Рішення № 99513882, 06.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2021 року Справа № 160/10198/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати з 22.03.2021 року ОСОБА_1 пенсію за віком, як матері інваліда з дитинства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона 22 березня 2021 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Проте, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010303-8/49577 від 06 квітня 2021 року позивачу відмовлено у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з тим, що останньою до заяви не долучено: свідоцтво про народження дитини, що не дає змоги встановити родинні стосунки та документів про визнання дитини інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Позивач вважає, що прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, порушує її права та інтереси, у зв`язку з чим вимушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

26 липня 2021 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№62611/21, в якому відповідач не визнає позовні вимоги та просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІУ (зі змінами) право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Підпунктом 5 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846 (зі змінами) передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, а саме: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону); заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану про смерть, рішення суду про визнання її безвісно відсутньою тощо), у разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом другим пункту З частини першої статті 115 Закону ).

Пунктом 2.17. Порядку №22-1 встановлено, що при призначенні пенсій жінкам, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.

Пунктом 2.18. цього Порядку визначено, що визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги.

У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Згідно підпункту 6 пункту 7 Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №917 від 21.11.2013, комісії надають висновок про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Отже, висновок про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку надається виключно комісією (ЛКК).

Листом №232 від 30.01.2020 Комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня №2” Криворізької міської ради повідомлено, що ОСОБА_2 , 1988 р.н. знаходився за стаціонарному лікуванні з 25.12.1996 по 20.01.1997. Окрім того, вказаним листом, було роз`яснено, що питання можливості визнання хворого інвалідом з дитинства - в компетенції МСЕК.

Згідно роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України від 31.08.2015 за №04.01.10- 338/27650 підставою для видачі ЛКК довідки є наявність у медичній документації дитини в період до досягнення нею шестирічного віку діагнозу, виставленого відповідним спеціалістом, який відповідає переліку медичних показань для визнання дитини інвалідом та діючому на вказаний період часу.

З урахуванням вищевикладеного, у відповідача відсутні законні підстави для призначення пенсії позивачу за віком як матері дитини з інвалідністю з дитинства відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Кривий Ріг позивач народила сина - ОСОБА_2 , про що складено актовий запис №489 складений 14 квітня 1988 року Центральним-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, з якого вбачається, що батьком дитини є ОСОБА_3 , матір`ю дитини є ОСОБА_1 .

Довідкою лікаря терапевта складеною на ім`я ОСОБА_2 від 07 березня 1997 року підтверджується факт, що ОСОБА_2 був інвалідом з дитинства по захворюванню "медуллобластома" - злоякісне новоутворення головного мозку.

28 січня 2020 року відповідач звернувся до комунального підприємства "Криворізька міська клінічна лікарня №2" Криворізької міської ради із запитом №171/02.41-20 про надання інформації стосовно ОСОБА_2

30 січня 2020 року листом Головного лікаря комунального підприємства "Криворізька міська клінічна лікарня №2" Криворізької міської ради Олександра Світловського повідомлено пенсійний фонд, що ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділені з 25.12.1996 року по 20.01.1997 року з діагнозом: пухлина черв`яка мозочка з проростанням в ліву півкулю мозочка (медуллобластома), помірно виражений гідроцефальний оклюзійний синдром. Стан після операції 30.12.1996 року декомпресійна трепанація ЗЧЯ, порційне видалення пухлини черв`яка мозочка з ростом в ліву півкулю, мозочна атаксія.

Свідоцтвом про смерть 1-ки №358396 підтверджується, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 12 років, причина смерті: Злоякісне новоутворення головного мозку.

22 березня 2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Проте, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №0400-010303-8/49577 від 06 квітня 2021 року позивачу відмовлено у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з тим, що останньою до заяви не долучено: свідоцтво про народження дитини, що не дає змоги встановити родинні стосунки та документів про визнання дитини інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії на підставі п.3 ч.1 ст.115 розділу ХIV Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян Закону №1058- IV.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 4 Закону №1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058- IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Аналогічне положення міститься в ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали інвалідів з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір`ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу).

За змістом наведеної норми однією з обов`язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме осіб з інвалідністю з дитинства.

Слід зазначити, що визначення терміну «осіб з інвалідністю з дитинства» не міститься ні в Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ані в Законі України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».

Зі змісту п.14 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, вбачається, що причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.

В п.26 Положення №1317 визначено, що причиною інвалідності є інвалідність з дитинства.

Відповідно до п.п.5 п.2.1 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи, які засвідчують особливий статус особи - це документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону).

Відповідно до п.2.18 Порядку №22-1, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акту огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Таким чином, з наведених норм права вбачається, що законом не передбачена вимога про те, що сама інвалідність дитини інваліда з дитинства повинна настати саме до 6 років, також не передбачена вимога для призначення пенсії, як обов`язковість визнання дитини інвалідом до 6-ти річного віку. В законі визначена лише вимога про виховання такої дитини до шести років.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2018 року у справі № 501/2838/16-а (провадження №К/9901/23238/18), у постанові від 14.02.2019 року у справі №216/2437/16-а (провадження №К/9901/20559/18).

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 50-ти річного віку, має загальний страховий стаж роботи понад 15 років, що не заперечується відповідачем, та є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується актовим записом про народження дитини №489 складеним 14 квітня 1988 року Центральним-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, з якого вбачається, що батьком дитини є ОСОБА_3 , матір`ю дитини є ОСОБА_1 .

Крім того, на сторінці 9 паспорта ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 , в особливих примітках, наявний запис про народження сина ОСОБА_2 .

Факт перебування на лікуванні ОСОБА_2 підтверджується листом Головного лікаря комунального підприємства "Криворізька міська клінічна лікарня №2" Криворізької міської ради Олександра Світловського, яким повідомлено Пенсійний фонд, що ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділені з 25.12.1996 року по 20.01.1997 року з діагнозом: пухлина черв`яка мозочка з проростанням в ліву півкулю мозочка (медуллобластома), помірно виражений гідроцефальний оклюзійний синдром. Стан після операції 30.12.1996 року декомпресійна трепанація ЗЧЯ, порційне видалення пухлини черв`яка мозочка з ростом в ліву півкулю, мозочна атаксія.

На підтвердження факту визнання ОСОБА_2 особою з інвалідністю з дитинства позивачем надано: довідку лікаря терапевта від 07 березня 1997 року.

Факт смерті у віці 12 років підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , яким підтверджується, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті: Злоякісне новоутворення головного мозку.

Тобто, вказані документи підтверджують той факт, що ОСОБА_2 був особою з інвалідністю з дитинства.

Враховуючи, що позивачем було надано належні та допустимі докази, якими підтверджується, що її син ОСОБА_2 за медичними показаннями визнаний особою з інвалідністю з дитинства, позивачка досягла 50-річного віку та має достатній страховий стаж для призначення дострокової пенсії, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у призначенні пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, є протиправною, а тому враховуючи положення ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд вважає необхідним з метою ефективного захисту прав позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , як матері особи з інвалідністю із дитинства, пенсію за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з дня звернення з заявою з 22.03.2021 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією АТ КБ "Приватбанк" №0.0.2142717873.1 від 28.05.2021 року.

Отже, суд вбачає за необхідне, присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати з 22 березня 2021 року ОСОБА_1 пенсію за віком, як матері інваліда з дитинства, відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник