Рішення № 99509420, 26.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.08.2021Справа № 910/7427/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Демидова А.А., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія"

про стягнення 428 696,09 грн

За участю представників сторін:

від позивача Биченко К.В. (адвокат за ордером КС № 884205 від 26.04.2021)

від відповідача Оніщенко О.В. (адвокат за ордером СМ № 21 від 08.06.2021)

Фаріна М.В. (керівник)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Лан" (надалі - ТОВ "Агрофірма "Лан", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгростратегія" (далі - ТОВ "Украгростратегія", відповідач) про стягнення 428 696,09 грн.

В обґрунтування поданого ним позову позивач вказав, що на виконання умов укладеного сторонами договору на внесення рідкого аміаку № 1609/02 від 16.09.2020 сплатив на користь відповідача грошові кошти за роботи (послуги), проте відповідач обумовлені вказаним договором роботи (послуги) не виконав.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 428 696,09 грн, з яких: 325 422,46 грн - основний борг, 4 199,29 грн - 3% річних, 16 238,58 грн - інфляційні втрати, 17 751,27 грн - пеня, 65 084,49 грн - штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2021, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/7427/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 17.06.2021.

11.06.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що за умовами укладеного сторонами договору попередня оплата робіт (послуг) не передбачалась, оплата погоджених сторонами робіт (послуг) повинна була здійснюватися після прийняття робіт (послуг) за відповідним актом. У свою чергу, виконання відповідачем робіт (послуг), обумовлених договором на внесення рідкого аміаку № 1609/02 від 16.09.2020, на суму 325 422,46 грн підтверджується складеним та підписаним представниками обох сторін (шляхом накладення електронно-цифрового підпису) актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 504 від 23.11.2020. З урахуванням викладеного, відповідач вважав заявлені позивачем вимоги необґрунтованими та безпідставними, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

16.06.2021 позивач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

17.06.2021 суд відклав судове засідання на 06.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 повідомлено ТОВ "Агрофірма "Лан", як позивача, ОСОБА_1 , як представника позивача, про наступне судове засідання, призначене на 06.07.2021.

02.07.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій заперечував факт виконання відповідачем робіт (послуг) за договором та вказував, що за умовами укладеного сторонами договору розмір поля та фактичний обсяг робіт визначається за показниками системи GPS у тракторі виконавця (відповідача), при цьому позивач, як замовник, повинен оформити відповідний наряд-замовлення, однак, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження узгодження сторонами площі полів та фактичного обсягу робіт, а також виконання таких робіт відповідачем. Позивач зазначив, що показаннями свідків агронома ОСОБА_2 та начальника охорони ОСОБА_4 підтверджується відсутність відповідача у місці внесення аміаку та на підприємстві позивача в цілому. Позивач також вказав, що в укладеному ними договорі сторонами не була досягнута письмова згода щодо обміну документами шляхом направлення їх електронною поштою, а також щодо використання електронного цифрового підпису для засвідчення первинних документів, відповідна окрема угода не укладалась, тобто наявність електронного цифрового підпису директора ТОВ "Агрофірма "Лан" на акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 504 від 23.11.2020 не відповідає положенням ч. 3 ст. 207 ЦК України. Крім того, згідно з твердженнями позивача, ним було проведене службове розслідування, за результатами якого стало відомо, що головний бухгалтер ОСОБА_3, не маючи відповідних повноважень та без дозволу керівника ТОВ "Агрофірма "Лан", використала його електронний цифровий підпис, оскільки представник відповідача в телефонному режимі просив її акцептувати рахунок на оплату для уникнення проблем з контролюючими органами.

06.07.2021 позивач подав до суду клопотання про об`єднання в одне провадження двох господарських спорів за позовом ТОВ "Агрофірма "Лан" до ТОВ "Украгростратегія" про стягнення вартості невиконаних робіт по внесенню аміаку в ґрунт (справа № 910/7427/21) та про стягнення вартості аміаку (справа № 910/7426/21).

06.07.2021 суд оголосив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про об`єднання позовних вимог в одне провадження з огляду на те, що в межах даного спору розгляд справи по суті на момент звернення позивача з вказаним клопотанням розпочався, а за приписами ч. 3 ст. 173 ГПК України об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній зі справ. Крім того, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 13.07.2021.

12.07.2021 позивач подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та поновлення строку подання таких доказів. Крім того, позивач подав додаткові пояснення у справі, в яких підтримав раніше викладену ним правову позицію.

У той же день, 12.04.2021, відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якій вказав, що у п. 7.4 укладеного договору сторони зазначили, що вважають за можливе для оперативного контролю і якісного вирішення питань за даним договором використовувати будь-які засоби зв`язку, в тому числі, й засоби електронного зв`язку, чим і скористався відповідач. Крім того, відповідач вказав, що після направлення акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 504 від 23.11.2020 електронною поштою, здійснив його направлення позивачу також засобами поштового зв`язку (ТОВ «Нова Пошта»). Також відповідач зазначив, що з урахуванням положень п. 2.2.3 укладеного сторонами договору непідписання позивачем акту виконаних робіт за умови відсутності заперечень та обґрунтованої відмови від підписання такого акту, роботи за цим актом вважаються прийнятими та підлягають оплаті. Відповідач вказав, що твердження позивача про відсутність даних з системи GPS у тракторі відповідача та недоведеність виконання робіт (надання послуг) є передчасними, на підтвердження чого долучив до заперечень відповідні докази, а також зазначив, що доведення факту відсутності внесення добрива в ґрунт можливе лише шляхом проведення відповідної експертизи ґрунту полів, яка позивачем не проводилась, що свідчить про безпідставність відповідних тверджень позивача. Окрім наведеного, відповідач зазначив, що попри встановлені службовим розслідуванням позивача обставини, бухгалтер ОСОБА_3 продовжує працювати на підприємстві позивача та будь-які заходи адміністративного впливу до неї застосовані не були.

13.07.2021 позивач подав до суду два клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 призначено розгляд справи № 910/7427/21 у порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 27.07.2021.

16.07.2021 та 22.07.2021 відповідач подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon у порядку ст. 197 ГПК України, яке було задоволено ухвалою суду від 23.07.2021.

21.07.2021 відповідач подав до суду клопотання про поновлення строку на подання доказів, долучених до заперечень на відповідь на відзив.

26.07.2021 позивач подав до суду клопотання про об`єднання в одне провадження двох господарських спорів за позовом ТОВ "Агрофірма "Лан" до ТОВ "Украгростратегія" про стягнення вартості невиконаних робіт по внесенню аміаку в ґрунт (справа № 910/7427/21) та про стягнення вартості аміаку (справа № 910/7426/21), а також додаткові пояснення, в яких вказав, що погодження, викладене у п. 7.4 договору, стосується лише оперативного контролю за його виконанням, але не підпису юридично-значущих документів (актів, додаткових угод, специфікацій). При цьому, п. 7.5. договору в імперативному порядку передбачено, що юридичну чинність мають лише ті документи, які підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою з можливістю обміну факсимільним зв`язком. Позивач стверджував, що сторони не погоджували обмін документів з використанням електронного цифрового підпису, тим більше в програмному забезпеченні Медок, яким користуються виключно бухгалтери на підприємствах для подачі звітності. Крім того, позивач заперечував належність та допустимість таких наданих відповідачем доказів, як карти та показники системи GPS, оскільки вказані докази не надають можливості встановити та підтвердити факти щодо особи, яка виконувала роботи, техніки, на якій такі роботи виконувались, а також підтвердити саме внесення аміаку в ґрунт, кількість внесеного аміаку та встановити GPS-координати руху.

27.07.2021 суд оголосив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання позивача про об`єднання справ з огляду на те, що в межах справи № 910/7426/21 розгляд справи по суті на момент звернення позивача з вказаним клопотання розпочався, а за приписами ч. 3 ст. 173 ГПК України об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ, крім того, суд оголосив протокольну ухвалу про поновлення процесуального строку на подачу доказів позивачу та відповідачу, прийняття до розгляду доказів, поданих до суду 12.07.2021 та 13.07.2021 позивачем та відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.08.2021.

