Рішення № 99513516, 07.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 вересня 2021 р. Справа № 120/7140/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом військової частини А1231 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась військова частина А1231 з адміністративним позовом до ОСОБА_1 із вимогою зобов`язати відповідача відшкодувати завдану шкоду в розмірі 23430,39 гривень.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами проведеного службового розслідування щодо виникнення нестачі пально-мастильних матеріалів у військовій частині А1231 тимчасово виконуючим обов`язки командувача Повітряних Сил Збройних Сил України видано наказ №134 від 23 липня 2020 року, яким, окрім іншого, ОСОБА_1 звільнено з військової служби за службовою невідповідністю та притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальність у розмірі 15 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, що становить 32955 гривень.

ОСОБА_1 в добровільному порядку відшкодував 9524,61 гривень, проте решту коштів не сплатив, а тому позивач звернувся до суду із позовом щодо зобов`язання відповідача відшкодувати завдану шкоду в розмірі 23430,39 гривень.

Ухвалою від 15 січня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду в строки, визначені ухвалою від 15 січня 2021 року, не надійшов. Водночас, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 15 січня 2021 року надсилалася на адресу відповідача, що зазначена у відповіді Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, проте до суду повернулося поштове відправлення із зазначенням причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".

26 січня 2021 року відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 26 січня 2021 року задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/5734/20-а за позовом ОСОБА_1 до Командування Повітряних Сил Збройних Сил України, військової частини А1231 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.

11 червня 2021 року представником позивача подано клопотання про поновлення провадження у справі у зв`язку із тим, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі №120/5734/20-а залишено без змін рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року.

Ухвалою суду від 22 червня 2021 року задоволено клопотання представника позивача та поновлено провадження у справі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині А1231 на посаді начальника служби пального і мастильних матеріалів тилу.

На підставі наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 24 червня 2020 року № 219ад "Про призначення службового розслідування щодо виникнення нестачі пально-мастильних матеріалів у військовій частині А1231" та наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 07 липня 2020 року №238ад "Про продовження строку проведення службового розслідування, призначеного наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 24 червня 2020 року № 219ад" проведено службове розслідування щодо виникнення нестачі пально-мастильних матеріалів у військовій частині А1231, а також з метою встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною виникнення нестачі пально-мастильних матеріалів.

За результатами проведеного службового розслідування тимчасово виконуючим обов`язки командувача Повітряних Сил Збройних Сил України видано наказ №134 від 23 липня 2020 року, яким, окрім іншого, за порушення вимог статей 16, 83, 96 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктів 2.10, 3.1.9, 3.2.3, 10.3.6 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України 16 липня 1997 року №300, яке полягає в невиконанні службових обов`язків і порушенні порядку обліку і контролю наявності матеріальних засобів, ненаданні доповіді старшому начальнику про нестачу пально-мастильних матеріалів, що безпосередньо призвело до завдання державі шкоди, ОСОБА_1 звільнено з військової служби за службовою невідповідністю та притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальність у розмірі 15 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, що становить 32955 гривень.

Відповідачем добровільно відшкодовано 9524,61 гривень, а залишок заборгованості склав 23430,39 гривень, що підтверджується відповідною довідкою.

Водночас, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року, ухваленим за результатами розгляду справи №120/5734/20-а, та залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, зокрема, визнано протиправним та скасовано пункт 11 наказу №134 від 23 липня 2020 року Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України "Про результати службового розслідування у військовій частині А1231, притягнення винних осіб до дисциплінарної та матеріальної відповідальності" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби пального та мастильних матеріалів тилу військової частини А1231 та в частині притягнення ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24 березня 1999 №548-XІV (далі - Статут).

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців обов`язки, зокрема, й знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно з приписами статей 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Як зазначалось вище, згідно зі статтею 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Водночас, підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначено Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03 жовтня 2019 року №160-IX (далі - Закон №160-IX).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону №160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Термін "військове майно", що застосовується в цьому Законі, вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (частина 2 статті 1 Закону №160-IX).

Приписами частини 1-4 статті 3 Закону №160-IX визначено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

В силу частини 1 статті 5 Закону №160-IX особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність (обмежена матеріальна відповідальність).

Статтею 8 вказаного Закону визначено підстави та порядок проведення службового розслідування за фактом виявлення завданої шкоди.

Відповідно до частини 6, 7 статті 8 Закону №160-IX за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Відповідно до статті 12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, наказом тимчасово виконуючого обов`язки командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №134 від 23 липня 2020 року, окрім іншого, начальника служби пального та мастильних матеріалів тилу військової частини А1231 ОСОБА_1 звільнено з військової служби та притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі 15 прожиткових мінімумів.

Разом із тим, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року, ухваленим за результатами розгляду справи №120/5734/20-а, та залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, визнано протиправним та скасовано пункт 11 наказу №134 від 23 липня 2020 року Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України "Про результати службового розслідування у військовій частині А1231, притягнення винних осіб до дисциплінарної та матеріальної відповідальності" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби пального та мастильних матеріалів тилу військової частини А1231 та в частині притягнення ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі №120/5734/20-а набрало законної сили.

Відповідно до частини 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, оскільки пункт 11 наказу №134 від 23 липня 2021 року "Про результати службового розслідування у військовій частині А1231, притягнення винних осіб до дисциплінарної та матеріальної відповідальності", яким відповідача притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності, скасовано в судовому порядку, тому такі обставини не доказуються при розгляді цієї адміністративної справи, адже є встановленими.

За наведених вище обставин слід відмовити у задоволенні позовної вимоги.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачеві сплаченого ним при зверненні до суду судового збору у зв`язку із відмовою у задоволенні позовної вимоги.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви військової частини А1231 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: військова частина А1231 (місцезнаходження: 23202, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Гавришівка, масив Баглаї, вул. Степова, буд. 4; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 07941533)

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Повний текст рішення складено 07.09.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович