Рішення № 99489384, 09.09.2021, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/395/21

Провадження № 2/169/349/21

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Тітівалова Р.К.,

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

4 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, зокрема, на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 20 липня 2005 року, відповідно до якого все своє майно заповіла їй. Вказуючи, що вона у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , однак нотаріус їй відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок на ім`я спадкодавця, просила визнати за нею право власності на спадковий житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .

У судове засідання позивач не з`явилася, хоча належним чином про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена (а. с. 61), 26 липня 2021 року подала до суду письмову заяву, в якій вказала, що позов підтримує з викладених у ньому підстав та просить розглядати справу без її участі (а. с. 32).

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений (а. с. 60), 9 вересня 2021 року подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, у якій вказав, що позов визнає в повному обсязі (а. с. 62).

Враховуючи, що в судове засідання всі учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 1216 Цивільного кодексуУкраїни спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1218 Цивільного кодексуУкраїни до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11) і після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого майна, увійшов житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Належність вищевказаного будинку спадкодавцеві ОСОБА_3 підтверджується витягом з погосподарської книги №1 за 2020 рік Туличівської сільської ради Турійського району Волинської області (а. с. 21).

Право власності у встановленому законом порядку на зазначене нерухоме майно не зареєстровано (а. с. 22).

До складу спадкового домоволодіння входять житловий будинок «А-1», загальною площею 43.4 кв. м, житловою площею 18 кв. м, сарай «Б-1», сарай «В-1» (а. с. 17-19).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексуУкраїни).

Відповідно до положень статті 1261 Цивільного кодексуУкраїни у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 Цивільного кодексуУкраїни).

Частиною третьою статті 1268 Цивільного кодексуУраїни передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За змістом частини першої статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Встановлено, що за життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 20 липня 2005 року Туличівською сільською радою Турійського району Волинської області, згідно з яким усе своє майно заповіла дочці ОСОБА_1 (а. с. 13).

Позивач ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження та про укладення шлюбу (а. с. 14).

Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 1 грудня 2020 року у справі №169/901/20 позивачу визначено додатковий строк три місяці з дня набрання цим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а. с. 36 на звороті - 38)

27 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 (а. с. 34 на звороті).

Спадкоємці, які мають право на обов`язкову частку в спадщині, відсутні.

З огляду на вказане, позивач ОСОБА_1 , як дочка спадкодавця, є єдиною спадкоємницею за заповітом, яка в контексті положень статей 1269, 1270, 1272 ЦК України у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 .

Постановою приватного нотаріуса від 27 лютого 2021 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищевказане спадкове нерухоме майно, які підтверджують його державну реєстрацію права власності та належність спадкодавцю ОСОБА_3 (а. с. 16).

Наведені обставини справи об`єктивно підтверджуються дослідженими судом матеріалами спадкової справи № 29/2021 до майна померлої ОСОБА_3 (а. с. 34-56), з яких також видно, що інші спадкоємці, зокрема, відповідач, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не зверталися, свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належні спадкодавцю земельні ділянки видано позивачу.

За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, відповідно до зазначених норм матеріального права, виходячи із характеру спірних правовідносин, а також враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, то суд дійшов висновку про наявність у позивача права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 та правових підстав для визнання за нею права власності на спадкове нерухоме майно.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини першої статті 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Виходячи з вищенаведених положень процесуального закону та враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то судові витрати слід розподілити таким чином: повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, - 454 гривні; стягнути з відповідача в користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, - 454 гривні.

На підставі викладеного, статей 1216, 1217, 1261, 1266, 1268, 1269, 1270, 1272, 1275 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 141, 142, 206, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок «А-1», загальною площею 43.4 кв. м, житловою площею 18 кв. м, з господарськими будівлями і спорудами: сарай «Б-1», сарай «В-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Турійському районі Волинської області повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні, сплачений відповідно до квитанції ТВБВ 10002/0131 Волинського ОУ АТ Ощадбанк №19 від 3 червня 2021 року на рахунок UA118999980313191206000003492, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009371, код банку отримувача (МФО) 899998, отримувач коштів ГУК у Волинській області /смт Турійськ/22030101.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Повне рішення складено 9 вересня 2021 року.

Головуючий