Рішення № 99496128, 30.08.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/1968/21

№ провадження 2/646/1345/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.08.21 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Благої І.С.,

за участю секретаря – Матвійчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Червонозаводського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Білодіда Ігоря Миколайовича в інтересах Держави в особі Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Налбі», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсними договорів,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області І.Білодід звернувся до суду з вищевказаним позовом в інтересах Харківської міської ради та Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, яким просить:

-скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова Станіслава Давидовича про державну реєстрацію, індексний номер: №50799452, об`єкту нерухомого майна №2014795663101, а саме: нежитлової будівлі, літ. «А-1», загальною площею 51,9 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-визнати договір купівлі-продажу частки нежитлової будівлі №254 від 30.01.2020, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Налбі» (код ЄДРПОУ 38385531, зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. на підставі рішення від 30.01.2020 №50902546, недійсним, з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно;

-визнати договір купівлі-продажу частки нежитлової будівлі №278 від 31.01.2020, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Налбі» (код ЄДРПОУ 38385531, зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. на підставі рішення від 31.01.2020 №50924196, недійсним, з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно.

Позов обґрунтовано тим, що 24.01.2020р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д. прийнято рішення про державну реєстрацію , індексний номер: №50799452, об`єкту нерухомого майна №2014795663101, а саме: нежитлової будівлі, літ. «А-1», загальною площею 51,9 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також внесено відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 . За даними відповідного Державного реєстру підставою виникнення права власності був технічний паспорт №81852 та довідка №81852, які видані 20.01.2020р. ТОВ «ЛІМІНГТОН». Реєстрація вказаного об`єкту нерухомого майна проведена державним реєстратором на підставі п.42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015р. №1127. Проте, оспорюване рішення було прийняте державним реєстратором всупереч вказаної правової норми, якою передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.08.1992р., подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Крім того, рішенням Харківської міської ради від 06.07.2011р. №325/11 затверджено Порядок присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова. Отже, з урахуванням положень цього Порядку належним документом, який би підтверджував присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси, може бути рішення виконкому Харківської міської ради або довідка (витяг) з Єдиного адресного реєстру міста Харкова, а не довідка ТОВ «ЛІМІНГТОН». Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.04.2016р. у справі №826/1112/15. Документи, подані ОСОБА_1 приватному нотаріусу ОСОБА_2 не відповідали вимогам законодавства, а отже, не підлягало реєстрації право власності на нерухоме майно. Так, відповідно до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. Зокрема, положеннями ч.2 ст.5 вказаного Закону визначено: якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Проте, своїм рішенням державний реєстратор фактично легалізував самочинне будівництво на території міста Харкова, яке проведено на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності. Такими діями державного реєстратора порушено інтереси громади міста Харкова в особі Харківської міської ради. Також порушено інтереси держави в особі Харківської міської ради щодо реалізації прав законного власника та розпорядника спірної земельної ділянки, отримання від неї корисних властивостей тощо, оскільки вказаним органом місцевого самоврядування не приймалося рішення про надання відповідної земельної ділянки у власність або користування, а отже, вона перебуває у власності громади міста Харкова. З урахуванням положень пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», земельна ділянка з розташованим на ній об`єктом нерухомого майна, яка знаходиться в межах міста Харкова та не відноситься до земельних ділянок, зазначених у пп. «а та пп. «б» п.4 цього закону, вона є власністю територіальної громади м.Харкова. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.376 ЦК України, а також з урахуванням положень ч.1 ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», вищевказаний об`єкт нерухомого майна є об`єктом самочинного будівництва. При цьому на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України (http://www.dabi.gov.ua) відсутня інформація про направлення ОСОБА_1 передбаченого п.3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, яке затверджене Постановою КМУ від 13.04.2011р. №461, повідомлення (декларації) про готовність об`єкта до експлуатації. Отже, за ОСОБА_1 було незаконно зареєстроване право власності на вказаний об`єкт самочинного будівництва внаслідок прийняття спірного рішення приватним нотаріусом Клопотовим С.Д. В той же час, відповідно до ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Крім того, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020р. у спраі №916/2791/13, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного. А державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Про це Верховний Суд зазначив у своїй постанові від 09.12.2020р. у справі №922/476/20. Згідно з правовою позицією, яка викладена Верховним Судом у постановах від 12.11.2020р. у справі №405/812/19, від 16.09.2020р. у справі №352/1021/19, від 03.09.2020р. у справі №914/1201/19, належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Таким чином, державна реєстрація права приватної власності на об`єкт нерухомого майна №2014795663101 підлягає скасуванню. Крім того, 30.01.2020р. та 31.01.2020р. ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Налбі» договори купівлі-продажу №254 та №278, які були посвідчені приватним нотаріусом Малаховою Г.І., ні підставі кожного з яких ТОВ «Налбі» придбало по Ѕ частині нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Але, оскільки ОСОБА_1 не набула права власності на зазначене нерухоме майно у встановленому законом порядку, вищевказані договори купівлі-продажу суперечать вимогам чинного цивільного законодавства та мають бути визнані недійсними. Законодавством, зокрема, ст.ст.215, 216, 387, 388, 392 ЦК України, встановлено режим правового регулювання щодо недійсних правочинів. Так, власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним, а також від добросовісного набувача, який придбав таке майно за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати. Оскільки ж місцева прокуратура не має права витребовувати майно, яке є самочинним будівництвом, вона в подальшому буде звертатися з позовом про його знесення. Згідно з ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Оскільки об`єкт нерухомості, щодо якого прийнято спірне рішення державного реєстратора, розташований у Основ`янському районі м.Харкова, прокурор звертається до суду за місцем знаходження цього нерухомого майна. При цьому, позовні вимоги з приводу скасування рішень про державну реєстрацію не можуть бути звернені до державних реєстраторів, а належними відповідачами у такій категорії справ є особи, право на майно яких оспорюється (як про це висловився Верховний суд у постанові від 23.06.2020р. у справі №680/214/16-ц). Крім того, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верхового Суду у постанові від 16.10.2019р. у справі №636/3748/17, у постанові від 29.05.2019р. у справі №826/9341/17 та у постановах Верховного Суду від 22.11.2019р. у справі №520/1469/19 та від 28.11.2019р. у справі №520/1490/19, цей позов підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки спірне рішення державного реєстратора від 22.01.2020р. №50799452 призвело до виникнення речового права на об`єкт №2014795663101. До теперішнього часу Харківська міська рада та Департамент територіального контролю харківської міської ради не вжили заходів, необхідних для відновлення порушених права територіальної громади міста Харкова та інтересів держави у зв`язку з вищевказаним самочинним будівництвом. При цьому Харківська обласна прокуратура зверталася до Харківської міської ради з письмовою пропозицією від 02.11.2020р. самостійно захистити інтереси держави шляхом пред`явлення позову про скасування державної реєстрації від 24.01.2020р. Отже, відповідно до положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру» невиконання вищевказаними уповноваженими органами своїх повноважень є підставою для представництва інтересів держави органами прокуратури та звернення до суду з цим позовом. Про пред`явлення цього позову Харківська міська рада була повідомлена відповідним листом в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з`явились з невідомих суду причин. При цьому, судом вживались передбачені законом заходи для забезпечення їх явки в судове засідання. Відзиви відповідачів та пояснення третьої особи на позовну заяву до суду не надходили, у зв`язку з чим суд ухвалює рішення при заочному розгляду справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Представник Харківської міської рада подала до суду письмові пояснення у справі, в яких зазначила, що ХМР у повному обсязі підтримує позовні вимоги керівника прокуратури, оскільки державна реєстрація права приватної власності на спірний об`єкт нерухомості здійснена всупереч вимогам законодавства. Так, з аналізу статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що реєстрація права власності на об`єкт містобудування є одним з етапів будівництва об`єктів містобудування, контроль за дотриманням якого у такому випадку покладено чинним законодавством на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України та її територіальні органи, органи місцевого самоврядування, які здійснюють делеговані повноваження. Крім того, згідно зі ст.26 вищезазначеного закону прийняття об`єктів до експлуатації передує реєстрації речових прав на них. Реєстрація речових прав є останнім етапом будівництва. Частиною 2 ст.18 цього закону передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації пав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Такий Порядок затверджено Постановою КМУ від 25.12.2015р. №1127. Згідно з п.40 цього Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком. Пунктом 14 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено як підстава для державної реєстрації права власності та інших речових прав інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. До таких документів можна віднести декларацію про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат готовності. Так, згідно з п.13 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, який затверджений постановою КМУ від 13.04.2011р. №461, зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для оформлення права власності на об`єкт. Отже, ці два документи законодавець відносить до правовстановлюючих документів на нерухоме майно, які передбачені п.14 ч.1 ст.27 вищевказаного закону. Відповідно до п.41 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. При цьому, подання документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається, якщо реєстрація такого документу здійснювалася у Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор має перевірити його наявність у такому реєстрі та відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться у цьому Реєстрі. Що стосується документу, який підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, то він не вимагається, якщо державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі прав. У такому разі заявник обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки. В той же час, приватний нотаріус ХМНО Клопотов С.Д. прийняв рішення від 24.01.2020р. №50799452 про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно на ОСОБА_1 на підставі неналежних документів, тобто які не передбачені законом, а саме, технічного паспорту та довідки, які видані ТОВ «ЛІМІНГТОН». Тому всі подальші дії, пов`язані з реєстрацією речових прав та відчуженням вищевказаного об`єкту суперечать законодавству. Всупереч вимогам ч.1 ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.34 та ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відповідна інформація про направлення відповідного повідомлення (декларації) забудовником до органів Державного архітектурно-будівельного контролю в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня. Отже, нежитлова будівля літ. «А-1» по АДРЕСА_1 побудована без дозвільних документів, висновків компетентних органів, які б підтверджували додержання забудовником при будівництві архітектурних, будівельних, екологічних, санітарних, протипожежних та інших норм. Це ставить під загрозу надійність та безпечність експлуатації такої будівлі. З огляду на це, а також з урахуванням положень ст.376 ЦК України вищевказаний об`єкт нерухомого майна є об`єктом самочинного будівництва, право власності на який зареєстроване всупереч вимогам чинного законодавства. І ОСОБА_1 на мала права відчужувати спірну будівлю, оскільки не набула на неї законних прав з дотриманням визначених законодавством процедур будівництва та введення в експлуатацію. Так, Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо неправомірності відчуження об`єктів самочинного будівництва, навіть тих, щодо яких проведено державну реєстрацію прав. За висновком ВС у постанові від 10.05.2018р. у справі №910/15993/16 неіснуюче право щодо об`єкта нерухомості не породжує й прав власника щодо розпорядження майном, зокрема, продажу третім особам. Крім того, у постанові від 14.03.2018р. у справі №1326/4579/2012 Верховний Суд дійшов висновку, що особа, яка набула право на майно від іншої особи, є власником новоствореного нерухомого майна як об`єкта цивільного обороту лише у разі, коли їй було передано прийняте до експлуатації в порядку, визначеному законодавством, новостворене нерухоме майно, а у разі необхідності його реєстрації також майно, яке зареєстроване за цією особою як нерухоме майно. В іншому випадку особа може передати іншій особі лише матеріали, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Таким чином, позовна заява керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова підлягає задоволенню.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

20.01.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІМІНГТОН» видало ОСОБА_1 довідку №81852 про обстеження об`єкту нерухомого майна, проведення комплексу робіт та встановлення за результатами цього тієї обставини, що громадський будинок нежитлова будівля літ «А-1» у АДРЕСА_1 , дійсно відповідає таким характеристикам: нежитлова будівля літ. «А-1», матеріал стін будівлі: металопрофіль з утеплювачем, загальною площею 51,9 кв.м, поверховість: А-1 (а.с.18).

У вказаній довідці зазначено про відсутність побудованого (перепланованого чи реконструйованого) без дозвільної документації.

Також у цій довідці міститься інформація про уточнення назви «проспект Гагаріна» на підставі Реєстру назв урбанонімів м.Харкова «вулиця Валентинівська» від 25.12.2002р., затвердженого рішенням ІХ сесії Харківської міської ради XXIV скликання.

20.01.2021р. ТОВ «ЛІМІНГТОН» за замовленням ОСОБА_3 виготовило технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа №81852), згідно з яким нежитлова будівля літ «А-1» у АДРЕСА_1 має загальну площу 51,9 кв.м та складється з двох основних приміщення загальною площею 28,5 кв.м та 21,0 кв.м відповідно, та двох вбиралень загальною площею по 1,2 кв.м. кожна (а.с.20-24).

При цьому, як зазначено у технічному паспорті, рік спорудження будівлі: 1991.

Як вбачається з Інформаційної довідки №249354485 від 23.03.2021р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, нежитлова будівля літ «А-1» загальною площею 51,9 кв.м., розташована у АДРЕСА_1 , має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2014795663101 з датою державної реєстрації: 22.01.2020р. (а.с.29-30)

Згідно з цією Інформаційною довідкою відомості про цей об`єкт нерухомого майна було внесено до Реєстру 24.01.2020р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим Станіславом Давидовичем, індексний номер рішення: 50799452.

Підставою для державної реєстрації зазначено довідку №81852, видану 20.01.2020р. ТОВ «ЛІМІНГТОН» , та технічний паспорт №81852, виданий 20.01.2020р. ТОВ «Лімінгтон».

Підставою внесення запису вказано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50799452 від 24.01.2020р., приватного нотаріуса Харківського МНО Клопотова С.Д.

Власником зазначено ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Згідно з доданого до довідки Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №50799452 від 24.01.2020р. воно було прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно – приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 22.01.2020р. за реєстраційним номером 38072127, яку подала ОСОБА_1 , для проведення державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення, розташоване у АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , податковий номер: 2039621623 (а.с.31).

Вказане рішення №50799452 від 24.01.2020р., як в ньому зазначено, прийнято на підставі ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрвів України від 25.12.2015р. №1127.

Кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташоване вищевказаний об`єкт нерухомого майна, не зазначено.

30.01.2020р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Налбі» було укладено договір купівлі-продажу частки нежитлової будівлі, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. та зареєстровано в реєстрі за №254 (а.с.27-28).

Предметом цього договору була продаж ОСОБА_1 вищезазначеній юридичній особі Ѕ (однієї другої) частки нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 51,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за суму 87'775,00 грн. (вісімдесят сім тисяч сімсот сімдесят п`ять грн. 00 коп.).

Крім того, 31.01.2020р., між тими ж сторонами було укладено ще один договір купівлі-продажу частки нежитлової будівлі, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. та зареєстровано в реєстрі за №278 (а.с.25-26).

Предметом цього правочину була також продаж ОСОБА_1 вищезазначеній юридичній особі Ѕ (однієї другої) частки нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 51,9 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за суму 87'775,00 грн. (вісімдесят сім тисяч сімсот сімдесят п`ять грн. 00 коп.).

Відповідно до вищевказаної Інформаційної довідки №249354485 від 23.03.2021р. на підставі цих двох договорів купівлі-продажу державний реєстратор – приватний нотаріус Харківського МНО Малахова Г.І. здійснила державну реєстрацію права власності на об`єкти вказаних правочинів (тобто на кожну з Ѕ (однієї другої) частки спірного нерухомого майна) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Налбі» (код ЄДРПОУ: 38385531):

-номер запису про право власності: 35270927 – на підставі вищевказаного договору №254 від 30.01.2020р.; рішення про державну реєстрацію права власності (приватна, спільна часткова) на Ѕ (одну другу) частку об`єкту - індексний номер: 50902546 від 30.01.2020р.

-номер запису про право власності: 35291331 – на підставі вищевказаного договору №278 від 31.01.2020р.; рішення про державну реєстрацію права власності (приватна, спільна часткова) на Ѕ (одну другу) частку об`єкту - індексний номер: 50924196 від 31.01.2020р.,

Так, згідно з доданим до Інформаційної довідки Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №50902546 від 30.01.2020р. воно було прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно – приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, для проведення державної реєстрації права приватної, спільної часткової власності на Ѕ (одну другу) частку нежитлової будівлі літ. «А-1» з реєстраційним номером: 2014795663101, що розташований у АДРЕСА_1 , - за Товариством з обмеженою відповідальністю «Налбі», податковий номер 38385531 (а.с.32).

Крім того, згідно з доданим до Інформаційної довідки Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №50924196 від 31.01.2020р. воно було прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно – приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, для проведення державної реєстрації права приватної, спільної часткової власності на Ѕ (одну другу) частку нежитлової будівлі літ. «А-1» з реєстраційним номером: 2014795663101, що розташований у АДРЕСА_1 , - за Товариством з обмеженою відповідальністю «Налбі», податковий номер 38385531 (а.с.33).

За результатами розгляду листів Харківської обласної прокуратури від 02.11.2020р. щодо реєстрації речових прав, у тому числі, на нежитлову будівлю літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 , Департамент територіального контролю Харківської міської ради направив відповідь від 19.11.2020р. на ім`я заступника керівника обласної прокуратури про відсутність інформації про вказаний об`єкт в реєстрі будівельної діяльності, розміщений на офіційному вебсайті Держархбудінспекції України (www.dabi.gov.ua), який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об`єктів до експлуатації, з травня 2011 року. Також у відповіді Департамент зазначає про відсутність у його розпорядженні щодо вищевказаного об`єкту будівництва (а.с.36-37).

24.02.2021р. Харківська місцева прокуратура №5 надіслала повідомлення до Харківської міської ради в порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», в якому зазначила про факт державної реєстрації 24.01.2020р. приватним нотаріусом Харківського МНО Клопотовим СД. права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 на підставі документів, які містять відомості, що не відповідають дійсності, та за відсутності передбачених законодавством документів, а також про подальше відчуження ОСОБА_1 спірного майна ТОВ «Налбі» та державну реєстрацію права власності на це майно за вказаною юридичною особою. Цим повідомлення прокуратура також звертала увагу на відсутність відповідної інформації з травня 2011 року по АДРЕСА_1 в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, скасування та анулювання зазначених документів на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції. Також прокуратура повідомляла про те, що нею будуть вжиті заходи представницького характеру шляхом звернення з відповідним позовом до суду з метою скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 51,9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.38-39)

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження здійснення співвідповідачем ОСОБА_1 будівництва спірної будівлі відповідно до вимог чинного законодавства та введення її в експлуатацію.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази присвоєння спірній будівлі адреси у встановленому законодавством порядку.

Отже, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв`язку, судом встановлено, що співвідповідачем ОСОБА_1 було самочинно побудовано об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 51,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

24.01.2020р. державний реєстратор – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов С.Д. прийняв рішення №50799452 про державну реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна з порушенням вимог закону, а саме, на підставі документів, які не передбачені законом як правовстановлюючі для проведення такої реєстраційної дії.

Таким чином, в подальшому, незважаючи на наявність вищезазначеного спірного рішення про державну реєстрацію права власності, ОСОБА_1 не набула права власності на спірну будівлю, а тому не мала права здійснювати її відчуження на користь ТОВ «Налбі» на підставі договорів від 30.01.2020р. та 31.01.2020р.

Так, статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

При цьому об`єктами архітектурної діяльності (об`єктами архітектури) є будинки і споруди житлово-цивільного, комунального, промислового та іншого призначення, їх комплекси, об`єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів (стаття 1 вказаного Закону).

Положеннями частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що Замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Згідно з ч.2 цієї статті 34 зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Такий перелік затверджено Постановою КМУ від 07.06.2017р. №406 та, як вбачається з його змісту, будівництво нового об`єкту нерухомого майна (як спірна будівля) не відноситься до такого виключення.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, який затверджено Постановою КМУ від 13.04.2011р. №461.

Так, згідно з п.3 цього Порядку №461 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Положеннями пункту 3-1 Порядку №461 визначено, що документи для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів подаються за вибором замовника до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю:

1) в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронним кабінетом, користувачами якої є замовник та відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю;

2) у паперовій формі або поштовим відправленням з описом вкладення через центри надання адміністративних послуг.

Як визначено п.11 Порядку №461, датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Експлуатація об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється (п.12 Порядку №461).

Зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього (п.13 Порядку №461).

Таким чином, одним з правовстановлюючих документів, на підставі яких може виникати та бути зареєстроване право власності на новостворене нерухоме майно згідно з п.14 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є така зареєстрована декларація або сертифікат.

В той же час, спірне рішення про державну реєстрацію права власності на спірну будівлю за ОСОБА_1 було прийнято приватним нотаріусом Харківського МНО Клопотовим С.Д. не на підставі таких документів.

Так, згідно з п.40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено Постановою КМУ від 25.12.2015р. №1127, Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, іншими законами України та цим Порядком.

Положеннями пункту 41 цього Порядку визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та перевіряє, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.

Так, присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова, врегульовано відповідним Порядком, який затверджений рішенням сесії Харківської міської ради від 06.07.2011р. №325/11, в редакції рішення ХМР від 19.12.2018р. №1366/18.

Так, згідно з п.1.5 цього Порядку адреса об`єкта нерухомого майна після проведення процедури присвоєння, зміни або анулювання підлягає реєстрації у Єдиному адресному реєстрі міста Харкова.

Відповідно до п.1.9 цього Порядку присвоєння, зміна та анулювання адрес житлових будинків, будівель, споруд, квартир, нежитлових приміщень здійснюється на підставі наказу Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради (далі - Департамент містобудування).

Наказ про присвоєння, зміну або анулювання адреси об`єкта нерухомості погоджується з керівником Департаменту територіального контролю Харківської міської ради та керівником відділу правового забезпечення Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (п.1.10).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів дотримання такої процедури щодо спірного об`єкту нерухомого майна.

Отже, у державного реєстратора – приватного нотаріуса Клопотова М.Д. були відсутні передбачені законодавством підстави для проведення ним 24.01.2020р. державної реєстрації права власності на спірну будівлю, яка є самочинним будівництвом, за ОСОБА_1 .

Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, на якій розташована спірна будівля.

В той же час Верховний Суд у своїй постанові від 10.05.2018р. у справі №910/15993/16 дійшов наступного висновку: якщо об`єкт нерухомості, за спірною адресою збудований на земельній ділянці, що не була належним чином відведена відповідачеві для цієї мети, а також без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, без введення в експлуатацію спірного об`єкту нерухомості, то в силу частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України право власності у відповідача або інших осіб не виникало. Відтак, таке неіснуюче право щодо об`єкта нерухомості не породжує й прав власника щодо розпорядження майном, зокрема, продажу третім особам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23.06.2020р. у справі №680/214/16-ц вказала на наступне. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331 ЦК України). Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанову від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33)).

Також, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 14.03.2018р. у справі №1326/4579/2021, відповідно до статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.За змістом зазначених норм матеріального права особа (фізична або юридична), яка набула право на майно від іншої особи, є власником новоствореного нерухомого майна як об`єкта цивільного обороту лише у разі, коли їй було передано прийняте до експлуатації в порядку, визначеному законодавством, новостворене нерухоме майно, а у разі необхідності його реєстрації також майно, яке зареєстроване за цією особою як нерухоме майно. В іншому випадку особа може передати іншій особі лише матеріали, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, вищевказані правочини – договори купівлі-продажу від 30.01.2020р. та від 31.01.2020р. між співвідповідачами – є недійсними.

Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В свою чергу, частиною 1 статті 203 ЦК України передбачен, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як зазначено у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам

інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших,

крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Таким чином, до спірних договорів від 30.01.2020р. та 31.01.2020р. застосовуються правові наслідки недійсності правочинів, які передбачені статтею 215 ЦК України.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Що стосується правових підстав та умов звернення прокурора з цим позовом до суду, то ним наведено підстави для здійснення представництва держави в суді, передбачені ст.23 Закону України «Про прокуратуру», а також дотримано порядок такого звернення, встановлений цією правовою нормою. Отже, прокурор обгрунтував наявність визначених законом підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, довівши, що компетентні органи, яких прокурор зазначив, як позивачів, не здійснюють своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.

Така правова позиція з питання наявності повноважень у прокурора для звернення до суду з позовом в інтересах держави міститься у постанові Великої Палати верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18.

Крім того, як зазначено у вищевказаній постанові ВП ВС від 23.06.2020р. у справі №680/214/16-ц, Велика Палата Верховного Суду вже висловлювалася з приводу того, що вимогу про визнання правочину недійсним може заявити особа, яка не є стороною відповідного правочину (див. постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц (пункт 58); від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (пункт 42); від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (пункт 49)).

Також в цій постанові ВП ВС міститься правова позиція, згідно з якою оскільки прокурор обґрунтував у позовній заяві необхідність захисту майнових інтересів держави в обраний ним спосіб, а договори купівлі-продажу та іпотеки, а також державна реєстрація відповідних прав порушували права власності та користування земельною ділянкою, на якій споруджений об`єкт самочинного будівництва, то є обґрунтованим висновок суду першої інстанції у частині задоволення наведених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10-13,17, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Білодіда Ігоря Миколайовича в інтересах Держави в особі Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради – задовольнити.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова Станіслава Давидовича про державну реєстрацію, індексний номер: №50799452, об`єкту нерухомого майна №2014795663101, а саме: нежитлової будівлі, літ. «А-1», загальною площею 51,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати договір купівлі-продажу частки нежитлової будівлі № 254 від 30.01.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю«Налбі», зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. на підставі рішення від 30.01.2020 року за №50902546, недійсним, з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно.

Визнати договір купівлі-продажу частки нежитлової будівлі № 278 від 31.01.2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю«Налбі», зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. на підставі рішення від 31.01.2020 року за №50924196, недійсним, з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно.

Стягнути з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю«Налбі» на користь прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108, реєстраційний рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету -2800) судовий збір по 3405,00 грн. з кожного.

Позивач: Слобідська окружна прокуратура міста Харкова Харківської області, м.Харків, вул.Тепловозна, 8, в інтересах Держави в особі Харківської міської ради, м.Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243; Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, м.Харків, м-н Конституції, 7.

Відповідачі: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Товариство з обмеженою відповідальністю«Налбі», код ЄДРПОУ 38385531, м.Харків, пр.Тракторобудівників, 92 Д.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович, м.Харків, пров.Короленка, 19.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08.09.2021 року.

Суддя І.С.Блага