Рішення № 99489142, 08.09.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/600/21

Провадження № 2/156/353/21

Рядок статзвіту № 38

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Федечко М. О.,

за участю: секретаря судового засідання Салатюк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іваничі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № б/н від 18 травня 2011 року, укладеним між банком та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що становить 17006,72 грн. та являє собою заборгованість за тілом кредиту. Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 є спадкоємицею боржника, яка з заявою до нотаріальної контори про відмову чи прийняття спадщини не зверталась, однак вона постійно проживала разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, а отже зобов`язана задовольнити вимоги кредитора. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати .

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 09 серпня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання, також зобов`язано Іваничівську державну нотаріальну контору надати Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру щодо ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце проживання – с. Морозовичі Іваничівського району (Володимир-Волинського району) Волинської області, а у разі наявності надати копію спадкової справи та Поромівську сільську раду надати довідку про склад сім`ї та про реєстрацію осіб у будинковолодінні де проживав ОСОБА_2 станом на дату його смерті.

В судове засідання представник позивача не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак разом з позовною заявою подав письмове клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, однак від неї надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнає, в задоволенні позову просить відмовити повністю. Також у вказаній заяві зазначила, що є онкохворою у зв`язку з чим встановлено 2 групу інвалідності, майно все згоріло, і вона разом із дочкою та онуками винаймає житло у м. Нововолинську. Про те, що її чоловік ОСОБА_2 мав заборгованість по кредитному договору їй відомо не було. До вказаної заяви відповідачем додано копію виписки № 3/14 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого; копію акту про пожежу від 22 грудня 2018 року; копію довідки виконавчого комітету Морозовичівської сільської ради від 26.12.2018 року № 573; копію довідки Іваничівського районного сектору Управління ДСНС у Волингській області від 26 грудня 2018 року № 185; копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 082501.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві обґрунтування позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 18 травня 2011 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку і отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з терміном дії до 04/15 року . (а.с. 51). У заяві зазначено, що ОСОБА_2 згідний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, які розміщені на офіційному сайті Приватбанку.

До матеріалів позовної заяви позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_2 одержав та використав за цільовим призначенням кредитні кошти, шляхом зняття готівки з банкоматів та проведення безготівкових розрахунків за допомогою кредитної картки в точках продажу, про що свідчить виписка по особовому ОСОБА_3 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23 травня 2018 року, актовий запис № 4, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як передбачено ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статтях 608, 1218, 1219 ЦК України визначено, що у зв`язку із смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, що нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як в результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті, тобто, відбувається передбачена законом заміна боржників у зобов`язанні.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором б/н від 18 травня 2011 року станом на день смерті позичальника 19 травня 2018 року становить 17006,72 грн., що складається з заборгованості за тілом кредита.

20 листопада 2020 року АТ КБ «Приватбанк» направив на адресу Іваничівської державної нотаріальної контори претензію кредитора.

З листа Іваничівської державної нотаріальної контори від 18 грудня 2020 року вих. № 609/01-16 слідує, що спадкова справа на ім`я ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 18 грудня 2020 року не заведена, спадкоємці померлого не звертались. Представнику АТ КБ "ПриватБанк" роз`яснено, що спадкова справа може бути заведена за наявності квитанцій із вказаним призначенням платежу. (а.с.59). Однак представником позивача до матеріалів справи не додано доказів, які б свідчили, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 була заведена на підставі претензії АТ КБ "ПриватБанк".

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 65970406 від 11 серпня 2021 року, яка надійшла на адресу суду, спадкова справа на ім`я ОСОБА_2 в Іваничівській державній нотаріальній конторі не заводилась.

31 травня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_1 лист-претензію про добровільне погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 1282 ЦК України.

Статтями 1216, 1218 ЦК України, передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положення частини 1 статті 1268 ЦК України, вказують на те, що спадкування є правом, а не обов`язком спадкоємця. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно із статтею 1281 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги(стаття 1281 ЦК України).

Згідно із статтею 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 року справі № 306/2000/16-ц, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а позивач своїми правами щодо предмета спору, в тому числі щодо надання та (або) витребування доказів не скористався.

