Ухвала суду № 99490795, 08.09.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 621/100/15-к

№ 1-в/183/261/21

08 вересня 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гузоватого О.І.,

за участю секретаря судового засідання Тен І.О.,

прокурора Григор`єва С.В., в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил Григор`єва С.В. про заміну покарання відповідно до ч. 1 ст. 58 КК України та звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку,

в с т а н о в и в:

01.09.2021 року на адресу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил Григор`єва С.В. про заміну покарання відповідно до ч. 1 ст. 58 КК України та звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначає, що вироком Зміївського районного суду Харківської області від 22.01.2015 року засуджено ОСОБА_1 та призначено узгоджене сторонами покарання за ч. 1 ст. 405 КК України у виді одного року позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 58 КК України ОСОБА_1 замінено призначене покарання на службове обмеження строком на один рік, із відрахуванням у дохід держави десяти відсотків із суми його грошового забезпечення.

Судом було надіслано вирок суду від 22.01.2015 року по кримінальному провадженню №621/100/15-к 1-кп/621/76/15 на адресу військової частини Т0320 (місце дислокації Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Тургенєва, 18) до виконання, і згідно з листом командира військової частини Т0320 полковника Заремба Г.В., вирок виконано частково, а саме: відрахування в дохід держави на підставі виконавчого листа №1-кп/621/76/15 від 22.01.2015 року здійснено за період з 01.03.2015 року по 31.07.2015 року, тобто по час звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас Збройних сил України.

Після звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до Указу Президента України № 328/2015 від 12 червня 2015 року та направлення його на військовий облік до Дніпропетровського РВК м. Дніпро, військова частина Т0320 не мала змоги далі виконувати рішення суду, інформація про подальше виконання вироку суду після звільнення з військової служби ОСОБА_1 у військовій частині Т0320 відсутня.

Таким чином, прокурор посилаючись на положення ст. 47 КВК України, ст. ст. 58, 72, 80 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України просить у порядку виконання вироку Зміївського районного суду Харківської області від 22.01.2015 року замінити ОСОБА_1 покарання у виді 1 року службового обмеження, з якого останній відбув 5 місяців, на 2 місяці арешту, та звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити, мотивуючи обставинами, викладеними в ньому.

Засуджений ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду клопотання, що у відповідності до абз. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Суд, вислухавши позицію прокурора, дослідивши клопотання та його матеріали, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що вироком Зміївського районного суду Харківської області від 22.01.2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 405 КК України до одного року позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 58 КК України ОСОБА_1 замінено призначене покарання на службове обмеження строком на один рік із відрахуванням у дохід держави десяти відсотків із суми його грошового забезпечення.

Вирок набрав законної сили 24.02.2015 року.

Як убачається з листа командира військової частини Т0320 полковника Заремба Г.В. вищевказаний вирок виконано частково, а саме: відрахування в дохід держави на підставі виконавчого листа №1-кп/621/76/15 від 22.01.2015 року здійснено за період з 01.03.2015 року по 31.07.2015 року, тобто по час звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас Збройних сил України. Дані обставини підтверджуються відповідними платіжними дорученнями.

Після звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до Указу Президента України № 328/2015 від 12 червня 2015 року та направлення його на військовий облік до Дніпропетровського РВК м. Дніпро, військова частина Т0320 не мала змоги далі виконувати рішення суду, інформація про подальше виконання вироку суду після звільнення з військової служби ОСОБА_1 у військовій частині Т0320 відсутня.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.

Відповідно до ст. 1 КК України та ст. 2 КПК України завданням Кримінального кодексу України та кримінального провадження є захист особи, охорона її прав, свобод та законних інтересів.

Так, у порядку передбаченому розділом VІІІ КПК України, суд може вирішувати на стадії виконання вироків лише ті питання, які не стосуються суті вироку, і не тягнуть погіршення становища засудженого.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про заміну покарання, зокрема, відповідно до частини першої статті 58 КК України.

У відповідності до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Частина 3 ст. 535 КПК України передбачає, що у разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 КК України, на положення якої посилається в своєму клопотанні прокурор, покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

Судовим розглядом встановлено, що вирок Зміївського районного суду Харківської області від 22.01.2015 року не виконаний, оскільки ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини Т0320.

Відповідно до ст. 47 КВК України суд, який постановив вирок про службове обмеження для військовослужбовця, після набрання ним законної сили направляє копію вироку командиру військової частини, де проходить службу засуджений військовослужбовець. Після одержання копії вироку командир військової частини видає відповідний наказ, у якому зазначається розмір відрахувань в доход держави з грошового утримання засудженого військовослужбовця, строк, протягом якого він не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а також який строк не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання. Наказ оголошується по військовій частині і доводиться до відома засудженого військовослужбовця. Про прийняття вироку до виконання командир військової частини протягом трьох днів сповіщає суд, який постановив вирок. За три дні до закінчення встановленого вироком суду строку службового обмеження для військовослужбовця командир військової частини видає наказ про припинення його виконання із зазначенням дати припинення. Засуджені, які відбувають покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців і визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров`я до військової служби із зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, звільняються судом від покарання за поданням командира військової частини і висновком військово-лікарської комісії.

Таким чином, оскільки засуджений ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини Т0320 на підставі Указу Президента України № 328/2015 від 12 червня 2015 року, доказів ухилення від відбування покарання у виді службового обмеження матеріали справи не містять, а замінити засудженому невідбутої частини покарання у виді службового обмеження на арешт, тобто на більш суворий вид покарання, буде суперечити принципу остаточності судового рішення (res judicata), юридичної презумпції законності й обґрунтованості попереднього вироку, суд доходить висновку, що клопотання прокурора в частині заміни ОСОБА_1 невідбутої частини покарання у виді службового обмеження на арешт є необґрунтованим, і таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що станом на день розгляду даного клопотання засудженим ОСОБА_1 покарання у виді службового обмеження виконано не було, між тим, відповідно до ст. 12 КК України, засуджений ОСОБА_1 вчинив нетяжкий злочин та йому було призначено покарання менш суворе ніж обмеження волі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання.

Відповідно до правового висновку Верховного суду України у справі № 5-324 кс 15 (постанова від 24.12.2015 року), ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом, питання вирішення якого належить до компетенції суду, а отже цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми, тобто ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку може бути підтверджена лише обвинувальним вироком, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

Отже, ст. 80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.

Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Положення ст. 80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин, застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Відповідно до приписів ст. 152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.

Враховуючи вищенаведене та той факт, що на даний час закінчилися строки давності виконання обвинувального вироку Зміївського районного суду Харківської області від 22.01.2015 року, факт ухилення ОСОБА_1 від відбування покарання не встановлений, суд доходить висновку, що клопотання в цій частині обґрунтоване й підлягає задоволенню, оскільки наявні усі підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 58, 80 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил Григор`єва С.В. про заміну покарання відповідно до ч. 1 ст. 58 КК України та звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку - задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання призначеного вироком Зміївського районного суду Харківської області від 22 січня 2015 року у зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Повний текст ухвали складено і оголошено 09 вересня 2021 року о 12 годині 45 хвилин.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя О.І. Гузоватий