Рішення № 99514243, 04.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року Справа № 160/7647/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі судового засідання – Ткаченко Ю.А.

за участю:

представника позивача – Александрової І.І.

представника відповідача – Загуліної М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ «АВ метал груп» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік у розмірі 2 620 889,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав норматив щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 55 осіб та не сплатив у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за не працевлаштування осіб з інвалідністю суму в розмірі 2 620 889,70 грн. Несплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя у зв`язку з чим, позивач просить стягнути зазначену суму боргу з відповідача у судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року було відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ТОВ «АВ метал груп» вжило усіх заходів, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та систематично протягом 2020 року повідомляло відповідний центр зайнятості своїми звітами форми №3-ПН про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю. Крім того, відповідач зобов`язаний створити робочі місця для осіб з інвалідністю у передбаченій законом кількості. Проте цей обов`язок не супроводжується обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування. Натомість, ТОВ "АВ метал груп" самостійно здійснювало працевлаштування осіб з інвалідністю, які звертались безпосередньо до нього. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач скористався лише найпростішим варіантом з численних передбачених законодавством заходів спрямованих на виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю - це подання до центру зайнятості звітної форми №3-ПН. Враховуючи інформацію, відповідно до звіту за формою №10-ПОІ (річна) «Звіт про працевлаштування осіб з інвалідністю», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 р. №591 за 2020 рік, який був надісланий на адресу позивача відповідачем, невиконання нормативу робочих місць вбачається невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році. У зв`язку з чим нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 2620889,70 грн., яку відповідач, враховуючи норму ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», повинен був сплатити до 15 квітня 2021 року.

Відповідач своїм правом щодо надання до суду письмових заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву не скористався.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити повністю, з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача під час судового засідання пред`явлені позовні вимоги не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік (форма № 10-ПІ (річна), наданого ТОВ «АВ Метал груп» до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2020 році склала 2975 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 64 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» склала 119 осіб, фонд оплати праці штатних працівників склав 141 766 300 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 47 652,54 грн.,

На підставі наданого відповідачем звіту за 2020 рік, позивачем здійснено розрахунок, відповідно до якого сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягала сплаті відповідачем за 55 незайнятих робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 2 620 889,70 грн.

Оскільки у визначений законодавством строк відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції у розмірі 2 620 889,70 грн. позивач звернувся до суду з даним позовом.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 року №875 (далі - Закон №875), підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною третьої статті 18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону №875 встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року за №70 (далі - Порядок) визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості.

Пункт 2 Порядку встановлює, що звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Аналіз вищевказаних положень дає підстави для висновку про те, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні на підприємства покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що не супроводжується обов`язком пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов`язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в частині першій статті 18 Закону №875.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі №804/8007/16 (адміністративне провадження №К/9901/32032/18).

Так, судом встановлено, що 26.02.2021 року відповідачем було подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік до Дніпропетровського обласного відділення ФСЗІ за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України від 10.02.2007 року №42, в якому відповідачем самостійно зазначено про те, що на підприємстві у 2020 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ "АВ метал груп" склала 2975 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 64 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» 119 осіб, фонд оплати праці штатних працівників склав 141 766,3 тис.грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 47 652,54 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць для працевлаштування інвалідів визначена в розмірі “ - “ грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач протягом 2020 року щомісячно подавав звіти (за формою № 3-ПН) про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, зокрема адміністратора чергового та торговельного представника. В цих звітах містилась інформація про наявність відповідних вакансій у кількості (в різні місяці) від 48 до 54 - адміністратор черговий, від 3 до 6 - торговельний представник.

В судовому засіданні було встановлено, що Державною службою зайнятості протягом 2020 р. була направлена до ТОВ "АВ метал груп" для працевлаштування лише одна особа, яка визнана на підставі чинного законодавства України особою з інвалідністю. При цьому, державна служба зайнятості направила особу з інвалідністю на вакансію, яка не була відкрита відповідачем та за якою не здійснювався пошук кандидатів.

Зокрема, протягом 2020 року відповідач подавав інформацію про наявність вакансій чергових адміністраторів та торговельних представників. Натомість, центром зайнятості до ТОВ "АВ метал груп" на працевлаштування направлена особа - ОСОБА_1 , для працевлаштування укладальником-пакувальником.

