Рішення № 99489738, 27.08.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1043/21

Провадження № 2/210/941/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"27" серпня 2021 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Чайкіної О.В.,

за участі секретаря судового засідання: Перог Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Електромашпромсервіс», третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», про відшкодування збитку спричиненого джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Електромашпромсервіс» про відшкодування збитку спричиненого джерелом підвищеної небезпеки, в якому просив суд: стягнути з відповідача на його користь як відшкодування матеріального збитку суму 34007,60 грн., як відшкодування моральної шкоди суму 20000,00 грн., витрати на сплату судового збору в сумі 908,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Позивач має в особистому користуванні автомобіль «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить йому на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 08.08.2020 року.

28.10.2020 року, о 17 годині 35 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «КРАЗ 250», н/з НОМЕР_3 , який належить ПрАТ «Електромашпромсервіс», рухаючись біля буд. 76 по вул. Світлогірська в м. Кривому Розі, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, перед виїздом не перевірив технічний стан транспортного засобу, внаслідок чого у автомобіля відмовили гальма через що він допустив зіткнення з автомобілем «Деу Ланос», н/з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по ходу руху та по інерції здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», н/з НОМЕР_4 , що підтверджується постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 18.11.2020 року, якою водія ОСОБА_2 визнанно винним та притягнуто до адміністративної відповідальності.

В результаті ДТП Позивачу заподіяно матеріальні збитки всього на суму 71507,60 грн., яка складається з вартості матеріального збитку – 68007,60 грн. та послуг авто-товарознавчого дослідження його автомобіля – 3500,00 грн.

Зазначає, що страховою компанією Відповідача було сплачено страхове відшкодування лише у сумі 40000,00 грн.

В зв`язку з тим, що завдана матеріальна шкода більша ніж страхове відшкодування, Позивач вважає, що різницю між ними повинен відшкодувати Відповідач.

Крім того, Позивач вказує, що протиправними діями Відповідача, йому також завдано моральної шкоди, яка виразилась в переживаннях за стан здоров`я та ушкоджений автомобіль, знаходився в негативному емоційно-психічному стані, викликаному внутрішньою напруженістю, втратою сну та яку оцінює в 20000,00 грн.

Рух по справі

Ухвалою суду від 01 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У зв`язку з залучення до справи третьої особи ТДВ «Страхова група «Оберіг», неявкою відповідача, необхідністю витребування доказів розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 14 квітня 2021 року залучено ТДВ «Страхова група «Оберіг», ідентифікаційний код 39433769 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору..

Аргументи учасників справи

Під час розгляду справи сторони надали свої пояснення. Позивач позов підтримав, відповідач проти задоволення позову заперечує. Судом вислухані мотиви та аргументи сторін. Витребувано додаткові докази. У подальшому сторони в судове засідання не з`явились.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представником Відповідача Приватного акціонерного товариства «Електромашпромсервіс» - Петровою Т.А. було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що дійсно, 28.10.2020 року водій ПрАТ «Електромашпромсервіс» ОСОБА_2 скоїв зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу. Автомобіль «КРАЗ 250», на якому рухався ОСОБА_2 , застрахований ТДВ «Страхова група «Оберіг» на суму 50000,00 грн., розмір франшизи становить 2500,00 грн.

Представник відповідача не погоджується з твердженнями позивача щодо суми страхової виплати, вважає, що така сума повинна була скласти 47500,00 грн. Так само не погоджується з розміром матеріальних збитків у розмірі 68007,60 грн. та вважає її необґрунтованою та недоведеною з огляду на те, що звіт про оцінку збитків спричиненого транспортному засобу є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Також, представник відповідача не погоджується і з розміром моральної шкоди, яку позивач просить стягнути з відповідача та зазначає, що позивачем не було надано жодного доказу в обґрунтування своїх доводів з урахуванням характеру і обсягу душевних страждань, взагалі не вмотивована та не обґрунтовано висновок щодо розміру морального відшкодування, а тому розмір такої шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Тому, відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Третьою особою, ТДВ «Страхова група «Оберіг», на виконання ухвали суду надано копію заяви ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28.10.2020 року, о 17 годині 35 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «КРАЗ 250», н/з НОМЕР_3 , який належить ПрАТ «Електромашпромсервіс», рухаючись біля буд. 76 по вул. Світлогірська в м. Кривому Розі, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, перед виїздом не перевірив технічний стан транспортного засобу, внаслідок чого у автомобіля відмовили гальма через що він допустив зіткнення з автомобілем «Деу Ланос», н/з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по ходу руху та по інерції здійснив зіткнення з автомобілем «Skoda Fabia», н/з НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який також рухався по ходу руху та по інерції здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», н/з НОМЕР_4 . під керуванням водія ОСОБА_4 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3 (а,б), 31.1 ПДР України. Внаслідок даної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріального збитку.

Вказані обставини встановлені постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року, якою притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить340 грн. в дохід держави та стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. (а.с. 36, 37).

24 листопада 2020 року судовим експертом Чивчиш О.П. за участі позивача ОСОБА_1 та представника (механіка) ОСОБА_5 складено Протокол огляду транспортного засобу (а.с. 26-34).

Відповідно до квитанції №001540 від 24.11.2020 року позивачем ОСОБА_1 було оплачено послуги експерта Чивчиш О.П. з Автотоварознавчого дослідження в розмірі 3500,00 грн. (а.с. 35).

30 листопада 2020 року судовим експертом Чивчиш О.П. складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження №Д16/11/20 з якого слідує, що сума матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , в цінах на дату 28.10.2020 року складає 68007,60 грн. (а.с. 5-15).

Відповідно до Додатку №2 до висновку № Д16/11/20 від 30.11.2020 року складеного експертом автотоварознавцем Чивчиш О.П., ринкова вартість досліджуваного КТЗ становить 68007,60 грн. (а.с. 23-25).

Згідно з Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіль «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_6 належить ОСОБА_1 на праві власності (а.с. 39-40).

Автомобіль Відповідача застрахований ТДВ «Страхова група «Оберіг» на суму 50000,00 грн., що підтверджується Сертифікато до договору «Комплексний договір страхування» (а.с. 54).

Відповідно до копії Заяви про виплату страхового відшкодування, яка надана третьою особою ТДВ «Страхова група «Оберіг», ОСОБА_1 та страхова компанія узгодили суму страхового відшкодування в розмірі 40500,00 грн., заява підписана Позивачем особисто без зауважень (а.с. 96).

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Нормою ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо вимог до Приватного акціонерного товариства «Електромашпромсервіс» про відшкодування матеріальної шкоди.

Приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з вимогами ч. ч 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Пунктами 1.4, 1.7 ст. 1 цього Закону визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Приписами п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено те, що, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Приписами ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 Верховний Суд вказав на те, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом встановлено, що постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2020 року, що ухвалена у справі № 214/7626/20, водія, який керував автомобілем відповідача, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім того, вказаною постановою суду встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди, який сторонами у справі не оспорюються, а тому окремому встановленню та доказуванню не підлягає.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), підстав відступати від яких суд не вбачає.

Відповідно до вимог п. 8.2 розділу VIII Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, якщо вартість відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, то вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження.

Якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію ТЗ з місця ДТП.

Для повного відшкодування завданої шкоди і страховиком, і винним водієм судам необхідно встановити ринкову вартість автомобіля до ДТП та вартість деталей, вузлів та агрегатів фізично знищеного ТЗ після ДТП.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 1 серпня 2018 року у справі № 363/2222/16-ц.

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 337/5881/14-ц (провадження № 61-1586св18), від 15 березня 2018 року у справі № 564/2464/14-ц (провадження № 61-5059св18), від 4 квітня 2018 року у справі № 758/8578/15-ц (провадження № 61-8962св18), від 18 квітня 2018 року у справі № 361/3094/15-ц (провадження № 61-700св18), від 13 червня 2018 року у справі № 444/577/16-ц (провадження № 61-6285св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 343/2372/15-ц (провадження № 61-8947св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 466/7010/16 (провадження № 61-7447 св18), від 18 грудня 2018 року у справі № 524/561/16-ц (провадження № 61-21355св18), від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц (провадження № 61-31609св18).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних с у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з заяви про виплату страхового відшкодування, ОСОБА_1 виплачено 40500,00 грн. відшкодування.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №Д16/11/20 з якого слідує, що сума матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 , в цінах на дату 28.10.2020 року складає 68007,60 грн.

Враховуючи, що сума матеріального збитку становить 68007,60 грн., виплату страховиком страхового відшкодування на суму 40500,00 грн., позовні вимоги на суму 34007,60 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме різниця між цими сумами, а також витрати на проведення авто товарознавчого дослідження в розмірі 3500,00 грн., як такі, що частково підтвердженні матеріалами справи.

(68007,60 - 40500,00) + 3500,00 = 31 007,60 грн.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.

Позивач вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 20000,00 гривень мотивує тим, що після ДТП у цього з`явились негативні наслідки які виразились у переживаннях за стан здоров`я та ушкоджений автомобіль, знаходився в негативному емоційно-психічному стані, викликаному внутрішньою напруженістю, втратою сну.

В той же час, вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних чи душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті

Однак на думку суду зазначена Позивачем сума є завищеною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, не ґрунтується на засадах розумності та справедливості, а тому розмір її відшкодування слід визначити у розмірі 3000,00 гривень.

Визначаючи саме такий розмір компенсації позивачу моральної шкоди, суд виходив з характеру та обсягу душевних страждань, яких позивач зазнав та враховує, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди, якої б вистачило для морального задоволення, а не про покарання останнього за його неправомірні дії, що не відповідало б завданням та засадам цивільного судочинства, визначеним статтею 2 ЦПК України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги доведені належними, допустимими та достатніми доказами, через що підлягають частковому задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Електромашпромсервіс»на його користь матеріальну шкоду у розмірі 31007,60 грн. та моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до п.1 ч.2, ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки з відповідачів, на користь позивача підлягає стягненню загальна сума – 34007,60 грн., що становить 63% від суми заявлених вимог, розмір судового збору, який підлягає відшкодуванню становить 572,04 грн., таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 572,04 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Електромашпромсервіс, третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», про відшкодування збитку спричиненого джерелом підвищеної небезпеки задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електромашпромсервіс» на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування матеріальної шкоди 31007 (тридцять одну тисячу сім) гривень 60 (шістдесят) копійок, яка складається з: шкоди у розмірі 27577 (двадцять сім тисяч п`ятсот сімдесят сім) гривень 60 (шістдесят) копійок, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електромашпромсервіс» на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Електромашпромсервіс» на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 572 (п`ятсот сімдесят дві) гривні 04 (чотири) копійки.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 27 серпня 2021 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

-позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

-відповідач: Приватне акціонерне товариство «Електромашпромсервіс», код ЄДРПОУ 05476747, місцезнаходження: 50027, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, 71/2;

-третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»,код ЄДРПОУ 39433769, юридична адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14.

Суддя: О. В. Чайкіна