Ухвала суду № 99504191, 09.09.2021, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/790/21

Провадження №4-с/654/4/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року Голопристанський районний суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Данилевського М.А., за участю секретаря Ярошинської О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця начальника відділу Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерста юстиції (м.Одеса) Григорян Наріни Альбертівни, визнання незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №64304623 року та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Голопристанського районного суду Херсонської області надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність начальника відділу Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Григорян Наріни Альбертівни, в якій він просить суд визнати дії начальника відділу Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Григорян Наріни Альбертівни неправомірними, зобов`язати відновити виконавче провадження №64304623 та передати земельну ділянку, площею 6,62 га, кадастровий номер 6522385400:02:001:0134, розташовану на території Таврійської сільської ради Голопристанського району ОСОБА_1 у стані, придатному для використання за цільовим призначенням за актом приймання - передачі.

Скаргу мотивовано тим, що рішенням Голопристанського районного суду від 25.11.2020 у справі №654/242/20 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "імені Покришева" про звільнення земельної ділянки та зобов`язання вчинення певних дій, зобов`язано ПАТ "імені Покришева" передати земельну ділянку площею 6,62 га, кадастровий номер 6522385400:02:001:0134, розташовану на території Таврійської сільської ради Голопристанського району ОСОБА_1 у стані, придатному для використання за цільовим призначенням за актом приймання - передачі.

27.01.2021 Голопристанським МРВ ДВС Південного МУМЮ (м.Одеса) відкрито виконавче провадження №64304623, боржник у провадженні - ВАТ "іменем ОСОБА_2 ", стягувач - ОСОБА_1 . Провадження відкрито на підставі виконавчого листа №654/242/20 від 18.01.2021 виданого Голопристанським районним судом.

19.03.2021 начальником Голопристанського МРВ ДВС Південного МУМЮ (м.Одеса) Григорян Наріною Альбертівною винесено постанову по виконавчому провадженні №64304623 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.6 частини першої ст.39 закону України "Про виконавче провадження".

Скаржник вважає дії начальника відділу Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерста юстиції (м.Одеса) Григорян Наріни Альбертівни такими, що не відповідають діючому законодавству України.

Оскільки, відповідно до ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" 15.03.2021 ним було долучено до матеріалів виконавчого провадження №64304623 звіт з науково-дослідної роботи "Дослідження стану плодових культур на земельних ділянках за кадастровими номерами 6522385400:02:001:0134 та 6522385400:02:001:0138" від 26.02.2021, відповідно до якого земельна ділянка за кадастровим номером 6522385400:02:001:0134 знаходиться в непридатному для використання за основним призначенням стані.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 6522385400:02:001:0134 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (секція А, розділ 01, підрозділ 01.01 класифікації видів цільового призначення земель).

В акті державного виконавця від 18.03.2021 начальником відділу Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Григорян Наріною Альбертівною було встановлено, що ОСОБА_1 відмовляється приймати за актом приймання-передачі земельну ділянку за кадастровим номером 6522385400:02:001:0134, його доводи, що земельна ділянка знаходиться в стані не придатному для використання за цільовим призначенням, що також підтверджується науковим висновком, були проігноровані посадовою особою ОСОБА_3 .

Не беручи до уваги висновків науковців, а саме звіту з науково-дослідної роботи "Дослідження стану плодових культур на земельних ділянках за кадастровими номерами 6522385400:02:001:0134 та 6522385400:02:001:0138" від 26.02.2021, не виконуючи у повному обсязі рішення суду в частині передачі земельної ділянки за кадастровим номером 6522385400:02:001:0134 у стані придатному для використання за цільовим призначенням, начальник відділу Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Григорян Наріна Альбертівна, грубо порушуючи норми п.2 ч.1 ст.2, ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", 19.03.2021 року винесла постанову про закінчення виконавчого провадження №64304623.

Копія постанови про закінчення виконавчого провадження отримана скаржником 23.03.2021.

На думку заявника, жодним з прав для виконання рішення державний виконавець не скористався, що свідчить про те, що виконавчі дії ще не проведені.

Представник заявника ОСОБА_4 , підтримав подану скаргу та просить її задовольнити з підстав наведених в такій.

Начальник відділу Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Григорян Наріна Альбертівна у задоволенні скарги просила відмовити. Надала суду відзив в якому зазначила, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження АСВП №64304623 відкрите на підставі виконавчого листа №654/242/20 виданого Голопристанським районним судом Херсонської області від 18.01.2021 про зобов`язання Приватного акціонерного товариства "імені Покришева" передати земельну ділянку площею 6,62 га, кадастровий номер 6522385400:02:001:0134, розташовану на території Таврійської сільської ради Голопристанського району Херсонської області ОСОБА_1 у стані, придатному для використання за цільовим призначенням за актом приймання-передачі.

27.01.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам виконавчого провадження для виконання та до відома.

03.02.2021 на адресу відділу надійшла заява від стягувача ОСОБА_1 в якій він просить відстрочити виконання рішення суду, скільки межі земельної ділянки яка є предметом судового рішення не винесені в натурі та ним проводяться роботи щодо винесення меж земельної ділянки.

05.02.2021 винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 05.03.2021.

03.03.2021 на адресу відділу надійшла заява від ОСОБА_1 в якій він просить відновити проведення виконавчих дій у зв`язку з тим, що межі земельної ділянки яка є предметом судового рішення винесені в натурі, що підтверджується актом відновлення меж земельної ділянки від 05.02.2021.

05.03.2021 виконавче провадження відновлено та винесено вимогу про проведення виконавчих дій, які призначено на 18.03.2021.

15.03.2021 на адресу відділу надійшла заява від ОСОБА_1 в якій він просить долучити до матеріалів виконавчого провадження звіт з науково-дослідної роботи "Дослідження стану плодових культур на земельних ділянках за кадастровими номерами 6522385400:02:001:0134 та 6522385400:02:001:0138 від 26.02.2021.

Даний звіт не може бути взятий до уваги в рамках виконавчого провадження, оскільки звіт було виготовлено Херсонським державним університетом, що суперечить вимогам чинного законодавства. Згідно статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста, а проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. В рамках виконавчого провадження АСВП №64304623 постанова про призначення експерта не виносилась, а стягувач ОСОБА_1 замовив висновок самостійно.

Ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Призначення експерта, щодо встановлення стану земельної ділянки, яка є предметом судового рішення в даній категорії справ не передбачається Законом України "Про виконавче провадження" та дії державного виконавця щодо призначення експерта в даній категорії справ виходять за межі судового рішення та вимог чинного законодавства.

18.03.2021 проведено виконавчі дії щодо зобов`язання Приватного акціонерного товариства "імені Покришева" передати земельну ділянку, площею 6,62 га, кадастровий номер 6522385400:02:001:0134, розташовану на території Таврійської сільської ради Голопристанського району Херсонської області ОСОБА_1 у стані, придатному для використання за цільовим призначенням за актом приймання-передачі земельної ділянки, про що складено відповідний акт у присутності сторін виконавчого провадження та двох понятих. Під час проведення виконавчих дій стягувачу ОСОБА_1 роз`яснено порядок виконання виконавчих документів даної категорії та наслідки завершення виконавчого провадження у разі його відмови від підписання акту приймання - передачі земельної ділянки.

У зв`язку з тим, що стягувач відмовився від підписання акта приймання - передачі земельної ділянки та відмовився приймати земельну ділянку, 19.03.2021 начальником відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.6 ст.39 Закону України "про виконавче провадження".

Представник заявника ОСОБА_4 надав суду відповідь на відзив в якому зазначив, що замість розгляду доданих ОСОБА_1 до виконавчого провадження матеріалів, а саме: висновку спеціалістів щодо придатності земельної ділянки для використання за цільовим призначенням, державний виконавець винесла постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.6 ч.1 ст.39 ЗУ "Про виконавче провадження".

Наголошує, що ОСОБА_1 письмово не відмовлявся від передачі йому земельної ділянки з кадастровим номером 6522385400:02:001:0134, а лише відмовився від підписання акту прийому-передачі вищезазначеної ділянки, оскільки вона знаходиться у стані, не придатному для використання за цільовим призначенням, що підтверджується саме висновком у звіті з науково-дослідної роботи від 26.02.2021.

Не долучення до матеріалів виконавчого провадження вищезазначеного висновку спеціалістів унеможливлює повного виконання рішення Голопристанського районного суду від 25.11.2020 у справі №654/242/20.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши учасників судового засідання, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя. Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).)

Відповідно до п. 4 Постанови пленуму ВССУ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, мають лише сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що 25.11.2020 Голопристанським районним судом Херсонської області у справі №654/242/20 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «імені Покришева» про звільнення земельної ділянки та зобов`язання вчинення певних дій, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема ухвалено зобов`язати Приватне акціонерне товариство "імені Покришева" передати земельну ділянку, площею 6,62 га, кадастровий номер 6522385400:02:001:0134, розташовану на території Таврійської сільської ради Голопристанського району Херсонської області ОСОБА_1 у стані, придатному для використання за цільовим призначенням за актом приймання-передачі (а.с. 5-7).

Згідно ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В подальшому, 19.03.2021 року постановою начальника Голопристанського МРВ ДВС Південного МУМЮ (м.Одеса) Григорян Наріною Альбертівною було винесено постанову по виконавчому провадженні №64304623 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.6 частини першої ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 21).

Згідно акту державного виконавця від 18.03.2021 ОСОБА_1 від прийому земельної ділянки за кадастровим номером 6522385400:02:001:0134 відмовляється. Оскільки дана земельна ділянка знаходиться в непридатному для використання стані, згідно звіту з науково-дослідної роботи "Дослідження стану плодових культур на земельних ділянках за кадастровими номерами: 6522385400:02:001:0134 та 6522385400:02:001:0138 від 26.02.2021. Який був долучений до матеріалів виконавчого провадження №64304623 згідно заяви від 15.03.2021 (а.с. 23).

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

За умовами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та ін.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Проаналізувавши документи та доводи наведені скаржником, на думку суду, державний виконавець у даному конкретному випадку щодо винесення постанови 19.03.2021 про закінчення виконавчого провадження діяв у відповідності до положень вказаного вище законодавства та норми закону було дотримано державним виконавцем при винесені постанови про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, викладені скаржником обґрунтування бездіяльності виконавця не знайшли свого підтвердження в суді, та спростовані матеріалами справи.

Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа. Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Будь-яких інших доказів на підтвердження неправомірності дій державного виконавця при прийнятті рішення про закриття виконавчого провадження та незаконності оскаржуваної постанови або іншої бездіяльності заявником не надано.

Відповідно до ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У відповідності до п. 18 Постанови від 07.02.2014 №6 Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" виходячи зі змісту статті 451 ЦПК України. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби. Приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Разом з тим, як роз`яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", що кореспондується із положенням п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 07.02.2014 року № 6, у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України).

Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладені обставини та вказані правові норми, розглянувши матеріали скарги, суд вважає, що заявником не доведено наявність порушень зі сторони державного виконавця, які б безумовно тягли скасування прийнятої ним постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки оскаржувана постанова винесена виконавцем в межах повноважень, узгоджувалась з конкретними обставинами та вимогами закону, за яких така прийнята, відповідає меті і цілям виконавчого провадження. Крім того, відсутність вчинення виконавчих дій про які вказує заявник, після закриття виконавчого провадження № 64304623 від 19.03.2021 не є підставою вважати неправомірною бездіяльність виконавця також. Оскільки вимога заявника щодо відновлення виконавчого провадження є похідною від основної вимоги щодо визнання незаконною постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні такої вимоги.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 39, 40, Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 447-453 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні вимог за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця начальника відділу Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Григорян Наріни Альбертівни, визнання незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №64304623 року та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду або через Голопристанський районний суд Херсонської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяМ. А. Данилевський