Рішення № 99498284, 23.06.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/37897/19

Провадження № 2/761/962/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Буцан Р.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «СПЕЦАГРО» про визнання факт звільнення незаконним, поновлення на посаді та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 03.05.2019 р. позивачу надійшла пропозиція від керівництва ДП «СПЕЦАГРО» щодо надання юридичних послуг підприємству на підставі цивільно-правового договору. Протягом двох місяців позивач працювала за сумісництвом та отримувала заробітну плату. 03.07.2019 р. позивача було прийнято на посаду провідного юрисконсульта до ДП «СПЕЦАГРО» з випробувальним терміном на один місяць. Після прийняття позивачем пропозиції щодо працевлаштування на підприємстві відбулась зміна виконуючого обов`язки генерального директора. Протягом першої половини місяця позивач сумлінно виконувала свою роботу та в подальшому отримала завдання здійснити всі необхідні дії щодо переоформлення легкового автомобіля, який надійшов на баланс підприємства. Коли розпочався процес підготовки документів між позивачем та новим керівником підприємства розпочався конфлікт на грунті різного бачення значимості дотримання законодавства в країні, яка знаходиться в стані неоголошеної війни. Позивача спонукали подати до військового комісаріату відомості, які мають ознаки злочину, відповідальність за який передбачена ст. 366 КК України. 31.07.2019 р. керівник особисто запропонував позивачу звільнитись у зв`язку із запізненням на 15 хв., та відсутністю днем раніше на робочому місці з 14 год. 0 хв. до кінця робочого часу. Позивач зауважила, що отримала дозвіл на здійснення службової поїздки у безпосереднього керівника. Наступного дня після таких подій позивач була змушена піти на лікарняний у зв`язку із хворобою дитини і вже за адресою проживання отримала лист від ДП «Спецагро» про звільнення з роботи після виходу з лікарняного за п. 11 ст. 40 КЗпП України. У зв`язку із таким рішенням керівництва позивач вважала себе звільненою після закінченого лікарняного та після отримання лікарняних листків направила відповідачу прохання на пересилання трудової книжки поштовим зв`язком. Відповідачем було повідомлено, що звільнення відбудеться у зв`язку із невиходом позивача на роботу на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. З фактом звільнення з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України позивач не згодна, а тому просить суд визнати незаконними дії відповідача щодо звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України; зобов`язати відповідача протягом трьох календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили відновити права ОСОБА_1 та поновити її на посаді стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 21 125,81 грн.; суму у розмірі посадових окладів, не отриману результаті незаконного звільнення, за весь період вимушеного прогулу.

22.11.2019 року відкрито провадження у даній справі, вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача направлено в адресу суду відзив на позовну заяву де зазначено наступне. Вимоги заявлені ОСОБА_1 не визнаються ДП «Спецагро» в повному обсязі. 02.05.2019 р. (а не 03.05.2019 р.) між відповідачем та ОСОБА_1 був підписаний договір цивільно - правового характеру на надання юридичних послуг та складання юридичних документів за індивідуальними запитами Замовника протягом дії договору. Позивач не підпорядковувалась правилам внутрішнього трудового розпорядку , самостійно організовувала свою роботу і виконувала її на власний ризик. Законодавство про працю на такі відносини не поширюються. На підставі заяви позивача від 02.07.2019 р. позивач була прийнята на посаду провідного юрисконсульта (наказ № 60-к/тр від 02.07.2019 р.) юридичного відділу на період декретної відпустки ОСОБА_2 з 03.07.2019 р. з випробувальним терміном 1 місяць до 02.08.2019 р. Позивач з наказом ознайомлена, проти встановлення випробувального терміну не заперечувала. З 18.07.2019 р. по 31.07.2019 р. позивач не виконала поставлених перед нею задач згідно до наказу «Про призначення відповідальної особи за реєстрацію транспортного засобу». Разом з тим, мали місце постійні запізнення на роботу та відсутність на робочому місці з мотивів вирішення питань стосовно транспортного засобу 31.07.2019 р. позивач була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Позивачу було направлено персональне попередження про можливе звільнення 03.08.2019 р. після закінчення тимчасової непрацездатності. З 03.08.2019 р. позивач взагалі не з`являлась на роботі, в зв`язку із чим їй 19.08.2019 р. було направлено лист про необхідність підтвердження відсутності на роботі. 06.09.2019 р. від позивач направив підприємству 2 листки непрацездатності відповідно до яких до роботи ОСОБА_1 мала приступити 17.08.2019 р. Позивача було звільнено з посади згідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України , здійснений повний розрахунок та виплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки 06.09.2019 р. відразу після надходження лікарняних листків.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Подала заяву про розгляд справи за її відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку із його безпідставністю.

Вислухавши пояснення представника ДП «Спецагро», дослідивши надані докази та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2019 року Державним підприємством «Спецагро» винесено наказ № 60-к/тр про прийняття ОСОБА_1 на посаду провідного юрисконсульта юридичного відділу з 03 липня 2019 року на період декретної відпустки ОСОБА_2 з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Також відповідно до зазначеного наказу ОСОБА_1 встановлено випробувальний термін 1 місяць до 02.08.2019 р.

18.07.2019 року відповідачем видано наказ № 19-АГ «Про призначення відповідальн6ої особи за реєстрацію транспортного засобу» відповідно до якого ОСОБА_1 призначено відповідальною особою за реєстрацію та постановку на облік в регіональному сервісному центрі ВМС в місті Києві автомобіля марки «VOLKSWAGEN» д.н.з. НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку із виконанням даного доручення між нею та керівником виник конфлікт - позивача спонукали подати до військового комісаріату відомості, які мають ознаки злочину, відповідальність за який передбачена ст. 366 КК України, та було запропоновано звільнитися.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази, відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами в розумінні ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Вказуючи на наявність конфлікту, позивачем тим не менше не надано жодного доказу на підтвердження такої обставини, а отже такі твердження ОСОБА_1 є припущеннями, на яких не може грунтуватись доказування, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

Натомість, як свідчать матеріали справи, 15.08.2019 р. в ДП «Спецагро» винесено наказ № 28-АГ, відповідно до якого у зв`язку з невиконанням наказу відповідальною особою ОСОБА_1 , провідним юрисконсультом, за реєстрацію та постановку на облік транспортного засобу автомобіля марки «VOLKSWAGEN» д.н.з. НОМЕР_1 , скасовано наказ від 18.07.2019 р. № 19-АГ та призначено відповідальною особою за реєстрацію та постановку на облік автомобіля ОСОБА_4 , начальника відділу автомобільного господарства.

Також, як вбачається з наданих представником відповідача доказів, ОСОБА_1 допускались порушення трудової дисципліни.

Так, 30.07.2019 о. в.о. генерального директора ОСОБА_5 , помічником генерального директора ОСОБА_6 , начальником відділу кадрової роботи ОСОБА_7 , начальником юридичного відділу Липою І.В. складений акт про те, що юрисконсульт юридичного відділу ОСОБА_1 була відсутня на роботі 30.07.2019 р. з 14 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.

31.07.2019 року працівниками ДП «Спецагро» складено акт з приводу запізнення на роботу де зазначено, що начальником відділу кадрової роботи ОСОБА_7 31.07.2019 року запропонувала дати письмове пояснення ОСОБА_1 з приводу запізнення на роботу 31.07.2019 року. Від дачі пояснень ОСОБА_1 відмовилась.

31.07.2019 року відповідним актом працівниками відповідача зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від надання письмових пояснень про відсутність на роботі 30.07.2019 р. з 14 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.

31.072019 р. ДП «Спецагро» винесено наказ № 83к/тм відповідно до якого ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни (прогул без поважних причин, запізнення на роботу) оголошено догану.

Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності скасований.

Разом з тим, як вбачається з акту, складеного працівниками ДП «Спецагро», 31.07.2019 р. про те, що юрисконсульт юридичного відділу ОСОБА_1 відмовилась підписати наказ № 83к/тм від 31.07.2019 р. «Про призначення стягнення ОСОБА_1 » про оголошення догани за порушення трудової дисципліни, наказ був зачитаний ОСОБА_1 начальником юридичного відділу ОСОБА_10 в присутності свідків.

Будь - які докази, які б давали суду підстави вважати, що факти, зафіксовані в вищезазначених Актах не відповідають дійсності, матеріали справи не містять.

Обставини, викладені у вищевказаних актах не спростовані позивачем у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Спецагро» 02.08.2019 р. направило ОСОБА_1 попередження про звільнення за п. 11 ст. 40 КЗпП України.

За наданими представником відповідача доказами зазначений лист позивачем отримано 06.08.2019 р.

19.08.2019 р. роботодавець направив в адресу позивача лист № 229/54-13 з вимогою підтвердити свою відсутність на роботі з 01.08.2019 р. та зазначив, що у випадку ненадання аргументованих пояснень щодо відсутності до 19.08.2019 р. ОСОБА_1 буде звільнено за прогул без поважних причин згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України. Даний лист отримано позивачем 21.08.2019 р.

29.08.2019 р. позивач направила в адресу роботодавця листи непрацездатності та, посилаючись на положення п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок у зв`язку із повідомленням про звільнення з займаної посади за п. 11 ст. 40 КЗпП України просила здійснити розрахунок та направити трудову книжку.

06.09.2019 р. ДП «Спецагро» винесено наказ про звільнення ОСОБА_1 , провідного юрисконсульта юридичного відділу через відсутність на роботі з 17 серпня 2019 р. по 06 вересня 2019 року згідно пункту 4 ст. 40 КЗпП України

Також 06.09.2019 р. позивачу направлено повідомлення про звільнення разом із відповідним наказом та трудовою книжкою.

ОСОБА_1 вважає звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП України незаконним, так як до роботи після закінчення лікарняного листа не приступила у зв`язку із повідомленням, про незаконне на думку позивача, звільнення за п. 11 ст. 40 КЗпП України та вона не могла знати , що керівництво передумало її звільняти.

Проте твердження позивача не відповідають дійсності, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище роботодавцем, адресу ОСОБА_1 19.08.2019 р. направив вимогу підтвердити свою відсутність на роботі з 01.08.2019 р. та попереджено про можливе звільнення за ч. 4 ст. 40 КЗпП України.

Докази наявні в матеріалах справи, а саме копія зворотного поштового повідомлення, свідчить про отримання позивачем листа 21.08.2019 р.

Таким чином, станом на 29.08.2019 р. - день направлення до ДП «Спецагро» листів тимчасової непрацездатності, позивачу було відомо про те, що її не було звільнено з займаної посади.

За приписами ч. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, як свідчать листки непрацездатності, ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 01.08.2019 року по 09.08.2019 р. та з 12.08.2019 року по 16.08.2019 року, приступити до роботи 17.08.2019 року.

З огляду на обставини встановлені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не доведено, що її звільнення з посади відбулось незаконно.

Будь - яких доказів того, що відсутність позивача на робочому місці в період з 17.08.2019 року по 06.09.2019 року викликана поважними причинами матеріали справи не містять.

В розумінні положень ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому, відповідно до приписів ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги відсутність підстав вважати, що звільнення позивача здійснено без встановлених чинним законодавством України підстав, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Також на думку суду не можуть бути задоволенні і вимоги про стягнення моральної шкоди з огляду на наступне.

Згідно до ст. 237 - 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода, відповідно до ст. 23 ЦК України, полягає зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

ОСОБА_1 вказує, що зв`язку із вчиненням відповідачем протиправних дій, які полягали у спонуканні до порушення законодавства, звільнення за прогул, призвело до психологічного дискомфорту, виникнення психологічного шок, що в свою чергу призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя.

у підстави визначені законом для його звільнення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП Разом з тим, з огляду на обставини, які були встановлені під час розгляду справи не дають суду можливість дійти висновків про можливість, в розумінні положень ст.ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, стягнути з ДП «Спецагро» моральну шкоду.

Розподіляючи судові витрати, суд керується вимогами ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. ст. ст. 2-5,11-13,141,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, ст. ст. 40, 235, ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ДП «СПЕЦАГРО» про визнання факт звільнення незаконним, поновлення на посаді та відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.06.2021 року.

Суддя: