Вирок № 99512041, 10.09.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/6203/21

провадження № 1-кп/415/1413/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2021 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021131240000711 від 09.08.2021 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.186 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Литвинчука Д.І.,

захисника Старовойтова О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

08 серпня 2021 року о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , проходячи біля будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , побачив потерпілого ОСОБА_2 , з яким у ОСОБА_1 виник словесний конфлікт. Після чого ОСОБА_1 піднявся на третій поверх вказаного будинку та постукав у двері квартири АДРЕСА_4 , де мешкає потерпілий ОСОБА_2 . Після того, як ОСОБА_2 вийшов із вказаної квартири на східну ділянку у ОСОБА_1 виник конфлікт із останнім, в процесі якого у ОСОБА_2 випав із кишені на підлогу належний йому мобільний телефон торгової марки «Huawei» модель «Y5 2018 (DRA-L12)», вартістю 733 гривні 33 копійки. В цей момент у ОСОБА_1 виник умисел на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_1 взяв із підлоги вказаний мобільний телефон. В цей час дії ОСОБА_1 помітив потерпілий ОСОБА_2 , який почав вимагати повернення свого майна. В свою чергу ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що його злочинні дії мають відкритий для потерпілого характер, ігноруючи цю обставину та вимоги потерпілого ОСОБА_2 , керуючись раптово виниклим умислом на відкрите викрадення чужого майна, відкрито викрав вказаний мобільний телефон та втік з місця скоєння кримінального правопорушення, чим спричинив ОСОБА_2 майнову шкоду на суму 733 гривні 33 копійки.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст.186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

13.08.2021 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021131240000711 від 09.08.2021, між прокурором Лисичанської окружної прокуратури Забарою М.А., якому, на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Старовойтова О.В., за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_2 , на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 186 КК України у виді громадських робіт строком 140 годин.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаний в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Дійсно 08 серпня 2021 року о 18 годині 00 хвилин, він, проходячи біля будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , побачив на одному з балконів ОСОБА_2 , з яким у нього виник словесний конфлікт. Після чого він піднявся на третій поверх вказаного будинку, постукав у двері квартири АДРЕСА_4 , де мешкає ОСОБА_2 та, коли останній вийшов із квартири, конфлікт між ними продовжився, в процесі якого у ОСОБА_2 випав із кишені на підлогу належний йому мобільний телефон торгової марки «Huawei». Він взяв цей телефон і втік з місця скоєння кримінального правопорушення, при цьому ОСОБА_2 просив повернути телефон, на що він не відреагував.

У скоєному - щиро розкаявся та вибачався перед потерпілим. Викрадене майно було повернуто останньому працівниками поліції. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заяви клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Литвинчук Д.І. в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, потерпілий надав письмову згоду на укладення ними угоди, у зв`язку з чим просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник Старовойтов О.В. також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Потерпілий ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явився, надав письмову заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, не заперечував проти затвердження даної угоди, підтвердивши добровільність своєї позиції та зазначив, що майнових претензій до обвинуваченого він не має.

Заслухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 186 КК України – як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 186 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 13 серпня 2021 року між прокурором Лисичанської окружної прокуратури Забарою М.А., якому, на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Старовойтова О.В. відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Окрім того, судом з`ясовано, що потерпілий розуміє наслідки затвердження угоди про визнання винуватості, надавши письмову згоду на її укладення та не заперечував проти її затвердження, його позиція є добровільною.

Умови даної угоди - відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, а матеріали кримінального провадження свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 186 КК України, відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених у ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який задовільно характеризується за місцем проживання, не працює, не судимий, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває та амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря-психіатра не одержує, з врахуванням:

- обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого – щирого каяття, що виразилось у належній критичній оцінці обвинуваченим своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, висловлення жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася з його вини,

- та відсутності обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, його обтяжують.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України витрати у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження:

- судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/9214-ТВ від 11 липня 2021 року, що згідно довідки №Д-19/113-21/9214-ТВ складає 1029 (одна тисяча двадцять дев`ять) гривень 72 копійок;

- судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/113-21/9221-Д від 10 серпня 2021 року, що згідно довідки №Д-19/113-21/921421-Д складає 686 (шістсот вісімдесят шість) гривень 48 копійок - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ по справі:

-3 ліпкі стрічки зі слідами папілярних ліній, упаковані до сейф-пакету № 1199770, що згідно постанови слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області, зберігаються в матеріалах кримінального провадження – підлягає зберіганню в матеріалах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 ;

-мобільний телефон торгової марки «Huawei» модель «Y5 2018 (DRA-L12)», який відповідно до розписки знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 – підлягає поверненню власнику - потерпілому ОСОБА_2 .

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 13 серпня 2021 року між прокурором Лисичанської окружної прокуратури Забарою М.А. та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Старовойтова О.В., за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021131240000711 від 09.08.2021 відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді громадських робіт строком 140 годин.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 1029 (одна тисяча двадцять дев`ять) гривень 72 коп. та судової дактилоскопічної експертизи у сумі 686 (шістсот вісімдесят шість) гривень 48 копійок (отримувач ГУК у Луганській обл./МТГ м. Лисичанськ/24060300 код ЄДРПОУ 37991110, банк – Казначейство України (ЕАП), рахунок UA468999980313070115000012491, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази по справі:

-3 ліпкі стрічки зі слідами папілярних ліній, упаковані до сейф-пакету № 1199770, що згідно постанови слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області, зберігаються в матеріалах кримінального провадження – зберігати в матеріалах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 ;

-мобільний телефон торгової марки «Huawei» модель «Y5 2018 (DRA-L12)», який відповідно до розписки знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 – повернути власнику - потерпілому ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику, в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України та направити потерпілому.

Суддя М.М. Старікова