Рішення № 99513512, 29.07.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 липня 2021 р. Справа № 120/271/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кобильняк А.О.,

представника позивача: Олійника О.Л.,

представника відповідача: Козлачкової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК+"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області, що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “СТК+” (далі – позивач, ТОВ “СТК+”) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що за результатами проведеної фактичної перевірки щодо дотримання ТОВ “СТК+” вимог податкового законодавства України та законодавства про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального податковим органом виявлено порушення вимог статей 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” та п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, на підставі якого 25.09.2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000350514 про застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій в сумі 500000 грн. та №0000340514 про застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020 грн.

Позивач стверджує, що призначення та проведення фактичної перевірки відбулося з порушенням вимог податкового законодавства, а за наслідком проведеної перевірки протиправно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Так, позивач зазначає, що наказ про призначення перевірки не містить будь - яких посилань на конкретні ( фактичні ) підстави призначення перевірки, крім посилань на норми, що їх регулюють, а саме на положення п.80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Щодо встановлених податковим органом порушень, то позивач вказує, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 63.3 ст. 63 ПКУ є безпідставними, оскільки згідно з положеннями Податкового кодексу України ( далі - ПКУ ) операції щодо оренди майна ( цистерни ) не призводять до необхідності подання повідомлення форми 20-ОПП, оскільки не є ані об"єктами оподаткування, ані об"єктами, пов"язаними з оподаткуванням.

Крім того, позивач зазначає, що у вказаному питанні відповідач вийшов за межі призначеної фактичної перевірки, адже порушення, передбачені ст. 117 ПКУ, контролюючі органи можуть виявляти виключно у процесі проведення документальних перевірок.

В свою чергу, застосування податковим органом штрафу, визначеного ст. 17 Закону України №481, позивач вважає безпідставним з огляду на те, що вимоги Закону України №481 встановлюють обов"язок отримувати ліцензію на зберігання пального лише у випадку здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах (ємностях ). При цьому позивач вказує, що ним пальне зберігалось в орендованій пересувній цистерні, що вбачається з договору оренди основного засобу №7 від 07.03.2019 року, згідно з яким така цистерна прямо визначена як транспортний засіб. Відтак, позивач вважає, що жодного порушення не допускав, адже не мав обов"язку отримувати ліцензію на зберігання пального у пересувній цистерні.

Крім цього позивач наголошує, що при винесені податкових повідомлень - рішень (далі - ППР ) відповідач також допустив порушення, оскільки форма за якою складені оскаржувані ППР є дефектною та такою, що не відповідає чинному на момент прийняття зазначених ППР Податковому кодексу України.

Відтак, не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 25.09.2021 №0000350514 та №0000340514 позивача оскаржує їх в судовому порядку.

Ухвалою суду від 19.01.2021 відкрито провадження у даній справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

03.02.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що право на проведення перевірок контролюючим органом, зокрема проведення фактичної перевірки працівниками Головного управління ДПС у Вінницькій області, регламентовано п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, відповідно до якого фактичною перевіркою вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Крім того, Податковим кодексом України, зокрема статтею 80, визначено повний порядок проведення фактичної перевірки. В даному ж випадку, перевірка проведена на підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, згідно з яким у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідач зазначає, що Державною податковою службою України проведено аналіз АІС “Податковий блок”, Реєстр акцизних накладних, Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, та встановлено перелік суб`єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 року отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не зареєстрували акцизні склади, не отримали ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі пальним та зберігання пального. Даний перелік ДПС України доведено своїм листом від 11.08.2020 № 13939/7/99-00-07-05-03-07 із завданням провести фактичні перевірки таких суб`єктів господарювання. У вказаному переліку зазначене TOB “СТК+”.

Враховуючи інформацію ДПС України про можливі порушення платником податків законодавства, на підставі п.п.80.2.2. п.80.2. ст.80 ПКУ, заступником начальника ГУ ДПС у Вінницькій області Ковальчуком С.В. прийнято рішення про проведення фактичної перевірки TOB “СТК+” (код ЄДРПОУ 42786580), оформлене наказом № 2723 від 01.09.2020.

Перевіркою встановлено факт зберігання позивачем пального (дизельне паливо) у кількості 4101 літра на загальну суму 64959,84 грн., в т.ч. ПДВ, без придбання (наявності) відповідної ліцензії. Під час проведення перевірки здійснено зняття фактичних залишків пального.

Дизельне пальне зберігалось в металевому вертикальному резервуарі загальною місткістю 15,0 куб.м. Зазначений резервуар для збереження пального використовується TOB “СТК+” на правах оренди, згідно додатку до договору оренди основних засобів № 7 від 01.03.2019.

В той же час, ТОВ “СТК+” отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) 22.09.2020 реєстраційний номер 02140414202001626.

При отриманні дизельного пального 14.05.2020, 02.07.2020, 01.07.2020, TOB “СТК +” зберігало пальне за адресою: Вінницька область, Немирівський район, с. Ковалівка, вул. Рубанського, 91.

Згідно із абз. 20 ст. 18 Заключних положень Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

Отже, згідно з приписами абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР, починаючи з 01.04.2020 до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), за зберігання пального без ліцензії застосовується штраф у розмірі 500000 грн.

Також відповідач зазначає, що на момент перевірки суб`єктом господарювання не надано до органів ДПС обов`язкові відомості щодо об`єктів оподаткування або об`єктів пов`язаних з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність, а саме в ході перевірки встановлено, що TOB “СТК+” використовує в своїй діяльності ємність в кількості 1 одиниці, яка не відображена в звітності за формою 20 ОПП “Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність”.

Таким чином, суб`єкт господарювання порушив вимоги ст.63 ПКУ, встановлений законодавством порядок взяття на облік (реєстрацію) у контролюючих органах, не подавши до органів ДПС обов`язкові відомості за формою 20 ОПП щодо ємності на зберігання пального.

Таким чином, на переконання представника відповідача, Головне управління ДПС у Вінницькій області при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 25.09.2020 №0000350514 та №0000340514, яким застосовано до позивача штрафні санкції, діяло на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством ( а.с. 95 - 100 ).

15.02.2021 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому він заперечує проти доводів викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, вважає їх необгрунтованими та такими, що не спростовують тверджень позивача ( а.с. 127 - 136 ).

19.02.2021 від представниці відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с. 160 - 161).

25.03.2021 представницею відповідача подано до суду клопотання про заміну відповідача правонаступником ( а.с.ю 165 - 166 ).

Усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 25.03.2021 клопотання представниці відповідача про заміну відповідача правонаступником задоволено. Замінено відповідача – Головне управління ДПС у Вінницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області, що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України ( а.с. 181 а ).

Також усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 25.03.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

08.04.2021 за клопотанням представника позивача, усною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи ( а.с. 184, 188 ).

В судовому засіданні 17.05.2021 року оголошено перерву в зв"язку з витребуванням у сторін додаткових доказів.

28.05.2021 представницею ГУ ДПС у Вінницькій області подано клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів ( а.с. 203 - 204 ).

31.05.2021 за клопотанням представника позивача, усною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи.

12.07.2021 представником позивача подано до суду письмові пояснення та додаткові докази ( а.с. 221 - 223 ).

В судовому засіданні 19.07.2021 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представниця відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та додаткових поясненнях.

Суд, заслухавши усні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що 01.09.2020 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято наказ №2723 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ “СТК+”, яким наказано провести фактичну перевірку перевірки ТОВ “СТК+” за адресою: вул. Рубанського, 91, с. Ковалівка, Немирівський район, Вінницька область, з 01.09.2020 року, терміном 10 діб, період що перевіряється - з 01.01.2020 року (а.с. 111).

На підставі вказаного наказу виписано направлення на перевірку №№ 1980, 1981, 1985 від 01.09.2020 ( а.с. 112 – 114 ).

Посадовими особами відповідача 04.09.2020 року проведено фактичну перевірку, за результатами якої складено акт (довідка) №392/02/3/07/05/42786580 від 04.09.2020, яким встановлено факт зберігання TOB “СТК+” пального (дизельного пального) без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального. Також встановлено, що на момент перевірки суб`єктом господарювання не надано до органів ДПС обов`язкові відомості щодо об`єктів оподаткування або об`єктів пов`язаних з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність, а саме в ході перевірки встановлено, що TOB “СТК+” використовує в своїй діяльності ємність в кількості 1 одиниці, яка не відображена в звітності за формою 20 ОПП “Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність” ( а.с. 106 – 108 ).

За наслідком проведеної фактичної перевірки 25.09.2020 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення №0000350514 та №0000340514 про застосування до ТОВ “СТК+” штрафних (фінансових) санкцій в сумі 500000 грн. та 1020 грн. відповідно ( а.с. 109 – 110 ).

Позивачем було оскаржено зазначені податкові повідомлення – рішення до ДПС України, яка рішенням про результати розгляду скарги від 03.11.2020 року залишила без змін податкові повідомлення-рішення №0000350514 та №0000340514 від 25.09.2020 року, а скаргу позивача без задоволення ( а.с. 35 – 47 ).

Разом із тим, вважаючи вказані рішення контролюючого органу протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зауважує, що такі регулюються, перш за все, Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Крім того, спірні правовідносини унормовані також положеннями Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Оцінюючи доводи сторін та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Так, як слідує із змісту позовної заяви, як на підставу протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень представником позивача вказано на недоліки змісту наказу про проведення фактичної перевірки.

На переконання представника позивача підставою для прийняття наказу має слугувати певна фактична обставина, яка вказує на наявність ймовірних порушень зі сторони ТОВ “СТК+”, про що має бути зазначено у наказі. Натомість у наказі про проведення фактичної перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки.

Надаючи оцінку таким посиланням позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судом встановлено, що наказ Головного управління ДПС у Вінницькій області від 01.09.2020 №2723 про проведення фактичної перевірки ТОВ "СТК+" відповідає вимогам, що передбачені підпунктом 81.1 статті 81 ПК України, адже останній містить: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб`єкта; адресу об`єкта; мету перевірки; підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, зокрема п.п. 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, п.п. 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України; дата початку перевірки; тривалість перевірки; підпис уповноваженої особи скріплений печаткою контролюючого органу, що відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України.

В судовому засіданні представником відповідача надано пояснення, що підставою для проведення перевірки визначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, яким обумовлено, що фактична перевірка може проводитися з підстави у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

При цьому представник відповідача вказав, що відповідну інформацію було отримано Головним управлінням ДПС у Вінницькій області від ДПС України, а саме лист від 11.08.2020 року №1898/8/02-32, в якому зазначено, що проведеним аналізом баз даних встановлено перелік суб`єктів господарювання, серед яких значиться і ТОВ «СТК+», які починаючи з 01.04.2020 року отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального ( а.с. 123 – 125 ).

Таким чином, призначення перевірки є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень.

В даному випадку наказ про проведення фактичної перевірки прийнятий незалежно від настання певних обставин, а спрямований на реалізацію завдань та функцій покладених на контролюючий орган.

З огляду на викладене, суд вважає, що посилання представника позивача на недоліки змісту наказу є необґрунтованими та безпідставними.

В той же час, надаючи оцінку посиланням сторін на суть виявлених порушень та щодо обґрунтованості прийнятого Головним управлінням ДПС у Вінницькій області податкового повідомлення-рішення №0000350514 від 25.09.2020 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 500000 грн, суд вказує наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України №481/95-ВР.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (ч.31 ст.15 Закону України №481/95-ВР).

Наведеною статтею також встановлена річна плата за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Згідно з ч. ч. 8-10 ст. 15 Закону України №481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Відповідно до ч.16 ст.15 Закону України №481/95-ВР суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Частиною 19 ст.15 Закону України №481/95-ВР зазначено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

- підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

- підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

- суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (ч.21 ст.15 Закону України №481/95-ВР).

Частиною 37 ст.15 Закону України №481/95-ВР визначено перелік документів, необхідних для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

З вказаних вище положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Отже, зберігання пального в транспортних засобах/технічному обладнанні/пристроях (пересувних цистернах) не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального.

Зазначене вбачається як з визначення термінів “місце зберігання пального”, “зберігання пального”, так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

Відповідно до підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Натомість, з сукупного аналізу вказаних вище по тексту норм Закону №481/95-ВР можна зробити висновок, що для застосування штрафних санкцій має значення зберігання пального суб`єктом господарювання у ємностях/цистернах, що підлягають вводу або уже введені в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про те, що ТОВ “СТК+” зберігало пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального.

При цьому, як зазначено в акті перевірки від 04.09.2020, пальне зберігалось в металевому вертикальному резервуарі, який використовувався ТОВ «СТК+» на правах оренди, згідно додатку до договору оренди основних засобів 37 від 01.03.2019 року ( а.с. 107 ).

Відповідно до наданих сторонами доказів встановлено, що між ТОВ “СТК+”, як орендарем, та ФОП ОСОБА_1 , як орендодавцем, укладено Договір оренди основних засобів №7 від 01.03.2019, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в операційну оренду транспортні засоби, згідно з актом прийому-передачі основних засобів в операційну оренду.

Відповідно до акту приймання-передачі до вказаного договору від 01.03.2019 ФОП ОСОБА_1 передав, а ТОВ “СТК+” прийняв цистерну V 15 м.куб. ( а.с. 117 – 120 ).

Відтак, позивач наголошує, що вказана орендована цистерна є пересувною, була доставлена на територію позивача орендодавцем. Зазначена цистерна використовувалась позивачем в зв`язку з необхідністю діагностики паливних систем орендованих ТОВ «СТК+» транспортних засобів, які були для цього передані орендодавцю для технічного обслуговування згідно акту приймання – передачі від 03.09.2020. В зв`язку з зазначеним залишок пального було переміщено з вказаних транспортних засобів, згідно відомості від 03.09.2020 року, до рухомої цистерни, а після проведення ремонтних робіт та отримання позивачем орендованих транспортних засобів дизельне паливо було відвантажено з рухомої цистерни до вказаних автомобілів, що підтверджується відомостями обліку видачі дизельного палива ( а.с. 222 ).

Суд погоджується з доводами позивача, що вказана цистерна не є стаціонарною ємністю, та не потребувала за своїми характеристиками введення в експлуатацію.

Враховуючи викладене, з урахуванням вимог ст.15 Закону України №481/95-ВР та положень п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що позивач не повинен був отримувати ліцензію на право зберігання пального, оскільки таке пальне зберігалось позивачем в цистерні, яка за своїми властивостями є пересувною.

З огляду на викладене відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії на підставі ст. 17 Закону України №481/95-ВР, а відтак прийняте контролюючим органом податкове повідомлення – рішення №0000350514 від 25.09.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0000340514 від 25.09.2020, суд зазначає таке.

Відповідно до висновків акта перевірки відповідачем встановлено порушення п. 63.3 ст. 63 ПК України, п. 117.1 ст. 117 ПК України, оскільки позивачем не подано форму № 20-ОПП щодо ємності (цистерна V 15 куб.м.) в кількості 1 одиниця.

Згідно з п.63.3. ст.63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

У п.22.1. ст.22 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Пунктами 8.1 та 8.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, передбачено, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом (форма 20-ОПП).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Згідно з п.п. 16.1.3 п.16.1.ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідальність за неподання у строки та у випадках, передбачених ПК України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим кодексом, передбачена п.117.1 ст. 117 ПК України.

Аналізуючи наведені норми можна зробити висновок, що Податковим кодексом України визначено те, що може бути віднесено до об`єктів оподаткування (майно, товари, обороти з реалізації, операції з постачання товарів (робіт/послуг) та інші об`єкти, за наявності яких у платника податків (придбання та/або створення) виникає обов`язок зі сплати податків, та про які він зобов`язаний повідомляти контролюючий орган.

Тобто, податкове законодавство пов`язує обов`язок з подання звітності про об`єкти оподаткування з наявністю обов`язку по сплаті податків щодо такого об`єкта.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “СТК+”, як орендарем, та ФОП ОСОБА_1 , як орендодавцем, укладено Договір оренди основних засобів №7 від 01.03.2019 відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в операційну оренду транспортні засоби, згідно з актом прийому-передачі основних засобів в операційну оренду.

Відповідно до акту приймання-передачі до вказаного договору від 01.03.2019 ФОП ОСОБА_1 передав, а ТОВ “СТК+” прийняв цистерну V 15 м.куб.

Таким чином, наведений в акті перевірки об`єкт, з яким контролюючий орган пов`язує необхідність подання повідомлення за формою №20-ОПП, використовувався позивачем у господарській діяльності на підставі договору оренди, в той же час за цим договором у позивача не виникає обов`язку щодо сплати податків, оскільки така операція не є об`єктом оподаткування будь – яким податком.

Отже, оскільки позивач не є платником податків щодо орендованого майна, яке належить іншій особі, відтак у нього не виникає обов`язку сплати податків, а тому цей об`єкт (цистерна V 15 м.куб. ) не є об`єктом оподаткування і об`єктом, пов`язаним з оподаткування, обов`язок платника щодо повідомлення про які визначений п. 63.3 ст. 63 ПК України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у позивача були відсутні підстави для подачі форми № 20-ОПП щодо орендованого майна (цистерна V 15 м.куб. ), тому податкове повідомлення – рішення № 0000340514 від 25.09.2020 винесено контролюючим органом необгрунтовано, відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд також погоджується з доводами позивача, що встановлюючи в ході проведення фактичної перевірки порушення п. 63.3 ст. 63 ПК України та п. 117.1 ст. 117 ПК України щодо не подання позивачем форми № 20-ОПП відповідач не дотримався мети перевірки та вийшов за межі предмету фактичної перевірки, оскільки такі порушення мають виявлятися контролюючими органами у процесі проведення документальних перевірок.

Щодо доводів, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення є дефектними за формою, то суд критично оцінює такі твердження позивача в обгрунтування заявлених позовних вимог, оскільки, відповідно до неодноразово висловленої позиції Верховного Суду, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм оцінку, суд доходить висновку, що з вищенаведених мотивів та підстав позовній вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправними та скасування податкових - повідомлень рішення №0000340514, №0000350514 від 25.09.2020 року, винесених Головним управлінням ДПС у Вінницькій області стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК+".

Згідно ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові - повідомлення рішення №0000340514, №0000350514 від 25.09.2020 року, винесені Головним управлінням ДПС у Вінницькій області стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК+".

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК+" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області, що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 7516 грн. (сім тисяч п`ятсот шістнадцять гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТК+" (вул. Рубанського, буд. 91, с. Ковалівка, Немирівський район, Вінницька область, 22830, код ЄДРПОУ 42786580);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області, що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна