провадження у справі остання була передана на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду у зв`язку із предметною підсудністю даної справи Донецькому окружному адміністративному суду.

30 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадження).

30 серпня 2021 року від відповідача витребувані докази.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

В трудовій книжці НОМЕР_1 , яка видана на ім`я позивача, містяться наступні записи:

№20 від 24.05.2018 призначений на посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області зі строком випробування 3 місяці (наказ №968-к від 21.05.2018);

№21 від 27.08.2018 вважати таким, що успішно пройшов випробування (наказ №1879-к від 27.08.2018);

№22 від 23.06.2020 у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Державної служби на посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду на пасажирському транспорті Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області (наказ №800-к від 17.06.2020) (а.с. 18).

08 вересня 2021 року Державною службою України з безпеки на транспорті видана довідка №504384/4.1/18-21 про те, що посаду, яку обіймає ОСОБА_2 не належить до категорії посад державної служби (а.с. 53).

Пунктами 1, 15 «Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті», яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Граничну чисельність державних службовців та працівників Укртрансбезпеки затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно з розділом XXX. Укртрансбезпеки, її територіальні органи (щодо працівників, які не є державними службовцями) Схеми тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій (Додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери») старші державні інспектори Укртрансбезпеки не є державними службовцями та відносяться до 8-11 розряду Єдиної тарифної сітки.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, тобто спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктом 1 статті 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Заяви №29458/04 та №29465/04) зазначив, що «…фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є працівником, який не є державним службовцем, а отже не проходить публічну службу в Державної служби України з безпеки на транспорті .

З огляду на положення статей 1 та 19 ЦПК України, статей 4, 19 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права – працівником, в якому працівник звернувся до суду за захистом не публічного, а трудового права, зокрема, права на оплату труда. У даному випадку це спір про право на труд, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права.

Оскільки, як зазначає позивач, йому не виплачена компенсація витрат на відрядження, тобто порушено право на оплату труда, такий спір піддягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги (абзац 2 частини 1 статті 319 КАС України).

Отже, розгляд даного спору по суті з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, не буде ефективним засобом юридичного захисту прав позивача, оскільки імперативний припис статті 319 КАС України вимагає обов`язкового скасування рішення із закриттям провадження у справі незалежно від доводів апеляційної скарги.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, суд роз`яснює позивачу, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 238, 239, 248, 250, 251, 256, 294, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 01135, м, Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Східне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (місце знаходження: Донецька, область, м. Маріуполь, вул. Флотська, 145) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення компенсації витрат на відрядження, закрити.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що заявлені ним вимоги підлягають розгляду в місцевому загальному суді за правилами цивільного судочинства.

Ухвала постановлена, складена та підписана 10 вересня 2021 року.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Ухвала набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду або через Донецький окружний адміністративний суд в порядку і строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Циганенко