Рішення № 99494421, 03.09.2021, Гощанський районний суд Рівненської області

Справа №557/847/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2021 року смт Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Тишкуна П.В.

за участю секретаря судових засідань Гуменюк Н.П.,

представника позивача адвоката Рудика В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Гоща в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Рівненській області, старшого лейтенанта поліції відділення поліції № 5 Рівненського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області Михальчука Віктора Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН № 4285652 від 31 травня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Гощанського районного суду з адміністративним позовом до ГУНП в Рівненській області, старшого лейтенанта поліції ВП № 5 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Михальчука В.І. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН № 4285652 від 31 травня 2021 року.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 31.05.2021 старшим лейтенантом поліції ВП №5 Рівненського РУП ГУНП у Рівненській області Михальчуком В.І. було винесено постанову серії ЕАН №4285652 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Згідно вказаної постанови, 31.05.2021 року о 10 год.30 хв. в смт. Гоща на трасі Київ-Чоп 300 км. водій ОСОБА_1 керував вантажним транспортним засобом MERSEDES-BENZ SPRINTER 519, державний номер НОМЕР_1 , не маючи при собі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 «г» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказані порушення є незаконною з тих підстав, що адміністративна відповідальність згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП наступає лише тоді, коли договору обов`язкового страхування наземних транспортних засобів не пред`явлено на вимогу поліцейського при складанні протоколів щодо порушень ПДР та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. Під час події 31.05.2021 о 10 год. 43 хв. у нього був при собі поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/1197268 від 20.02.2021, але оскільки порушень ПДР України він не допускав та не був учасником дорожньо-транспортної пригоди, вважає дії поліцейського щодо пред`явлення до нього вимоги перевірки наявності поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів незаконними і такими, що суперечать вимогам ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач посилаючись на те, що лише опис суті адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним, беззаперечним доказом вчинення правопорушення, а інші докази вчинення ним правопорушення відсутні, вважає постанову незаконною і просить її скасувати, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП закрити.

В судовому засіданні представник позивача Рудик В.Р. позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві і просив його задовольнити.

Представник відповідача ГУНП в Рівненській області в судове засідання не з`явивсябудучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду адміністративної справи, про причини неявки суд не повідомляв, про розгляд справи у своїй відсутності не клопотав, відзиву проти позову не подавав.

Відповідач поліцейський відділення №5 Рівненського РУП в Рівненській області старший лейтенант поліції Михальчук В.І. в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти позовних вимог заперечив, зазначаючи, що оспорювана постанова винесена з дотриманням норм завонодавства.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідно ст.33 КУпАП мають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі: опис обставин, установлених під час розгляду справи…(ч.1 ст.283 КУпАП).

Судом встановлено, що 31.05.2021 року старшим лейтенантом поліції ВП №5 Рівненського РУП ГУНП у Рівненській області Михальчуком В.І. було винесено постанову серії ЕАН №4285652 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

З описової частини постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4285652 від 31.05.2021, винесеної відповідачем ОСОБА_2 , вбачається, що позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що 31.05.2021 року о 10 год.30 хв. в смт. Гоща на трасі Київ-Чоп 300 км. водій ОСОБА_1 керував вантажним транспортним засобом MERSEDES-BENZ SPRINTER 519, державний номер НОМЕР_1 , не маючи при собі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 «г» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Згідно до п. 2.1 «ґ» «Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення);

Відповідальність за порушення п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. Однак, належних та допустимих доказів вчинення позивачем цього адміністративного правопорушення суду не надано.

Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, п.п.1,3 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Водночас, відповідно до п.21.2 ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 15.03.2019 в справі № 686/11314/17 та від 22.10.2019 в справі № 161/7068/16-а.

За приписами частини 1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, даний вид відповідальності може наставати до особи, водія транспортного засобу, під час його експлуатації за умови відсутності або не бажанні пред`явлення для перевірки, серед інших необхідних документів - поліса.

Так, Закон України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (пункт 1.8 статті першої цього Закону).

Відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.

При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Тобто, право для витребування полісу відповідним підрозділом Національної поліції у водія транспортного засобу виникає за наявності двох виключних випадків, передбачених Законом № 1961-IV, які не мали місце в даних правовідносинах

Необхідно зазначити, що судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження до відповідача, в якій роз`яснено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, проте, відповідачем беззаперечних та достовірних доказів на підтвердження викладених ним обставин до суду надано не було, і не повідомлено суд про причини їх не надання чи не можливості їх надання, жодних клопотань з боку відповідача відносно цього до суду заявлено не було.

Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин вина відповідача не може вважатись доведеною.

Відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1)

У відповідності до вимог закону відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій, не спростовано доводи позивача та не поданого жодного безспірного доказу, який би свідчив про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357\10134\17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів,

тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що при з`ясуванні обставин справи та винесенні постанови поліцейським всупереч вимог цієї статті не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення та не вказано, чи взагалі таке фіксування проводилось.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 72 - 76, 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Таким чином, обставини, що вказані посадовою особою в оскаржуваній постанові повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Разом з тим, у ході розгляду справи не знайшло своє підтвердження те, що ОСОБА_1 вчинив зазначене в оскаржуваній постанові адміністративне правопорушення. Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у підтвердження його вини суду не надано та у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності посилання на них відсутнє.

За наведеного суд вважає, що при винесенні зазначеної постанови посадовою особою не з`ясовано всіх обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 280 КУпАП, зокрема, чи було вчинено адміністративні правопорушення, чи винна дана особа в їх вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу.

Зі змісту ст. 7 КУпАП вбачається, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Зазначених вимог закону відповідачем, при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, не дотримано.

Покликання позивача на те, що при притягненні його до адміністративної відповідальності відповідачем допущені порушення вимог закону суд вважає доведеними.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, у зв`язку з задоволенням позову, судовий збір, що був сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень Головного управління національної поліції в Рівненській області в розмірі 454,00 гривень.

У позовній заяві позивач просив також стягнути з відповідчів витрати на провесійну правничу допомогу.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Рудиком Віталієм Романовичем укладено Угоду про надання правничої допомоги № 28\05-21 від 31.05.2021.

Згідно з пунктом 1.1, цього договору адвокат зобов`язується надати юридичну допомогу Замовникові (позивачу) у справі про оскарження постанови ЕАН № 4285652 від 31.05.2021, а Замовник – оплатити проведену роботу на умовах передоплати в розмірі, що визначається Додатком 1 до Угоди (п.1.7 Угоди).

Відповідно до п. 1 Додатку до Угоди про надання правничої допомоги № 28\05-21 від 31.05.2021, Замовник виплачує Виконавцю винагороду (гонорар) за послуги у розмірі 2500 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 28-05/21 від 31.05.2021 позивач оплатив гонорар адвоката в сумі 2500,00 грн. за надання правничої допомоги згідно з Угодою № 28\05-21 від 31.05.2021.

Отже, витрати позивача в розмірі 2500,00 грн. на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та повністю доводяться належними і допустимим доказами.

Обов`язок доведення неспівмірності таких витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на Департамент патрульної поліції України.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

Будь-яких заперечень чи клопотань про зменшення розміру судових витрат від відповідачів не надходило

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 244-246, 250, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4285652 від 31 травня 2021 року, винесену інспектором відділення поліції № 5 Рівненського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Михальчуком Віктором Івановичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Рівненській області (м. Рівне, вул. Хвильового, 2, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 40108761) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі, а саме 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 коп. судового збору та 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на дане рішення суду подається через Гощанський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено 03.09.2021.

Повне рішення суду складено 07.09.2021 року.

Суддя Тишкун П.В.