Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 461/5581/21
Провадження № 1-кс/461/5058/21
УХВАЛА
про арешт майна
09.09.2021 року слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна,
встановив:
слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021140000000302 від 07.04.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст.307 КК України.
Слідчий СУ Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 ,за погодженнямпрокурора Львівськоїобласної прокуратури, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено 08.09.2021 року під час затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину - ОСОБА_4 , а саме: згорток з невідомою речовиною; електронну вагу в коробці; 5 аркушів з чорновими записами, скетч-картку без СІМ картки № НОМЕР_1 , банківську картку № НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Самсунг» ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , із встановленою сім-карткою НОМЕР_5 .
Клопотання мотивує тим, що вищевказані предмети, речі та документи, вилучені під час затримання є засобами вчинення кримінального правопорушення та є предметами, що зберігали на собі сліди його вчинення, тобто відповідають критеріям зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки, в сукупності з іншими отриманими в ході досудового розслідування доказами, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме обставин вчинення кримінального правопорушення, осіб, причетних до його скоєння, часу та способу його вчинення.
Учасники справи подали заяви про розгляд клопотання за їх відсутності.
Дослідивши матеріали клопотання, приходжу до наступного висновку.
У відповідності з ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів кримінального провадження є арешт майна.
Частиною 1ст.170 КПК України,передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно вимогст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2ст.170 КПК України,арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч.2 цієї ж статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1ст. 98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи з положень ч.10ст. 170 КПК України, арешт може буди накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданий кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Клопотання слідчого про арешт майна відповідає вимогам встановленим ст.170, 171 КПК України.
Згідно матеріалів клопотання, 08.09.2021 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Під час затримання ОСОБА_4 , на підставі ч.3 ст.208 КПК України, проведено обшук останнього, в ході якого виявлено та вилучено: згорток з невідомою речовиною; електронну вагу в коробці; 5 аркушів з чорновими записами, скетч-картку без СІМ картки № НОМЕР_1 , банківську картку № НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Самсунг» ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , із встановленою сім-карткою НОМЕР_5 .
Постановою слідчого вищевказані речі та предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Згідност. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що застосування до ухвал слідчого судді про накладення арешту положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення можливо лише з врахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду. Розглядаючи подане клопотання, враховую положення КПК України щодо дотримання меж, які не розкривають таємницю досудового розслідування, а також практику ЄСПЛ, який у своїх рішеннях зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З матеріалів клопотання вбачаються достатні підстави вважати, що вилучене в ході проведення особистого обшуку майно може бути використано як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України.
Таким чином, дослідження та збереження, вилучених речей має важливе значення для кримінального провадження, майно,на якепросить накластиарешт слідчий,відповідає критеріям,визначеним уст.170КПК України,оскільки прямостосується предметудоказування увказаному кримінальномупровадженні.
Враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність належних доказів, які вказують на ймовірне вчинення злочину, можливість зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, наслідки арешту майна, зважаючи на те, що таке обмеження права власності є розумним та виправданим, приходжу до висновку, що клопотання є обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.131, 132, 170,172, 173, 222 КПК України, -
постановив:
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт із позбавленням права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, яке було вилучено 08.09.2021 року під час затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину - ОСОБА_4 , а саме: згорток з невідомою речовиною;електронну вагу в коробці; 5 аркушів з чорновими записами, скетч-картку без СІМ картки № НОМЕР_1 , банківську картку № НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Самсунг» ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , із встановленою сім-карткою НОМЕР_5 .
Зобов`язати слідчого невідкладно повідомити всіх заінтересованих осіб (володільця) про накладення арешту на майно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_5
Судове рішення № 99485314, Галицький районний суд м. Львова було прийнято 09.09.2021. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 461/5581/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: