Рішення № 99513749, 08.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/5846/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – ФОП ОСОБА_3 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 березня 2021 року №0010170705 та від 02 березня 2021 року №0010180705, якими застосовано штрафні санкції у сумі 5382,48 грн та у сумі 1020,00 грн відповідно.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта фактичної перевірки від 04 лютого 2021 року №000839, яким встановлено порушення пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР), статей 44, 85 Податкового кодексу України (далі – ПК України) та наказу Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13, яким затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №220/28350; далі - Положення №13).

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи безпідставним і саме призначення фактичної перевірки, і необ`єктивність висновків перевірки про порушення зазначених вище норм законодавства. Зокрема позивач вказав, що перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 25 березня 2021 року №988 «Про проведення фактичної перевірки», який прийнятий з посиланням на підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. За змістом цих норм фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено па контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів або отримання у встановленому порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Проте наказ відповідача не містить обґрунтування, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало підставою для проведення такої перевірки. З урахуванням наведеного позивач вважає, що рішення податкового органу, прийняті за наслідками незаконної перевірки, є неправомірними.

Крім того, позивач не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 02 березня 2021 року №0010170705, яким до нього застосовано штрафні санкції за невидачу у паперовому вигляді та/або електронній формі відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, зазначив, що ним виконуються вимоги статті 3 Закону №265/95-ВР, у тому числі і щодо проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) із видачею покупцю розрахункового документа встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції. Під час перевірки було надано фіскальні чеки, які містять усі обов`язкові реквізити, зазначені у рядках 1-9, 18-21, 24 пункту 2 розділу ІІ Положення №13. Позивач зауважив, що відповідно до пункту 4 розділу II Положення №13 рядки 10-17 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з`єднаного або поєднаного з РРО, однак платіжний термінал, встановлений в магазині, не з`єднаний та не поєднаний з РРО; при здійсненні розрахункових операцій з відпуску товарів у магазині фіскальний чек та квитанція платіжного терміналу формуються та друкуються окремо, а тому вимоги пункту 4 розділу II Положення №13 не поширюються на нього. Окрім того, акт перевірки не містить відомостей, яких реквізитів не містять розрахункові документи, і посилань на будь-які розрахункові документи за цей період. В акті перевірки зазначено загальний обсяг розрахунків, проведених через РРО в безготівковій формі з використанням електронного платіжного засобу (платіжного терміналу) з роздрукуванням та видачею покупцям розрахункових документів не встановленої форми за період з 01 березня 2020 року по 03 лютого 2021 року, проте особами, які проводили перевірку, взагалі не досліджувалися розрахункові документи за вказаний період.

На думку позивача, санкція пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність саме за нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, а не за роздрукування розрахункового документа невстановленої форми, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 02 березня 2021 року №0010170705.

Необґрунтованим позивач вважає і висновки акта перевірки про порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР у зв`язку із реалізацією товарів, які не обліковані у встановленому порядку. З цього приводу зазначив, що облік та походження вина «Шереулі біле сухе» 10 л за ціною 60 грн за літр підтверджується видатковою накладною від 22 лютого 2020 року №МР00016302, копію якої додатково надано податковому органу до заперечення на акт перевірки і яку відповідач мав би врахувати при прийнятті рішення. У свою чергу податковим законодавством не передбачено норм, які зобов`язують суб`єкта господарювання зберігати документи про походження товару у місці реалізації товарів (послуг). Відсутність видаткових накладних на місці реалізації товарів не підтверджує відсутність обліку товарів загалом. Тому ГУ ДПС у Волинській області безпідставно застосувало штрафну санкцію в розмірі 1020,00 грн за ненадання документів на товар та 1200,00 грн за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 15 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС України).

Відповідач у відзиві на позов заперечив позовні вимоги та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.39-42). В обґрунтування цієї позиції вказав, що ГУ ДПС у Волинській області здійснено фактичну перевірку господарської одиниці магазину за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ОСОБА_4 . Підставою для прийняття наказу на проведення фактичної перевірки став лист Державної податкової служби України від 24 червня 2020 року №10183/7/99-00-07-05-02-07 про надання переліків суб`єктів господарювання, які здійснюють продаж підакцизних товарів та мають ризики у ведені господарської діяльності, та службова записка Управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області від 14 січня 2021 року №16/03-20-07-05-09. Позивач отримав копію наказу на перевірку та ознайомився із направленням на перевірку; під час перевірки був присутній особисто. Відповідач вважає, що ним дотримано вимог ПК України щодо призначення та проведення фактичної перевірки.

Також відповідач зазначив, що 27 січня 2021 року було проведено контрольно-розрахункову операцію, яка однак проведена без застосування РРО та без надання розрахункового документа встановленої форми та змісту, що є порушенням пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів визначає Положення №13. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Загальний обсяг розрахунків за період з 01 березня 2020 року по 03 лютого 2021 року, проведених через РРО з використанням платіжних терміналів з роздрукуванням та видачею покупцям розрахункових документів невстановленої форми та змісту, становить 41824,80 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, яким встановлено обов`язок суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Обов`язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, виникає у платника податків після початку перевірки. Проте під час перевірки позивачем не надано документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів на суму 600,00 грн (вина ТМ «Шереулі» біле сухе в кількості 10 л по ціні 60,00 грн за літру). Також позивачем не надано книгу обліку доходів та витрат, чим порушено вимоги статей 44, 85 ПК України.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що до позивача правомірно застосовано штрафні санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 КАС України. Суд звертає увагу, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, оскільки заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за участю представників відповідача не підлягало вирішенню судом по суті.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 з 03 лютого 2020 року по 02 липня 2021 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснював діяльність у сфері роздрібної торгівлі напоями в спеціалізованих магазинах (основний); роздрібної торгівлі тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.51). Здійснюючи підприємницьку діяльність, позивач перебував на податкового обліку в ГУ ДПС у Волинській області.

На підставі наказу від 22 січня 2021 року №280, направлень на перевірку (а.с.45) посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області у період з 27 січня по 04 лютого 2021 року проведено фактичну перевірку магазину, де здійснював підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ). За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 04 лютого 2021 року №000839 (а.с.9-12; 43-44).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, статей 44, 85 ПК України та Положення №13. Як зазначено в акті перевірки, при проведенні контрольної розрахункової операції при продажу товару – вино «Сапераві» червоне сухе на загальну суму 60,00 грн операцію проведено в безготівковій формі (платіжною карткою) з використанням електронного платіжного засобу (платіжного терміналу) з роздрукуванням та видачею покупцю розрахункового документа невстановленої форми; фіскальний касовий чек на товар не містить обов`язкові реквізити. Загальний обсяг розрахунків проведено через РРО в безготівковій формі з використанням електронного платіжного засобу (платіжного терміналу) з роздрукуванням та видачею розрахункового документа невстановленої форми за період з 01 березня 2020 року по 03 лютого 2021 року становить 41824,80 грн. Під час перевірки суб`єкт господарювання не надав документи, які підтверджують облік та походження вина «Шереулі» біле сухе в кількості 10 л ціною 60,00 грн за літр на загальну суму 600,00 грн, що на момент перевірки знаходилося у місці продажу, чим порушено встановлений порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Платником податків в ході перевірки не надано книгу обліку доходів і витрат, документи з питань обчислення і сплати податків та зборів (підпункти 2.2.12 – 2.2.13, 2.2.20 акта перевірки).

ФОП ОСОБА_3 подав заперечення на акт перевірки (а.с.22-25). Листом від 26 лютого 2021 року №668/12/03-20-07-05-06 за результатами розгляду матеріалів перевірки позивача повідомлено, що надані до заперечення на акт фактичної перевірки копії документів не спростовують висновки перевірки (а.с.36-32).

02 березня 2021 року ГУ ДПС у Волинській області на підставі акта перевірки прийняло податкове повідомлення-рішення №0010170705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5382,48 грн (з них 4182,48 грн відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушенням вимог пунктів 1, 2 статті 3 цього Закону №265/95-ВР; 1200,00 грн відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР за порушення вимог пункту 12 статті 3 цього Закону), а також податкове повідомлення-рішення №0010180705 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1020,00 грн на підставі статті 121 ПК України за порушення вимог статей 44, 85 ПК України (а.с.14).

Незгода позивача із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій.

Згідно зі статтею 15 Закону №265/95-ВР контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

З урахуванням зазначених норм ГУ ДПС у Волинській області як контролюючий орган повинно здійснювати контроль за дотриманням вимог чинного законодавства щодо обігу та реалізації підакцизних товарів, порядку проведення розрахункових операцій.

Як визначено статтею 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений статтею 80 ПК України. Так фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80).

Пунктом 80.4 статті 80 ПК України обумовлено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Відповідно до статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У розглядуваному випадку позивач допустив посадових осіб до проведення фактичної перевірки. Позивач ознайомлений з направленнями та наказом на проведення перевірки під підпис та отримав його копію.

У наказі від 22 січня 2021 року №280 вказано, що метою перевірки є здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення розрахункових та касових операцій, оформлення роботодавцем трудових відносин з працівниками (найманими особами), наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів, а підставою для перевірки визначено, зокрема, підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених у пункті 80.2 статті 80 ПК України. Серед таких підстав - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України); наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Згідно з підпунктами 19-1.1.14, 19-1.1.19, 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи серед іншого виконують такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 61.1 статті 61 ПК України).

ФОП ОСОБА_3 на момент призначення перевірки був суб`єктом господарювання у сфері роздрібної торгівлі, що здійснює реалізацію підакцизних товарів на підставі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами з терміном дії з 21 лютого 2020 року по 21 лютого 2021 року. Тому у цьому випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального). Отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства для призначення фактичної перевірки необхідно в частині проведення контролю за виробництвом, обліком, зберіганням та транспортуванням спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року у справі №803/988/17, яка надалі підтримана у постанові від 12 серпня 2021 року у справі №140/14625/20.

Крім того, відповідач у відзиві на позов зазначив, що підставою для призначення фактичної перевірки позивача став лист Державної податкової служби України від 24 червня 2020 року №10183/7/99-00-07-05-02-07 про надання переліків суб`єктів господарювання, які здійснюють продаж підакцизних товарів та мають ризики у веденні господарської діяльності, а також службова записка Управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області від 14 січня 2021 року №16/03-20-07-05-09 (а.с.47-49). За змістом наявної інформації ФОП ОСОБА_3 включений у перелік суб`єктів господарювання та місця торгівлі, де нарахування акцизного податку з роздрібного продажу алкогольних напоїв менше 200 грн за місяць (продано товару менше 4000,00 грн на місяць або менше двох пляшок горілки в день).

Таким чином, на підставі аналізу наведених вище положень законодавства, враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування норм права в частині підстав призначення контролюючими органами фактичних перевірок, суд відхиляє доводи позивача про необґрунтованість наказу ГУ ДПС у Волинській області від 22 січня 2021 року №280 «Про проведення фактичної перевірки» та вважає, що у відповідача були правові підстави для призначення такої перевірки; ним дотримано вимоги ПК України стосовно вручення позивачу до початку проведення перевірки наказу та направлення.

Згідно з пунктом 80.10 статті 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

За змістом пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.5 статті 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Акт перевірки, заперечення на акт перевірки та додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Позивач скористався своїм правом подати заперечення на акт перевірки та додаткові документи. Поряд з тим їх подання не призвело до зміни висновків акта перевірки та ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення, якими застосовано штрафні (фінансові) санкції до позивача.

Перевіряючи доводи сторін по суті виявлених перевіркою порушень, суд зазначає про таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону №265/95-ВР (тут і надалі - в редакції Закону України від 20 вересня 2019 року №128-IX «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг», чинний з 01 серпня 2020 року, далі – Закон №128-IX), реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Як визначено статтею 2 Закону №265/95-ВР, розрахунковий документ - розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Таким чином, суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням №13.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення №13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.

Пунктом 2 розділу ІІ Положення №13 установлено такі реквізити (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 19 лютого 2018 року №288, зареєстровано у Міністерстві

юстиції України 14 березня 2018 року за №293/31745; чинний з 06 квітня 2018 року) установлено такі обов`язкові реквізити, які повинен містити фіскальний чек: найменування господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для суб`єкта господарювання (далі – СГ), що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН»; для СГ, що не є платниками ПДВ, - податковий номер або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), перед яким друкуються великі літери «ІД» (ідентифікаційні дані); якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством); назва товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги) (для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо) та суму коштів за цією формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО»; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ»; для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ), - окремим рядком розмір ставки такого податку, загальну суму такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку. У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН»; напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та найменування або логотип виробника.

Згідно з пунктом 4 розділу І Положення №13 у наведених у додатках до Положення формах розрахункових документів взаєморозміщення написів та даних на полі документа є рекомендованим. Розрахункові документи, визначені цим Положенням, крім тих, що друкуються реєстраторами розрахункових операцій, є варіантами розрахункових квитанцій, визначених у статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Пунктом 6 розділу ІІ Положення №13 обумовлено, що у разі застосування при проведенні розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій, касовий чек повинен додатково містити такі обов`язкові реквізити: ідентифікатор еквайєра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати; ідентифікатор платіжного пристрою; суму комісійної винагороди (у разі наявності); вид операції; реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки) (допустимі правилами безпеки платіжної системи), перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ»; напис «Код авт.» та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи передбачають складання розрахункових документів із застосуванням електронних платіжних засобів (платіжних карток) без виконання процедур авторизації; підпис касира та підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ».

Наказом Міністерства фінансів України від 18 червня 2020 року №306 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 липня 2020 року за №624/34907; чинний з 01 серпня 2020 року) розділ ІІ Положення №13 викладено у новій редакції. У цій редакції пункт 2 цього розділу передбачає, що фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити: найменування суб`єкта господарювання (рядок 1); назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об`єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2); адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/ квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4); для СГ, що не є платниками ПДВ,- податковий номер або серія та номер паспорта / номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5); якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру,- кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8); назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 9); ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 10); ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 11); сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 12); вид операції (рядок 13); реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 14); напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 15); підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 16); підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 17); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 18); загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 19); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 20); для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 21). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення; заокруглення (рядок 22); до сплати (рядок 23); фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 24); QR - код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО / фіскальний номер ПРРО) (рядок 25); для касового чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій: позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений касовий чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 26), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 27); заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 28); фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 29); напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 30).

Пунктом 4 розділу ІІ Положення №13 обумовлено, що рядки 10-17 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з`єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій.

Пунктом 3 наказу Міністерства фінансів України від 18 червня 2020 року №306 також установлено, що вимоги до форми і змісту розрахункових документів у частині: створення електронних розрахункових документів; відображення найменування суб`єкта господарювання; цифрового значення штрихового коду товару; заокруглення суми до сплати; зазначення валюти операції; найменування платіжної системи; QR-коду не поширюються на розрахункові документи, що створюються реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та які перебували на обліку в контролюючих органах до дня набрання чинності цим наказом.

До 01 серпня 2021 року вимоги до форми і змісту розрахункових документів в частині: створення електронних розрахункових документів; відображення найменування суб`єкта господарювання; цифрового значення штрихового коду товару; заокруглення суми до сплати; зазначення валюти операції; найменування платіжної системи; QR-коду не поширюються на розрахункові документи, що створюються реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та які не перебували на обліку в контролюючих органах до дня набрання чинності цим наказом.

До 01 серпня 2021 року реєстратори розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та які не перебували на обліку в контролюючих органах до дня набрання чинності цим наказом, за наявності технічних можливостей мають бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до статті 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, відповідно до цього наказу.

Як було зазначено вище, податковим повідомленням-рішенням від 02 березня 2021 року №0010170705 до позивача застосовано штрафну санкцію на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР з урахуванням положень пункту 11 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР.

Пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Згідно з пунктом 11 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР тимчасово, до 1 січня 2021 року, санкції, визначені пунктом 1 статті 17 цього Закону, застосовуються в таких розмірах: 10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Суд звертає увагу, що штрафну санкцію до позивача застосовано у зв`язку із тим, що під час проведення контрольної розрахункової операції розрахунковий документ було видано, однак такий не містить усіх обов`язкових реквізитів. Разом з тим, в акті перевірки відсутні пояснення, яких обов`язкових реквізитів не містить розрахунковий документ (фіскальний чек), що був виданий посадовим особам ГУ ДПС у Волинській області під час проведення контрольної розрахункової операції.

До акта перевірки долучено фіскальний чек від 27 січня 2021 року, який містить такі обов`язкові реквізити: найменування суб`єкта господарювання (рядок 1); назва господарської одиниці (рядок 2); адреса господарської одиниці (рядок 3); індивідуальний податковий номер платника (рядок 5); кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (рядок 6); назва товару, вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 9); ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 11); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 18); загальна вартість придбаних товарів у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 19); окремим рядком літерне позначення, розмір ставки акцизного податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) (рядок 21); фіскальний номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 24).

Позивач перебуває на загальній системі оподаткування та не є платником ПДВ (пункт 2.2.11 акта перевірки). Отже, рядок 4 «індивідуальний податковий номер платника ПДВ», рядок 20 «літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами)» не є обов`язковим.

Відповідач не довів суду поширення вимог до форми і змісту розрахункових документів у частині: створення електронних розрахункових документів; цифрового значення штрихового коду товару; заокруглення суми до сплати; зазначення валюти операції; найменування платіжної системи; QR-коду, враховуючи вимоги пункту 3 наказу Міністерства фінансів України від 18 червня 2020 року №306.

Саме лише цитування норм зазначеного наказу та Положення №13 (зі змінами, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 19 лютого 2018 року №288 та від 18 червня 2020 року №306) у листі ГУ ДПС у Волинській області від 26 лютого 2021 року №668/12\03-20-07-05-06, а так само ідентичному за змістом відзиві на позовну заяву, не можу бути належним обґрунтуванням мотивів застосування до ФОП ОСОБА_5 штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР у розмірі 10 відсотків від суми проведених у безготівковій формі із використанням електронного платіжного засобу (платіжного терміналу) за період з 01 березня 2020 року по 03 лютого 2021 року.

Водночас санкція пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність саме за невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції. Поряд з тим суд наголошує, що під час проведення контрольної розрахункової операції 27 січня 2021 року розрахунковий документ було видано, що не заперечується відповідачем, а за інші періоди відсутні докази невидачі покупцям розрахункового документа (за період з 01 березня 2020 року по 03 лютого 2021 року). В акті перевірки відсутні будь-які інші відомості, добуті контролюючим органом самостійно в результаті перевірки.

Відповідач не спростовував і не заперечив наявність у позивача сформованих у паперовій чи електронній формі розрахункових документів за період з 01 березня 2020 року по 03 лютого 2021 року, які за аргументами відповідача, не враховувалися з формальних міркувань відсутності у них всіх реквізитів розрахункового документа.

Суд зазначає, що формальна відсутність рядків 10-17 у фіскальному касовому чеку не змінює встановленого факту придбання товару покупцем у визначеного продавця, а згаданий чек підтверджує виконання розрахункової операції. З наявної в матеріалах копії фіскального чека можливо ідентифікувати продавця товару, вартість покупки, вид товару тощо (а.с.46). До того ж рядки 10-17 фіскального чека є по суті інформацією, що конкретизує операцію з купівлі-продажу товарів з використанням безготівкових засобів розрахунків.

Крім того, позивач стверджує, що платіжний термінал, встановлений у магазині, не з`єднаний та не поєднаний з РРО, а при здійсненні розрахункових операцій з відпуску товарів і фіскальний чек та квитанція платіжного терміналу формується та друкується окремо і вимоги пункту 4 розділу ІІ Положення №13 у такому випадку на застосовуються. В такому випадку якщо платіжний банківський термінал та РРО не проінтегровані, то при оформленні оплати банківською карткою касир фактично проводить операції одночасно на двох різних пристроях: банківському електронному терміналі та РРО. Ці доводи позивача відповідач не спростував.

Оскільки контрольну розрахункову операцію на повну суму покупки 27 січня 2021 року проведено через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи РРО з видачею розрахункового документа на повну суму проведеної операції, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР (за невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 02 березня 2021 року №0010170705 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4182,48 грн.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 02 березня 2021 року №0010170705 в частині застосування штрафу в розмірі 1200,00 грн, який застосовано на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР, то суд виходить з того, що за висновками акта перевірки позивачем не виконано вимоги пункту 12 статті 3 цього Закону №265/95-ВР (не надано документи, які підтверджують облік та походження вина білого сухого ТМ «Шереулі» в кількості 10 л ціною 60,00 грн за літр - на загальну суму 600,00 грн).

Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР (в редакції, чинній з 01 серпня 2020 року) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Як визначено статтею 20 Закону №265/95-ВР, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже, підставою для застосування штрафних санкцій за статтею 20 Закону №265/95-ВР є невиконання суб`єктом господарювання приписів пункту 12 статті 3 цього Закону. При цьому пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР не містить імперативного припису щодо обов`язкового обліку товарних запасів виключно за місцем їх реалізації.

Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Також пунктом 44.3 статті 44 ПК України обумовлено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 вересня 2018 року у справі №809/1869/13-а, за змістом якого положення Закону №265/95-ВР чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказують на обов`язок суб`єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства). Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Дія згаданого Закону не поширюється на суб`єктів господарювання - фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Пунктом 177.10 ПК України (в редакції Закону України від 14 липня 2020 року №786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб – підприємців», чинний з 08 серпня 2020 року) обумовлено, що облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

До моменту затвердження Міністерством фінансів України нової форми обліку чинною була книга обліку доходів і витрат, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 16 вересня 2013 року №481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за №1686/24218 (чинний до 16 липня 2021 року та втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 13 травня 2021 року №261, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2021 року за №865/36487).

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Підпунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Актом перевірки констатовано відсутність документів, які підтверджують облік та походження товару - вина білого сухого ТМ «Шереулі» кількістю 10 л та ціною 60,00 грн за літр, що перебував у місці продажу. Крім того, позивач не надав книгу обліку доходів і витрат, документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

Разом з тим судом встановлено, що позивач у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 ПК України, разом із запереченням на акт перевірки надав ГУ ДПС у Волинській області копію видаткової накладної від 22 лютого 2020 року №МР00016302, виданої постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Міжрегіональні ресурси», зі змісту якої слідує факт придбання позивачем вина сухого білого ТМ «Шереулі» 10 л (а.с.15). Отже, цими документами підтверджено походження товару, зазначеного в акті перевірки.

Книгу обліку доходів і витрат позивач не надав, однак її ненадання не перешкоджало контролюючому органу упевнитися у належному обліку інших товарів, що знаходилися на реалізації в магазині. У пункті 2.1.212 акта перевірки зазначено, що позивач надав прихідні документи на товар, крім зазначених у пункті 2.2.20 акта перевірки (тобто, крім прихідних документів на вино сухе біле ТМ «Шереулі» 10 л).

Отже, оскільки ФОП ОСОБА_3 в порядку, визначеному пунктом 44.6 статті 44 ПК України, підтвердив фактичне придбання підакцизних товарів, щодо яких перевіряючі в акті зробили висновок про відсутність їх обліку за місцем реалізації, то підстави для застосування санкцій на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР у цьому випадку відсутні.

Ненадання книги обліку доходів і витрат є самостійною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 121 ПК України, що становить 1020,00 грн (абзац перший пункту 121.1).

На підставі аналізу норм чинного законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, враховуючи встановлені у справі обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 02 березня 2021 року №0010170705, а тому таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне. Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позову в решті позовних вимог та вважає, що відповідач мав правові підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі у сумі 1020,00 грн у зв`язку з ненаданням книги обліку доходів і витрат.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Звертаючись з позовом до суду, позивач за позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 6402,48 грн сплатив судовий збір у сумі 908,00 грн, що підтверджуються квитанцією від 10 червня 2021 року №0.0.2156136751.1, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.7, 34). У зв`язку із частковим задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, пропорційно до задоволених вимог – 763,34 грн (84,07%).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 02 березня 2021 року №0010170705.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 763,34 грн (сімсот шістдесят три грн 34 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк