Рішення № 99513767, 10.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/7606/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ковельської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Виконавчого комітету Ковельської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення від 11.03.2021 №113, зобов`язання надати дозвіл на переведення із житлового в нежитловий фонд квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із відповідними документами та заявою, крім письмових згод на це двох власників із трьох прилеглих квартир житлового будинку, про надання дозволу на переведення із житлового в нежитловий фонд квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Однак рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради від 11.03.2021 №113 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на переведення вказаної квартири з житлового фонду в нежитловий у зв`язку з відсутністю згоди усіх власників прилеглих квартир, тобто квартир, які належать третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що вживав заходів щодо розшуку вказаних осіб, оскільки останні проживають за кордоном і позивачу невідомі засоби зв`язку та адреси проживання власників квартир за кордоном. У зв`язку з цим додатково в своїх заявах звертав увагу, що відповідно до п. 1.12 Порядку переведення житлових приміщень у нежитлові під розміщення об`єктів невиробничої сфери і нежитлових приміщень у житлові в місті Ковелі, затвердженому рішенням Ковельської міської ради від 26.04.2012 №22/10 міська архітектурно-містобудівна рада при відділі містобудування та архітектури може рекомендувати виконавчому комітету розглянути дане питання без згоди власників прилеглих квартир у виключних випадках.

На підставі наведеного вважає, що вказане рішення є протиправним, оскільки порушує його права як власника майна розпоряджатись квартирою на власний розсуд, зокрема для здійснення підприємницької діяльності та не відповідає законодавству та Порядку переведення житлових приміщень у нежитлові під розміщення об`єктів невиробничої сфери і нежитлових приміщень у житлові в місті Ковелі, затвердженому рішенням Ковельської міської ради від 26.04.2012 №22/10.

З урахування вищезазначеного просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення, а також зобов`язати відповідача надати дозвіл на переведення із житлового в нежитловий фонд квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 30.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено про розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

16.08.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив від 10.08.2021 вих. №19.07/41 на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами з тих підстав, що за нормами чинного законодавства для проведення перебудови та переобладнання житлових приміщень в нежитлові власники таких приміщень зобов`язані в обов`язковому порядку отримати згоду власників суміжних приміщень.

Відповідно до пункту 1.11 Порядку переведення житлових приміщень у нежитлові під розміщення об`єктів невиробничої сфери і нежитлових приміщень у житлові в місті Ковелі, затвердженому рішенням Ковельської міської ради від 26.04.2012 №22/10 передбачено, що переведення житлових приміщень, що розміщуються у багатоквартирному будинку, дозволяється лише за наявності письмової згоди власників (наймачів) суміжних квартир чи приміщень.

Відповідач зазначає, що позивачем разом із заявою про надання дозволу на переведення житлового приміщення у нежитлове під розміщення магазину подано усі передбачені вказаним Порядком №22/10 документи, окрім згоди власників суміжних квартир, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Таким чином, з вищевказаного слідує, що позивачем не отримано письмової згоди власників усіх суміжних житлових приміщень, які знаходяться (проживають) в житловому будинку по АДРЕСА_2 , що є підставою для відмови в наданні дозволу на переведення належної йому квартири з житлової в нежитлову.

Вважає, що посилання позивача на ту обставину, що він не має можливості фізично отримати згоду/незгоду власників суміжних квартир, оскільки власники відсутні за місцем проживання, не можна кваліфікувати як мовчазну згоду цих власників та те, що їхні права як власників суміжних квартир не будуть порушені.

Звертає увагу, що міська архітектурно-містобудівна рада при відділі містобудування та архітектури в порядку, передбаченим пунктом 1.12 Порядку №22/10, може рекомендувати виконавчому комітеті розглянути питання про переведення квартири з житлового в нежитловий фонд виключно у разі немотивованої або безпідставної відмови власників прилеглих квартир.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення діяв виключно в межах та у спосіб, передбачений законодавством України, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Письмові пояснення щодо позову треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суду не подали.

Копії ухвал судді від 30 липня 2021 року про відкриття провадження разом з копіями позовної заяви та доданих до неї документів, направлені вказаним третім особам, повернулись на адресу суду з підстав невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.02.2020 № 202305736, і зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 2042840507104.

Вказана квартира розташована на першому поверсі п`ятиповерхового багатоквартирного будинку та складається з двох кімнат житловою площею 29,2 кв. м., загальна площа квартири 50 кв. м., що підтверджується технічним паспортом.

По сусідству із правої сторони від квартири позивача розташована суміжна квартира АДРЕСА_4 , що належить третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер майна 1481720).

По сусідству із лівої сторони від квартири позивача розташований салон краси з офісними приміщеннями АДРЕСА_5 , що належить третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.07.2020 (реєстраційний номер майна 29480784).

Позивач звернувся до Виконавчого комітету Ковельської міської ради із заявою про надання дозволу на переведення із житлового в нежитловий фонд житлового приміщення (квартири), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить йому на праві приватної власності, з подальшою реконструкцією під торгово-офісне приміщення та здійснення в ньому підприємницької діяльності.

У заяві від 29.01.2021 позивач просив міську архітектурно-будівну раду за результатами вивчення наданих документів та з виходом на адресу з фотофіксацією встановити, що ним подано всі необхідні документи, що необхідні для переведення житлового приміщення в нежитлове, за винятком згоди двох власників суміжної житлової квартири та нежитлового приміщення – за тривалої відсутності цих власників в Україні, та рекомендувати виконавчому комітету розглянути його питання без згоди цих власників, оскільки їх права та інтереси жодним чином не будуть порушені.

Позивач у заяві від 22.02.2021 додатково просив відповідача врахувати при прийнятті рішення за його заявою, що відповідно до протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 від 24.01.2021 проводився обхід усіх власників житлових та нежитлових приміщень для мети голосування, у зв`язку з чим проголосувало 120 осіб із числа 128. Вісім осіб власників неможливо відшукати, в тому числі власників суміжних квартир та приміщень, від яких необхідна згода на переведення його квартири на житловий фонд.

Рішенням Виконавчого комітету Ковельської міської ради від 11.03.2021 №113 “Про відмову в наданні дозволу на переведення квартири з житлового фонду у нежитловий” ОСОБА_1 відмовлено в переведенні квартири АДРЕСА_6 з житлового в нежитловий, з метою влаштування торгово-офісних приміщень, у зв`язку з відсутністю згоди власників прилеглих квартир.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. При цьому використання власності не може завдати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 317 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено зміст права власності, зокрема це право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

За правилами частини першої статті 320 цього ж Кодексу власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Частиною п`ятою статті 319 ЦК України передбачено, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Житло є специфічним об`єктом права власності, тому свобода використання житла його власниками обмежується нормами, спрямованими на схоронність жилих приміщень та не порушення прав інших осіб, зокрема, інших мешканців жилого будинку. При цьому, право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності в порядку та з обмеженнями, встановленими законом, прямо закріплене статтею 320 ЦК України.

Згідно з положеннями статті 6 Житлового кодексу Української РСР (далі – ЖК УРСР) жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Відповідно до статті 8 ЖК УРСР переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 7, частини першої статті 8 ЖК УРСР у виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням виконавчого комітету обласної і міської ради народних депутатів.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України “Про архітектурну діяльність” від 20.05.1999 №687-XIV під час організації та виконання будівельних робіт не повинні бути порушені права та інтереси суміжних землекористувачів, а також власників будинків і споруд.

Статтею 5 Закону України “Про основи містобудування” від 16.11.1992 №2780-XII передбачено, що при здійснені містобудівної діяльності повинні бути забезпеченні, зокрема, урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів об`єктів нерухомості, що оточують місце будівництва.

Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572, передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження, але з урахуванням інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

Отже, за нормами чинного законодавства для проведення перебудови та переобладнання житлових приміщень в нежитлові власники таких приміщень зобов`язані урахувати інтереси інших громадян, які проживають у цьому будинку.

Статтею 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 №280/97-ВР визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку. Зокрема, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Таким чином, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють безпосереднє управління лише житловим фондом, який віднесений до комунальної власності. В усіх інших випадках вони надають відповідні дозволи, здійснюючи при цьому контроль за дотриманням прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку. А відтак, виконавчий орган міської ради вправі вирішувати питання переведення житлових приміщень (квартир), що належать на праві власності юридичним або фізичним особам, у нежитлові за умови, що проведені зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Так, на виконання повноважень у сфері управління об`єктами житлово-комунального господарства рішенням Ковельської міської ради від 26.04.2012 №22/10 затверджено Порядок переведення житлових приміщень у нежитлові під розміщення об`єктів невиробничої сфери і нежитлових приміщень у житлові в місті Ковелі (далі – Порядок №22/10).

Відповідно до пункту 1.11 Порядку №22/10 переведення приміщень та спорудження будь-яких прибудов до приміщень (квартир, будинків), що розміщуються у житлових будинках, дозволяється за наявності письмової згоди на це балансоутримувача та власників прилеглих квартир житлового будинку (прилеглими вважаються приміщення, які мають спільні стіни або знаходяться безпосередньо над чи під приміщеннями, які переводяться або до яких здійснюється прибудова).

Як визначено у пункті 1.12 цього Порядку, у разі немотивованої або безпідставної відмови в наданні згоди власниками прилеглих квартир щодо переведення житлових приміщень у нежитлові під об`єкти невиробничої сфери та спорудження прибудови, міська архітектурно-містобудівна рада при відділі містобудування та архітектури може рекомендувати виконавчому комітету розглянути дане питання без згоди власників прилеглих квартир.

Відповідно до пп. б) 2.1.8 Порядку №22/10 власник житлових приміщення або уповноважена ним особа за дорученням, подає до виконавчого комітету Ковельської міської ради наступні документи, зокрема, якщо приміщення розміщені у багатоквартирному будинку - письмову згоду повнолітніх власників (наймачів) суміжних квартир чи приміщень (на поверсі, вище та нижче на один поверх) завірену ЖЕК, ОСББ, ЖБК.

Згідно з пунктом 2.4 вказаного Порядку виконком на підставі поданих матеріалів приймає рішення про надання дозволу або відмову в наданні дозволу на переведення житлових приміщень із житлового фонду в нежитловий із зазначенням функціонального призначення, в яке планується перевести приміщення.

Отже, Порядком переведення житлових приміщень у нежитлові під розміщення об`єктів невиробничої сфери і нежитлових приміщень у житлові в місті Ковелі, затвердженим рішенням Ковельської міської ради Волинської області від 26.04.2012 №22/10, передбачено, що переведення житлових приміщень, що розміщуються у багатоквартирному будинку, дозволяється лише за наявності письмової згоди власників (наймачів) суміжних квартир чи приміщень.

Вказаний Порядок як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент розгляду справи є чинним.

Отже, вказаним Порядком №22/10 врегульовано вимоги щодо переведення житлових приміщень у нежитлові під розміщення об`єктів невиробничої сфери і нежитлових приміщень у житлові в місті Ковелі. При цьому, даним Порядком встановлена вимога щодо переведення приміщень та спорудження будь-яких прибудов до приміщень (квартир, будинків), що розміщуються у житлових будинках, за наявності письмової згоди на це балансоутримувача та власників прилеглих квартир житлового будинку. Разом з тим, міська архітектурно-містобудівна рада при відділі містобудування та архітектури може рекомендувати виконавчому комітету розглянути дане питання без згоди власників прилеглих квартир у разі немотивованої або безпідставної відмови в наданні згоди власниками прилеглих квартир щодо переведення житлових приміщень у нежитлові під об`єкти невиробничої сфери та спорудження прибудови. Водночас цим Порядком не врегульовано питання щодо неможливості отримання письмової відповіді про згоду чи відмову у наданні такої згоди від власників прилеглих квартир житлового будинку для переведення житлових приміщень у нежитлові.

