Рішення № 99489437, 06.09.2021, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1471/21

2/171/734/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" вересня 2021 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Семенової Н.М.

при секретарі Ровній Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Апостолове Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позиівача ОСОБА_2 до Апостолівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, встановлення факту що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

До Апостолівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Апостолівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, встановлення факту що має юридичне значення.

Позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_3 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до заповіту від 28.04.2009 року ОСОБА_3 все своє майно заповіла ОСОБА_1 .

Спадкове майно складається, в тому числі із будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який посвідчено свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 01.03.1990 року, яке зареєстроване в Нікопольському міському бюро технічної інвентаризації за № 9-49 від 07.03.1990 року.

Звернувшись до приватного нотаріуса Романченко Ю.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивачка отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до вказаної постанови від 24 травня 2021 року у видачі спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 було відмовлено. Зазначено що свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказане нерухоме майно, яке підтверджує право власності померлої на вищевказане спадкове майно є порваним. Крім того, за повідомленням нотаріуса (№235/01-16 від 24.05.2021 року), в архіві якого зберігається справа, в якій міститься перший примірник вищевказаного правовстановлюючого документа, видача його дубліката неможлива. При цьому, напис прізвища померлої у вищевказаному документі – « ОСОБА_4 », не співпадає з прізвищем померлої зазначеним в свідоцтві про її смерть – « ОСОБА_5 ».

Так, як правовстановлюючий документ спадкодавця пошкоджено, та видача дублікату правовстановлюючого документу є неможливою то таким чином в позасудовому порядку позивачка позбавлена можливості отримати спадщину.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, надали заяву про слухання справи у їх відсутності, вимоги підтримує і просить задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, надавши суду заяву з проханням розглядати справу без участі представника

Суд перевіривши матеріали справи, встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_6 , місце народження м. Єманжелінськ, Челябинської області, Росія, батьками записані: батько - ОСОБА_7 , мати – ОСОБА_8 (а.с. 13).

Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінила прізвища на « ОСОБА_10 » (а.с. 14).

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати заявниці – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце народження – село Боршевичі, Старосамбірського району Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . ОСОБА_1 є спадкоємицею майна померлої, серед якого є житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15)

Відповідно до заповіту від 28.04.2009 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , все своє майно заповідала ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженці м. Єманжелінськ, Челябинської області, Росія (а.с. 16)

03.12.2020 р. ОСОБА_11 та ОСОБА_1 звернулися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом ОСОБА_11 відмовилася від належної їй спадщини на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса за місцем відкриття спадщини для отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, однак нотаріус своєю постановою відмовив у видачі свідоцтва, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину не може бути вчинена у зв`язку з тим, що спадкоємицею ОСОБА_1 , не подано відомості та документи, необхідні для вчинення вказаної дії, а саме, документ, який підтверджує право власності померлої на вказане спадкове майно є порваним, стала відсутність документів про право власності на нерухоме майно, напис прізвища померлої у вищевказаному документі « ОСОБА_4 », не співпадає з прізвищем померлої зазначеним у свідоцтві про смерть « ОСОБА_5 », внаслідок чого виникла проблема, яку не змогла вирішити нотаріус.

Одним із способів набуття права власності є спадкування.

Статті 1216, 1217 ЦК України визначають, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.ч.1,3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він н заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно п.1 Глави 13 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом.

За приписами п.п. 4.14, 4.15, 4.16, п. 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Під час розгляду документів ОСОБА_1 , необхідних для вступу в спадщини за законом як спадкоємець першої черги, нотаріусом було встановлено, що у правовстановлюючих документах на спадщину різняться прізвища, що в свою чергу ставить під сумнів наявність родинних відносин між померлою матір`ю та заявником по справі.

Вказані розбіжності в написанні прізвищ та імені унеможливлюють встановлення факту родинних зав`язків між заявницею та її померлою матір`ю, що в свою чергу унеможливлює заявниці належним чином оформити свої спадкові права.

Так, у прізвищі « ОСОБА_5 » виникли наступні розбіжності: у свідоцтві народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 - запис мати – « ОСОБА_12 »; у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 - запис « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце народження село Боршевичі, Старосамбірського району Львівської області»; у паспорті - запис ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце народження село Боршевичі, Старосамбірського району Львівської області; у заповіті – « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце народження село Боршевичі, Старосамбірського району Львівської області»

Відповідно до довідки № 2927/21 від 24.05.2021 року виданої КП «Апостолівське бюро технічної інвентаризації», власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_8 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01.03.1990 р., посвідченого державни нотаріусом Апостолівської державної нотаріальної контори Штефан В.В. за № 459.

З урахуванням зазначеного прізвища « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_4 » попри розбіжності в документах, зазначених осіб є ідентичними.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року "Про встановлення фактів, що мають юридичне значення" відповідно до п. 1 ст. 273 ЦПК суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Так, заявниця звернулася із заявою до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, з метою отримання свідоцтва про право на спадщину. Встановлення даного факту не пов`язується з іншим вирішенням спору про право.

Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення відповідно до п.6 ст.273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі свідоцтва про право на спадщину № 459 від 01.03.1990 року, яке посвідчене державним нотаріусом Апостолівської державної нотаріальної контори Штефан В.В. за № 459, належав житловий будинок з відповідними господарчими будівлями та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_1 . У зв`язку з відсутністю належного документу, що посвідчує право на спадщину на вищевказаний будинок позивач позбавлений можливості оформити спадкові права на вищезазначений житловий будинок у встановленому законом порядку, тому суд приходить до висновку про задоволення позову та визнання за позивачем права власності на житловий будинок з відповідними господарчими будівлями та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.4, 12, 13, 19, 259, 263, 264, 273, 293, 315 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача, адвоката Лантуха Олега Олександровича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , до Апостолівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, встановлення факт, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт належності свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданого на ім`я ОСОБА_8 від 01.03.1990 року, посвідченого державним нотаріусом Апостолівської державної нотаріальної контори Штефан В.В. за № 459, спадкова справа № 53/90, – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , право власності на житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:Н. М. Семенова