Рішення № 99495143, 03.09.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17428/20

Провадження № 2/638/84/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретарів Межирицької В.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Задорожної О.Ю., Антонової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Фоліо» про стягнення моральної шкоди, -

встановив:

16 грудня 2020 року до Дзержинського районного суду м.Харкова звернулась ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Фоліо», в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 20 636,98 грн., грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки у грошовому еквіваленті, що складає 3817,44 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., а також витрати на юридичну консультацію та правову допомогу у розмірі 700,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що наказом №4-п від 02.02.2015 року позивач була зарахована на посаду менеджера зі збуту ТОВ «Видавництво Фоліо». 26.09.2018 року наказом №22-3р від 26.09.2018 року її посада була змінена на менеджера (управителя) зі збиту та наказом №379-зв від 10.09.2020 її було звільнено з 11.09.2020 року з посади за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України. Підставою звільнення було систематичне та безпідставне затримання заробітної плати та напруженість обстановки у колективі. На момент звільнення з посади менеджера (управителя) із збуту з ТОВ «Видавництво Фоліо» повний розрахунок з нею проведений так і не був. 25.09.2020 року нею отримано довідку, згідно якої сума заборгованості зі сплати заробітної плати з травня 2020 року по серпень 2020 року становить 18 382,31 грн. Також заробітна плата за 10 днів вересня становить 2 254,67 грн., що не зазначено у довідці. Окрім того, зазначає, що нею не була використана щорічна відпустка за 2020 рік та при звільненні їй не виплатили грошову компенсацію за всі невикористані дні відпустки у розмірі 3 817,44 грн. Також зазначає, що діями позивача їй завдано моральної шкоди, оскільки в результаті затримки та не виплати заробітної плати вона понесла моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання на протязі тривалого періоду, а саме з серпня 2019 року по вересень 2020 року, оскільки заробітну плату вона не отримувала у повному обсязі.

В подальшому в судовому засіданні 11.06.2021 року позивачем зменшено розмір позовних вимог у зв`язку з виплатою відповідачем заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого станом на 01.01.2021 року заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 відсутня, їй було нараховано заробітну плату за вересень 2020 року у сумі 3272,73 грн., компенсація за невикористану відпустку – 4481,10 грн., індексація в сумі 224,09 грн. Загальна сума, яка була сплачена позивачу становить 25 304,53 грн. Окремо були сплачені податки в сумі 13 045,22 грн. Вважає, що станом на дату відкриття провадження у справі відсутній предмет позову.

Ухвалою судді від 11.01.2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підтримали у повному обсязі з підстав, зазначених у заяві.

Уповноважений представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, посилаючись на недоведеність позивачем завдання їй моральної шкоди.

Суд, дослідивши доводи учасників справи, заслухавши вступне слово позивача та представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та в сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Разом із цим, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Видавництво Фоліо» у період з 02.02.2015 року по 11.09.2020 року.

Наказом №379-зв від 10.09.2020 року позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

Згідно положень статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Встановлено, що кінцевий розрахунок з позивачем товариством проведено лише 01.01.2021 року. Зазначена обставина не оспорюється сторонами у справі.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, закріплено в ст.23 ЦК України, а підстави для такого відшкодування передбачені ст.1167 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями (бездіяльністю). Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом встановлено, що внаслідок протиправних дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Фоліо» порушено трудові права позивача на оплату своєї праці, тому неотримання нею заробітної плати призводило до переживань з приводу відсутності коштів на проживання.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи встановлені судом обставини, виходячи із засад розумності та виваженості, з врахуванням тривалості часу моральних страждань, суд вважає, що моральна шкода підлягає частковому задоволенню з урахуванням обставин, що мають істотне значення для встановлення розміру такої, і на погляд суду, з врахуванням принципу справедливості, в конкретному випадку становить 2000 гривень, які підлягають стягненню з ТОВ «Видавництво Фоліо». Зазначений розмір на погляд суду є справедливою сатисфакцією позивачу спричинених відповідачем моральних страждань.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач зменшив розмір позовних вимог, судовий збір у розмірі 596,77 грн. підлягає поверненню з державного бюджету на користь позивача, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 244,03 грн..

Щодо судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно ч.1,2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пункт 1 частини 3 цієї ж статті зазначає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд зазначає, що позивачем за текстом позову заявлено про понесені нею судові витрати на правничу допомогу, тому позивач має право подати до суду відповідні докази у встановлені законом строки та порядку.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3-5, 11-13, 76- 82, 83, 89, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Фоліо» про стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Фоліо» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Фоліо» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 244,03 грн.

Зобов`язати Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Харкова (код ЄДРПОУ 37999654, що розташоване за адресою: 61166, м.Харків, вул.Бакуліна, буд. 18 Харківська область) повернути позивачу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) кошти в сумі 596 (п`ятсот дев`яносто шість) гривень 77 копійок, сплачені в якості судового збору за квитанцією №15 від 22.10.2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 08.09.2021 року.

Сторони:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво Фоліо» ЄДРПОУ 31236156, м.Харків, вул.Римарська буд.21-А.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк