Ухвала суду № 99513214, 06.09.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2146/21

Провадження № 1-кп/645/510/21

УХВАЛА

Іменем України

06 вересня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Бабкової Т.В.,

секретаря судових засідань - Малій О.Л.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Мартиша М.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Бессонова В.А.,

потерпілого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Бессонова В.А. про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,

встановив:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021 року вказане кримінальне провадження передано у провадження судді Фрунзенського районного суду м.Харкова Бабкової Т.В.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20.08.2021 року кримінальне провадження прийнято до провадження судді Фрунзенського районного суду м. Харкова Бабкової Т.В.

Матеріали кримінальної справи свідчать, що ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.03.2021 року застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний у вид тримання під вартою на 60 днів, тобто до 28.05.2021 року, з визначенням застави у розмірі 45 400 грн.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.07.2021 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто 10.09.2021 року.

Прокурором у кримінальному провадженні Мартишом М.М. подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Бессонов В.А. заперечував проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що на підтвердження ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором не надано жодних доказів, вони перестали існувати. Крім тому, обвинуваченому копія клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не була вручена за 3 дні. Отже, захисник просив змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, так як ОСОБА_1 має намір працювати для відшкодування шкоди потерпілим.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позиції захисту.

Потерпілий ОСОБА_2 покладався на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши ступінь обґрунтованості заявленого клопотання про захід забезпечення кримінального провадження та долучені до нього матеріали, приходить до наступних висновків.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.03.2021 року застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний у вид тримання під вартою на 60 днів, тобто до 28.05.2021 року, з визначенням застави у розмірі 45 400 грн.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.07.2021 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто 10.09.2021 року.

Метою продовження строку тримання обвинувачених під вартою є запобігання подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачені без застосування до них запобіжного заходу зможуть переховуватися від суду. Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні 4 епізодів тяжкого злочину, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років. Вказане свідчить, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийняти спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченими не будуть вживатися перешкоди у відправленню правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, - судом не встановлено. При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу. Суд з огляду на вказане, з урахуванням, що судове слідство по справі не закінчено, потерпілі та свідки в повному обсязі не допитані, вважає, що ризик прийняття обвинуваченим спроб незаконного впливу на потерпілих та свідків, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати покази в вигідному для них аспекті є реальним.

Також, суд вважає, що прокурором доведено існування ризику, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений раніше засуджувався за вчинення аналогічних злочинів, судимість за які не погашена, інкриміновані кримінальні правопорушення вчиняв під час іспитового строку.

Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством. Так, судом враховано, що:

1) за способом життя та економічним становищем: обвинувачений не довів суду, що до затримання мав офіційні джерела доходу, займався суспільно-корисною працею, мав міцні соціальні зв`язки;

2) за віком: обвинувачений є повнолітнім, тому має повну кримінально-процесуальну дієздатність;

3) за станом здоров`я: відсутні відомості про наявність захворювань у обвинуваченого ОСОБА_1 , відсутні скарги про неналежні умови перебування або лікування обвинувачених, у разі виникнення в цьому потреби, в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, побоюючись суворості передбаченого покарання, можуть вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім цього, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Твердження захисту, що прокурором не доведено наявність ризиків, які були на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовжують існувати, є суб`єктивними, оскільки повністю спростовуються відомостями матеріалів судового провадження.

Суд також не погоджується з доводами захисника обвинуваченого про необхідність зміни обвинуваченому запобіжного заходу, так як ОСОБА_1 має намір працювати для відшкодування шкоди потерпілим, оскільки ці доводи в будь-якому випадку не спростовують висновків суду про те, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу не минули та продовжують існувати на даний час.

Отже, суд дійшов висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 не зменшилися та не перестали існувати на момент продовження цього запобіжного заходу. Суд ставиться критично до тверджень захисту щодо недоведеності ризиків, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження, свідчать про протилежне, а їх наявність об`єктивно спростовує доводи про недоведеність ризиків щодо переховування від суду, можливість впливати на свідків чи вчинення нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищенаведені відомості, у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовує, необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченого під вартою, оскільки на момент розгляду справи ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого ОСОБА_1 та обставин кримінального провадження, які прокурор вважає доведеними, направивши обвинувальний акт до суду, якому за наслідками судового розгляду, суд надасть відповідну процесуальну оцінку, ухваливши виправдувальний чи обвинувальний вирок.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, суд вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування обраного їм запобіжного заходу за клопотанням обвинуваченого.

На підставі викладеного та керуючись 177, 178, 183, 194, 331, 372 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою, який не може перевищувати шістдесяти днів, тобто до 04 листопада 2021 року.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45 400 (сорок п`ять тисяч чотириста) грн. 00 коп., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1)прибувати до суду за першою вимогою;

2)не відлучатися з Харківської області без дозволу суду;

3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання або перебування та/або місця роботи;

4)утримуватися від будь-якого спілкування з обвинуваченими та свідками по кримінальному провадженню;

5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцям, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінальних правопорушень, максимальне покарання за яке передбачене законом у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавців наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку, належно повідомленого обвинуваченого, до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця обвинуваченого забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення суд про зміну свого місця проживання або перебування, обов`язку не відлучатися з Харківської області без дозволу суду.

Попередити заставодавців, що в разі невиконання покладених на них та самим обвинуваченим обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Бессонова Віталія Анатолійовича, про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - залишити без задоволення.

Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 5 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя