Ухвала суду № 99496656, 09.09.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

695/873/18

1-кп/707/25/21

У Х В А Л А

про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою

09 вересня 2021 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,

суддів : Тептюка Є.П., Смоляра О.А.,

за участі:

секретаря судового засідання - Костроміної Л.В.,

прокурора - Овсієнка Б.В.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників обвинувачених: Лінніка М.С., Нікітюка А.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду, у режимі відеоконференції, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020000000398 від 17.10.2015, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 257, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 309 КК України;

ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289 КК України;

ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289 КК України;

ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 309 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор відповідно до ст. 331 КПК України заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою.

В обґрунтування вказаних клопотань прокурор зазначив, що на даний час продовжують існувати ризики, які враховувалися судом при обранні вказаних запобіжних заходів і підстави для їх зміни відсутні, так як обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються, зокрема, у вчиненні особливо тяжких злочинів, пов`язаних з посяганням на здоров`я потерпілих, перебуваючи на волі, можуть переховуватися від суду, оскільки є ймовірність притягнення їх до відповідальності по інших кримінальних провадженнях, чинити тиск на недопитаних у судовому засіданні потерпілих та свідків.

Захисники обвинувачених Ліннік М.С. та Нікітюк А.М., а також обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечили проти задоволення клопотань прокурора з тих підстав, що обвинувачені наміру ухилятися від суду не мають, реальні ризики вчинення обвинуваченими дій, які зазначає прокурор, є не доведеними, а із засідання у засідання прокурором заявляються ідентичні за змістом клопотання. Також акцентували увагу суду на тривалості перебування обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 під вартою та просили суд клопотання прокурора задовольнити частково, змінивши запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали думку захисників Лінніка М.С. та Нікітюка А.М.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, вважає необхідним зазначити наступне:

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, крім ризиків, визначених у статті 177 КПК України, суд зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини, зазначені у статті 178 КПК України.

Судом установлено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закінчується 14 вересня 2021 року.

Разом із цим, завершити судове провадження на даний час не можливо.

Колегія суддів погоджується з висновком прокурора про існування обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення саме цими особами інкримінованих їм кримінальних правопорушень (злочинів).

Вирішуючи клопотання прокурора, колегія суддів виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, та зважає на те, що обвинувачені обвинувачуються, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов`язаного з посяганням на здоров`я потерпілих, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.

Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення злочинів, які становлять підвищену суспільну небезпеку, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть, з метою уникнення покарання, здійснювати психічний або фізичний вплив на потерпілих та свідків, які на сьогодні не допитані судом.

Крім того, тяжкість покарання збільшує ймовірність ризику переховування обвинувачених від суду.

Також, колегія суддів зважає на те, що на даний час в Ульяновському районному суді Кіровоградської області розглядається кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зокрема, в особливо тяжкому злочині, що вказує на високий ризик вчинення ними нових злочинів та переховування від суду.

Крім того, на обґрунтування ризику можливого переховування обвинувачених від правосуддя, колегія суддів надає оцінку особам обвинувачених, які мають молодий вік; тяжкими захворюваннями не страждають; міцних соціальних зв`язків, які були б засобом превенції від можливої подальшої негативної і девіантної поведінки та ухилення від явки до суду, не мають; а також враховує те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є раніше судимими.

Наявність у обвинувачених постійного місця проживання не гарантує усунення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім того, не підтверджено, що вони є власниками оселі, у якій проживають, у зв`язку з чим не можливо встановити наявність у них «зв`язку» з житлом, тобто з місцем, де вони постійно проживають/перебувають і де їх можливо знайти.

Таким чином, колегія суддів переконана, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчинені обвинуваченими інкримінованих кримінальних правопорушень (злочинів) та продовження існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, дають підстави колегії суддів для продовження строку дії запобіжних заходів щодо них.

Колегія суддів враховує, що відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України та статті 176 КПК України тримання під вартою є винятковим та найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що тимчасова ізоляція ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від суспільства є цілком виправданою мірою, насамперед превентивною, оскільки окрім захисту прав і інтересів обвинувачених, суд повинен приймати до уваги захист інтересів суспільства в цілому, і запобігти можливій злочинній діяльності осіб, яким пред`явлено підозру та висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому приходить до висновку про необхідність продовжити щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також не зможе запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України. І навіть запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не усуває вище перелічені ризики, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають власного житла і законного джерела доходу, що унеможливлює виконання даного запобіжного заходу.

Такого ж висновку дійшов і суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційних скарг захисників Нікітюка А.М. та Лінника М.С. на попередню ухвалу Черкаського районного суду щодо продовження запобіжного заходу у даній справі.

Будь-яких обставин, які є перешкодою для застосування до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачені частиною другою статті 183 КПК України, а також фактів, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених, колегія суддів на теперішній час не встановила.

Доводи обвинувачених та їхніх захисників щодо заперечення проти продовження строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 колегія суддів вважає непереконливими і необґрунтованими, оскільки стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами зміни всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, зменшення або зникнення ризиків, які обумовлювали обрання запобіжних заходів.

Зокрема, стороною захисту не підтверджено, що обвинувачені мають власне житло, де їх можливо постійно знайти, та законний дохід, який дозволить їм перебувати під домашнім арештом і не відлучаючись з будинку. Відсутні також позитивні характеристики на обвинувачених з місця проживання.

Крім того, оскільки сторони користуються рівними правами у судовому процесі, суд повинен виходити не тільки з принципів особистої недоторканості особи, поки її вина не доведена та не встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, а й врахувати захист інтересів потерпілих осіб, які можуть опинитися в явній небезпеці, якщо обвинувачені перебуватимуть на волі.

Відтак, враховуючи, що судове провадження у даній справі Черкаським районним судом Черкаської області не закінчено, учасники провадження та свідки не допитані, не досліджені інші докази у справі, беручи до уваги необхідність виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, з метою запобігти спробам переховування від суду, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 та частиною третьою статті 199 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку тримання під вартою є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки наразі не змінилися та продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а тому у задоволенні клопотання обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їхніх захисників Лінніка М.С. і Нікітюка А.М. про зміну запобіжних заходів на більш м`які, слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 177, 183, 194, 197, 331 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити попередній - тримання під вартою в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», продовживши строки тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 08 листопада 2021 року, включно.

У задоволенні клопотання захисників Лінніка Миколи Сергійовича і Нікітюка Андрія Миколайовича та обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження, направити начальнику Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» - для виконання, а також прокурору - для контролю.

Строк дії ухвали складає шістдесят днів з дня її проголошення та до 08 листопада 2021 року, включно.

Ухвала підлягає до негайного виконання, однак може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду у порядку та строки, передбачені діючим законодавством.

Головуюча суддя: Т.А. Миколаєнко

Судді: Є.П. Тептюк

О.А. Смоляр