Рішення № 99479605, 09.09.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 р. м. Чернівці справа № 600/3514/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Чернівецької міської ради (далі - відповідач) в частині неприйняття нею рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:47:001:0124) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01);

- зобов`язати Чернівецьку міську раду затвердити проект землеустрої щодо відведення та передачі ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:47:001:0124) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).

Позов обґрунтовано тим, що позивачу пунктом 1.4 рішення 84 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 15.10.2020 р. надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,1000 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_2 . На підставі вказано дозволу було розроблено проект землеустрою. Вказаний проект землеустрою було погоджено, як такий що відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно - правовим актам. На підставі погодженого проект землеустрою державним реєстратором зареєстровано земельну ділянку. За пропозицією департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі позивачу безоплатно у власність вказаної земельної ділянки внесено на розгляд лютневої сесії Чернівецької міської ради. Водночас відповідачем на підставі прийнятого п.п.20.1 п.20 рішення від 26.02.2021 р. №126 пункт 17 (в цілому) проект рішення стосовно затвердження проект землеустрою щодо відведення та передачі ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:47:001:0124) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) знято на доопрацювання та в подальшому не приймалося жодного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмови у затвердженні, що свідчить про протиправну бездіяльність уповноваженого органу.

30.07.2021 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач правом, визначеним у статті 162 КАС України на подання відзиву на адміністративний позов - не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

15.10.2020 р. згідно п.п. 1.4. п.1. витягу з рішення 84 сесії VII скликання Чернівецької міської ради за №2461 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,1000 га у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_2 .

02.12.2020 висновком департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради погоджено та вважає за можливе відвести у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 , поруч будинковолодіння АДРЕСА_2 загальною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01).

04.12.2020 р. позивач звернувся до ФОП ОСОБА_2 з заявою щодо виготовлення проєкту землеустрою, на підставі якої укладено договір на виконання робіт №772 від 04.12.2020 р.

18.12.2020 р. висновком ГУ Держгеокадастру у Харківській області за №24607/82-20 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (02.01) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) АДРЕСА_3 , поруч будинковолодіння АДРЕСА_4 .

30.12.2020 р. державним реєстратором зареєстровано земельну ділянку площею 0,1000 га на АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) (кадастровий номер 7310136900:47:001:0124).

26.02.2021 р. п.п.20.1 п.20 рішення №126 3 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради пункт 17 (в цілому) проекту рішення стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:47:001:0124) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) знято на доопрацювання.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 7 – 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Як вбачається з матеріалів справи, даний адміністративний спір виник між фізичною особою та органом місцевого самоврядування внаслідок не прийняття останнім за заявою позивача від рішення про затвердження документації із землеустрою чи рішення про відмову у її затвердженні.

Так, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачений статтею 123 Земельного кодексу України.

Згідно положень частини першої названої статті надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За змістом частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частиною четвертою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Так, згідно частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до положень частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно частини шостої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до частини одинадцятої статті 123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Частиною чотирнадцятою статті 123 Земельного кодексу України визначено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Отже, законодавцем визначено процедуру отримання громадянами у користування земельних ділянок комунальної власності. Так, зокрема, після отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування, наданого органом місцевого самоврядування за заявою особи, яка зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель комунальної власності, за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою, розробляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Указаний проект потребує погодження з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Після цього у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орган місцевого самоврядування, який надає земельну ділянку у користування, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування або ж приймає рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав його невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно матеріалів справи, позивачем було отримано від відповідача дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, після чого на підставі вказаного рішення розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, який був погоджений з виконавчим органом місцевого самоврядування та територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Після цього позивач з заявою звернувся до відповідача з проханням затвердити проект землеустрою та передати йому земельну ділянку у власність за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:47:001:0124) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01). Однак у встановлений законом двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орган місцевого самоврядування не прийняв одне з двох, передбачених Земельним кодексом України, рішень: про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування або рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав його невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженнями позивача про допущення відповідачем - суб`єктом владних повноважень бездіяльності щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:47:001:0124) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01)

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині позовних вимог щодо зобов`язання Чернівецької міської ради затвердити проект землеустрої щодо відведення та передачі ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:47:001:0124) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01), суд зазначає наступне.

Зобов`язанню затвердити проект щодо відведення земельної ділянки, який є адміністративним актом передує визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без обов`язкових дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити проект землеустрою, або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (постанова Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №825/602/17).

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі №21-1465а15.

Суд звертає увагу, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).

Відповідно до вимог частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтями 123, 186-1 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Чернівецької міської ради прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність земельної ділянки.

Разом з тим, поряд з позовними вимогами позивач просив зобов`язати Чернівецьку міську раду подати Чернівецькому окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення суду у цій справі протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог частини 1-3 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

У відповідності до частини 4 статті 42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова (окрім іншого): забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань.

Частиною 5 статті 42 цього Закону визначено, що сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне застосувати до Чернівецької міської ради в особі голови цієї ради - зобов`язання, у вигляді подання (надіслання) до суду у місячний строк після набрання цим рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення, що сприятиме ефективному захисту порушеного права зі сторони суб`єкта владних повноважень, і є достатнім заходом судового контролю за виконанням рішення суду.

Проаналізувавши вищенаведене суд дійшов висновку, що позивачем дотримано всіх критеріїв визначених земельним законодавством задля реалізації свого права на отримання земельної ділянки у власність. При цьому, у спірних правовідносинах не вбачається жодних підстав, мотивів або ж аргументів, які б давали можливість суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд (дискреційно).

При вирішенні вказаного спору, судом не перебираються властиві суб`єкту владних повноважень функції, а лише дається правова оцінка спірним правовідносинам і визначається належний спосіб захисту з урахуванням вимог статті 245 КАС України, який сприятиме повному захисту порушеного права та інтересу позивача.

Суд звертає увагу, що у відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази і довести певні обставини, які свідчать про правомірність його дій/бездіяльності, законність прийнятих рішень. Однак, відповідач у згаданих правовідносинах, жодним доказом або ж нормою законодавства не спростував доводів позивача.

Беручи до уваги вищенаведене, та оцінюючи надані сторонами по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до наявної у справі квитанції позивачем при звернені до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати (судовий збір) у розмірі 1816,00 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Чернівецької міської ради в частині неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:47:001:0124) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).

3. Зобов`язати Чернівецьку міську раду затвердити проєкт землеустрою щодо відведення та передачі ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 7310136900:47:001:0124) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).

4. Зобов`язати Чернівецького міського голову подати Чернівецькому окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення суду у цій справі протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

5. Cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816,00 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач - Чернівецька міська рада (площа Центральна, 1, м. Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 36068147)

Суддя І.В. Маренич