Рішення № 99513921, 03.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року Справа № 160/8556/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А2533 про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А2533 від 17.05.2021 року №15 «Про результати службового розслідування» щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що своїм наказом командир військової частини А2533 від 17.05.2021 року №15 «Про результати службового розслідування» протиправно притягнув його до дисциплінарної відповідальності, оскільки в акті та наказі про службове розслідування взагалі не надано правової оцінки його доводам та про розпорядок дня військової частини. Фактично взято до уваги лише пояснення начальника полковника ОСОБА_2 , проігноровано його позицію та взагалі фактичний стан. Позивач зазначає, що він не відмовлявся виконувати наказ, лише доповів про неможливість фактичного відпрацювання. Оскільки робочий день скінчився, він не мав можливості повністю розібратися в питанні стосовно розпорядження на пункт наведення авіації, категорований комп`ютер, до якого він приписаний, був зданий в секретний відділ, рапорт на відпрацювання таємних документів не був написаний. Враховуючи викладене, позивач був змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів, оскільки він отримав наказ старшого начальника у позаслужбовий час; він не мав відповідного рівня освіти; він не мав можливості повністю розібратися в поставленому завданні; поставлене завдання повинно виконуватись іншим підрозділом; розслідуванням не визначено ступінь його вини та не аргументовано застосування саме такого стягнення як «догана».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі - 24.06.2021 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що військовослужбовець ОСОБА_1 , режимом роботи військової частини А2533 не повинен обмежуватись, а навпаки відповідно до своїх службових обов`язків, зобов`язаний був виконати наказ безпосереднього начальника та обов`язково доповісти про виконання поставленого завдання та після цього залишити робоче місце. Так, відповідна бездіяльність позивача підриває авторитет інституту єдиноначалля у Збройних Силах та обороноздатність держави під час виконання поставлених завдань направлених на збереження суверенітету та територіальної цілісності України. Крім того, відповідно до пояснень позивача, він виконав наказ безпосереднього начальника полковника ОСОБА_2 в межах своїх повноважень, про те відповідно до відібраних пояснень від полковника ОСОБА_2 «капітан ОСОБА_1 демонстративно зібрався та пішов додому не виконавши наказ начальника». Також відбирались пояснення від полковника ОСОБА_3 , який підтвердив невиконання наказу начальника, дослівно «Я ( ОСОБА_3 ), особисто склав позатермінове бойове донесення штабу військової частини А2533 на бланку шифротелеграми, для його вчасного відпрацювання. ОСОБА_4 в цих діях участі не приймав і взагалі не був присутнім в приміщенні штабу». Таким чином, відповідно до письмових показань полковника ОСОБА_2 та полковника ОСОБА_3 наказ безпосереднього начальника не був виконаний та взагалі спроби до його виконання в діях капітана ОСОБА_1 були відсутні, тому надані пояснення позивача не відповідають дійсності. На підставі вищевикладеного, відповідач просив суд врахувати дані пояснення при ухваленні судового рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

До суду 15.07.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позов, в якій зазначено, що наказ відповідача про оголошення догани, в основу якого покладено висновки службового розслідування, прийнятий без врахування всіх обставин, зокрема матеріалів службового розслідування, що унеможливлювало надання об`єктивної оцінки обставинам, встановленим під час службового розслідування, перевірки уявного не виконання наказу, підстав їх виникнення, заходів, що вживались для усунення порушень, наявність негативних наслідків, спричинених такими порушеннями. Відповідач не виконав покладені на нього обов`язки щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного наказу. В основу покладено твердження начальника, доводи з його сторони взагалі проігноровано. Таким чином, позивач просив суд позов задовольнити повністю, з підстав викладених у ньому.

Відповідач своїм правом щодо надання письмових заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву до теперішнього часу не скористався.

Ухвалою суду від 02.08.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що з огляду на необхідність негайного вжиття відповідних заходів командиром військової частини А2533 поставлено завдання начальнику управління поточних операцій штабу (АЗ) до кінця дня (05.05.2021 року) організувати опрацювання та надіслання позатермінового бойового донесення на адресу Командування Повітряних Сил та ОСОБА_5 розпорядження до підпорядкованого підрозділу.

На виконання наказу командира військової частини А2533 тимчасово виконуючим обов`язки начальника управління поточних операцій полковником ОСОБА_2 близько 19 години усним наказом було поставлено завдання офіцеру відділу поточних операцій управління поточних операцій капітану ОСОБА_1 виконати до кінця дня такі задачі:

- опрацювати та відправити позатермінове бойове донесення на адресу Командування Повітряних Сил про отримання та прийняття до виконання Бойового розпорядження;

- опрацювати проект Бойового розпорядження командира військової частини А2533 на адресу підпорядкованого підрозділу про його перепідпорядкування.

Поставлені начальником завдання капітаном ОСОБА_1 виконані не були. Після отримання наказу він, посилаючись на завершення робочого дня, убув додому.

В результаті позатермінове бойове донесення на прохання полковника ОСОБА_2 було опрацьоване офіцером іншого підрозділу начальником відділу планування оборонних ресурсів штабу (А8) полковником ОСОБА_3 , що в той час виконував обов`язки відповідального за виконання невідкладних завдань. Донесення опрацьовано полковником ОСОБА_3 одноособово у визначені командиром строки - 05.05.2021 року.

За фактом невиконання капітаном ОСОБА_1 завдання старшого начальника проведено службове розслідування, що оформлено актом від 17 травня 2021 року № 2336. В подальшому видано наказ командира військової частини А2533 від 17 травня 2021 року №15 «Про результати службового розслідування», яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено «догану».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ст.3 Закону №2232-ХІІ правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, що затверджений Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут внутрішньої служби).

Вступаючи на військову службу кожен військовослужбовець складає присягу на вірність Українському народові. Відповідно до тексту військової присяги, що міститься у Статуті внутрішньої служби, кожен військовослужбовець серед іншого присягає завжди сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок та накази командирів.

Відповідно до п.16 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Приписами статті 30 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Згідно з частиною 1 статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

За правилами пунктів 83-85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку) визначені Інструкцією № 82.

Згідно з пунктом 3 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 року № 82, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Інструкція № 82), розслідуванням повинно бути встановлено: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв`язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов`язків.

Пунктом 4.1. Інструкції № 82 обумовлено, що за результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені пунктом 3 цієї Інструкції, обов`язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття); обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності; інші заходи, які пропонується здійснити.

Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Положення про відділ поточних операцій управління поточних операцій штабу повітряного командування "Схід" Повітряних Сил Збройних Сил України.

Завдання, що стояли перед позивачем, відповідають переліку завдань, за які відповідає відділ поточних операцій управління поточних операцій. Так, відповідно до пункту 3 положення про відділ поточних операцій управління поточних операцій штабу повітряного командування "Схід" Повітряних Сил Збройних Сил України основними завданнями відділу поточних операцій є організація та забезпечення бойового чергування з охорони повітряного простору та протиповітряного прикриття важливих державних і військових об`єктів, здійснення управління черговими силами і засобами в зоні відповідальності повітряного командування "Схід", уточнення оперативних (бойових) завдань та завдань безпеки застосування військ (сил) повітряного командування, а також порядку управління і взаємодії ними в ході проведення операцій (бойових дій).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 6 функціональних обов`язків офіцера відділу поточних операцій управління поточних операцій штабу військової частини А2533 позивач, як, офіцер особисто відповідає:

- своєчасне відпрацювання поточних службових документів за напрямком діяльності відділу;

- контроль за організацією, станом і несення бойового чергування у військових частинах повторного командування.

Також, відповідно до частини 7 функціональних обов`язків офіцера відділу поточних операцій управління поточних операцій штабу військової частини А2533 позивач: «Офіцер групи виконує свої функціональні обов`язки з оцінкою не нижче «добре» та несе відповідальність за неякісне або несвоєчасне їх виконання, бездіяльність або невикористання наданих йому прав, порушення норм етики поведінки військовослужбовця та обмежень, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби та її проходження».

Однак, крім виконання обов`язків за посадою на військовослужбовців можуть покладатись і інші обов`язки, що визначаються старшим начальником. Так статтею 30 Статуту внутрішньої служби визначено, що начальник має право віддавати підлеглому накази. А підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Отже законодавець зобов`язує військовослужбовця виконувати всі накази командира (начальника), за виключенням явно злочинних.

Статутом внутрішньої служби також визначено і порядок віддання та виконання наказів. Так відповідно до статті 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий мас право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Відповідно до положень ст.26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

На підставі аналізу положень чинного законодавства, яким визначено правовий статус військовослужбовця в Україні, правовому статусу військовослужбовця України, характерні наступні ознаками:

- його обумовленість службовим положенням військовослужбовця, тобто військовослужбовець набуває спеціальних прав відповідно до його військової посади і звання;

- його прояв у публічних відносинах, які виникають під час проходження військової служби.

Відтак, військовослужбовці України є суб`єктами із спеціальним статусом. Саме цей статус відображає зміст і особливості їх прав, обов`язків та юридичної відповідальності.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.

Так, актом проведення службового розслідування від 17.05.2021 року було встановлено, що 05 травня 2021 року після закінченні робочого дня, близько 19:00 на адресу командира військової частини А2533 надійшло бойове розпорядження Командування ПС ЗС України, яке було доведено до відповідального за вирішення невідкладних питань, полковника В.Покуси. Останній в свою чергу довів документ до тимчасово виконуючих обов`язки командира військової частини А2533 полковника І.Дорошко, тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу військової частини А2533 полковника В.Горбуля та тимчасово виконуючого обов`язки начальника управління поточних операцій штабу полковника Р.Пужанівського, який на той час був на робочому місці. У відповідності до положення та функціональних обов`язків посадових осіб зазначений документ опрацьовується в управлінні поточних операцій штабу. До опрацювання можуть залучатися окремі фахівці інших відділів та служб управління повітряного командування (за потреби). Завдання щодо опрацювання зазначеного документу полковник Р.Пужанівський поставив капітану С.Стрілку, яке останній у визначені начальником терміни не виконав. Полковник Р.Пужанівський, як командир (начальник), у відповідності до наданих йому повноважень, визначених Статутами ЗС України, саме: статтями 28 та 59 розділу 1 частини 1 Статуту внутрішньої служби, з метою підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності законно наказав своєму підлеглому, капітану С.Стрілку, в позаслужбовий час, опрацювати отримане бойове розпорядження, згідно з процедурами, визначеними керівними документами (надання доповіді щодо отримання бойового документу, та відпрацювання розпорядження на підпорядковану військову частину). В свою чергу, капітан С.Стрілко, у відповідності до статті 30 розділу 1 частини 1 Статуту внутрішньої служби був зобов`язаний беззастережно виконати зазначений наказ. В ході проведення службового розслідування з`ясоване наступне. З пояснень полковника Р.Пужанівського з`ясовано, що капітан ОСОБА_6 відмовився від виконання поставленого завдання, мотивуючи це тим, що робочий день скінчився, та переодягнувшись в цивільну форму одягу демонстраційно вийшов. З пояснень капітана С.Стрілка, доповідь на вищий штаб щодо отримання бойового документа ним була відпрацьована спільно з відповідальним з невідкладних питань у військовій частині полковником ОСОБА_7 , що не відповідає дійсності. У відповідності до отриманих письмових пояснень полковника. ОСОБА_8 , він особисто відпрацював необхідну доповідь на бланку шифртелеграми без участі капітана С.Стрілка (додаються). Також в своїх поясненнях капітан С.Стрілко обумовлює невиконання розпорядження старшого начальника наступними причинами: 1. Відсутністю ЖМД від ПЕОМ, на якому відпрацьовуються документи з обмеженим доступом, який на момент отримання бойового розпорядження знаходився на зберіганні в секретній частині, що не є причиною невиконання наказу командира. Рішення щодо отримання ЖМД в позаслужбовий час приймає начальник штабу, і не є проблемним питанням та оперативно вирішується встановленим Порядком. 2. Не відповідністю рівня його освіти поставленому завданню, та тим, що компетентним підрозділом, який відповідає за відпрацювання зазначеного розпорядчого документа є відділ координації та планування вогневого ураження управління поточних операцій. Проте, капітан ОСОБА_6 , у відповідності п.3, 4, 6 розділу 5 функціональних обов`язків офіцера відділу поточних операцій штабу військової частини А2533 зобов`язаний приймати участь у розробці, уточненні та доведенні оперативних документів із визначених питань, готувати проекти нормативних документів, директив, наказів, розпоряджень підпорядкованим військам. Тому питання компетенції офіцера знаходиться виключно в його особистому небажанні виконувати завдання та функції, які покладаються на нього у відповідності до посади, яку він обіймає. Крім того, з усних пояснень полковника Р.Пужанівського, ним були визначені основні положення та деталізовано порядок відпрацювання бойового документа. Проблемних питань щодо його відпрацювання не було. Таким чином, в діях капітана ОСОБА_9 вбачається порушення вимог статті 30 розділу 1 частини 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та невиконання п.3, 4, 6 розділу 5 функціональних обов`язків офіцера відділу поточних операцій штабу військової частини А2533. Порушення вказаних вимог статей вчинені з особистої некомпетентності та низьким рівнем виконавчої дисципліни. Обтяжуючими обставинами є свідоме невиконання поставленого завдання та надання недостовірних даних в своїх поясненнях. Пом`якшуючими обставинами вважаються: недостатньо тривалий час знаходження на посаді капітана ОСОБА_9 в новій організаційні структурі управління повітряного командування (11 місяців); відсутність не знятих стягнень. Пропозиції, щодо притягнення винних осіб до відповідальності за недотримання вимог статті 30 розділу 1 частини 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та невиконання п.3, 4, 6 розділу 5 функціональних обов`язків офіцера відділу поточних операцій штабу військової частини А2533 капітана ОСОБА_9 притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити "догану".

Враховуючи викладене та у зв`язку з невиконанням позивачем наказу безпосереднього начальника, у командира військової частини А2533, суд вважає, що були підстави для прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, а саме оголосити «догану», у силу приписів законодавства, яким визначено особливості правового статусу військовослужбовця, їх права та обов`язки, а також відповідальність.

Так, згідно з Законом України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію», з 20 січня 2015 року в Україні діє особливий період.

Стаття 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначає, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з ст.45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст.68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Статтею 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідно до статті 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Згідно з ст.ст.97, 98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Так, суд звертає увагу, що в оскаржуваному наказі від 17.05.2021 року №15 встановлено, якими конкретно неправомірними діями позивач вчинив порушення, зазначені конкретні норми законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було ним порушено ступінь та форму вини позивача.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що притягненню військовослужбовця до відповідальності повинне передувати проведення службового розслідування, у ході якого встановлюються обставини, зазначені у пункті 3 Інструкції № 82.

Відповідно до вищевикладеного суд доходить до висновку, що відповідачем вірно застосовано норми Закону щодо проведення службового розслідування, а тому наказ командира військової частини А2533 від 17.05.2021 року №15 «Про результати службового розслідування» відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без задоволення з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини А2533 (вул.Січових Стрільців, 147, м.Дніпро, 49069, код ЄДРПОУ 26621656) про визнання протиправним та скасування наказу – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма