Вирок № 99493565, 09.09.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/6257/21

провадження № 1-кп/415/1414/21

ВИРОК

Іменем України

09.09.21 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Павлова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене 24 липня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021131240000645 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, не одруженого, який не є особою з інвалідністю, не працюючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

за участі сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора Погодіна В.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2021 року, у другій половині доби, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, знаходячись у спільному коридорі квартири АДРЕСА_3 , де він проживає у кімнаті № 307б, а потерпілий ОСОБА_2 - у кімнаті № 307а, скориставшись відсутністю за місцем проживання потерпілого, шляхом вільного доступу, таємно викрав пральну машинку марки «Midea» модель «MG52-MFA45-10502» вартістю 2866 гривень 67 копійок (згідно висновку експерта), яка належить ОСОБА_2 , чим заподіяв останньому майнової шкоди на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за обставин викладених в обвинувальному акті визнав повністю, зазначивши, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. На питання суду пояснив, що 22 липня 2021 року він, перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_3 , вживав алкогольні напої зі своїм знайомим ОСОБА_3 . В процесі вживання алкоголю ОСОБА_3 подзвонила його знайома та запитала чи можливо у нього купити пральну машинку, на що він повідомив ОСОБА_3 , що у нього є пральна машинка, яку він готовий продати. Пральну машинку він вирішив продати, яка стояла у загальному коридорі та яка належала його сусідові потерпілому ОСОБА_2 . Про те, що пральна машинку йому не належить він знайомому не казав. Пізніше вони з ОСОБА_3 завантажили пральну машинку в «Газель» та відвезли до знайомої ОСОБА_3 , яка проживає в районі стадіону «Шахтар» в місті Лисичанську. За продаж машинки він отримав 2000 гривень, з яких 200 гривень сплатив водію за надані послуги. Після вони з ОСОБА_3 , придбавши на отримані грошові кошти ще продуктів харчування та алкогольних напоїв, повернулись додому та продовжили вживати спиртні напої. Залишок грошових коштів він витратив на власні потреби. Викрадене майно було повернуто потерпілому співробітниками поліції. У скоєному щиро кається, виказавши готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене та усвідомивши свою провину, під час досудового розслідування просив вибачення перед потерпілим, зобов`язався надалі такого не вчиняти. Просив суд суворо його не наказувати.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 23 липня 2021 року прийшовши до себе в квартиру АДРЕСА_3 , він виявив пропажу пральної машини, яка стояла в загальному коридорі. На момент крадіжки пральна машинка була у справному стані. Про факт крадіжки він одразу повідомив у поліцію. Спитавши у сусідів він дізнався, що 22 липня 2021 року пральну машинку з будинку виніс та завантажив в автомобіль марки «Газель» обвинувачений ОСОБА_1 з якимсь хлопцем. Пізніше пральна машина була йому повернута працівниками поліції. Майнових претензій до обвинуваченого він не має, оскільки викрадене майно було йому повернуто. Та, крім того, тіткою обвинуваченого йому було сплачено 850 гривень в якості моральної шкоди. Покарання просив призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачений та потерпілий, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість обвинуваченого у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), повністю доведена, а його суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком;

- особу винного, який не працює, не є особою з інвалідністю, не судимий в силу ст. 89 КК України, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей чи осіб похилого віку не має, перебуває на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога з діагнозом F 10.3, у лікаря психіатра м. Лисичанська амбулаторну психіатричну допомогу не одержує, не є особою з інвалідністю;

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений у повному обсязі визнав свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення кримінального правопорушення не працював, єдиного джерела доходів не мав, та враховуючи наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі, яке передбачене санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки останній вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення, спрямоване проти власності, відповідно до ст. 41 Конституції України, право на яке є непорушним, і яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків. Підстав для призначення менш суворого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, суд не вбачає.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97, п. 61 від 03.10.2002) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Суд, на основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинені кримінальні правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, щирого каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчиненого кримінального правопорушення, дав критичну оцінку своїм протиправним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, беручи до уваги задовільну характеристику обвинуваченого за місцем його проживання та відсутність судимості, а також думку потерпілого ОСОБА_2 , який, не маючи матеріальних претензій до останнього у зв`язку з їх відшкодуванням, щодо призначення покарання посилався на розсуд суду, вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою зі звільненням від відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 :

- судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/113-21/8734-Д від 30 липня 2021 року, що згідно довідки № 19/113-21/8734-Д від 30 липня 2021 року складає 1372 грн. 96 коп. (а.с.27-38);

- судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/9030-ТВ від 05 серпня 2021 року, що згідно довідки №Д-19/113-21/9030-ТВ від 05 серпня 2021 року складає 858 грн. 10 коп. (а.с.64-68) підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речовий доказ:

-пральна машинка марки «Midea» моделі «MG52-MFA45-10502», яка згідно постанови старшого слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області від 28 липня 2021 року та розписки (а.с. 47,48), передана на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 - підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_2 .

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення:

- судової дактилоскопічної експертизи № № СЕ-19/113-21/8734-Д від 30 липня 2021 року у розмірі 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 96 коп.,

- судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/9030-ТВ від 05 серпня 2021 у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 10 коп. (отримувач - ГУК у Луганській області/МТГ м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37991110, банк - Казначейство України (ЕАП), рахунок UA468999980313070115000012491, код класифікації доходів бюджету - 24060300).

Речовий доказ:

-пральну машинку марки «Midea» моделі «MG52-MFA45-10502», яка згідно постанови старшого слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області від 28 липня 2021 року та розписки, передана на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 - повернути потерпілому ОСОБА_2 .

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова