Ухвала суду № 99479980, 07.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

07 вересня 2021 року м. Київ № 826/16528/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Державної служби геології та надр України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року в частині зобов`язання Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" від 03 лютого 2017 року №3/2-01-991 про надання спеціального дозволу у строки та у порядку, визначені діючим законодавством.

Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Державної служби геології та надр України задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо нездійснення розгляду та неприйняття рішення у встановлений законодавством строк за заявою Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", поданою листом від 03 лютого 2017 року №3/2-01-991, щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі, дослідно - промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Тростянецької площі, розташованої у Івано - Франківській області строком на 20 років; визнано протиправним рішення Державної служби геології та надр України, оформлене листом від 05 вересня 2017 року №19992/03/12-17, про відмову в наданні Публічному акціонерному товариству "Укргазвидобування" спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно - промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Тростянецької площі, розташованої у Івано - Франківській області строком дій на 20 років; зобов`язано Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" від 03 лютого 2017 року №3/2-01-991 про надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно - промислову розробку родовищ, з подальшим видобування нафти і газу (промислова розробка родовищ) Тростянецької площі, розташованої у Івано - Франківській області строком дій на 20 років, разом з доданими до неї документами у строки та в порядку, визначені діючим, на момент подання такої заяви, законодавством; стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України (03057, місто Київ, вулиця Ежена Потьє, 16, код ЄДРПОУ 37536031).

Постановою Верховного Суду від 15 липня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо нездійснення розгляду та неприйняття рішення у встановлений законодавством строк за заявою Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», поданою листом від 03 лютого 2017 року №3/2-01-991, щодо надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі, дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Тростянецької площі, розташованої у Івано-Франківській області строком на 20 років; визнано протиправним рішення Державної служби геології та надр України, оформлене листом від 05 вересня 2017 року №19992/03/12-17, про відмову в наданні Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ) Тростянецької площі, розташованої у Івано-Франківській області строком дій на 20 років; зобов`язано Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», подану листом від 03 лютого 2017 року №3/2-01-991, про надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобування нафти і газу (промислова розробка родовищ) Тростянецької площі, розташованої у Івано-Франківській області строком дій на 20 років, разом з доданими до неї документами та прийняти рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З урахуванням наведеного вище, оскільки станом на час розгляду даної заяви рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2018 року скасовано та позивачем не вичерпано загальний порядок виконання постанови Верховного Суду від 15 липня 2021 року, а також відсутні докази, що загальний порядок виконання такого судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Керуючись статтею 382, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко