
УХВАЛА
м. Вінниця
09 вересня 2021 р. Справа № 120/2946/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зміну способу і порядку виконання рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік; зобов`язано департамент соціальної політики Вінницької міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
11.08.2021 року на адресу суду надійшла заява Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зміну способу і порядку виконання вищевказаного рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2021 року, в якому заявник просить змінити спосіб і порядок виконання судового рішення у справі № 120/2946/20-а шляхом стягнення з департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 6800 грн.
Заява обґрунтовується тим, що на підставі виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду від 24.04.2021 року за № 120/2946/20-а державним виконавцем винесено постанову від 19.05.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 65467967, копії якої направлено стягувачу та боржнику. Листом від 28.05.2021 року за № 08-00-008-37445 боржник повідомив державного виконавця про те, що департаментом соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації надіслано лист від 09.10.2020 року за № 01-00-002-58636 на адресу Міністерства соціальної політики України для вжиття заходів щодо виділення з Державного бюджету України необхідних коштів. Однак у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку боржника виконати рішення суду в частині виплати нарахованої суми немає законних підстав.
Ухвалою суду від 13.08.2021 року заяву відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України. Так, судом встановлено, що при зверненні до суду заявник не сплатив передбачений законом судовий збір в розмірі 681грн, у зв`язку з чим йому надано строк для усунення виявлених недоліків заяви.
20.08.2021 року від заявника до суду надійшла заява про усунення недоліків заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду, до якої долучено платіжне доручення про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі.
Ухвалою від 31.08.2021 року питання про зміну способу і порядку виконання рішення суду призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.09.2021 року, з викликом учасників справи.
07.09.2021 року до суду надійшла заява державного виконавця про розгляд заяви за її відсутності.
Представник департаменту соціальної політики Вінницької міської ради до суду не з`явився клопотань не надавав.
Згідно ч. 2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.
З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів, суд вважає можливим провести розгляд заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду за відсутності сторін (у письмовому провадженні).
Вивчивши матеріали справи та оцінивши доводи заявника, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), – встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлений раніше порядок і спосіб. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати прийняте рішення по суті.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14-а.
Суд зазначає, що поняття "спосіб і порядок виконання судового рішення" мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Спосіб виконання судового рішення є способом реалізації захисту порушених прав позивача, який визначений самим рішенням та повинен відповідати вимогам закону. Під зміною ж способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого рішення. Ці заходи мають забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.
Як встановлено з рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2021 року, департамент соціальної політики Вінницької міської ради зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 . недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. При цьому, у задоволенні позовних вимог про стягнення суми недоплаченої допомоги судом відмовлено.
Отже, за результатами розгляду справи та вирішення спору між сторонами, суд постановив рішення немайнового характеру, яким зобов`язав суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії задля захисту порушених прав позивача.
Натомість у поданій заяві державний виконавець просить суд змінити спосіб і порядок виконання вищевказаного рішення шляхом стягнення з департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 05.05.2020 року в сумі 6800 грн.
Тобто заявник фактично просить змінити рішення суду та застосувати інший спосіб захисту порушених прав позивача у застосуванні якого суд приймаючи рішення відмовив.
Також суд враховує, що способи захисту прав та інтересів фізичної та юридичної особи у публічно-правовому спорі визначені у частині першій статті 5 КАС України, згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача – суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Тобто законом визначено конкретний перелік способів захисту прав та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Суд, розглядаючи справу за позовом ОСОБА_2 , виходячи із заявлених позовних вимог дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною бездіяльність відповідача (Управління соціального захисту населення Жмеринської районної державної адміністрації) з покладенням на нього обов`язку вчинити певні дії – нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, а не стягнути її як просив позивач.
Саме такий спосіб визначено рішенням Верховного Суду при вирішенні зразкової справи № 440/2722/20-а, правові висновки з якого суд застосовував під час розгляду цієї справи.
Також суд зазначає, що в силу вимог ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Норми аналогічного змісту наведено у п. 10 ч. 1 ст. 245 КАС України.
Відтак закон допускає можливість обрання судом іншого способу захисту прав та інтересів фізичної/юридичної особи, аніж вищенаведені загальні способи. Проте таке своє рішення суд повинен обґрунтувати, вирішуючи справу по суті.
Суд критично оцінює твердження заявника про неможливість виконання рішення суду зобов`язального характеру в частині виплати нарахованої суми позивачу, оскільки за приписами ч. 1 ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання на всій території України, незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов`язання вчинити дії чи стягнення з нього коштів).
Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача має бути виконане, тим паче, боржником у даному випадку є орган влади.
Також суд враховує, що порядок і спосіб виконання рішення про зобов`язання боржника вчинити дії регламентований законом, і незгода стягувача чи державного виконавця з цим порядком не може бути підставою для зміни прийнятого рішення.
Більше того, суд вважає за належне наголосити, що Кабінетом Міністрів України 26.08.2021 року прийнято постанову № 902 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду у 2021 році", відповідно до якої передбачено механізм використання коштів, визначених у державному бюджеті за програмою "Забезпечення виконання рішень суду".
У зв`язку із зазначеним, суд прийшов до переконання, що заява про зміну способу і порядку виконання рішень задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 378, 294, 295 КАС України суд, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зміну способу і порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2021 року в адміністративній справі № 120/2946/20-а.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Альчук Максим Петрович
Судове рішення № 99513620, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 09.09.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 120/2946/20-а. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: