Рішення № 99500188, 09.08.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9961/18

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2021 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.

за участю: представника позивача - адвоката Грицика Д.С.,

представника відповідача - Подкуйко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (попередня назва - Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» матеріальну шкоду в розмірі 27 452, 47 грн., заподіяної внаслідок ДТП, що сталась 20.12.2017 року з вини ОСОБА_3 . Одночасно просить стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,0 грн. та судовий збір.

Позов мотивує тим, що 20 грудня 2017 року близько о 19 годині 40 хвилин в м. Києві по вул. Набережно-Хрещатицькій, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «ШКОДА» д.н.з. НОМЕР_1 не витримала безпечної дистанції, чим порушила п.п. 13.1 ПДР України, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «ШЕВРОЛЕТ» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем «МЕРСЕДЕС» д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2018 року, справа №758/376/18, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Висновком щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №71/02-18 від 14 лютого 2018 року вартість матеріального збитку в результаті його пошкодження при ДТП складає 63 852, 18 грн. Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 621985 ОСОБА_3 є страхувальником автомобіля «ШКОДА» д.н.з. НОМЕР_1 , а страховиком є відповідач. На цій підставі позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити страхове відшкодування та подав заяву про страхове відшкодування відповідно до ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 20 червня 2018 року Відповідачем було сплачено 36 399,71 гривень страхового відшкодування за полісом № 621985, що підтверджується банківською випискою. Враховуючи те, що відповідач відшкодував позивачу матеріальні збитки завдані внаслідок ДТП лише частково, позивачем було подано позов до суду.

Ухвалою від 06.08.2018 року відкрито провадження у справі з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою від 08.01.2019 р. судовий розгляд призначено з викликом учасників справи.

Представником відповідача ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що збитки вже відшкодовано в розмірі 36 399,71 грн. з урахуванням ПДВ на підставі Звіту № 2090 від 13.03.2018 про визначення вартості матеріального збитку, Позивачем не додано документів на підтвердження розміру фактично понесених витрат по відновленню транспортного засобу (платіжно-касові документи, акт виконаних робіт), Позивач не обґрунтував вартість витрат на правову допомогу, не надав розрахунку розміру правової допомоги, не зазначив детальний опис робіт (наданих послуг), не довів розмір правової допомоги.

Позивачем було подано Відповідь на відзив на позовну заяву, в якій Позивач спростовуючи заперечення Відповідача, зазначає про те, що шкода позивачу відшкодована лише частково, а в силу ст. ст. 22, 1192 ЦК України шкода має бути відшкодована повністю.

Заперечення на Відповідь на відзив від Відповідача до суду не надходило.

Ухвалою від 21 листопада 2019 року було задоволено клопотання представника позивача та призначено по справі судову транспортно-товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання про визначення вартості матеріального збитку (шкоди) на момент дорожньо-транспортної пригоди, із зупиненням провадження у справі.

Ухвалою від 13.08.2020 р. поновлено провадження у справі.

03 вересня 2020 року представником Позивача подано заяву про збільшення позовних вимог у зв`язку з проведенням судової експертизи та визнання вартості матеріального збитку.

03 лютого 2021 року Відповідач подано статут в новій редакції, згідно якого змінено назву Відповідача на: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовільнити з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам.

Представник відповідача в судовому засіданні до зупинення провадження у справі просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві. Після поновлення провадження у справі, будучи в установленому законом порядку повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Третя особа-1 ОСОБА_2 , будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, засобами поштового зв`язку подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та зазначив, що, як власник автомобіля «ШЕВРОЛЕТ» д.н.з. НОМЕР_2 , не заперечує проти задоволення позову на користь позивача.

Третя особа-2 ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що рішення просить прийняти відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 20 грудня 2017 року близько о 19.40 год. в м.Києві по вул.Набережно-Хрещатицький, 4, керуючи транспортним засобом «Шкода» д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_3 не витримала безпечної дистанції, чим порушила п.п. 13.1 ПДР України, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Шевролет» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач має право керування автомобілем Шевролет д.н.з. НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, який був пошкоджений внаслідок вищевказаного ДТП та належить ОСОБА_2 , а також на підставі посвідчення водія, та має право на відшкодування матеріальної шкоди.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно, до яких належить право володіння.

Речове право на чуже майно, як і право власності, має абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа з-поміж тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 (правові висновки Верховного Суду викладені в постановах від 07.11.2018 року по справі № 200/21325/15-ц, від 16 жовтня 2019 року по справі № 592/9436/16-ц, від 17 жовтня 2019 року по справі № 300/193/17, від 24 березня 2021 року по справі № 755/2656/19).

З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ «ІНГО Україна» та ОСОБА_3 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 621985, за яким страховик зобов`язується відшкодувати шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме «ШКОДА» д.н.з. НОМЕР_1 . Ліміт відповідальності за майнову шкоду: 100 000,00 грн.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «ШЕВРОЛЕТ» д.н.з. НОМЕР_2 було проведено його огляд, про що складено Висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №71/02-18 від 14 лютого 2018 року.

Поряд з цим, Відповідач посилається на Звіт № 2090 від 13.03.2018 р. про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, яким визначено збиток у розмірі 37 349,39 грн.

20 червня 2018 року Відповідачем було сплачено 36 399,71 гривень страхового відшкодування за полісом № 621985, що підтверджується банківською випискою.

Такий розмір страхового відшкодування позивач вважає недостатнім для відшкодування шкоди та просить суд стягнути різницю в розмірі 27 452,47 грн. з відповідача на його користь.

За результатами судової автотоварознавчої експертизи згідно висновку КНДІСЕ від 24.07.2020 року вартість матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо - транспортної пригоди становить 67 364, 57 грн.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права. У ст. 36 Рішення від 09.12.2010 р. у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст. 979 ЦК України встановлює, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Статтями 1 та 5 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхування може бути добровільним або обов`язковим.

Згідно ст. 8 вказаного Закону страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

На момент розгляду справи судом Відповідачем частково сплачено матеріальний збиток у розмірі 36 399,71 грн. з оціненого експертом в розмірі 67 364,57 грн. Таким чином, вимоги про стягнення 30 964,86 грн. як різниці між частково відшкодованою шкодою та оціненим розміром шкоди за результатами висновку КНДІСЕ від 24.07.2020 р. є обґрунтованими та підлягають стягненню.

Таким чином, суд, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими та заснованими на законі, знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду. З урахуванням виплаченої грошової суми в розмірі 36 399,71 грн., суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 30 964,86 грн. матеріальної шкоди

У відповідності до ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом пяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.

В позовній заяві було заявлено про наявність понесених витрат на професійну правничу допомогу та долучені докази, які підтверджують зазначені витрати у строки передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу наданий договір № 6/2018 про надання правової допомоги від 09 липня 2018 року, укладений між громадянином України ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «ПАРТНЕР`С» (далі - Договір).

Відповідно до п. 4.2. Договору винагорода Адвокатським об`єднання «ПАРТНЕР`С» за надання правничої допомоги за даним договором складає 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок, яка перераховується Клієнтом на банківський рахунок Адвокатського об`єднання «ПАРТНЕР`С», який зазначений в рахунку на оплату протягом 3 (три) банківських днів після підписання даного договору.

Відповідно до п. 2.3 та 2.7 Договору Адвокатське об`єднання «ПАРТНЕР`С» має право покласти частину своїх обов`язків на іншу особу, з якою Адвокатським об`єднанням «ПАРТНЕР`С» укладає окремий договір. Для надання правничої допомоги Клієнту, Адвокатське об`єднання залучає адвоката Грицика Дениса Сергійовича на підставі договору про надання правової допомоги від 09.07.2018 року.

Також, разом із позовною заявою було надано до суду копію акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 30.07.2018 року та копію банківської виписки, що підтверджує сплату ОСОБА_1 правових послуг згідно договору №6/2018 про надання правничої допомоги від 09.07.2018 року у розмірі 7 000,00 грн.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позову, судові витрати, які поніс позивач при зверненні до суду, підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати, а саме: витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,0 грн., судовий збір в розмірі 704,8 грн., а всього - 7 704 грн. 80 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись частиною 1 статті 6, статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 509, 629, 979, 980, 1166, 1192, 1194 ЦК України, статтею 5, 8, 16 Закону України «Про страхування», керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-кудрявська, будинок 33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду в розмірі 30 964,86 (тридцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири грн. 86 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-кудрявська, будинок 33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) судові витрати в розмірі 7 704,8 грн. (сім тисяч сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М.Ларіонова