Рішення № 99484035, 07.09.2021, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1559/21

ЄУН 226/1559/21

Провадження № 2/226/543/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 року Димитровській міській суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Петуніна І. В.,

за участю секретарів – Попенко І. І., Карпенко Ю. С.,

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 ,

відповідач: ДП «ВК «Краснолиманська»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мирнограді Донецької області у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з ДП «ВК «Краснолиманська», в обґрунтування якого зазначила, що з 26.07.1993 по 09.02.2020 вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах та була звільнена за власним бажанням відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України. У день звільнення повний розрахунок з позивачем не здійснений, розмір заборгованості по заробітній платі на день звільнення склав 12069,18 грн. До теперішнього часу заборгованість по заробітній платі не виплачена. Посилаючись на ст.ст.116, 117 КЗпП України, просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 12069,18 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 09.02.2020 року по день розгляду справи судом, з розрахунку її середньоденного заробітку 537,97 грн. Крім того, просила стягнути з відповідача на свою користь понесені нею витрати на правничу допомогу в сумі 1500 грн. та суму сплаченого судового збору 908 грн.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Сторони та їх представники до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач надала суду заяву з проханням розглянути справу без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягала, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення. Її представник надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, зазначивши, що у день звільнення – 09.02.2020 позивач працювала у третю зміну, отримала трудову книжку у відділі кадрів, після чого повинна була звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою про повний розрахунок, але з невідомих причин до каси не звернулась і розрахунку не отримала. Даних, що позивач зверталась до роботодавця за отриманням розрахунку відповідачу не надано та в матеріалах справи не міститься. Вважає, що відповідальність роботодавця на підставі ст.117 КЗпП наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Відповідачем ухвала про відкриття провадження та позовна заява отримані 01.09.2021, тому тільки з цієї дати відповідачу стало відомо про вимогу про розрахунок. Середньоденний заробіток позивача становить 358,65 грн, що підтверджується довідкою про середньоденний заробіток позивача від 03.09.2021, розрахованою у відповідності до Постанови КМУ № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої зарплати». Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який повинен сплатити відповідач на користь позивача заявлений в позовній заяві з 09.02.2020 по день винесення судом рішення повинен бути зменшений, що буде проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Відповідні висновки викладені у постанові ВПВС від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц. Вважає вимоги позивача в частині періоду стягнення середнього заробітку необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Інших клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з`явилися до суду.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

31.05.2021 на підставі ухвали судді відкрите провадження у даній справі, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, розгляд справи по суті призначений на 09.00 год. 14.07.2021, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.

Через неявку відповідача розгляд справи відкладений на 09.00 год 12.08.2021, 09.00 год 07.09.2021.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що позивач знаходилась у трудових відносинах з відповідачем з 26.07.1993 по 09.02.2020 та була звільнена за ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с. 9, 10).

Згідно з довідкою ДП «ВК «Краснолиманська», заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 12.05.2021 становить 12069,18 грн. після утримання податків та інших обов`язкових платежів. Сума заборгованості позивачу по зарплаті станом на день розгляду справи судом не змінилась, що підтверджено відзивом відповідача на позовну заяву (а.с. 7, 33-37).

Згідно з довідками ДП «ВК «Краснолиманська» середньоденний заробіток ОСОБА_1 в розрахунку на 12-ти годинний робочий день становить 537,97 грн., в розрахунку на 8-ми годинний робочий день середньоденний заробіток становить 358,65 грн. (а.с. 8, 41).

V. Оцінка суду

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси осіб, які звернулися до суду у спосіб, визначений законами.

За змістом ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі ст.115 ч.1 КЗпП України, ст.24 ч.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільнені робітника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено судом, позивач в день звільнення 09.02.2020 працювала про що свідчать відомості з наказу про звільнення та довідка лампової (а.с. 10, 42).

Твердження представника відповідача стосовно не звернення позивача до каси підприємства у день звільнення за виплатою нарахованих їй при звільненні сум не заслуговують на увагу суду, оскільки дана інформація спростовується матеріалами справи.

Враховуючи положення частини першої статті 116 КЗпП України, виплата нарахованих позивачу сум повинна бути проведена у день звільнення – 04.05.2020.

Враховуючи вимоги даної статті, той факт, що станом на день розгляду справи судом повний розрахунок з позивачем не здійснений, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по заробітній платі 12069,18 грн. після утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18) від 27.01.2020.

Відповідно до вимог ст.117 КЗпП, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Період затримки виплати позивачу належних при звільненні сум з 09.02.2020 по 07.09.2021 включно становить 394 робочих дні. Розмір середньоденного заробітку, який позивач просить застосувати до вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку становить 537,97 грн. Таким чином, на думку позивача розмір середнього заробітку за затримку розрахунку має становити 211960,18 грн, з розрахунку (394х537,97).

Судом встановлено, що середньоденний заробіток 537,97 грн, зазначений у довідці відповідача, розрахований з поправкою на 12-ти годинний робочий день. У перерахунку на 8-ми годинний робочий день розмір середнього заробітку за затримку розрахунку становить 358,62 грн. Таким чином, розмір середнього заробітку за затримку розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача має становити 141296,28 грн, з розрахунку (394х358,62).

Між тим, відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на те, що відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, має компенсаційний характер, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також, враховуючи розмір простроченої заборгованості, період затримки її виплати, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, може зменшити його розмір.

Відповідні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає за можливе зменшити розмір відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за несвоєчасне проведення з ним остаточного розрахунку до 20000 грн, що на думку суду сприятиме досягненню справедливого балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах.

Відсутність коштів у відповідача не виключає його відповідальності перед позивачем, тому заборгованість по заробітній платі в сумі 12069,18 грн та сума середнього заробітку за затримку розрахунку в розмірі 20000 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

В силу ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з наданими документами, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн (а.с. 11, 12).

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати (крім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд пропорційно задоволеним вимогам зменшує суму витрат на професійну правничу допомогу з суми 1500 грн до 141,54 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В силу ч. 1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 85,68 грн., а також на користь держави в сумі 908 грн.

На підставі ст.ст.47, 115, 116 КЗпП України, ст.ст.21, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 141, 259, 263, 265, 352, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», місцезнаходження: 85310, Донецька область, м.Покровськ, м.Родинське, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 31599557 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі після утримання податків та інших обов`язкових платежів в сумі 12069 (дванадцять тисяч шістдесят дев`ять) грн 18 коп та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.02.2020 по 07.09.2021 в сумі 20000 (двадцять тисяч) грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 141 (сто сорок одна) грн 54 коп, судовий збір в сумі 85 (вісімдесят п`ять) грн 68 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 вересня 2021 року.

Суддя І.В.Петунін