Вирок № 99485196, 07.09.2021, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

В И Р О К

iменем України

1-кп/330/249/2021

Справа № 330/1430/21

"07" вересня 2021 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Нестеренко Т.В.,

при секретарі - Корнієнко М.М.,

за участю прокурора - Ходоровського Я.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Бондара С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Якимівка, кримінальне провадження № 12021082170000170 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шелюги Якимівського району Запорізької області, громадянина України, раніше не судимого, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, освіта вища, який зареєстрований та фактично мешкає: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.310 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На початку травня 2021 року, в денний час доби, ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел на незаконне вирощування сто дев`яносто одної рослини роду конопель, з метою доведення їх до стадії дозрівання, висадив у відкритий грунт на городі та здійснював їх догляд шляхом поливу, до моменту коли о 18 годині 10 хвилин 02 червня 2021 року, працівниками поліції при проведенні обшуку на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на городі, були виявлені та вилучені вказані сто дев`яносто одна рослина, які є рослинами роду коноплі та містять психотропну речовину - тетрагідроканнабінол.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у повному обсязі, пояснивши суду обставини скоєного. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо не карати.

Відповідно до ст.349 КПК України, суд за погодженням учасників провадження визнав недоцільним дослідження в судовому засіданні інших доказів, які стосуються фактичних обставин справи і які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого та висновками експертів, оскільки обвинувачений визнав свою провину та надав суду повні та детальні пояснення про обставини скоєного ним кримінального правопорушення і його позиція не викликає у суду сумніву в її істинності та добровільності.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За результатами судового розгляду суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 в здійсненні інкримінованого йому діяння знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та кваліфікує його дії за ч.2 ст.310 КК України, тобто як незаконне вирощування конопель у кількості п`ятдесят і більше рослин.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Як вказує законодавець у ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених,а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 75 КК України, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він дійсно може прийняти рішення про звільнення від відбування основного покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання. Таке рішення суду, відповідно до вимог ст. 374 КПК України, повинно бути належним чином вмотивоване, про що також зазначено і в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує вимоги статей 50, 65-67 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі ч. 2 ст. 310 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини, що обтяжують і пом`якшують вину обвинуваченого, а так само дані про особу обвинуваченого, відповідно до яких обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується добре, на диспансерному обліку в спеціальних медичних лікувальних закладах не перебуває. Відповідно до досудової доповіді відносно обвинуваченого ОСОБА_1 : беручі до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень: проведення тренінгів та інформаційних заходів, направлених на підвищення правової обізнаності обвинуваченого. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням. Мелітопольський РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області вважає доцільним покладання на правопорушника обов`язку: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В якості обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає те, що він щиро розкаявся.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Отже, аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена в ході судового розгляду.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 310 КК України із звільненням його від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на них згідно ч.ч. 1, 2 ст. 76 КК України обов`язки, буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, гуманності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Під час досудового розслідування проведена судова товарознавча експертиза № СЕ-19/108-21/6923-НЗПРАП від 11.06.2021 року. Витрати по проведенню вищезазначених експертиз, які були проведені спеціалізованими державними установами, відповідно до ч.2 ст. 122 КПК України віднести за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Питання про речові докази у даному кримінальному провадженню вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376, 395 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 310 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (роки) роки.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) рік.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 на період іспитового строку обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України додатково покласти на ОСОБА_1 на період іспитового строку обов`язок:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно засудженого ОСОБА_1 не обирати.

Речові докази по справі:

-рослини роду коноплі у кількості 191 кущ, які упаковані до 7 поліпропіленових мішків, які відповідно до квитанції №293 передано на зберігання до кімнати речових доказів ВП №1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області - знищити;

-шланги крапельного зрощення, упаковані до поліпропіленового мішку, які відповідно до квитанції №152 передано на зберігання до кімнати речових доказів ВП №1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області - знищити.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги до Запорізького апеляційного суду через Якимівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: Т.В. Нестеренко