Постанова № 99506953, 07.09.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7039/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 року м. Львів.

Суддя Галицького районного суду м. Львова Юрків О.Р.,

за участі представника Львівської митниці Державної митної служби України Шота А.І., представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Завади Т.Р., розглянувши справу про адміністративне правопорушення ,-

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого в`язальником експедиції у ВД «Високий замок», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 15.10.2013 року,

за ст. 484 МК України,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про порушення митних правил №1328/20918/21, 06.07.2021 року для здійснення митного оформлення в режимі «Імпорт» товару: «Легковий автомобіль марки TOYOTA, модель HIGHLANDER, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_2 , двигун бензиновий, об`ємом 3456 см.З, потужністю 199 кВт, кількість місць - 5, рік випуску - 2011, модельний рік - 2011, дата першої реєстрації 21/09/2011» у ВМО №2 митного поста «Городок» Львівської митниці, декларантом ОСОБА_2 подано електронну митну декларацію типу ІМ40АА від ОСОБА_1 разом з товаросупровідними документами, а саме: договір купівлі-продажу б/н від 02.10.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 21.09.2011; паспорт громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15.10.2013, яка була не внесена системою в базу даних АСМО "Інспектор 2006" через помилку: «Автомобіль з VIN НОМЕР_4 станом на 31.12.2020 не знаходився в Україні, тому не може бути пільгово оформлений з особливістю НК» .

Відповідно до наявних баз даних митних органів ДФС, відомості про факт ввезення на митну територію України транспортного засобу марки «TOYOTA, модель HIGHLANDER», номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_5 через пункти пропуску на державному кордоні України та оформлення у встановленому порядку відсутні.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що пояснення по суті справи буде надано при розгляді справи в суді.

Враховуючи викладене, встановлено, що транспортний засіб марки «TOYOTA, модель HIGHLANDER», номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_5 ввезено на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

Таким чином, ОСОБА_1 зберігав, перевозив, придбав та використовував товар, а саме транспортний засіб, який ввезено на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

Дії органом митниці кваліфіковані, як порушення митних правил, відповідальність за вчинення яких передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Завада Т.Р., під час розгляду справи, факт вчинення правопорушення заперечив, з мотивів, наведених у письмових запереченнях та просить звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.484 МК України. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 умислу на вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 484 МК України не мав, натомість мав намір здійснити належне митне оформлення транспортного засобу, оскільки добровільно звернувся до митного органу з метою завершення процесу митного оформлення транспортного засобу, а не його приховування від митного контролю.

Представник Львівської митниці Державної митної служби України в судовому засіданні зазначив, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 484 МК України. На правопорушника слід накласти стягнення, передбачене санкцією ст. 484 МК України.

Заслухавши думку представника Львівської митниці Державної митної служби України, представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.1 Митного кодексу України (надалі - МК України), законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

У відповідності до ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями п.3 ч.1 ст.8 МК України визначено, що державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

Відповідно до статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи МК чи іншими законами

Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст.280 КУпАП зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд вважає за необхідне згідно зі ст. 487 МК України, застосувати норми Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

При цьому, за змістом ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи суддя повинен перевірити правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказав, що термін «кримінальне правопорушення», що міститься у ст.2 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має автономне значення і охоплює суворі за своїми наслідками види адміністративних стягнень, до яких належать адміністративний арешт та значні адміністративні штрафи, які фактично носять кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції, а справи щодо їх застосування в силу суворості таких санкцій за суттю є кримінальними (пункти 82, 83 Рішення у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» від 8 червня 1976 року, пункт 55 Рішення у справі «Гурепка проти України» від 6 вересня 2005 року, пункт 38 Рішення у справі «Менаріні проти Італії» від 27 вересня 2011 року).

Відповідно до ст. 495 МК України протокол про порушення митних правил є джерелом доказів у справі.

Протокол про порушення митних правил є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Статтею 484 МК України передбачено відповідальність особи за зберігання, перевезення, придбання чи використання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю

Суб`єктивна сторона зазначеного правопорушення характеризується наявністю умислу або необережності.

Таким чином, ставлення винного до наслідків у вигляді порушення порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України може характеризуватися непрямим умислом або необережністю.

Відтак, законодавцем передбачається, що особа обізнана, або мала б бути обізнаною про те, що такий товар було переміщено поза митним контролем України або з приховуванням від митного контролю. Тільки в такому випадку можливо довести наявність суб`єктивної сторони складу такого правопорушення.

Відсутність обізнаності, можливості, або обов`язку бути обізнаним про неправомірність походження товару або транспортного засобу комерційного призначення виключає елемент складу адміністративного правопорушення – суб`єктивну сторону.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 пояснив, що, придбавши транспортний засіб 02.10.2020 року марки TOYOTA, модель HIGHLANDER, номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , не мав змоги самостійно перевезти через державний кордон України вказаний транспортний засіб, та звернувся до третіх осіб, які могли б надати послуги з такого перевезення.

Отримавши транспортний засіб, ОСОБА_1 був переконаний, що такий транспортний засіб було перевезено з дотриманням усіх митних вимог чинного законодавства.

ОСОБА_1 вважав, що оскільки такий транспортний засіб уже перебував на митній території України, а відтак його потрібно лише розмитнити у встановленому законодавством порядку.

У зв`язку з цим з метою завершення процесу митного оформлення ОСОБА_1 звернувся до ВМО №2 м/п «Городок» Львівської митниці держмитслужби, що підтверджує його наміри на завершення митного оформлення транспортного засобу, а не приховування його від митного контролю.

Відповідно до ст. 74 МК України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Відповідно до ст. 75 МК України митний режим імпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території.

Згідно ч. 3 ст. 75 МК України для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 76 МК України товари, поміщені у митний режим імпорту, набувають статусу українських товарів.

Підтвердженням українського статусу товарів, зазначених у частині першій цієї статті, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.

Відтак намір ОСОБА_1 був спрямований на належне митне оформлення вказаного транспортного засобу.

Добровільне звернення ОСОБА_1 свідчить про відсутність умислу на приховування від митного контролю.

З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 не знав і не міг знати, що транспортний засіб було переміщено з порушенням митного законодавства.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 484 МК України передбачає наступні діяння: зберігання, перевезення, придбання чи використання.

Зберіганням є розміщення товарів, транспортних засобів безпосередньо у суб`єкта правопорушення або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у розпорядженні та під контролем суб`єкта.

Такі діяння, не можуть кваліфікуватися в тому випадку, коли особа самостійно звертається до митних органів з метою проведення належного митного оформлення.

Не зважаючи на це у протоколі про порушення митних правил № 1328/20918/21 від 19 липня 2021 вказана повна диспозиція ст. 484 МК України без будь якого уточнення, які саме дії або бездіяльність вбачають у вину ОСОБА_1 відповідні митні органи.

Однак зберігання, перевезення чи придбання товарів, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю не має відношення до дій ОСОБА_1 , оскільки такі факти митними органами не зафіксовані та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, у протоколі про порушення митних правил не зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем марки TOYOTA, модель HIGHLANDER, номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_6 на момент перетину цим транспортним засобом митного кордону України поза митним контролем.

Згідно протоколу про порушення митних правил від 19 липня 2021 року № 1328/20918/21, ОСОБА_1 вчинив дії спрямовані на зберігання, перевезення, придбання та використання товару, а саме транспортного засобу, який ввезено на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

Однак ні протоколом про порушення митних правил № 1328/20918/21 від 19 липня 2021 року, ні будь-якими іншими доказами не підтверджується, що ОСОБА_1 вчинив наведені в протоколі дії.

Відповідно до ст. 251 КпАП України обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються:

1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;

2) поясненнями свідків;

3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;

4) висновком експерта;

5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Будь-які докази на підтвердження незаконного ввезення на митну територію України транспортного засобу, тобто поза митним контролем, у матеріалах справи відсутні, тобто відсутні встановлені відомості щодо самого факту ввезення, місця, дати, обставин такого ймовірного ввезення. Сам факт наявності транспортного засобу на території України не свідчить про те, що ці товари були ввезені в Україну незаконно.

Протокол про порушення митних правил № 1328/20918/21 ґрунтується лише на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Відтак, митним органом не надано достатніх доказів, які б беззаперечно вказували на те, що дії ОСОБА_1 спрямовані на зберігання, перевезення, придбання та використання товару, а саме транспортного засобу, який ввезено на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

У відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до диспозиції ст. 484 МК України, дане правопорушення характеризується діями, спрямованими на зберігання, перевезення, придбання чи використання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

В діях ОСОБА_1 не вбачається умисел чи необережність, що вказує на відсутність суб`єктивної сторони правопорушення і свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 484 МК України.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, мас випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

На підставі вказаного можна прийти до висновку, що достатніх даних і доказів для того, щоб зробити категоричний юридичний висновок про наявність в діях ОСОБА_1 прямого умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 484 МК України митними органами не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 487 Митного Кодексу України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 1 частиною 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Практика Європейського Суду вказує на те, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно п.4 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Таким чином, суд прийшов до беззаперечного переконання, що обставини, які викладені в протоколі від 19 липня 2021 року № 1328/20918/21, не відображають всіх ознак складу правопорушення, передбаченого ст.484 МК України, при цьому суд позбавлений права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, провадження у справі підлягає закриттю, а транспортний засіб та документи, вилучені згідно з протоколом слід повернути ОСОБА_1 .

Керуючись п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, ст.ст.198, 222, 255, 257, 335, 484, 528 МК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 484 МК України за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 484 МК України закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Товар та документи, вилучені згідно протоколу про порушення митних правил від 19 липня 2021 року № 1328/20918/21 - повернути ОСОБА_1 .

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти діб з дня винесення постанови через Галицький районний суд м. Львова.

Суддя О.Р. Юрків.