Ухвала суду № 99485048, 09.09.2021, Пологівський районний суд Запорізької області

Cправа № 315/970/19

Провадження № 1-кп/324/32/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 року м.Пологи

Пологівський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Каретник Ю.М., при секретарі Савченко Н.В., за участю прокурора Шрамко Ю.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Кошеля І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Пологівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.

Судовий розгляд даного кримінального провадження був відкладений у зв`язку з неявкою свідків.

Враховуючи, що строк запобіжного заходу щодо обвинуваченого у виді тримання під вартою спливає 13 вересня 2021 року, а судове провадження не може бути завершене до спливу вказаного строку, судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор вважала за необхідне продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, оскільки закінчити судовий розгляд кримінального провадження до спливу строку запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, неможливо. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначила, що ризики, передбачені п. п. 1 і 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу не відпали і продовжують існувати, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам.

У судове засідання потерпілий ОСОБА_2 не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Обвинувачений та його захисник проти продовження строку запобіжного заходу у виді тримання від вартою заперечували. При цьому, захисник просив змінити обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, зважаючи на те, що вказані прокурором ризики належним чином не обґрунтовані.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 16 липня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 13 вересня 2021 року включно.

Згідно із ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту або з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

До спливу продовженого ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 16 липня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою неможливо завершити судовий розгляд кримінального провадження.

Враховуючи вимоги ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, суд приходить до висновку, що ризики, щонайменше передбачені п. п. 1 і 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не відпали, не змінилися та продовжують існувати на теперішній час.

Так, злочин, що інкримінується ОСОБА_1 , згідно ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, даний злочин є умисним корисливим злочином, який вчинений повторно, протягом нетривалого часу після звільнення обвинуваченого з місць позбавлення волі, де він відбував покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком, яким був засуджений в тому числі і за вчинення аналогічного злочину, а тому суд погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність покарання, може переховуватися від суду.

Крім того, суд, виходячи з відомостей, зазначених в обвинувальному акті, враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 до обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ніде не працював, не має постійного джерела доходу, не одружений, утриманців не має, отже, не має стійких соціальних зв`язків, а тому є достатні підстави вважати, що останній, з метою ухилення від покарання за вчинене кримінальне правопорушення, може безперешкодно переховуватися від суду, що є достатнім обґрунтуванням ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, відбував покарання в місцях позбавлення волі, звільнився 19 квітня 2019 року у зв`язку з відбуттям строку покарання, однак, незважаючи на це, протягом нетривалого строку після звільнення, а саме: практично через два місяці, знову обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину, а тому є достатні підстави вважати, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжує існувати.

Пунктом 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

За вказаних обставин суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи в достатній мірі не забезпечать виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, тому підстав для зміни обраного запобіжного заходу на більш м`який, суд не вбачає.

Вік і стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 також не є перешкодою для його тримання під вартою.

Таким чином, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 на даному етапі не встановлено та обвинуваченим не доведено.

З огляду на викладене, а також зважаючи на агресивну поведінку обвинуваченого під час судових засідань по даному кримінальному провадженню, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Визначаючи розмір застави, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, майновий та сімейний стан обвинуваченого ОСОБА_1 , інші дані про його особу, а також ризики, передбачені п. 1 і п.5 ч.1 ст.177 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність встановлення застави в межах мінімального розміру, встановленого п.2 ч.5 ст.182 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 331, 350 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 07 листопада 2021 року включно, з утриманням його в ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» Запорізької області.

Визначити стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 заставу у розмірі 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень, які підлягають внесенню на рахунок №UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України м.Київ, МФО 820172, отримувач платежу: ТУ ДСА в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, в призначенні платежу має бути вказано: вид платежу, ПІБ обвинуваченого, номер справи і суд, в якому розглядається справа.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: Каретник Ю. М.