Ухвала суду № 99513944, 31.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

31 серпня 2021 року Справа 160/14835/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

27.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.01.2019 року № Ф-764-53/64У, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 боргу у розмірі 151 028,46 грн.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Приписами ч. 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Між тим, у прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено до суду клопотання про звільнення його від сплати судового збору або розстрочення йому сплати судового збору до ухвалення судом рішення.

В обґрунтування означеного клопотання позивач зазначив, що не працює, не може працевлаштуватись через хворобу, тому не має коштів для сплати судового збору.

Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано ст.133 КАС України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», якими передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору, тому повинен сплачувати судовий збір.

Судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Отже, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, тощо).

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оскільки обставини, які зазначив позивач, відповідно до вказаних статей Закону України «Про судовий збір», не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надає доказів наявності підстав для його звільнення (або розстрочення) від сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для звільнення його від сплати судового збору або розстрочення позивачу сплати судового збору, виходячи із доданих до позовної заяви доказів.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" №1082-IX від 15.12.2020 установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 становить 2270,00 грн.

У відповідності до положень статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, звертаючись до суду із позовними вимогами майнового характеру (зокрема, оскарження вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.01.2019 за №Ф-764-53/64У про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ на суму 151 028, 46 грн.) позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 1510,28 грн.

За таких обставин, позивачу слід надати документ про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову із позовними вимогами майнового характеру в розмірі 1 510, 28 грн. за наступними реквізитами: "итримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: *;101; РНОКПП; Судовий збір, за позовом (ПІБ), Дніпропетровський окружний адміністративний суд".

Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України закріплено обов`язок суду з`ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (ч.6 ст. 161 КАС України).

Частинами 1, 2 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту прохальної частини встановлено, що позивач оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за №Ф-764-53/64У від 04.01.2019 року.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, оскільки з означеною позовною заявою позивач звернувся лише 27.08.2020 року.

В свою чергу, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач дізнався про оскаржувану вимогу в грудні 2019 року та в адміністративному порядку її не оскаржував.

Водночас, у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку для подання адміністративного позову, в обґрунтування причин поважності якого позивач посилався на приписи ст.ст. 56 і 102 Податкового кодексу України та на положення постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" №211 від 11.03.2020 і Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих за забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (СОVID-19)", яким, зокрема, внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (зокрема, шляхом доповнення пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення").

При вирішенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з такого.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд звертає увагу, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, а саме, не залежать від волевиявлення особи, яка звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Вирішуючи питання поважності пропуску строку звернення суд зазначає, що позивачем не підтверджено жодним доказом поважності причин пропуску строку звернення до суду із означеною позовною заявою.

При цьому, суд вважає помилковими посилання позивача на норми Податкового кодексу України в частині строку оскарження спірної вимоги, який, на думку позивача становить 1095 днів, оскільки ці норми стосуються оскарження податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючого органу, які винесені на підставі норм Податкового кодексу України, в той час як строки оскарження вимоги про нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування врегульовані ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Посилання ж позивача на пандемію, спричинену коронавірусом COVID-19, суд оцінює критично, оскільки процесуальні строки на звернення до адміністративного суду були продовжені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020, яким внесено зміни та доповнено пунктом 3 розділ VІ «Прикінцеві положення» КАС України на строк дії карантину.

В свою чергу, діюча редакція пункту 3 передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Отже, процесуальні строки підлягають поновленню у випадку визнання причин їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Таким чином, наведені обставини не позбавляли позивача можливості звернутися у шестимісячний строк до суду та оскаржити винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за №Ф-764-53/64У від 04.01.2019.

Отже, наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду обставини не є поважними, тому підстави для задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду відсутні.

З огляду на вищенаведене, суд не визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом наведені похзивачем в обґрунтування заявленого ним клопотання про поновлення строку звернення до суду.

За таких обставин, суд вважає за необхідне дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків, зазначених в даній ухвалі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача про звільнення або розстрочення сплати судового збору - відмовити.

У задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - залишити без руху.

Встановити позивачу термін для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду: документу про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову із позовними вимогами майнового характеру в розмірі 1 510, 28 грн. за наступними реквізитами: "ттримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: *;101; РНОКПП; Судовий збір, за позовом (ПІБ), Дніпропетровський окружний адміністративний суд"; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження щодо існування дійсних, істотних обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачеві звернутися до суду із означеним позовом.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Озерянська