В оцінці поведінки та способу ведення справ банком враховується те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними у цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги кредитора до спадкоємця про стягнення заборгованості за кредитним договором, АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язано було довести ті обставини, на які воно посилалося як на підставу свої вимог, тобто подати суду докази наявності у спадкодавця майна та його вартості, кола спадкоємців, які прийняли спадщину, а у випадку неможливості надати такі докази - заявити клопотання про їх витребування, однак з дотриманням правил та процедур, встановлених ЦПК України.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №306/486/17 (провадження №61-34520св18).

У даній справі позивач не надав суду доказів на підтвердження наявності, обсягу та вартості спадкового майна, а також того, що відповідач є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_2 .

Судом також враховується, що позивачем не було заявлено клопотання про отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Крім того, відомості з реєстру нерухомого майна можливо отримати здійснивши оплатний запит на офіційному сайті державного реєстру, чого не було зроблено АТ КБ «Приватбанк».

В свою чергу недоведеність позивачем факту наявності та об`єму спадкового майна після смерті ОСОБА_2 у межах вартості якого спадкоємець останнього несе відповідальність перед кредитором є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Статтею 16 ЦК україни встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб зихисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій позивач, в силу ст. 12 ЦПК україни, зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).

В обгрунтування своїх позовних вимог безпосередньо до відповідача, АТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що відповідач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не подала у шестимісячний строк заяв про відмову від спадщини.

Відповідно до частини третьої ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша ст.1270 ЦК України).

Однак суд вважає за доцільне зазначити, що доводи позивача про те, що відповідач є спадкоємцем позичальника грунтується лише на констатації факту наявності у паспортах громадянина України відомостей про реєстрацію їх місця проживання за тією ж адресою, за якою до смерті проживав позичальник.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 успадкувала будь-яке майно позичальника, вартість такого майна, як того вимагає положення статті 1282 ЦК України та що протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, подала заяву про прийняття або про відмову від прийняття спадщини.

За клопотанням представника позивача про витребування доказів, яке було подане разом із позовною заявою, ухвалою Іваничівського районного суду від 09 серпня 2021 року зобов`язано Іваничівську державну нотаріальну контору надати Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру щодо ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі навності копію спадкової справи та Поромівську сільську раду надати довідку про склад сім`ї та про реєстрацію осіб у будинковолодінні де проживав ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Поромівської сільської ради від 28 серпня 2021 року № 100/01.14 разом з ОСОБА_2 на день його смерті були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (але не проживає); ОСОБА_6 (але не проживає); ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 (але не проживає); ОСОБА_11 (але не проживає).

Із вище вказаної довідки встановлено, що разом із спадкодавцем за однією адресою були зареєстровані інші особи, окрім відповідача. Однак представник банку пред`явив вимоги до відповідача ОСОБА_1 , при цьому не встановивши кола спадкоємців, ступінь їх споріднення, як цього вимагає законодавство.

Представником позивача не доведено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті спадкодавця , у виді спадкового майна та його вартість, адже задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Той факт, що відповідач була зареєстрована за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України про прийняття спадщини.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України, передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суду не надано доказів, які б підтверджували зміст заявлених позовних вимог, а вказані у позовній заяві обгрунтування ґрунтуються на припущеннях, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Після витребування судом за клопотанням сторони позивача документів, представник позивача не скористався своїм правом на уточнення змісту позовних вимог.

Крім того, згідно долученої відповідачем до матеріалів справи копії довідки виконавчого комітету Морозовичівської сільської ради, 21 грудня 2018 року о 21 год. загорівся і згорів повністю житловий будинок, який знаходився в АДРЕСА_1 , власник будинку – ОСОБА_1 (інвалід ІІ групи). Факт пожежі також стверджується довідкою Іваничівського районного сектору Управління ДСНС у Волинській області від 26 грудня 2018 року.

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для його вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд прийшов до висновку про відсутність підстав, для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н укладеним 18 травня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, то понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн. йому не компенсовуються.

На підставі ст.ст. 526, 608, 626, 628, 629, 1048, 1054, 1216, 1219, 1220, 1268, 1270, 1281, 1282 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-77, 79-81, 89, 141, 174, 247,263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро), код ЄДРПОУ 14360570 до ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в порядку спадкування - відмовити.

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.О. Федечко