Рішення № 99486319, 31.08.2021, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/11265/20

Провадження №2/592/113/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в особі судді Князєва В.Б., за участю секретаря судового засідання Горбач О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, визнання припиненими трудові відносини, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду та свої вимоги мотивує тим, що 15.06.2017 вона була прийнята на посаду директора ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я» шляхом укладення трудового договору на невизначений строк. 03.09.2020 нею було отримане поштове відправлення від імені ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я», яке містило лист №86 від 19.08.2020 з повідомленням про припинення дії з 19.08.2020 трудового договору укладеного з нею та копію наказу №108-к від 18.08.2020 «Про звільнення» її з посади директора з 19.08.2020 згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за прогул. Вважає, що даний наказ про звільнення її з посади директора ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я» є незаконним, прийнятий за відсутності належних правових підстав, з огляду на обставини викладені нижче. 31.07.2020 вона повідомила засновникам ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я» про свій намір звільнитися з посади директора Товариства та запропонувала узгодити дату звільнення. Однак, їй було повідомлено про тимчасове відсторонення її від виконання обов`язків директора, до робочого місця її допущено не було. Даний факт не заперечується ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я», про що свідчить п. 2 наказу №108-к від 18.08.2020 «Про звільнення», що є предметом оскарження. Будь-яких документів про підстави відсторонення її від посади директора Товариства їй надано не було. В зв`язку з тим, що засновники ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я» не прийняли будь-якого рішення щодо узгодження дати її звільнення, 28.08.2020, з дотриманням строків, встановлених ч. 1 ст. 38 КЗпП України, на адресу ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я» нею було направлено заяву про звільнення з посади директора ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я» з 14.09.2020 за власним бажанням, що підтверджуються квитанцією №2184961 та описом вкладення. Однак, 03.09.2020 нею було отримано копію наказу №108-к від 18.08.2020 «Про звільнення» з посади директора Товариства з 19.08.2020 згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за прогул. Актами трудового законодавства встановлена дисциплінарна відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку, що являє собою протиправне порушення працівником трудової дисципліни. Так, за порушення трудової дисципліни, згідно зі ст. 147 КЗпП України, до працівника може бути застосовано тільки один із таких видів стягнень: догана або звільнення. Статтею 149 КЗпП України визначено порядок застосування дисциплінарних стягнень, відповідно до ч. 1 встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Дотримання такої вимоги є важливою умовою притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. Однак, в порушення ч. 1 ст. 149 КЗпП України, відповідні пояснення у неї не відбиралися. Тим більш, її відсутність на робочому місці була зумовлена ініціативою ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я» шляхом відсторонення її від виконання обов`язків директора, що фактично останнім і не заперечується. Зважаючи на порушення порядку притягнення її до дисциплінарної відповідальності та за наявності поважних причин відсутності її на робочому місці - наказ №108-к від 18.08.2020 «Про звільнення» є протиправним та підлягає скасуванню. Заява про звільнення її з займаної посади директора була направлена на адресу ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я» 28.08.2020. Однак, ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я» не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення її з посади директора Товариства. Тобто, існує наявне порушення її прав на припинення трудових відносин у встановленому законодавством порядку. У зв`язку з цим просить суд визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я» №108-к від 18.08.2020 «Про звільнення» її з посади директора з 19.08.2020 згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за прогул; визнати припиненими трудові відносини між ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я» та нею на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням з 14.09.2020.