Саме у такому випадку у зв`язку з неможливістю отримання письмової відповіді від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як власників прилеглих квартир, про надання згоди на переведення із житлового в нежитловий фонд квартири позивача, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 комітет Ковельської міської ради прийняв оскаржуване рішення від 11.03.2021 №113 про відмову у такому переведенні. На думку суду, відповідач оскаржуване рішення прийняв формально, нерозсудливо, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача, третіх осіб та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тобто без врахування всіх обставин для його прийняття.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що позивачем разом із заявою про надання дозволу на переведення житлового приміщення у нежитлове під розміщення магазину подано усі передбачені вказаним Порядком №22/10 документи, окрім згоди власників суміжних квартир, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Разом з тим, відповідач не заперечує неможливість отримання відповіді від вказаних осіб про надання згоди чи відмову у наданні такої згоди про переведення житлового приміщення позивача у нежитлове у зв`язку з їх тривалою відсутністю за вищевказаними адресами. До того ж, позивач надав відповідачу та суду докази вживання заходів для їх розшуку шляхом розміщення оголошень в місцевій газеті ТЦК-Інформ, що стверджується оголошеннями від 06.08.2020, 13.08.2020, 27.08.2020.

Відповідач вважає, що неможливість фізично отримати згоду/незгоду власників суміжних квартир у зв`язку з їх відсутністю за місцем проживання не можна кваліфікувати як мовчазну згоду цих власників та те, що їхні права як власників суміжних квартир не будуть порушені. Однак відповідачем у спірному випадку, за відсутності правового врегулювання щодо неможливості отримання письмової відповіді (згоди чи незгоди) цих осіб відносно переведення житлового приміщення позивача у нежитлове, не вжито заходів щодо самостійної перевірки дотримання прав та інтересів згаданих власників суміжних квартир. Також відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано, що на виконання Порядку №22/10 позивачем було отримано згоду балансоутримувача - ТОВ “КД-1 Верес”, що стверджується листом № 11 від 09.02.2021, та згоду власника квартири, що розташована над квартирою позивача, за адресою: АДРЕСА_7 , ОСОБА_4 у вигляді письмової заяви від 17.05.2019. На замовлення позивача експертом по обстеженню будівель і споруд виготовлено 18 травня 2020 року технічний висновок за результатами обстеження технічного стану будівельних конструкцій та інженерних мереж квартири АДРЕСА_3 та можливості проведення реконструкції квартири під нежитлове приміщення.

Крім того, матеріалами справи стверджено, що суміжна квартира АДРЕСА_5 , яка належить третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , переобладнана в салон краси з офісними приміщеннями, тобто використовується як нежитлове приміщення.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що переведення вказаної житлової квартири в нежитлову призведе до порушення прав та інтересів власників суміжних квартир.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність рішення Виконавчого комітету Ковельської міської ради від 11.03.2021 №113 “Про відмову в наданні дозволу на переведення квартири з житлового фонду у нежитловий”, яке прийняте необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, нерозсудливо та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, яке підлягає скасуванню. З метою відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача надати дозвіл ОСОБА_1 на переведення із житлового в нежитловий фонд квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908,00 грн., сплаченого за подання позову немайнового характеру квитанцією від 17.07.2021 №82912. Доказів понесення інших судових витрат на час прийняття рішення позивач суду не надав.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Ковельської міської ради від 11.03.2021 №113 “Про відмову в наданні дозволу на переведення квартири з житлового фонду у нежитловий”.

Зобов`язати Виконавчий комітет Ковельської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на переведення із житлового в нежитловий фонд квартири АДРЕСА_3 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Ковельської міської ради (45008, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 73, код ЄДРПОУ 04051313) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.Д. Ковальчук