Рішення № 99505121, 09.09.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №648/699/21 н/п 2-а/766/355/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Кузьміної О.І.

за участю секретаря Білої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом адвоката Булгакової Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції, командира поліцейського взводу №1 роти №1 БУПП в Херсонській області ДПП лейтенанта поліції Синьова Івана Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Булгакова О.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 01.03.2021 року командиром поліцейського взводу №1 роти №1 БУПП в Херсонській області ДПП лейтенанта поліції Синьовим І.М. було винесено постанову серії ДП18 №268268 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. Відповідно до змісту постанови, 01.03.2021 року о 16:08 год. позивач керуючи транспортним засобом марки «MG» модель-6, в Херсонська область, Білозерський район, с. Чернобаївка, вул. Херсонська, буд.32, водій керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 79км/год. в населеному пункті. Перевищив встановлені обмеження швидкістю на 29км/год. Вимірювалась швидкість приладом TruCam 000758. Позивач не згоден із вказаною постановою, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не надано таких доказів: вчинення саме ним адміністративного правопорушення; доказів того, що рух транспортного засобу зафіксовано у належний спосіб та належним технічним засобом (сертифікованим та повіреним), в тому числі, що налаштування технічного засобу фіксації адміністративного правопорушення здійснено із врахуванням дощової погоди, або без такого налаштування; доказів того, що робота цього технічного засобу фіксації адміністративного правопорушення відбувалася саме в автоматичному режимі, тобто без втручання працівників патрульної поліції як у процес його налаштування, так і в сам процес фіксації адміністративного правопорушення; доказів того, що начебто зафіксоване перевищення швидкості транспортного засобу відбувалося у межах населеного пункту та рух транспортного засобу відбувався населеним пунктом; доказів того, що на в`їзді у населений пункт при наявній фактичній організації дорожнього руху на даній ділянці проїзної частини автошляху Е 58, при якій рух транспортних засобів відбувався у двох напрямках з розділювальною смугою (по дві смуги у кожному з напрямків), є наявний дублюючий дорожній знак 5.45 - табличка «Чорнобаївка», та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення йому лише частково були повідомлені його права, а саму постанову винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати постанову серія ДП18 №268268 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн. за порушення ч.1 ст.122 КУпАП та провадження у справі - закрити

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 11.06.2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові та відповіді на відзив, просили розглянути справу за їх відсутності.

Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив, відповідно до якого позовні вимоги не визнав з підстав викладених в відзиві, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавств, уповноваженою на те особою, тому вважає, що підстави для задоволення позову та скасування постанови про адміністративне правопорушення відсутні, оскільки вчинення позивачем зазначеного у постанові правопорушення знайшло своє підтвердження.

Представник відповідача - Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань та відзиву на адресу суду не надходило.

Відповідач - командир поліцейського взводу №1 роти №1 БУПП в Херсонській області ДПП лейтенанта поліції Синьова І. М. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань та відзиву на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка в судове засідання будь-якого учасник справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці «чинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.

Як передбачено ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган посадова особа виносить постанову по справі.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що 01.03.2021 року командиром поліцейського взводу №1 роти №1 БУПП в Херсонській області ДПП лейтенанта поліції Синьовим І.М. було винесено постанову серії ДП18 №268268 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн., за те, що 01.03.2021 року о 16:08 год. позивач керуючи транспортним засобом марки «MG» модель-6, державний номер НОМЕР_1 , в Херсонська область, Білозерський район, с. Чернобаївка, вул. Херсонська, буд.32, водій керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 79км/год. в населеному пункті. Перевищив встановлені обмеження швидкістю на 29км/год. Вимірювалась швидкість приладом TruCam 000758, фіксація 0071917, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано фотокартки та відеозапис із лазерного приладу TruCam 000758, відеозаписом з нагрудної камери.

З вказаних матеріалів фото та відеофіксації вбачається, що транспортний засіб марки MG» модель-6 державний номер державний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 79 км/год., швидкість виміряна лазерним вимірювачем швидкості LTI 20/20 №ТС000758.

При цьому, матеріали відео та фото фіксації не містять зображень водія під час руху транспортного засобу зі швидкістю 79 км./год.

Особа позивача, як водія транспортного засобу встановлена працівником поліції безпосередньо після зупинки транспортного засобу та пред`явлення ним документів.

Судом, також, встановлено, що надані відповідачем докази на підтвердження обставин вчинення правопорушення п. 12.4 Правил дорожнього руху містяться відомості стосовно того, що в зоні фіксації вимірювачем LTI 20/20 №ТС000758 о 16:03 год. 01.03.2021 року швидкості руху транспортного засобу марки «MG», марка 6, державний номер НОМЕР_1 були розміщені та діяли обмеження, передбачені дорожніми знаками: 5.45 «Населений пункт»; 5.46 «Кінець населеного пункта»; 5.70 «Фото, відеофіксування порушень».

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною другою та четвертою статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі ст. 122 КУпАП). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 258 КУпАП не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення.

Аналогічне положення міститься і в підпунктах 1, 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Отже, у разі скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься відразу на місці вчинення правопорушення, що і було вчинено командиром поліцейського взводу №1 роти №1 БУПП в Херсонській області ДПП лейтенанта поліції Синьовим І.М.

Відповідальність за частиною 1 статті 122 КУпАП настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пункт 12.4. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Дорожній знак 5.45 «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Дорожній знак 5.46 «Кінець населеного пункту». Місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Знаки 5.45 і 5.46 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.

Отже, згідно Правил дорожнього руху знак 5.45 позначає не лише найменування населеного пункту, а й його початок. При цьому, місце встановлення такого знаку співпадає з фактичними межами забудови населеного пункту. Відтак, зона дії знаку 5.45. поширюється на ділянку автодороги від місця його установлення до знаку 5.46.

Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України «Про дорожній рух»).

Пункт 1.10 ПДР визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 «Населений пункт», 5.46 «Кінець населеного пункта», 5.47 «Населений пункт», 5.48 «Кінець населеного пункта».

Водночас, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема частини перша, друга, третя і п`ята статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України більш ніж на 29 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач посилався лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача в зоні дії дорожнього знаку «населений пункт» це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCam ТС000758.

Представником відповідача до відзиву надані документи, на підтвердження правомірності використання TruCam ТС000758.

Фірмі Laser Technoiogi, Inc., США видано сертифікат Серії А № 006694 № UA-MI/1-2903-2012 виданий 29 серпня 2012 року про те, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Контроль метрологічних характеристик вимірювачів швидкості автотранспортних засобів лазерних LTI 20/20 TruCAM під час випуску з виробництва здійснює метрологічна служба виробника, акредитована національною метрологічною службою США. Міжповірочний інтервал, установлений під час затвердження типу вимірювача, - не більше року.

Відповідно до експертного висновку №04/02/03-3007, виданого 27 вересня 2018 року Національною поліцією України на підставі рішення Експертної комісії з питань проведення державної експертизи в сфері криптографічного захисту інформації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, протокол від 27.09.2018. № 364 лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCAM, розроблений (виготовлений) компанією «Laser Technoiogi, Inc.», США в об`єкті експертизи правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015 із довжиною ключа 256 біт. Об`єкт експертизи забезпечує конфіденційність, цілісність та автентичність зареєстрованих даних. Особливі умови (рекомендації) дія експертного висновку поширюється на зразки об`єкта експертизи із заводськими номерами наведеним у додатку. Термін дії експертного висновку до 27.09.2021 року.

Номер ТС000758 входить до переліку номерів зразків об`єкта експертизи, на які розповсюджуюється дія експертного висновку.

За результатами експертизи експертного висновку наданого директором НДЦ «ТЕЗІС» НТУУ «КПІ» встановлено, що механізм технічного захисту інформації лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM LТІ 20/20, виробництва Laser Technoiogi, Inc., США, які надано на експертизу Департаментом ДАІ МВС України відповідають вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації в Україні в обсязі функцій, зазначених у документі «Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCAM LТІ 20/20». Вимоги з технічного захисту інформації.

Відповідно до листа державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України №04/03/03-3878 від 04.10.2018 року щодо надання інформації на №9952/111/6/01-2018 від 06.09.2018 року виріб TruCAM LTI 20/20, виробництва Laser Technoiogi, Inc., США має чинний експертий висновок у сфері КЗІ від 27.09.2018 року №04/02/03-3008, який підтверджує реалізацію криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Щодо експертного висновку у сфері ТЗІ зазначають, що експертний висновок від 29.07.2011 року № 285 поширюється на вироби, які придбані під час його дії (29.07.2011 – 29.07.2014) в разі відсутності змін у програмному забезпеченні цих Виробів. На даний час можливо використання механізмів захисту інформації Виробів при побудові комплексної системи захисту інформації у відповідності до вимог Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, які затверджені постановою КМУ від 29.03.2006 № 373.

Зазначені документи, підтверджують правомірність використання відповідачем лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 ТС000373, але не є доказом скоєння адміністративного правопорушення позивачем.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В абз. 1 частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП України (ч. 2 ст. 251 КпАП України).

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача – суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, та притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури.

Відповідно до частини 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Нормами частин 1-3 статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача – суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

В свою чергу, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що працівники поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, однак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, до суду належних доказів правопорушення надано не було.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Сама ж по собі наявність оскаржуваної постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Необхідними елементами адміністративного правопорушення є доведення факту протиправності дій особи та її вини.

Згідно із пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідач не надав суду жодного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не довів належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 211 КАС України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Крім того, згідно статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Однак, матеріали справи містять суперечності, а саме: в постанові серії ДП18 № 268268 від 01.03.2021 року зазначено, що правопорушення вчинено 01.03.2021 року о 16:03, а з відеозапису та фото з TruCAM вбачається, що правопорушення було вчинено о 16:08.

Крім того, з фото з пристрою TruCAM, та на диску, який міститься в матеріалах справи, відсутні будь-які докази, що цей автомобіль рухався саме по вул. Херсонська в с. Чорнобаївка, як зазначено в оскаржуваній постанові. Ані в доказах, наданих відповідачем, які містяться в матеріалах справи, ані на відеозаписі від 01.03.2021 року такі відомості не відображені.

Особа позивача, як водія транспортного засобу встановлена працівником поліції безпосередньо після зупинки транспортного засобу та пред`явлення ним документів.

Судом, також, встановлено, що надані відповідачем докази на підтвердження обставин вчинення правопорушення п. 12.4 Правил дорожнього руху не містять відомостей стосовно того, що в зоні фіксації вимірювачем LTI 20/20 №ТС000758 о 16:08 год. 01.03.2021 року швидкості руху транспортного засобу марки «МG» марка 6 державний номер НОМЕР_1 були розміщені та діяли обмеження 5.70 «Фото, відеофіксування порушень».

Доказів розміщення вказаних дорожніх знаків та зони їх дії не надано та не зазначено, як під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності так і в ході розгляду справи в суді.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що працівник поліції здійснював контроль швидкості руху в межах дії дорожнього знаку 5.70 Правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

З урахуванням зазначеної правової норми, суд доходить висновку, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача. Утримання такого приладу поліцейським у руці, з урахуванням вірогідної похибки, ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Судом враховано, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак «5.70»), позаяк вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку «5.70» лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відсутній, оскільки факт порушення позивачем вимог 12.4 ПДР України не підтверджується належними та зібраними у справі доказами, які відповідач мав би дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови та відомості про наявність і дослідження яких повинні бути внесені до змісту такої постанови.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За наведених обставин, оскаржувана постанова прийнята з порушенням частини 2 ст. 77 КАС України та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України та є необґрунтованою та такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих сторонами, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки досліджені докази свідчать про відсутність події адміністративного правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 268268 від 01.03.2021 року, підлягає скасуванню, провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Доводи позивача що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення йому лише частково були повідомлені його права не приймаються судом до уваги, як такі, що спростовані встановленими в судовому засіданні обставинами, оскільки суд дослідивши постанову встановив, що в п. 8 зазначено, що права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП роз`яснено про що поставлено підпис особи, притягнутої до відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, у зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, належать стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Департамента патрульної поліції Національної поліції України у розмірі 454,00грн.

Керуючись Законом України «Про Національну поліцію», ст.ст.7,9,122, 222, 245, 246, 247, 245, 251, 255, 280, 258, 283, 289 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72,73, 77, 90, 121, 139, 209, 211, 229, 243-244, 246, 261, 283,286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов адвоката Булгакової Олени Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції, командира поліцейського взводу №1 роти №1 БУПП в Херсонській області ДПП лейтенанта поліції Синьова Івана Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 №268268 від 01.03.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн. за порушення ст.122 ч. 1 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департамента патрульної поліції Національної поліції України (03048 м. Київ вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. І. Кузьміна