Рішення № 99489138, 06.09.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/287/21

Провадження № 2/156/263/21

Рядок статзвіту № 9

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 вересня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Федечко М. О.,

за участю: секретаря судового засідання Салатюк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іваничі за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 156/287/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Поромівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Поромівської сільської ради; визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом; скасування реєстрації права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину; скасування реєстрації права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями; визнання права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Іваничівська державна нотаріальна контора та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Поромівської сільської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Іваничівська державна нотаріальна контора про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Поромівської с/ради; визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом; скасування реєстрації права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину; скасування реєстрації права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями; визнання права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями-,-

в с т а н о в и в :

Позивачі звернулися до суду із вище зазначеними позовними вимогами, які виникли із спільних правовідносин, в тому числі про визнання права власності на частки в житловому будинку, які належать їм як членам колгоспного двору.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що станом на 15 квітня 1991 року будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 відносилось до категорії суспільної групи - колгоспний двір. На квітень 1991 року у будинку проживали та були зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та позивачі у справі. Вважають, що кожному із них належить по 1/5 частині будинковолодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Спадщину після її смерті прийняв ОСОБА_5 . ОСОБА_1 відмовилась від обов`язкової частки після смерті ОСОБА_4 про що подала письмову заяву до нотаріуса. Однак від частки, яка належить ОСОБА_1 , як члену колгоспного двору вона не відмовлялася і відповідної заяви не писала.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 . При житті він склав заповіт на ім`я сина ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після смерті батька та сам займався оформленням документів по спадкуванню після його смерті.

Починаючи з серпня 2020 року відповідач ОСОБА_2 , почав не допускати позивача ОСОБА_1 до будинку і вона перейшла проживати до своєї дочки ОСОБА_3 , аргументуючи тим, що він є єдиним власником будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Про те, що відповідач оформив на своє ім`я весь будинок їм відомо не було. Право власності за відповідачем ОСОБА_2 зареєстроване ІНФОРМАЦІЯ_3 , а його батько помер ще у 2011 році.

Із копій КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації « встановлено, що 03 березня 2005 року Поромівською сільською радою ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок на підставі рішення виконавчого комітету Поромівської сільської ради від 18 лютого 2005 року № 5. 22 березня 2005 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на вище вказане господарство. При цьому не враховано статус господарства, яке було колгоспним двором.

Приймаючи рішення про передачу у власність ОСОБА_4 всього будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та видаючи свідоцтво про право власності на житловий будинок, виконавчим комітетом Поромівської сільської ради порушено їх права, як власників 1/5 частин житлового будинку, яким належать вказані частки, як членам колгоспного двору. У зв`язку з чим, вважають незаконним та таким, що підлягає скасуванню рішення виконавчого комітету Поромівської сільської ради від 18 лютого 2005 року № 5 в частині передачі у власність ОСОБА_4 житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за вище вказаною адресою.

Також вважають, що свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями видане на ім`я ОСОБА_4 , свідоцтва про право на спадщину в частині по 1/5 частині житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 після спадкодавців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є недійсними та такими, що порушують їх права, як власників 1/5 частин будинковолодіння.

Враховуючи, що вище вказані свідоцтва є недійсними, то просять також скасувати реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в частині по 1/5 частині нерухомого майна та визнати за ними право власності по 1/5 частині будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить їм як членам колгоспного двору.

На підставі викладеного звернулися до суду із вказаним позовом.

16 квітня 2021 року відкрите провадження у справі за первісним позовом, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

15 липня 2021 року ухвалою суду прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Поромівської сільської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору Іваничівська державна нотаріальна контора про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Поромівської с/ради; визнання частково незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями; визнання частково незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом; скасування реєстрації права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями; визнання частково незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину; скасування реєстрації права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями; визнання права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями до спільного розгляду із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Поромівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Поромівської с/ради; визнання частково незаконним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями; визнання частково незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом;скасування реєстрації права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями; визнання частково незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину; скасування реєстрації права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями; визнання права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Іваничівська державна нотаріальна контора.

29 липня 2021 року закрите підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

06 вересня 2021 року, до початку розгляду справи по суті, позивачами уточнено позовні вимоги, надійшли відповідні заяви в яких просять визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Поромівської сільської ради № 5 від 18.02.2005 року в частині передачі у власність ОСОБА_4 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 від 03 березня 2005 року на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , що видане на підставі рішення виконавчого комітету Поромівської сільської ради № 5 від 18.02.2005 року на ім`я ОСОБА_4 ; кожна з них також просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом 1128, 20.05.2010 року, видане Іваничівською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_5 у частині 1/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 ; скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний № 10240563, проведену 05.07.2010 року; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину 1621, 27.09.2018 року, видане Іваничівською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2 в частині 1/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 ; скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний № 10240563, проведену 27.09.2018 року; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право приватної власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний № 10240563.

В судове засідання позивач за первісним позовом, а також відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не з`явилася, від її представника ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, уточнені позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, просить розгляд справи проводити у її відсутність уточнені позовні вимоги підтримує повінстю, вимоги за первісним позово визнає повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява про визнання уточнених позовних вимог як за перісним так і за зустрічним позовами, розгляд справи просить проводити у його відсутність. Також від нього на адресу суду надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат і витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами у якому вказав, що на даний час офіційно не працевлаштований та є інвалідом 2 групи, відповідно до ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Він визнав позов ще до початку розгляду справи, а тому просить врахувати вимоги ст. 142 ЦПК України, щоб компенсувати позивачам 50 % сплачених ними судових витрат зі судового збору. Просить відмовити позивачам у стягненні судових витрат із нього.

Представник відповідача Поромівської сільської ради в судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника за наявними в справі матеріалами.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Іваничівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що узгоджується з вимогами ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулися позивачі, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1-ч.3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно копії погосподарської книги за 1991-1995 роки, житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 мав статус колгоспного двору і його членами станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . (а.с.21). Вказане також підтверджується довідкою виконавчого комітету Поромівської сільської ради від 08 липня 2020 року № 594. (а.с.24).

При цьому, записи в погосподарських книгах визнавалися на той час актами органів влади (публічними актами), що підтверджують право приватної власності. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 28.02.2018 року у справі № 555/429/16-ц.

Колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Його створення і діяльність врегульовувалось положеннями 120-127 ЦК Української РСР 1963 року. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.11.2018 року у справі № 308/3775/14-ц.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а частина друга статті 123 цього Кодексу визначала, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Закон Української РСР «Про власність», який набув чинності 15 квітня 1991 року, не містив поняття «колгоспний двір» і закріпив загальні положення щодо права власності на майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї.

Так, відповідно до статті 17 цього Закону майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

06 січня 1994 року набрав чинності Закон України від 16 грудня 1993 року № 3718-XII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключено з ЦК Української РСР статті 120-127, які врегульовували створення та діяльність колгоспного двору, і статтю 563 щодо спадкування майна колгоспного двору.

При вирішенні спорів щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, судам належить застосовувати норми, що регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір таких часток визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

При вирішенні питання щодо спадкування майна колишнього колгоспного двору судами належить виходити з того, що Закон Української РСР «Про власність» не містив положень, які виключали майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, зі складу спадщини.

У пункті 4 Постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII від 26 березня 1991 року «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» вказано, що правила, які містяться в Законі Української РСР «Про власність» і були передбачені Законом СРСР «Про власність в СРСР», застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР «Про власність в СРСР», тобто з 1 липня 1990 року.

Таким чином, з 1 липня 1990 року при спадкуванні частки майна колишнього колгоспного двору застосовувалися загальні правила щодо спадкування.

До майна колгоспного двору застосовується діюче на той час законодавство і право власності на майно, яке належало колгоспному двору та збереглось після припинення його існування, мають члени колгоспного двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на частку в цьому майні, відповідно до ст. ст. 112,123,126 ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітні та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Таким чином, кожному із членів господарства належало по 1/5 частині будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 . До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.01.2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

Суду не надано доказів, які б свідчили, що позивачі втратили право власності на частку в майні, що належало колгоспному двору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 а.с. 25 зворот).

Згідно копії спадкової справи № 101/2010 до майна померлої ОСОБА_4 , при житті, 03 березня 1997 року, остання склала заповіт за яким, все належне їй майно заповіла ОСОБА_5 . Згідно заяви ОСОБА_5 , яка подана в Іваничівську державну нотаріальну контору 19 травня 2010 року № 219, на день смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове мйно, яке складається з земельної ділянки, що знаходиться на території Поромівської сільської ради; житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; грошових заощаджень; права на майновий пай. Спадщину після смерті ОСОБА_4 він прийняв шляхом спільного проживання із спадкодавцем за однією адресою. Позивач ОСОБА_1 відмовилась від обов`язкової частки у спадщині про що подала письмову заяву. ОСОБА_5 державним нотаріусом Іваничівської державної нотаріальної контори Кононенко Л.С. видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1128, спадщина на яке видано свідоцтво складається з житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , належного померлій на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Поромівською сільською радою 03 березня 2005 року згідно рішення цієї ж сільської ради № 5 від 18 лютого 2005 року зареєстрованого у комунальному підприємстві «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 22 березня 2005 року за реєстраційним номером 10240563. (а.с.80-87)

Згідно архівного витягу з рішення виконавчого комітету Поромівської сільської ради Іваничівського району Волинської області від 18 лютого 2005 року № 8 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна», вирішено оформити право власності на житлові будинки в тому числі АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 .

Із досліджених в судовому засіданні доказів, судом встановлено, що первинною підставою для реєстрації права власності на житловий будинок на єдиного власника ОСОБА_4 є рішення виконавчого комітету Поромівської сільської ради № 5 від 18 лютого 2005 року.

При винесені вказаного рішення, органом місцевого самоврядування не встановлено статус житлового будинку, а також не взято до уваги, що будинковолодіння, яке знаходиться за вище вказаною адресою належить всім членам колгоспного двору і вказане право не втрачене ними по даний час. На підставі вкзаного рішення відбулась подальша реєстрація права власності на померлу ОСОБА_4 , як єдиного власника житлового будинку та згодом в поряку спадкування визнано право власності на будинковолодіння за єдиними власниками ОСОБА_5 та в подальшому ОСОБА_2 .

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 , без врахування часток інших членів колгоспного двору, помилково видано свідоцтво про право власності від 03 березня 2005 року на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Поромівської сільської ради від 18 лютого 2005 року № 5. (а.с. 40). На підставі вказаного рішення видано свідоцтво про право власності та надано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.41).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі свідоцтва про право на спадщину серії та номер 1128 виданий 20 травня 2010 року за заповітом Іваничівською держнотконторою, ОСОБА_5 був власником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 . (а.с.42 зворот).

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи, що після прийняття Закону України «Про власність» позивачі не втратили права власності на частку в майні, що належало кологоспному двору, то слід визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Поромівської сільської ради від 18 лютого 2005 року № 5 в частині передачі у власність ОСОБА_4 житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Також підлягає визнанню недійсним свідоцтво про право власності від 03 березня 2005 року, оскільки при його видачі були порушені права позивачів, які набули право на частину майна у встановленому законом порядку та такі вимоги є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування спірного рішення виконавчого комітету Поромівської сільської ради №5 від 18.02.2005 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 а.с.25).

Згідно копії спадкової справи № 258/2018 до майна померлого, при житті 19 серпня 2011 року, ОСОБА_5 склав заповіт, за яким все належне йому майно заповів своєму синові ОСОБА_2 , відповідачу у справі. Згідно заяви ОСОБА_2 від 27 вересня 2018 року, яка подана у Іваничівську державну нотаріальну контору, на день смерті батька залишилось спадкове майно, що особисто належало померлому, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 27 вересня 2018 року подала до Іваничівської державної нотаріальної контори заяву про відмову від одержання обов`язкової частки у спадщині та належної їй частки спадкового майна, як за законом так і за заповітом, яке залишилось після смерті чоловіка ОСОБА_5 .

Відповідачу ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом 27 вересня 2018 року за № 1621, згідно якого спадщина на яку, видано це свідоцтво складається з житлового будинку АДРЕСА_1 належного померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок виданого Іваничівською ДНК 20 травня 2010 року за реєстровим № 1128 зареєстрованого у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 05 липня 2010 року за реєстраційним № 10240563 номер запису 11 в книзі 1. (а.с.72).

На підставі вказаного свідоцтва за відповідачем ОСОБА_2 зареєстроване право власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 . (а.с. 42).

Відповідно до ст.ст.1216,1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст.ст.1222,1223 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 ЦК України). У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третястатті 46 ЦК України).

Статтями 1268,1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Згідно з роз`яснень, викладених у п. 27Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

Також вказане зазначено у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) викладено правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Таким чином, як встановлено судом, внаслідок видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є порушеними права позивачів в частині неможливості розпорядження належною їм часткою в належному їм майні, оскільки не було враховано, що частина житлового будинку належить їм як членам колгоспного двору, а тому видані на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину підлягають визнанню судом недійсними в частині права позивачів на 1/5 частину житлового будинку.

Оскільки судом належно встановлено, що підтверджується письмовими доказами у справі, що позивачам як членам колгоспного двору належить по 1/5 частині будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 і вони по даний час не втратили своїх часток у нерухомому майні, то їх вимоги про визнання за ними права власності по 1/5 частині будинковолодіння, що знаходиться за вище вказаною адресою є обґрунтованими та такими, що узгоджуються із нормами законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

З врахуванням всіх обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства, а тому є всі підстави для задоволення уточнених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 247, 141, 258-259, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Первісний позов ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце реєстрації АДРЕСА_3 , Поромівської сільської ради, код ЄДРПОУ 04333359, місезнаходження с. Поромів вул. Центральна, 1 Б Іваничівського району (Володимир-Волинського району) Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Поромівської сільської ради; визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом; скасування реєстрації права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину; скасування реєстрації права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями; визнання права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Іваничівська державна нотаріальна контора – задоволити повністю.

Визнати незаконними та скасувати рішення Поромівської сільської ради від 18 лютого 2005 року № 5 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» - оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 » в частині передачі у власність ОСОБА_4 житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_6 , видане 03 березня 2005 року Поромівською сільською радою на виконання рішення виконавчого комітету Поромівської сільської ради від 18 лютого 2005 року № 5 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , яке видане на ім`я ОСОБА_4 .

Скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації, реєстраційний номер 10240563 згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 на житловий будинок виданого на підставі рішення виконавчого комітету Поромівської сільської ради від 18 лютого 2005 року № 5.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 видане 20 травня 2010 року державним нотаріусом Іваничівської державної нотаріальної контори Волинської області Кононенко Л.С. на ім"я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків- НОМЕР_7 ) зареєстроване за реєстром № 1128 в частині 1/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями , який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) на житловий будинок АДРЕСА_1 проведену Іваничівською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер майна 10240563, в частині 1/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями , який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 видане 27 вересня 2018 року державним нотаріусом Іваничівської державної нотаріальної контори Волинської області Кононенко Л.С. на ім"я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків- НОМЕР_8 ) зареєстроване за реєстром № 1621 в частині 1/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями , який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 ) на житловий будинок АДРЕСА_1 проведену Іваничівською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1654791107211, в частині 1/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями , який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарським будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце реєстрації АДРЕСА_3 , до ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , Поромівської сільської ради, код ЄДРПОУ 04333359, місезнаходження с. Поромів вул. Центральна, 1 Б Іваничівського району (Володимир-Волинського району) Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Поромівської сільської ради; визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом; скасування реєстрації права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину; скасування реєстрації права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями; визнання права власності на 1/5 частину житлового будинку з господарськими будівлями, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Іваничівська державна нотаріальна контора – задоволити повністю.

Визнати незаконними та скасувати рішення Поромівської сільської ради від 18 лютого 2005 року № 5 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» - оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 за ОСОБА_4 » в частині передачі у власність ОСОБА_4 житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_6 , видане 03 березня 2005 року Поромівською сільською радою на виконання рішення виконавчого комітету Поромівської сільської ради від 18 лютого 2005 року № 5 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , яке видане на ім`я ОСОБА_4 .

Скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації, реєстраційний номер 10240563 згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 на житловий будинок виданого на підставі рішення виконавчого комітету Поромівської сільської ради від 18 лютого 2005 року № 5.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 видане 20 травня 2010 року державним нотаріусом Іваничівської державної нотаріальної контори Волинської області Кононенко Л.С. на ім"я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків- НОМЕР_7 ) зареєстроване за реєстром № 1128 в частині 1/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями , який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ) на житловий будинок АДРЕСА_1 проведену Іваничівською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер майна 10240563, в частині 1/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями , який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 видане 27 вересня 2018 року державним нотаріусом Іваничівської державної нотаріальної контори Волинської області Кононенко Л.С. на ім"я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків- НОМЕР_8 ) зареєстроване за реєстром № 1621 в частині 1/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями , який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 ) на житловий будинок АДРЕСА_1 проведену Іваничівською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1654791107211, в частині 1/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями , який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частину житлового будинку з господарським будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. О. Федечко