Ухвала суду № 99479580, 09.09.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

09 вересня 2021 року Справа № 580/6793/21

м. Черкаси

Черкаським окружним адміністративним судом у складі судді Трофімової Л.В. розглянуто у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову до відкриття провадження у справі,

заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Автогазцентр» ( 8-й км Смілянського шосе, с.Степанки, Черкаський район, Черкаська область, 18019, ЄДРПОУ 14211982)

до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м.Черкаси,18002)

про рішення щодо анулювання ліцензії, прийнято ухвалу.

07.09.2021 вх.34049/21 ТОВ «Автогазцентр», звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, просить:

- зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Черкаській області від 30.07.2021 №792-рл про анулювання ліцензії ТОВ «Автогазцентр» (код ЄДРПОУ 14211982) на право роздрібної торгівлі пальним.

В обґрунтуванні заяви зазначено, що існують підстави припускати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених/оспорюваних прав та інтересів заявника за захистом яких він має намір звернутися до суду. Анулювання ліцензії є адміністративно-господарською санкцією. Можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим (на думку заявника), якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права.

Вирішуючи заяву від 07.09.2021 за вх. № 34049/21 ТОВ «Автогазцентр», суд зазначає про таке.

Забезпечення позову може застосовуватися лише з підстав, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав та інтересу, про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У заяві не зазначено про які саме права та інтереси позивача йдеться. Твердження про «очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам заявника через зупинку господарської діяльності», «судовий розгляд може бути тривалим і затяжним», «поза межами строків податкового контролю» є припущенням позивача та не підтвердженим правовим регулюванням судженням щодо спірних правовідносин з відповідними доказами (обчисленнями, фінансовою і податковою звітністю, станом розрахунків, наявністю прав власності/користування об`єктам нерухомого і рухомого майна, штатним розписом, договорами, обліком заборгованостей, підтвердженням відповідності діяльності ліцензійним вимогам).

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача у адміністративному процесі, механізмом, що покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у адміністративній справі. Забезпечення позову сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, зважуються обставини, що містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті з огляду на формальність дотримання вимог. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно може бути порушено в майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

В ухвалі про забезпечення позову суд наводить мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову не обґрунтовано з наданням відповідних доказів на підтвердження, що невжиття визначеного позивачем заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (у контексті існування оскаржуваних постанов більше року), за захистом яких він звернувся, так само не надано доказів щодо очевидних ознак протиправності акту ненормативного характеру.

У постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/9263/17 (ЄДРСР 87389519) зазначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Суд зазначає, що до матеріалів заяви не надано доказів неможливості розпорядження коштами на рахунках позивача, здійснення відрахування із рахунків на які виплачується заробітна плата, або неможливості користування майном (яким саме) з урахуванням умови обмежень: «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику».

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 поточний рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Думка, міркування, припущення позивача про ускладнення в майбутньому виконання рішення суду без підтвердних доказів не може бути визнана судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спірних правовідносинах, позаяк така позиція є суб`єктивним судженням позивача.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження мотивів і доводів, пересвідчитись у тому, що існують підстави для забезпечення позову.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, що свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд сформував висновок щодо застосування норм процесуального права: «Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдати шкоди й мати наслідки, що позивач оцінює негативно. Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (постанова від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, від 26.12.2019 у справі №640/13245/19 та від 20.03.2019 у справі №826/14951/18).

Наразі у справі №ЗД/380/25/19 (реєстр № 86136937) колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується, позаяк рішення суду за позовами про оскарження наказу про анулювання ліцензії не потребує виконання. Рішення у такій категорії справ полягає у констатації факту правомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. У справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в подальшому, тому і заходів забезпечення позову вони не потребують.

Відповідно до статті 152 КАС України, визначено зміст і форма заяви про забезпечення позову. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Відповідності до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті визначено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначено у реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі № 914/1542/17, від 16.01.2019 у справі № 905/1057/18.

Судом встановлено, що позивачем неповністю дотримано вимог ст. 152 КАС України щодо вимог до заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та сплачено судовий збір не за подання заяви/клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову (за платіжним дорученням від 07.09.2021 №1017 сплачена сума 681 грн), а згідно із призначенням платежу визначено «судовий збір за позовом», що не є тотожним як за змістом так і за сумою заяви про забезпечення позову.

Суд дійшов висновку, що не вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі, позаяк очевидні ознаки протиправності розпорядження (витяг) від 30.07.2021 №792-рл на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі судом не встановлено, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 6-19, 139, 150-154, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача, адвоката Довбій Юрія Юрійовича про забезпечення позову у справі № 580/6793/21 до подання позову.

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В. Трофімова