Рішення № 99490899, 09.08.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8870/20

Провадження № 2/185/1173/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Врони А.О., за участю секретаря судового засідання Ольхової К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/8870/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

13грудня 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 14855,09 грн та судові витрати по справі. Позов мотивовано тим, що згідно договору № б/н від 04 березня 2015року відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 14 жовтня 2020 року заборгованість за кредитним договором склала – 14855,09 грн, з якої 9878,75 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 724,78 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 4251,56 грн — заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив суд в разі неявки відповідача в судове засідання, розглянути справу за відсутності представника банку, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомляласьналежним чином, представник відповідача просив розглянути справу без його участі, просив відмовити у задоволенні позову. Згідно відзиву на позов відповідач вказала, що відповідач не ознайомлювалась з умовами та правилами викладеними на сайті, тарифи та правила змінювались банком в односторонньому порядку. Просила застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.03.2015року відповідач звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, а саме грошових коштів, у зв`язку із чим підписала анкету-заяву № б/н, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

З вищевказаної анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифи складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

До кредитного договору банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитки «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Як вбачається із пункту 2.1.1.2.3. Умов надання банківських послуг клієнт надає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку у будь-який час змінювати (зменшувати, збільшувати чи анулювати) кредитний ліміт.

За змістом 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договору.

Згідно пункту 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг у разі невиконання зобов`язань за договором, позичальник зобов`язався на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту на овердрафту), оплати винагороди банку.

Як передбачено пунктом 2.1.1.12.7.2 Умов надання банківських послуг в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця (у випадку непогашення заборгованості у 30-денний строк з часу її виникнення для елітних карт) клієнт сплачує пеню за несвоєчасне погашення кредитного ліміту у льготний період рівній діючій базовій місячній процентній ставці від заборгованості на час списання.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом 14 жовтня 2020 року заборгованість за кредитним договором склала – 14855,09 грн, з якої 9878,75 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 724,78 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 4251,56 грн — заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ “ПриватБанк”)

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У Анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, та умови щодо оплати процентів, їх узгодженого розміру, порядку оплати.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, у тому числі, їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04.03.2015 року, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, та інші умови.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати неустойки (пені), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді справи.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (04 березня 2015 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13 грудня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Обґрунтовуючи позов, позивач послався й на Тарифи банку, однак наданий банком витяг про обслуговування кредитування кредитних карт «Універсальна» також не підписаний відповідачем.

При цьому згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані ПАТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, у цій справі відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків у розмірі за домовленістю сторін, відсотків згідно ст.625 ЦК України, а також сплату пені.

Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що належними доказами у справі обґрунтовується лише фактичне використання відповідачем кредитних коштів. З витягу по руху коштів по розрахунковому рахунку відповідача, вбачається, що відповідач використовував кредитні кошти.

При цьому, суд приходить до висновку, що сума заборгованості за простроченим кредитом включає в себе як суми заборгованості за тілом кредиту, так заборгованість за відсотками, пеню, які нараховані Банком виходячи з Умов та правил надання банківських послуг.

У відповідності до наданого позивачем розрахунку розмір заборгованості за тілом кредиту складає 9878,75 грн. При цьому банком визначено, що максимальний ліміт по кредиту, який був наданий позичальнику, 6000 грн. Видачу кредиту у більшому розмірі банком не доведено. Доказів збільшення Банком кредитного ліміту відповідачу до 9878,75 грн позивачем суду не надано, а анкета-заява не містить умови про фінансування за рахунок кредитних коштів (зарахування до тіла кредиту) заборгованості за процентами, пенею.

При оплаті Позичальником заборгованості за кредитом Банк враховував внесені кошти для оплати кредиту, в тому числі для оплати відсотків, пені, які не узгоджені сторонами.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за наданим кредитом суми грошових коштів, які відповідач перераховував Банку для погашення заборгованості за кредитом, Банк використовував для погашення нарахованої відсотків, пені, оплата яких між сторонами узгоджена не була, як вже було зазначено вище.

Як вбачається звитягу по руху коштів по розрахунковому рахунку відповідача, станом на 04.05.2018 року на картці відповідачки не було боргу, свої кошти дорівнювали 102,04 грн, станом на 27.11.2018 року борг дорівнював 3598,91 грн, проте з 27.11.2018 року відповідачкою було внесено для погашення кредиту 3699,52 грн, що перевищує суму боргу за кредитом.

Таким чином, звитягу по руху коштів по розрахунковому рахунку відповідачки судом встановлено, що у відповідачки відсутній борг за кредитом від 04.03.2015 року.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню через необґрунтованість.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 89,133,141,258-265,273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі.

Позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження якого зареєстровано за адресою: 01001, м. Київ, вул.Грушевського, будинок 1Д.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. О. Врона