Рішення № 99480353, 09.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 року м. Київ № 826/7172/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доФонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Інтеграл-Банк» Андронова О.Б.прозобов`язання вчинити діїпредставники сторін:позивача - Очеретний Ю.В., Поляков Т.Ю.; відповідачів - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

10.05.2016 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-1) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Інтеграл-банк» Андронова Олега Борисовича (далі - відповідач-2) в якому просить суд:

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Інтеграл-банк» включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Інтеграл-банк» за рахунок ФГВФО з визначенням суми, що підлягає відшкодуванню;

- зобов`язати ФГВФО включити ОСОБА_1 до реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування за вкладами в ПАТ «Інтеграл-Банк».

В якості підстав позову позивач зазначає, що 06.05.2015 між ОСОБА_1 та Відділенням «Голосієво» ПАТ «Інтеграл-Банк» було укладено договір банківського рахунку № 20-3-07/578-16710 та відкрито поточний рахунок, на якому знаходяться кошти у сумі 118 232,74 грн.; 26.11.2015 відповідно до прийнятого Правлінням НБУ рішення відповідачем-1 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Інтеграл-Банк» та призначено відповідача-2 ліквідатором; відповідно до ст. ст. 27, 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Позивач акцентував увагу суду на тому, що позивач неодноразово (18.11.2015, 12.01.2016, 29.02.2016) направляв відповідачу-2 та відповідачу-1 (18.11.2015, 29.02.2016) вимоги включити його до реєстру вкладників на відшкодування коштів; проте, в порушення норм законодавства відповідач-1 повідомив позивача про те, що з метою перевірки документів, пов`язаних з укладанням договорів банківського вкладу, здійснення деяких операцій щодо виплати коштів вкладникам тимчасово обмежено, а відповідач-2 повідомив позивача про те, що включення останнього до переліку вкладників тимчасово обмежено, при цьому зазначивши, що перелік не є остаточним та періодично поновлюється; надалі позивач на сайті відповідача-1 побачив рішення № 127 від 18.02.2016, яким з 12.02.2016 продовжено виплату вкладникам гарантованої суми відшкодування (отримання відшкодування через установи банка-агента ПУМБ); але надалі позивачу у ПАТ «ПУМБ» повідомили, що він не внесений у реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Федорчуку А.Б.

30.05.2016 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/7172/16 та призначено справу до розгляду на 13.07.2016.

12.07.2016 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача-1 надійшли заперечення на адміністративний позов, у яких останній зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

ФГВФО підкреслив, що надходження коштів на рахунок позивача від третіх осіб є ніщо іншим як штучно створеною схемою, яка має на меті зобов`язати Фонд відшкодувати (вивести) кошти третьої особи, тим самим надаючи певні пільги й переваги, що є грубим порушенням черговості задоволення вимог вкладників та кредиторів.

ФГВФО зазначив і про те, що протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; отже виконавча дирекція ФГВФО затверджує Загальний реєстр виключно на підставі Переліку вкладників, складеного та наданого уповноваженою особою; натомість у переданому Уповноваженою особою Переліку вкладників інформація про позивача відсутня, у зв`язку з чим дані про позивача не могли бути враховані при складанні та затвердженні Загального реєстру; до того ж, законодавство не покладає обов`язок на ФГВФО враховувати під час складання Загального реєстру інші документи окрім Переліку вкладників; таким чином у ФГВФО ще не виникло жодного обов`язку перед позивачем і тому права позивача не могли бути порушені ФГВФО.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкладено розгляд справи на 10.08.2016.

10.08.2016 Окружним адміністративним судом м. Києва, у зв`язку з неявкою представників у судове засідання, розгляд справи відкладено на 04.10.2016.

04.10.2016 у зв`язку з організаційно-технічними причинами розгляд справи відкладено на 22.11.2016.

22.11.2016 від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з хворобою позивача.

Окружним адміністративним судом м. Києва відкладено розгляд справи на 28.02.2017.

28.02.2017 до Окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про розгляд заяв, клопотань у справі № 826/7172/16 в порядку письмового провадження за відсутності представників сторін.

Розпорядженням від 10.10.2017 № 4086 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» з метою пришвидшення розгляду адміністративної справи № 826/7172/16 вказану справу передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2017 справа № 826/7172/16 призначена до розгляду на 28.11.2017.

27.11.2017 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача-1 надійшли заперечення на адміністративний позов, у яких останній зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті; ФГВФО підкреслив, що надходження коштів на рахунок позивача від третіх осіб є ніщо іншим як штучно створеною схемою, яка має на меті зобов`язати Фонд відшкодувати (вивести) кошти третьої особи, тим самим надаючи певні пільги й переваги, що є грубим порушенням черговості задоволення вимог вкладників та кредиторів.

ФГВФО зазначив і про те, що протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; отже виконавча дирекція ФГВФО затверджує Загальний реєстр виключно на підставі Переліку вкладників, складеного та наданого уповноваженою особою; натомість у переданому Уповноваженою особою Переліку вкладників інформація про позивача відсутня, у зв`язку з чим дані про позивача не могли бути враховані при складанні та затвердженні Загального реєстру; до того ж, законодавство не покладає обов`язок на ФГВФО враховувати під час складання Загального реєстру інші документи окрім Переліку вкладників; таким чином у ФГВФО ще не виникло жодного обов`язку перед позивачем і тому права позивача не могли бути порушені ФГВФО.

У судовому засіданні 28.11.2017 представник позивача надав пояснення у справі, з яких вбачається, що кошти, які надійшли на рахунок позивача отримано від ТОВ «Проміндустрія» за договором зворотної безвідсоткової фінансової допомоги; ст. 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками; тобто, з 06.05.2015 позивач є вкладником ПАТ «Інтеграл-Банк», на поточному рахунку якого знаходяться кошти у сумі 118 232,74 грн., а відтак, у зв`язку із прийняттям НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Інтеграл-Банк», позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів ФГВФО.

У судовому засіданні 28.11.2017 представником позивача було подано клопотання про зупинення провадження у справі № 826/7172/16 до набрання законної сили судовим рішенням Печерського районного суду м. Києва або Апеляційного суду м. Києва щодо скасування арешту з рахунку позивача.

У судове засідання 28.11.2017 представник УО ФГВФО подав заперечення на позовну заяву, у яких зазначає, що Головним слідчим управлінням НП України проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12015000000000541, внесеного 22.09.2015 до ЄРДР та в ході розслідування перевіряються факти заволодіння коштами ПАТ «Інтеграл-Банк», у т.ч. шляхом безпідставного та умисного перерахування з рахунків юридичних осіб-клієнтів ПАТ «Інтеграл-Банк» на рахунки працівників та пов`язаним фізичним особам в якості фінансових позик; 20.04.2016 та 19.05.2017 ухвалами Печерського районного суду м. Києва накладені арешти на кошти на розрахунковому рахунку ОСОБА_1 відкритому у ПАТ «Інтеграл-Банк».

Представник УО ФГВФО акцентував увагу на тому, що Фонд не відшкодовує кошти розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду (ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву у справі до 20.12.2017.

В подальшому Окружним адміністративним судом м. Києва оголошено перерву у справі до 23.01.2018.

23.01.2018 представником позивача подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі 757/60439/17-к за клопотанням про скасування арешту на рахунках позивача або у справі Апеляційного суду м. Києва № 11-СС796/5210/2017 по розгляду скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2018 зупинено провадження у справі № 826/7172/16 до набрання законної сили судовим рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/60439/17-к за клопотанням адвоката Полякова Тараса Юрійовича представника фізичної особи ОСОБА_1 про скасування арешту на рахунках ОСОБА_1 , накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/27752/17-к та набранням законної сили у справі № 11-СС796/5210/2017 за апеляційною скаргою адвоката Полякова Тараса Юрійовича представника в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/18843/16-к про арешт коштів фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2019 поновлено провадження у справі № 826/7172/16 та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 05.03.2020.

Зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання, розгляд справи відкладено на 21.04.2020.

У зв`язку з поширення коронавірусу COVID-19 розгляд справи відкладено на 18.06.2020.

Зважаючи на неявку представників сторін, розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.05.2015 між Публічним акціонерним товариством «Інтеграл-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського рахунку № 20-3-07/578-16710, згідно якого банком відкрито поточний рахунок, на якому знаходяться кошти ОСОБА_1 у сумі 118 232,74 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 15.09.2015 № 606 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.09.2015 № 170 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Інтеграл-банк».

Згідно з вказаним рішенням у ПАТ «Інтеграл-банк» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 16.09.2015 до 15.12.2015 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Інтеграл-банк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Андронову Олегу Борисовичу строком на три місяці з 16.09.2015 по 15.12.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 25.11.2015 № 816 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Інтеграл-Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.11.2015 № 210 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Інтеграл-банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Інтеграл-Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Інтеграл-Банк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Андронову Олегу Борисовичу на два роки з 27.11.2015 до 26.11.2017 включно.

На офіційному сайті ФГВФО за посиланням: https://www.fg.gov.ua/articles/3362-rozpochinayutsya-viplati-vkladnikam-pat-integral-bank.html розміщено оголошення про те, що з 27.10.2015 ПАТ «Інтеграл-Банк» розпочинає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 21.10.2015 включно та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки).

16.11.2015 ОСОБА_1 звернувся до ТА ПАТ «Інтеграл-Банк» із заявою про надання інформації про те, чи включено його до списку боржників на виплату коштів, що знаходяться на рахунку.

18.11.2015, 24.02.2016 ОСОБА_1 звернувся до ФГВФО із заявами про виплату коштів у розмірі 118 232,74 грн.

12.01.2016, 29.02.2016 ОСОБА_1 звернувся до УО ФГВФО із заявами про включення до реєстру вкладників на відшкодування коштів.

ФГВФО листом від 14.12.2015 № 21-036-53484/15 повідомив ОСОБА_1 про те, що з метою перевірки документів, пов`язаних із зарахуванням коштів на його поточний рахунок, виплату гарантованої суми відшкодування тимчасово обмежено.

УО ФГВФО листом від 24.12.2015 № 19/03-2431 повідомила ОСОБА_1 про те, що за необхідності додаткового вивчення обставин, які мають бути підставою для включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, виплата гарантованої суми відшкодування тимчасово обмежена.

Вказуючи на неправомірність бездіяльності відповідачів та наявності підстав для включення ОСОБА_1 до реєстру вкладників для виплати гарантованої суми відшкодування, позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Метою Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, складання Переліку та загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб регламентовано ст. ст. 26 та 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Отже, вкладом у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є і кошти фізичної особи, розміщені на її банківському рахунку.

За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 09.08.2012 № 14, (далі - Положення № 14), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Положення № 14 перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Положення № 14 протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Відповідно до п. п. 2, 3 розділу IV Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.

Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

При цьому уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Як зазначалося вище, відповідачем-2 не включено позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв`язку з нікчемністю транзакцій з рахунку ТОВ «Проміндустрія» на рахунок позивача та враховуючи факти накладених арештів на грошові кошти ОСОБА_1 , які розміщені на рахунку у ПАТ «Інтеграл-Банк».

Щодо нікчемності транзакцій з рахунку ТОВ «Проміндустрія» на рахунок позивача суд зазначає таке.

Обов`язок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо забезпечення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», підстави для визначення правочинів (договорів) нікчемними, право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду повідомляти сторони за договорами про нікчемність договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів встановлено ч. ч. 2-4 ст. 38 та п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Як вже зазначалося вище, за приписами ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Отже, законодавчо визначене право ФГВФО на визнання правочинів неплатоспроможного банку такими, що порушують публічний порядок, у випадках, визначених у статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Водночас, відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов`язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 826/8656/15 (адміністративне провадження № К/9901/45093/18), від 09.08.2019 у справі № 822/5801/15 (адміністративне провадження № К/9901/13817/18), від 29.07.2020 у справі № 810/574/16 (адміністративне провадження № К/9901/18344/19).

Відтак, самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність договору.

Аналогічна правова позиція щодо питання перевірки правочинів викладена Вищим адміністративним судом України в постановах від 18.12.2015 у справі № К/800/39816/15, від 21.01.2016 у справі № К/800/33908/15.

Відповідач-1 наголошує, що перерахування грошових коштів з рахунку ТОВ «Проміндустрія» на рахунок позивача є нікчемним в силу закону, а саме п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»: правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав якщо банк уклав правочин (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Проте, будь-яких документальних доказів на підтвердження факту надання ПАТ «Інтеграл-Банк», за результатами укладення Договору банківського рахунку з позивачем, переваг третім особам перед іншими кредиторами банку в отриманні відшкодування з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понад законодавчо гарантовану суму коштів, відповідач-1 суду не надав та про причини відсутності таких не повідомив.

Відповідачем-1 та відповідачем-2 не надано до суду документальні докази, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави та/або про визнання в судовому порядку недійсними договору банківського вкладу (депозиту).

Суд вважає, що Уповноважена особа, встановивши обставини, передбачені ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», має право не включити фізичну особу до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами посилаючись на нікчемність договору (правочину). Натомість, вкладник, договір із яким Уповноважена особа вважає нікчемним, може захистити свої права, які випливають із договору банківського вкладу або із договору рахунка, шляхом пред`явлення позову про визнання протиправними дій Уповноваженої особи фонду, вчинених у зв`язку з визнанням відповідного правочину нікчемним.

У такому випадку висновок про визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою, яка має бути викладена у мотивувальній частині судового рішення.

Суд зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону, незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15 (провадження № 11-104апп18).

Перевіряючи правомірність дій Уповноваженої особи ФГВФО щодо проведення перевірки на наявність ознак, передбачених ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», саме операцій з розміщення коштів на поточному рахунку позивача, а також обґрунтованість висновку про нікчемність таких операцій, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Зазначена норма права визначає коло правочинів, які УО ФГВФО зобов`язана перевірити на предмет наявності ознак нікчемності. Обов`язковою умовою перевірки правочину (договору) на відповідність ознакам, визначеним у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є їх укладення або вчинення саме банком.

За приписами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає про те, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

Тому, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що операції по зарахуванню коштів на рахунок позивача від ТОВ «Проміндустрія» на підставі договору зворотної безвідсоткової фінансової допомоги не належить до правочинів, які укладав ПАТ «Інтеграл-Банк» та не підлягав перевірці на предмет нікчемності відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Наявність вказаних коштів на рахунку позивача відповідачами не заперечується та додатково підтверджується випискою з особового рахунку від 29.05.2015.

Також, в матеріалах справи відсутні докази визнання зазначеного договору недійсним у встановленому законом порядку чи застосування наслідків нікчемності такого договору в судовому порядку.

Щодо тверджень відповідача-2 про арешт коштів відповідно до ухвал Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2016 та 19.05.2017 суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2016 ухвалою Печерського районного суду м. Києва накладено арешт на кошти, розташовані на розрахункових рахунках фізичних осіб, відкритих в ПАТ «Інтеграл-Банк», зокрема і на грошові кошти ОСОБА_1 .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2017 накладено арешт на кошти, розташовані на розрахункових рахунках фізичних осіб, відкритих в ПАТ «Інтеграл-Банк», зокрема і на грошові кошти ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

Як вже зазначалося вище, за приписами ч. 6 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Отже, УО ФГВФО наділена правом складати відповідні переліки вкладників, кошти яким підлягають відшкодуванню, а також тих, кошти яких відшкодуванню не підлягають.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутній Перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню, а також відсутня інформація що позивача включено до такого переліку.

Крім того, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2018 клопотання адвоката Полякова Тараса Юрійовича в інтересах фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про скасування арешту коштів фізичної особи ОСОБА_1 , накладеного 19.05.2017 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/27752/17-к у кримінальному провадженні № 12015000000000541 від 22.09.2015 задоволено та скасовано накладений 19.05.2017 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/27752/17-к арешт коштів ОСОБА_1 , які знаходяться на поточному рахунку фізичної особи-резидента № 262091671001, відкритому 06.05.2015 в ПАТ «Інтеграл-банк» згідно з договором банківського рахунку № 20-3-07/578-16710.

Судом також з`ясовано, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16.11.2017 у справі № 757/18843/16-к ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20.04.2016, якою задоволено клопотання слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України Шевчук К.О. та накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках фізичних осіб, відкритих в ПАТ «Інтеграл-банк», залишено без змін, а апеляційні скарги представника власників майна, в т.ч. ОСОБА_1 - адвоката Полякова Т.Ю. залишено без задоволення.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 було накладено два арешти: 1) відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2016; 2) відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2017.

Матеріалами справи та інформацією з Реєстру судових рішень підтверджується, що арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2017 (справа № 757/27752/17-к), - скасований. Натомість арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2016 (справа № 757/18843/16-к) зберігає чинність.

Враховуючи викладені обставини та беручи до уваги положення п. 11 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого Фонд не відшкодовує кошти розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду, то правові підстави для включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Інтеграл-банк» за рахунок ФГВФО, відсутні. Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги щодо зобов`язання ФГВФО включити ОСОБА_1 до реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування за вкладами в ПАТ «Інтеграл-Банк» також не підлягають задоволенню, оскільки Загальний реєстр вкладників формується ФГВФО виключно на підставі Переліку вкладників, який формує УО ФГВФО. Оскільки правові підстави для включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Інтеграл-банк» за рахунок ФГВФО, відсутні, то і до Загального реєстру вкладників ОСОБА_1 включений бути не може.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, відтак не підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок асигнувань відповідачів судовий збір.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко