Рішення № 99485592, 02.09.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4551/21

пр.№ 2/464/1364/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

02.09.2021 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань Максимець Б.А.,

за участю: представника позивача Івашків Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "ВЕЛЛФІН", треті особи Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, старший державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) Голіян Діана Григорівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив :

позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича від 25 вересня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованості у сумі 18475,6 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №51593, щодо стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів у сумі 18475,6 грн. Вважає, що виданий нотаріусом виконавчий напис має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, оскільки порушена процедура вчинення виконавчого напису, вимоги стягувача є неправомірними. Зокрема, такий вчинено на підставі документів, які не передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою КМ України від 29.06.1999 року № 1172, в редакції, яка діяла на час його вчинення. Просить позов задоволити.

Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 22.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Визначено відповідачу строк до початку судового засідання для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача - адвокат Івашків Ю.В., діючи на підставі договору №1/06 про надання правової допомоги (а.с.17) в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач в судове засідання повторно явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, відзив не подав. Відповідно до ст.280 ЦПК України за згодою представника позивача суд вважає за можливе розглядати справу заочно на підставі наявних у справі доказів.

Треті особи в судові засідання не з`являлись, хоча й належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання. Заперечень на позовну заяву на адресу суду не надходило. Клопотань про відкладення чи про розгляд справи у їх відсутності на адресу суду не надходило.

Заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Встановлено, що 16.07.2017 за допомогою електронних засобів між ОСОБА_1 та ТОВ «ВЕЛЛФІН» укладено Договір позики № 225760, відповідно до якого позивачу надано кошти у сумі 400,00 грн., з кінцевим терміном повернення 15.08.2017.

У визначений строк до 15.08.2017 позивач не повернув позику, внаслідок чого виникла заборгованість за вищезгаданим кредитним договором.

25.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача на користь відповідача грошових коштів у сумі 17 575,60 грн. з урахуванням: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 400,00 грн; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 17 175,60 грн.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема: Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерством юстиції України 22 лютого 2012 року N 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п. 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Стаття 256 Цивільного кодексу України зазначає, що позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, в разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Аналогічні висновки неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема у Постанові від 01.08.2018 у справі №758/10503/13-ц (№ рішення: 75716849).

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у кредитора виникло право примусового стягнення боргу.

З`ясовано, що кінцевим терміном повернення коштів встановлено 15.08.2017, натомість, оскаржуваний виконавчий напис вчинено 25.09.2020, тобто з пропуском трирічного строку встановленого ч.ч. 1-2 ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису, нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

У постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 в справі №6-887цс17 зроблено висновок, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

У відповідності до правового висновку, висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18), вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Таким чином, ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Як встановлено судом з матеріалів справи по виконавчому напису нотаріуса стягується з позивача заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «ВЕЛЛФІН» відповідно договору позики №225760 від 16.07.2017. Позивач отримав кредит на суму 400,00 грн., що є менше розміру однієї мінімальної заробітної плати, а сума відсотків в розмірі 17 575,60 грн. суперечить нормам Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, детального розрахунку заборгованості, яка стягується з позивача по виконавчому написі, суду не представлено. Відсутні у справі й докази на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Суд погоджується з покликанням позивача стосовно вчинення виконавчого напису з пропуском 3-річного строку давності. Оскільки жодних документів на спростування вказаних покликань стороною відповідача не представлено та клопотань про їх витребування суду не заявлено.

Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на вищенаведене суд приходить до висновку, що заявлений позов є обґрунтованим та підставним, а відтак підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку із задоволенням позову судовий збір в розмірі 908 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача ТОВ «Веллфін».

На підставі ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати виконавчий напис № 51593, вчинений 25.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" в користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН", місцезнаходження: м.Київ, вул.Героїв Севастополя, 48, ЄДРПОУ 39952398.

Третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місцезнаходження: м.Житомир, вул.Леха Качинського, 6.

Третя особа: старший державний виконавець Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Голіян Діана Григорівна, місцезнаходження: м.Львів, пр.Червоної Калини, 109.

Повний текст рішення виготовлено 07.09.2021.

Суддя О.Ю.Горбань