26.08.2021 позивач подав до суду клопотання про надання строку для долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат (у тому числі, на правову допомогу).

У судовому засіданні 26.08.2021 позивач заявлені ним позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору, суд вважав за можливе розглянути справу по суті.

У судовому засіданні 26.08.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

16.09.2020 між ТОВ "Украгростратегія" (як виконавцем) та ТОВ "Агрофірма "Лан" (як замовником) був укладений договір на внесення рідкого аміаку № 1609/02 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору за даним договором виконавець виконує послуги по внесенню рідкого аміаку (далі - добриво) у ґрунт у межах України в обсягах, попередньо погоджених із замовником, на підставі наряду-замовлення встановленої форми. Кількість наданих послуг, кількість використаних добрив, ціна, сума й умови оплати відображені в додатках, або в актах приймання-передачі виконаних робіт, що є невід`ємною частиною даного договору.

Положеннями пп. 2.1.1 та 2.1.3 п. 2.1 на виконавця покладені обов`язки:

- виконати роботи відповідно до заявленого обсягу робіт на підставі наряду-замовлення й у терміни згідно додатків. Виконавець для надання послуг надає наступну техніку: трактор Case МХ 310, потужністю 310 к.с. з культиватором DМІ (ширина захвату 12,3 м) -1 шт;

- забезпечити доставку добрива безпосередньо до агрегату в момент внесення добрив.

У свою чергу, на замовника покладений обов`язок підписати по закінченню робіт акт виконаних робіт протягом 5-ти днів з моменту виконання, а у випадку відмови - обґрунтувати відмову письмово протягом 5 днів. При непідписанні актів виконаних робіт та ненаправленні мотивованої відмови від їх підписання у встановлені цим пунктом строки, роботи вважаються прийнятими без зауважень та підлягають оплаті (пп. 2.2.3 п. 2.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору умови розрахунків визначаються в додатках. У випадку, якщо додатки не підписані, або якщо в додатках не буде погоджено порядку розрахунків, надані послуги підлягають оплаті впродовж 5 днів з моменту підписання актів приймання-передачі виконаних робіт, або з дати, з якої акти приймання-передачі виконаних робіт вважаються погодженими.

У п. 7.1 договору сторони погодили, що даний договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2020.

Судом встановлено, що сторони погодили додаток № 1 від 16.09.2020 до договору № 1609/02 від 16.09.2020, яким було передбачено виконання таких робіт: внесення рідкого аміаку в ґрунт, загальною вартістю 325 422,46 грн, крім того, були погоджені: площа внесення - 614 га, порядок розрахунків за послугу - після підписання акту надання послуг, та термін виконання робіт - з 15.10.2020 по 01.12.2020, а також вказано, що виконавець для надання послуг використовує аміак рідкий, наданий виконавцем.

Для оплати вищевказаних робіт за договором відповідач склав рахунок на оплату № 252 від 23.11.2020 на суму 325 422,46 грн.

Позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти в розмірі 352 860,46 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3363 від 04.12.2020, зазначивши однак у призначенні платежу інший рахунок - № 141 від 16.09.2020.

Матеріали справи свідчать, що рахунок на оплату № 141 від 16.09.2020 був складений на суму 721 499,69 грн та передбачав оплату товару, а саме аміаку безводного зрідженого код УКТ ЗЕД 2814 10 00 00 у кількості 78 т. Вказаний рахунок був створений в межах виконання сторонами зобов`язань за іншим договором, а саме договором № 1609/01 від 16.09.2020, укладеним сторонами з метою здійснення відповідачем поставки позивачу товару (рідкого аміаку).

Згідно з поясненнями, наведеними позивачем у поданому ним позові, частина грошових коштів, сплачених позивачем за платіжним дорученням № 3363 від 04.12.2020 на суму 352 860,46 грн, у розмірі 27 438,00 грн була сплачена позивачем на виконання умов договору № 1609/01 від 16.09.2020 (на поставку товару), інша частина в розмірі 325 422,46 грн - на виконання умов договору № 1609/02 від 16.09.2020 (на виконання робіт (надання послуг). Відповідач проти таких тверджень позивача заперечував та вказував, що роботи за договором № 1609/02 від 16.09.2020 позивачем оплачені не були.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував, що відповідач не надав йому послуги, обумовлені укладеним сторонами договором № 1609/02 від 16.09.2020, а тому просив суд стягнути з відповідача сплачені в оплату таких послуг грошові кошти в розмірі 325 422,46 грн, а крім того 4 199,29 грн - 3% річних, 16 238,58 грн - інфляційних втрат, 17 751,27 грн - пені, 65 084,49 грн - штрафу.

Заперечуючи проти правомірності заявлених позивачем вимог, відповідач на підтвердження виконання ним обумовлених договором № 1609/02 від 16.09.2020 робіт долучив до матеріалів справи, зокрема, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 504 від 23.11.2020 на суму 325 422,46 грн, зазначивши, що вказаний акт підписаний представниками обох сторін шляхом накладення електронного цифрового підпису.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.

За приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом раніше встановлено, що за умовами укладеного сторонами договору № 1609/02 від 16.09.2020 факт виконання робіт (послуг) та факт їх прийняття засвідчується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), при цьому на позивача, як замовника, покладений обов`язок перевірити результат роботи та повідомити відповідачу, як виконавцю, свої зауваження. Водночас, відсутність таких зауважень навіть за умови непідписання позивачем акту здачі-приймання робіт, свідчить про їх належне виконання та необхідність такі роботи оплатити.

На підтвердження виконання ним робіт, обумовлених вищевказаним договором № 1609/02 від 16.09.2020, відповідач долучив до матеріалів справи акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 504 від 23.11.2020 на суму 325 422,46 грн.

Судом встановлено, що зазначений акт № 504 від 23.11.2020 засвідчений представниками обох сторін шляхом накладення електронного цифрового підпису. При цьому з вказаного акту вбачається що від імені замовника (позивача) вказаний акт підписав електронним підписом Житченко Дмитро Юрійович, який є керівником ТОВ "Агрофірма "Лан" згідно з відомостями, розміщеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з п. 7.4 укладеного сторонами договору сторони вважають за можливе для оперативного контролю і якісного вирішення питань за даним договором використовувати будь-які засоби зв`язку.

Пунктом 7.5 вказаного договору передбачено, що всі документи, підписані уповноваженими особами сторін, завірені печаткою й передані за допомогою факсимільного зв`язка мають повну юридичну чинність.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»:

- електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис;

- електронна довірча послуга - послуга, яка надається для забезпечення електронної взаємодії двох або більше суб`єктів, які довіряють надавачу електронних довірчих послуг щодо надання такої послуги.

За приписами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг, за умови попередньої домовленості між учасниками взаємодії щодо порядку електронної ідентифікації учасників таких правових відносин.

Твердження позивача про те, що головний бухгалтер ОСОБА_3, не маючи відповідних повноважень та без дозволу керівника ТОВ "Агрофірма "Лан", використала його електронний цифровий підпис, оскільки представник відповідача в телефонному режимі просив її акцептувати рахунок на оплату для уникнення проблем з контролюючими органами, оцінюються судом критично, суд вважає наведені твердження позивача недоведеними та безпідставними, а тому не бере їх до уваги.

Суд вказує, що положення ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, регламентують використання електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису при вчиненні правочинів, проте акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на відміну від договору, не є правочином, а є лише первинним документом, який засвідчує вчинення відповідної господарської операції, тому приписи вказаної ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані у даному випадку.

Посилання позивача на показання свідків агронома ОСОБА_2 та начальника охорони ОСОБА_4, як на докази, якими підтверджується відсутність відповідача у місці внесення аміаку та невиконання ним робіт (послуг), обумовлених укладеним сторонами договором, суд відхиляє з огляду на те, що за приписами ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

При цьому суд вказує, що належне та достовірним підтвердження невнесення аміаку в ґрунт можливе шляхом проведення відповідного експертного дослідження ґрунту. Однак, проведення такого експертного дослідження в межах розгляду даного спору позивачем не ініційоване та судом не проводилось.

Окрім наведеного, суд вказує, що за відсутності сформованого та підписаного позивачем наряду-замовлення суд позбавлений можливості достеменно встановити, на якій саме території (полі) повинно було здійснювались внесення аміаку в ґрунт, вказане одночасно позбавляє суд можливості встановити факт невиконання таких робіт (послуг) за договором № 1609/02 від 16.09.2020 або їх виконання на іншій території, ніж передбачав позивач.

Попри викладене, матеріали справи містять підписаний позивачем акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 504 від 23.11.2020 на суму 325 422,46 грн, що свідчить про погодження обсягу виконаних робіт (послуг), а позивач стверджує про оплату таких робіт 04.12.2020, тобто після прийняття робіт по акту від 23.11.2020, що додатково свідчить на користь тієї обставини, що роботи були виконані та прийняті позивачем.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач висловлював відповідачу будь-які заперечення щодо переліку або обсягу наданих послуг чи свою незгоду щодо вартості таких послуг, однак посилання відповідача на те, що за умовами укладеного сторонами договору відсутність таких заперечень, висловлених позивачем, як замовником, протягом встановленого договором строку, свідчить про прийняття робіт та необхідність їх оплатити судом також відхиляються, оскільки докази, надані відповідачем на підтвердження направлення ним позивачу акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 504 від 23.11.2020, не містять опису вкладення, а тому суд позбавлений можливості встановити які саме документи були направлені позивачу у поштовому відправленні ТОВ «Нова Пошта» з експрес-накладною № 59000606503731 від 01.12.2020.

Суд зазначає, що приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну зі сторін покладений обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові, речові електронні докази.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та вірогідності, встановленим ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням викладеного, оцінивши в сукупності надані сторонами докази та встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази більш вірогідно свідчать про виконання відповідачем робіт (послуг), обумовлених укладеним сторонами договором на внесення рідкого аміаку № 1609/02 від 16.09.2020. За таких обставин відсутні підстави для задоволення заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 325 422,46 грн, сплачених позивачем за його твердженням в оплату невиконаних відповідачем робіт.

Окрім усього вищенаведеного суд вказує, що за приписами п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Так, згідно з п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 (далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Відповідно до п. 1.8 Інструкції платники та стягувачі оформлюють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

Платіжне доручення оформлюється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків (п. 3.1 Інструкції).

Пунктом 3.7 Інструкції встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З системного правового аналізу наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж. У даній справі таке право визначення призначення платежу належало позивачу (аналогічна правова позиція наведена у постанові КАС ВС від 19.06.2018 у справі № 809/34/17).

Позивач, здійснивши сплату грошових коштів на користь відповідача за платіжним дорученням № 3363 від 04.12.2020, скористався своїм правом та визначив призначенням цього платежу рахунок на оплату № 141 від 16.09.2020, складений на виконання договору № 1609/01 від 16.09.2020 (на поставку товару), тобто на виконання іншого договору з відповідачем, ніж той що є підставою даного позову. При цьому матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з проханням змінити призначення платежу та зарахувати частину грошових коштів за платіжним дорученням № 3363 від 04.12.2020 в оплату робіт, передбачених договором № 1609/02 від 16.09.2020, а також не містять доказів погодження відповідачем таких змін.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи доказів сплати позивачем на користь відповідача грошових коштів на виконання укладеного сторонами договору на внесення рідкого аміаку № 1609/02 від 16.09.2020, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача таких грошових коштів в розмірі 325 422,46 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 4 199,29 грн - 3% річних, 16 238,58 грн - інфляційних втрат, 17 751,27 грн - пені, 65 084,49 грн - штрафу.

Суд вказує, що вищевказані позовні вимоги про стягнення штрафних та матеріальних втрат є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, а оскільки у задоволенні основної вимоги про стягнення вартості невиконаних, за твердженням позивача, робіт судом відмовлено, то зазначені похідні вимоги задоволенню також не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2021.

Суддя О.Г. Удалова