Рішення № 99499947, 07.09.2021, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/651/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

а участю

представника позивача - адвоката Таргонія В.М.

представника відповідача - адвоката Сімчука І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю

в с т а н о в и в :

в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_3 , звернувся ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , зазначаючи про те, що ОСОБА_3 була його дружиною та матір`ю ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначає, що 22.12.2017 на залізничній станції «Острог» під час зустрічного роз`їзду потягів сполученням Ужгород-Київ та Лисичанськ-Ужгород, потяг №30 сполученням Ужгород-Київ, рухаючись по другій колії в напрямку м.Київ скоїв наїзд на ОСОБА_3 , 1964 року народження, яка внаслідок отриманих травм померла.

Зазначає, що за даним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017180170000530 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення та розпочато досудове розслідування, а постановою слідчого від 30.03.2018 зазначене кримінальне провадження було закрито.

Вказуючи на те, що відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №128 від 22.12.2017, смерть ОСОБА_3 настала від масивної травми тіла з чисельними переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів в результаті смертельного травмування пасажирським потягом, зазначає, що між наїздом на ОСОБА_3 , тобто дією джерела підвищеної небезпеки в розумінні ст.1187 ЦК України, та смертю останньої наявний причинно-наслідковий зв`язок.

Зазначає, що ОСОБА_1 втратив близьку людину - свою дружину, з якою перебував в шлюбі з 1986 року і між ними були міцні сімейні зв`язки та сталий життєвий устрій, який зі смертю дружини припинив своє існування. У зв`язку з чим позивач змушений самостійно організовувати свій побут та побут дітей, що потребує від нього подвійних зусиль.

Зазначає, що крім втрат, які пов`язані з об`єктивною зміною життя і виникненням додаткових обов`язків. Позивач ОСОБА_1 втратив особистісне - дружину, яку любив і яка назавжди залишилась для нього єдиною дружиною, зі смертю якої було зруйновано важливий життєвий зв`язок і відновити попередній стан неможливо.

У зв`язку з цим просить стягнути з відповідача на свою користь 500000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Окрім того зазначає, що на момент смерті ОСОБА_3 її сину ОСОБА_4 було 9 років і для нього настали непоправні наслідки, пов`язані зі смертю матері, оскільки жодна людина не зможе замінити йому рідну матір.

Зазначає, що внаслідок смерті матері малолітній ОСОБА_2 позбавлений можливості отримувати допомогу та підтримку від матері, належне виховання, матеріальну допомогу від неї та втратив можливість тривалого життєвого зв`язку з одним із батьків протягом всього майбутнього життя.

Окрім того, ОСОБА_2 зазнав надзвичайних страждань від самої звістки та усвідомлення того, що матері більше немає і такі страждання тривають по даний час.

У зв`язку з цим просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 750000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 31.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку загального позовного провадження, відповідачу було встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач позов не визнав, зазначивши, у поданому відзиві, що відповідно до акту службового розслідування нещасний випадок невиробничого характеру стався внаслідок порушення самою потерпілою пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, внаслідок власної необережності самої потерпілої, яка прибувши 22.12.2017 разом зі своїми дітьми на станцію Острог, побачивши потяг №30, помилково прийняла його за потяг №46, оскільки не чула по гучномовному зв`язку оголошення про прибуття потягів, почала безпосередньо перед потягом №30 перебігати пішохідний перехід на посадкову платформу, внаслідок чого стався наїзд на ОСОБА_3 .

За таких обставин, вважає, що існує умисел потерпілої, наявність шкоди у неї і причинний зв`язок між ними.

Вважає, що обставини, на які посилається позивач в частині заподіяння моральної шкоди, є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами, які мають відношення до справи.

Окрім того, вважає, що заявлена сума моральної шкоди в розмірі 750000 та 500000 грн. не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності і дає підстави вважати, що позивач намагається покращити своє матеріальне становище за рахунок відповідача.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 22.06.2021, з метою всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, судом було витребувано з ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області матеріали кримінального провадження №12017180170000530.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 12.08.2021 було встановлено строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву та подання заперечення відповідача.

Ухвалою суду від 01.09.2021 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав та доводів, наведених в позовній заяві.

Додатково зазначив, що в даному випадку зі сторони ОСОБА_3 не було грубої необережності потерпілої, в розумінні ч.2 ст.1193 ЦК України, а мала місце просто необережність.

Представник відповідача в судовому засіданні, не заперечуючи факту смертельного травмування ОСОБА_3 потягом сполученням Ужгород-Київ на станції Острог, просить відмовити в позові з підстав та доводів, наведених у відзиві на позов, додатково наголосивши, що смерть ОСОБА_3 настала в результаті умислу в її діях, зазначивши, що машиніст потяга не мав технічної можливості уникнути наїзд на ОСОБА_3 .

Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, визначивши юридичну природу правовідносин і закон який їх регулює, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_3 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ), а малолітній ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її сином (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ).

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_3 , 1964 року народження померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Оженин Острозького району.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження №12017180170000530 від 22.12.2017 за ч.3 ст.276 КК України, досудовим розслідуванням встановлено, що 22.12.2017 біля 05 год. 56 хв. на залізничній станції «Острог» Південно-Західної залізниці, що в с.Оженин Острозького району Рівненської області, під час руху пасажирського потяга №30 сполученням Ужгорож-Київ, який рухався по другій колії в напрямку м.Київ, зазначеним потягом було здійснено наїзд на ОСОБА_3 , 1964 року народження, яка перетинала залізничну колію і від отриманих травм загинула за місці.

З висновку експерта №128 від 19.01.2018 встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала від масивної травми тіла з чисельними переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів внаслідок залізничної травми, між спричиненням якої та смертю потерпілої існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Постановою слідчого від 30.03.2018 кримінальне провадження №12017180170000530 від 22.12.2017 за ч.3 ст.276 КК України закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Зазначене підтверджується і матеріалами службового розслідування обставин невиробничого характеру на залізничному транспорті України. Відповідно до акту службового розслідування обставин невиробничого характеру на залізничному транспорті України від 28.12.2017, причинами, що призвели до нещасного випадку стала особиста необережність потерпілої ОСОБА_3 та недотримання нею вимог п.2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.

Відповідно до довідки АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», електровоз серії ЧС8 №031, яким було травмовано ОСОБА_3 , перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо Київ-Пасажирський» регіональної філії «Півненно-Західна залізниця» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», а з довідки виробничого підрозділу «Локомотивне депо Київ-Пасажирський» регіональної філії «Півненно-Західнга залізниця» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» №45 від 07.04.2021 та акту службового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , який був машиністом зазначеного електровозу, працює машиністом електровоза в зазначеному підрозділі.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з ч.1, 2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст.1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини машиніста, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо машиністом.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 760/28302/18-ц, від 02.11.2020 у справі №133/1238/17.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (ч.2 ст.1193 ЦК України).

Відтак, АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», з яким машиніст перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Доводи представника відповідача з приводу того, що потерпіла ОСОБА_3 свідомо нехтуючи Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті мала умисел на заподіяння шкоди є непереконливими, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Таким чином, у спірному випадку ДТП мала місце внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки та поведінки потерпілого, а не внаслідок умислу потерпілого, як про це стверджує представник відповідача.

В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до ст.23 ЦК України, кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов`язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв`язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.

Визначаючи суму грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд враховує, що факт смертельного травмування ОСОБА_3 сталось внаслідок її грубої необережності, а саме порушення нею пункту 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, відповідно до якого пішоходам забороняється переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м.

Факт порушення вказаного пункту правил підтверджується постановою слідчого про закриття кримінального провадження №12017180170000530, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.12.2017, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях машиніста складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона має довести доказами обставини на які вона посилається, обґрунтовуючи позов.

Порушення ж працівниками залізниці правил безпеки руху, на день ухвалення рішення не встановлено та доказів на підтвердження цього позивачем не надано.

Отже, враховуючи наведені обставини та норми матеріального права, приймаючи до уваги те, що смерть ОСОБА_3 сталася внаслідок її грубої необережності, а саме порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, суд погоджується з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть дружини та матері відповідно, порушенням укладу їх життя, погіршенням їх фінансового стану. Водночас, враховуючи той факт, що причиною нещасного випадку, який стався з ОСОБА_3 , є невиконання останньою вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, розмір моральної шкоди суд визначає у сумі 100000 грн. на користь ОСОБА_1 та 130000 грн. на користь ОСОБА_2 , який відповідає принципам розумності і справедливості.

Крім того, суд зазначає, що сам факт загибелі дружини ОСОБА_1 та матері ОСОБА_2 відповідно, є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань останніх, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, визначаючи більший розмір грошового відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 , суд виходить з того, що він є малолітнім і для нього настали непоправні наслідки, пов`язані зі смертю матері, оскільки жодна людина не зможе замінити йому рідну матір.

Внаслідок смерті матері малолітній ОСОБА_2 позбавлений можливості отримувати допомогу та підтримку від матері, належне виховання, матеріальну допомогу від неї та втратив можливість тривалого життєвого зв`язку з нею протягом всього майбутнього життя.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ч.8 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову до суду позивачі були звільнені від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

За ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги судом задоволені частково, витрати зі сплати судового збору у розмір 1816 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі ст.23, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст.10, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задоволити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (місцезнаходження: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 240075815 на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю.

Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (місцезнаходження: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 240075815 на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 130000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на користь держави 1816 гривень судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.09.2021.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.