Рішення № 99504050, 09.09.2021, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1703/21

Номер провадження 2/950/571/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Чхайло О. В.,

при секретарі судового засідання - Сивоконь А.І.,

з участю позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей;

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідачки, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.06.1998 вони уклали шлюб. З ОСОБА_2 мають двох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 01.12.2019 року відповідачка повідомила, що їде на заробітки, але не сказала коли та куди саме. З того часу діти проживають разом з ним та перебувають на його повному забезпеченні. Відповідачка допомоги в утриманні дітей не надає. Тому позивач просив стягувати з неї аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісяця до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з дня пред`явлення заяви.

Позивач в судовому засіданні свої вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, але в судове засідання не з`явилася з невідомих причин і не подала відзив.

Згідно вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим провести по справі заочний розгляд.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі і мають двох спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6, 7).

Позивач зазначає, що 01.12.2019 року відповідачка повідомила його, що їде на заробітки, але не сказала коли та куди саме.

У зв`язку з цим діти залишилися проживати разом з ним.

На даний час донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 продовжують проживати з батьком, що доводиться довідкою (а.с. 8).

У зв`язку з тим, що діти залишаються мешкати з позивачем, який є інвалідом та з доходів має лише пенсію по інвалідності, розмір якої складає 2100 - 2200 грн. (а.с. 11, 10), а відповідачка у добровільному порядку кошти на утримання дітей не надає, ОСОБА_1 бажає стягувати з ОСОБА_2 аліменти на їх утримання в примусовому порядку.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Законом України № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набрав чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, приймає до уваги обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дітей відповідного віку, на кожну дитину, щомісяця.

Аліменти підлягають стягненню з дня пред`явлення до суду позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.

Також суд вважає необхідним при ухваленні рішення стягнути з відповідачки на користь держави судовий збір, оскільки позивач звільнений від його сплати при зверненні до суду.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 2-5, 76-80, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 182, 183 СК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дітей відповідного віку, на кожну дитину, щомісяця, починаючи стягнення з 25.08.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Чхайло О. В.