Як видно з матеріалів справи, ТОВ "АВ метал груп" самостійно здійснювало працевлаштування осіб з інвалідністю, які звертались безпосередньо до підприємства.

Так, за особистим зверненням протягом 2020 р. ТОВ "АВ метал груп" працевлаштувало наступних осіб, яких визнано інвалідами:

ОСОБА_2 (наказ №69-к від 16.01.2020 р.); ОСОБА_3 (наказ №292-к від 28.02.2020 р.); ОСОБА_4 (наказ №376-к від 06.03.2020 р.); ОСОБА_5 (наказ 700-к від 18.05.2020 р.); ОСОБА_6 (наказ №702-к від 18.05.2020 р.); ОСОБА_7 (наказ №824-к від 04.06.2020 р.); Базалійський Олександр Васильович (наказ №1408-к від 31.07.2020 р.); Овсянников Сергій Володимирович (наказ №1904-к від 24.09.2020 р.); Молодченко Микола Миколайович (наказ №1925-к від 30.09.2020 р.); Соян Станіслав Олександрович (наказ №2183-к від 30.10.2020 р.); Стецевич Андрій Юрійович (наказ №2188-к від 30.10.2020 р.); Хома Василь Богданович (наказ №2195-к від 30.10.2020 р.); Кепаца Ігор Іванович (наказ №2198-к від 30.10.2020 р.); Гордієнко Микола Іванович (наказ №2241-к від 06.11.2020 р.); ОСОБА_8 (наказ №2117-квід 16.10.2020 р.); Писанка Світлана Миколаївна (наказ №2247-к від 09.11.2020 р.); Проценко Павло Володимирович (наказ №1789-к від 07.09.2020 р.); Мойсеєнко Анатолій Миколайович (наказ №577-к від 10.04.2020 р.).

Разом з тим, в 2020 р. на підприємстві відповідача продовжували працювати працівники, визнані чинним законодавством України особами з інвалідністю: ОСОБА_9 (наказ №563-від 19.03.2019 р.); ОСОБА_10 (наказ №819-к від 23.04.2019 р.); ОСОБА_11 (наказ №1183-к від 18.06.2019 р.); ОСОБА_12 (наказ №1791-к від 23.09.2019 р.); ОСОБА_13 (наказ №1787-к від 23.09.2019 р.); ОСОБА_14 (наказ №1757-к від 17.09.2019 р.); Чишка Олександр Іванович (наказ №1415-к від 04.09.2018 р.); Папірник Микола Павлович (наказ №2219-к від 13.12.2017 р.); ОСОБА_15 (наказ №2338-к від 13.12.2019 р.); Клеймьонов Олександр Миколайович (наказ №1575-к від 16.08.2019 р.); Лупаренко Ігор Вячеславович (наказ №2386-к від 28.12.2019 р.); Кобільник Іван Михайлович (наказ №1789-к від 23.09.2019 р.); ОСОБА_16 (наказ №109К від 12.08.2009 р.); Шаптала Олександр Миколайович (наказ №346-к від 18.07.2012 р.); Каспинська Маргарита Василівна (наказ №555-к від 20.09.2012 р.); Галка Дмитро Валерійович (наказ №131-к від 07.03.2013 р.); Синько Володимир Юрійович (наказ №857-к від 16.08.2013 р.); Пясецький Юрій Миколайович (наказ №966-к від 04.09.2013 р.); Прокопчук Василь Степанович (наказ № 1647-к від 02 грудня 2013 р.); ОСОБА_17 (наказ №325-к від 19.03.2014 р.); ОСОБА_18 (наказ №478-к від 02.04.2014 р.); Козакевич Олексій Анатолійович (наказ №1286-к від 23.10.2014 р.); ОСОБА_19 (наказ №64-к від 03.02.2015 р.); Костин Ігор Анатолійович (наказ №142-к від 19.02.2015 р.); Рарук Володимир Альбертович (наказ №574-к:від 13.05.2015 р.); Яцюк Леонід Олександрович (наказ №780-к від 06.07.2015 р.); Шарун Юрій Іванович (наказ №1304-к від 22.10.2015 р.); Романова Наталя Миколаївна (наказ №1525-к від 07.12.2015 р.); ОСОБА_20 (наказ №153-к від 11.02.2016 р.); Садовська Людмила Миколаївна (наказ №354-к від 24.03.2016 р.); Соленко Володимир Іванович (наказ №536-к від 22.04.2016 р.); Навроцька Надія Вікторівна (наказ №864-к від 15.06.2016 р.); Огнівенко Олександр Григорович (наказ №1360-к від 07.09.2016 р.); Мороз Оксана Володимирівна (наказ №1538-к від 15.10.2016 р.); ОСОБА_21 (наказ №100-к від 20.01.2017 р.); Топольницький Олександр Васильович (наказ №1487-к від 17.08.2017 р.); Царьова Ольга Володимирівна (наказ №33-к від 04.01.2018 р.); Лахман Володимир Іванович (наказ №1390-к від 03.09.2018 р.); Михайлюк Мирон Юліянович (наказ №924-к від 20.06.2018 р.); Рудиця Олексій Володимирович (наказ №1057-к від 10.07.2018 р.); Бєлєвцов Микола Миколайович (наказ №1330-к від 22.08.2018 р.); Хмельов Олександр Валерійович (наказ №1745-к від 31.10.2018 р.); Гелевий Олег Володимирович (наказ №1805-к від 15.11.2018 р.); Лисиця Наталія Сергіївна (наказ №1824-к від 19.11.2018 р.); Скіда Ірина Василівна (наказ №1658-к від 01.11.2016 р.); Краснов Вадим Миколайович (наказ №02-к від 04.01.2011 р.); Буржан Руслан Любомирович (наказ №1607-к від 18.10.2016 р.); Горяний Сергій Володимирович (наказ №844-к від 14.08.2013 р.); Лис Петро Григорович (наказ №1350-к від 02.11.2015 р.).

Як видно з матеріалів справи, в 2020 році за результатами МСЕК була встановлена інвалідність деяким працівникам відповідача: ОСОБА_22 (наказ №1146-к від 03.08.2016 р.); ОСОБА_23 (наказ №987-к від 22.05.2019 р.); ОСОБА_24 (наказ №1713-к від 12.09.2017 р.); ОСОБА_25 (наказ №10-к від 04.01.2016 р.); ОСОБА_26 (накз №500-к від 20.04.2015 р.); ОСОБА_27 (наказ №763-к від 16.06.2014 р.); ОСОБА_28 (наказ №660-к від 02.11.2012 р.); ОСОБА_29 (наказ №123-к від 26.03.2012 р.).

Крім того, протягом 2020 року звільнились працівники відповідача, визнані чинним законодавством України особами з інвалідністю: ОСОБА_30 (наказ №1776-к від 05.11.2018 р.); ОСОБА_31 (наказ №596-к від 06.05.2016 р.); ОСОБА_32 (наказ №2090-к від 21.11.2017 р.); ОСОБА_33 (наказ №1029-к від 08.06.2017 р.); ОСОБА_34 (наказ №78-к від 01.04.2011 р); ОСОБА_35 (наказ № 102-к від 05.05.2011 р.); Бєлоконь Євген Леонідович (наказ №1782-к від 23.09.2019 р.); ІСупрін Юрій Анатолійович (наказ № 2385-к від 28.12.2019 р.).

Також деякі працівники відповідача, які не повний 2020 рік мали статус особи з інвалідністю, але після настання строку повторного огляду (у 2020 році) не пройшли повторний огляд МСЕК: ОСОБА_36 (наказ №281-к від 24.10.2011 р.); ОСОБА_37 (наказ № 445-к від 28.03.2018 р.).

З боку відповідача не було допущено жодного випадку невмотивованої чи необґрунтованої відмови в працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися на вакантні посади чи безпосередньо зверталися на підприємство, що не заперечувалося в судовому засіданні представником позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач здійснював можливі заходи, спрямовані на забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Частиною першою статті 20 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

З аналізу наведених норм слідує, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування. Відповідач може нести адміністративно-господарську відповідальність саме за вчинення правопорушення, а невід`ємним елементом останнього є наявність вини.

Досліджені в судовому засіданні докази свідчать про те, що відповідач не вчиняв правопорушення у сфері соціального захисту прав та законних інтересів осіб з інвалідністю, оскільки відсутня вина відповідача у тому, що на підприємстві за 2020 рік не було виконано норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Таким чином, суд приходить висновку, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для організації і забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого нормативу, чим було виконано вимоги частини 3 статті 18, частини 1 та 2 статті 19 Закону №875, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

В силу ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає у задоволенні даної позовної заяви слід відмовити з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 13.08.2021 року.

Суддя К.С. Кучма