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та дали пояснення аналогічні вищевикладеному.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я», адвокат Абідов Р.Т., в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Зазначив, що відповідно до статті 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. ОСОБА_1 подала заяву про звільнення її за власним бажанням вже після її звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. При цьому в неї нема жодного посилання на звільнення від обов`язкового двотижневого відпрацювання. 31.07.2020 ОСОБА_1 приблизно о 14 год. самовільно покинула робоче місце і не з`явилася за місцем роботи: АДРЕСА_1 , по день надання цього відзиву. Вказаний факт підтверджується актами про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 і табелем обліку робочого часу. Причини не явки на роботу ОСОБА_1 не пояснює і взагалі ухилялася від будь - яких контактів. 13.08.2020 товариство звернулося з листом за вихідний номером 84 до Управління з питань праці Сумської міської ради, з повідомленням про відсутність директора ОСОБА_1 на робочому місці вже вісім робочих днів. ОСОБА_1 направлявся лист про негайну явку на роботу, який повернувся товариству 03.09.2020 з формулюванням причини повернення - за закінченням строку зберігання. Таким чином, звільнити ОСОБА_1 за власним бажанням не є можливим. Крім того, під час вивчення матеріалів сейфу у кабінеті ОСОБА_1 було встановлено, що відсутня трудова книжка позивача. 31.07.2020 під час співбесіди з засновниками Товариства, до ОСОБА_1 виникло декілька питань з організації виконавчої діяльності, питань причини не бажання директора йти у відпустку на протязі всього строку її роботи у товаристві та зберігання грошових коштів учасників товариства. ОСОБА_1 попросила виплатити їй компенсацію за невикористану відпустку та пообіцяла написати заяву про виплату такої компенсації. Бухгалтерія товариства здійснила виплату їй грошових коштів, а заяву на виплату ОСОБА_1 так і не надала. Крім того, було встановлено, що не підписані договори з контрагентами за останні два роки та відсутні грошові кошти учасників в сейфі у кабінеті ОСОБА_1 . З цієї причини було складено акт про склад документації у сейфі директора та було встановлено відсутність трудової книжки ОСОБА_1 . Акт підписати ОСОБА_1 відмовилась, стала рвати папери та залишила своє робоче місце. Рішення про відсторонення директора було прийнято 30.07.2020, у зв`язку з не підписанням ОСОБА_1 первинних документів і відсутністю грошових коштів учасників товариства, які зберігались у сейфі в кабінеті ОСОБА_1 . Дата відсторонення була визначена 31.07.2020. Відсторонення мало тимчасовий характер на час здійснення перевірки господарської діяльності. Про вказане рішення ОСОБА_1 знала та відмовилася підписати ознайомлення з ним. 31.07.2020 ОСОБА_1 на три години запізнилася на роботу, а з 14 години взагалі покинула робоче місце. Товариство чекало на появу ОСОБА_1 на роботі, щоб отримати письмові пояснення від неї. Так як ОСОБА_1 мала статус директора, то її відсторонення від роботи було проведено на підставі ч. 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Перешкод ОСОБА_1 у появі на роботі ніхто не вчиняв. В той же час, ОСОБА_1 не надала ніяких доказів про перешкоди з боку товариства у виконанні трудових функцій, перешкоджанню її появі на робочому місті. Крім того, ОСОБА_1 05-06 серпня 2020 року було здійснено візит до відокремленого підрозділу товариства у місто Білопілля з вимогою про відкриття приміщення у працівників служби охорони, з якими укладено договір на охорону. На телефоні дзвінки ОСОБА_1 не відповідала. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з залишенням без поважної причини робочого місця 31.07.2020 і відсутності на робочому місці в період з 03.08.2020 по 18.08.2020 без повідомлення поважності причин такої відсутності товариство прийняло рішення про звільнення ОСОБА_1 за прогул. Відомості про зміну директора до єдиного державного реєстру юридичних осіб, громадських формувань та фізичних осіб підприємців, були внесені після звільнення ОСОБА_1 (28.08.2020), про відсторонення її на роботі відомості до даного реєстру не вносились, так як вони мали тимчасовий характер.

Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що він працював в ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я» на посаді медичного директора. В кінці літа минулого року, він бачив як у кабінеті директора зібрались ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та щось обговорювали. Потім побачив, як ОСОБА_1 поїхала з роботи і більше він її на робочому місці не бачив.

Свідок ОСОБА_4 повідомила суду, що працює бухгалтером у ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я». 31.07.2020 ОСОБА_5 і ОСОБА_6 запросили її до кабінету ОСОБА_1 для перепису документів, що знаходяться в її сейфі. Вони зробили акт, який підписали ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а ОСОБА_1 відмовилася від підпису. Потім вона звідти пішла. Цього дня вона останній раз бачила ОСОБА_1 на робочому місці.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що вона працює медичною сестрою у ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я». Чула 31.07.2020 в кабінеті директора розмови у підвищеному тоні. В цей день вона востаннє бачила ОСОБА_1 на роботі. Після цього вони складали і підписували акти відсутності її на робочому місці.

Свідок ОСОБА_8 повідомила суду, що вона працює адміністратором у ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я». Велесь не працює на роботі з 01.08.2020. ЇЇ розшукували, писали листи, але нічого у відповідь не отримали. Востаннє вона бачила ОСОБА_1 на роботі 31.07.2020. ОСОБА_1 зверталася до неї для того, щоб вирахувати кількість днів відпустки, що є у ОСОБА_1 , вона вирахувала та передала дані в бухгалтерію. Знає, що того дня на роботі були: бухгалтер, головний бухгалтер і засновник, вони писали акт прийому-передачі документів, що знаходилися у сейфі в кабінеті ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_5 повідомила суду, що на той час вона працювала головним бухгалтером ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я», а зараз займає посаду директора. 31.07.2020 її запросила ОСОБА_6 до кабінету директора для опису документів з сейфу. Всі документ, що знаходилися у сейфі, були занесені до опису в акті. ОСОБА_1 підходила до неї та просила зробити їй розрахунок грошової компенсації.

Свідок ОСОБА_6 повідомила суду, що вона є одним із засновників ТОВ «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я». 31.07.2020 прийшовши на роботу, ОСОБА_1 не було на робочому місці. Також вона помітила, що не було підписано багато документів. Згодом приїхала ОСОБА_1 і вони разом пішли до кабінету директора. На питання: "Чому не підписано багато документів?", ОСОБА_1 відповіла, що не бажає їх підписувати, не пояснивши причини. ОСОБА_6 вийшла з кабінету зателефонувати ще одному засновнику ТОВ для консультації, що робити в даній ситуації, і побачила як ОСОБА_1 почала рвати документи. Після цього вона пішла до бухгалтерів і запросила їх зробити опис всіх документів, що були у сейфі ОСОБА_1 . Згодом цього дня ОСОБА_1 взяла свою сумку та вибігла з ТОВ. Після цього вона більше не бачила ОСОБА_1 . Вона телефонувала, писала ОСОБА_1 , але жодної відповіді не отримала. Заяви про звільнення ОСОБА_1 не писала та їм не давала.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, а також свідків, вважає, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №108-К від 18.08.2020,- ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ТОВ «Діагностика здоров`я» з 19.08.2020, згідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин). Компенсацію за 67 днів не використаної щорічної відпустки ОСОБА_1 було сплачено 31.07.2020, в момент відсторонення її від виконання обов`язків директора товариства (а.с. 14).

31.07.2020 ТОВ «Діагностика здоров`я» було складено акти №1, №2 про те, що 31.07.2020 ОСОБА_1 , директор ТОВ «Діагностика здоров`я», з 08-00 год. до 10-00 год., з 14-00 год. до 17-00 год., була відсутня на робочому місці (а.с. 40, 41).

03.08.2020, 04.08.2020, 05.08.2020, 07.08.2020, 10.08.2020, 11.08.2020, 12.08.2020, 13.08.2020, 14.08.2020, 17.08.2020, 18.08.2020, 19.08.2020 ТОВ «Діагностика здоров`я» було складено акти №№3-15 про те, що у зазначені дні ОСОБА_1 , директор ТОВ «Діагностика здоров`я», з 08-00 год. до 17-00 год., була відсутня на робочому місці (а.с. 42-54).

Про відсутність ОСОБА_1 у вищезазначені дні також свідчить табель робочого часу за липень та серпень 2020 року (а.с. 55, 56).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України,- трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом є відсутність працівника на роботі більше трьох годин без поважних причин, тому суд, з`ясовуючи законність звільнення працівника на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, повинен встановити причини відсутності працівника на робочому місці та їх поважність.

11.08.2021 ТОВ «Діагностика здоров`я» було надіслано листа ОСОБА_1 , в якому ТОВ «Діагностика здоров`я» просило ОСОБА_1 повідомити про причини її відсутності на робочому місці з 31.07.2020 по 11.08.2020, а також попереджено, що не з`явлення на робочому місці без поважної причини є підставою для розірвання з нею трудового договору (а.с. 59).

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику застосування судами трудових спорів», з подальшими змінами та доповненнями,- при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

За змістом ст.147 КЗпП України, - за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику застосування судами трудових спорів»,- у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Частиною 1 ст. 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Для розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника необхідна наявність домовленості сторін про строк звільнення. Якщо працівник у своїй заяві не вказав причин, що свідчить про неможливість продовження роботи, звільнення не може відбутися раніше настання двотижневого строку, наданого працівникові для письмового попередження власника або уповноваженого ним органу. Таке положення зумовлене тим, що після закінчення зазначеного строку працівник може залишитися на роботі й не вимагати розірвання трудового договору.

Працівник також має право відкликати заяву про звільнення до настання двотижневого строку, зафіксувавши факт подання такої заяви власником або уповноваженим ним органом, наприклад, вислати поштою або передати за допомогою інших засобів зв`язку.

Вказаний двотижневий строк може бути скорочено, якщо заяву працівника про звільнення з роботи зумовлено неможливістю продовжувати роботу з поважних причин, у тому числі: в разі переїзду на нове місце проживання.

У цьому випадку власник або уповноважений ним орган зобов`язаний розірвати трудові відносини сторін у строк, зазначений працівником у заяві про звільнення, та видати наказ, у якому причини і дата звільнення мають бути чітко сформульовані. В свою чергу, працівник може відкликати заяву про звільнення до закінчення вказаного у ній терміну розірвання трудового договору.

Верховний суд України, зокрема, у Постанові від 31.10.2012 у справі за № 6-120цс12 виклав наступну правову позицію: за змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно.

Так, зокрема, за загальним правилом, працівник вправі припинити трудові відносини, повідомивши про це роботодавця заявою за два тижні до відповідної дати.

На практиці існує багато об`єктивних причин припинити трудовий договір в дату, яку просить сам працівник (хвороба, переїзд, догляд за хворим членом сім`ї, тощо), при цьому роботодавцю надаються підтвердні документи. Ці підстави є об`єктивними в силу приписів законодавства і роботодавець зобов`язаний їх виконати.

Щодо документального підтвердження поважності причин для звільнення, то в законі прямо передбачено це обов`язковим для двох причин: неможливість проживання у даній місцевості та догляд за хворим членом сім`ї. В обох випадках ці обставини повинні бути підтверджені медичним висновком.

Щодо документального оформлення поважності інших причин, то в законі немає вказівки на обов`язковість надання роботодавцю підтверджуючих документів, але із звичаїв ділового обороту, вимог до оформлення кадрових документів та аналізу судової практики слідує, що поважність причин повинна бути доведено. Наприклад, переїзд на нове місце проживання може бути підтверджений відомостями про реєстрацію за новим місцем проживання, договором оренди квартири, ордером на вселення у житлове приміщення тощо.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм права та матеріалів справи, суд приходить до висновку про вчинення позивачем порушення трудової дисципліни у вигляді прогулу з 31.07.2020 по 11.08.2020, що є підставою для звільнення з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

За таких умов, позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу №108-К від 18.08.2020 про звільнення з роботи за прогули без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, визнання припиненими трудові відносини задоволенню не підлягають, як безпідставно заявлені.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 76 - 81, 82, 89, 209, 229, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст. ст. 40, 147 КЗпП України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАГНОСТИКА ЗДОРОВ`Я» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, визнання припиненими трудові відносини відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення – 09.09.2021.

Суддя В.Б. Князєв